fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Планета — 15.01.21
ТЕКСТ: Оксана Брошнівська
Ілюстрації: Каталіна Маєвська, Оксана Брошнівська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Поворот не туди

Що то за дивний маневр, який назвали «поворотом моря», як він допоміг людству розгадати таємницю поведінки океанів та, зрештою, мешканцям різних клаптів Землі (бажали вони того чи ні) дізнатися про існування одне одного.

Вітрила підняти!

 

«Вітер та хвилі завжди на боці більш умілого мореплавця»

Едвард Ґіббон

 

У XV столітті почалося те, що ми сьогодні називаємо епохою Великих географічних відкриттів. Європейці (а найпершими розпочали цю справу португальці) зазирали майже в усі місця на Землі, шукали нові території й прокладали до них морські маршрути. Це, передусім, було зумовлено тим, що купувати індійські чи китайські товари за цінами посередників, тобто країн арабського світу, їм було не дуже до вподоби.

У мандрівників того часу були в розпорядженні компас, астролябія (кутовимірювальний прилад), точні астрономічні таблиці та надійні карти. Залишилося лиш побудувати каравели — малі й швидкі вітрильні судна — й можна було вирушати в глибини Атлантичного океану. Вітрильники були зручними не лише тому, що використовували силу тяги під впливом вітру, а й тому, що дозволяли більше економити та заробляти. На відміну від галер, вони не потребували великої команди з дужих веслярів: які, мало того що повинні були їсти й не хворіти на всі можливі болячки під час подорожі, то ще й займали повно місця, де вигідніше було помістити заморські спеції чи коштовності.

 

Проте у вітрильних суден свої недоліки: вони були вкрай залежними від вітрів та течій. Тому, щоб дістатися ними до потрібних земель та зуміти повернутися додому, мандрівникам довелося прислухатися до океану й спробувати зрозуміти його мову.

Парадоксальний маневр

 

«Великі мореплавці завдячують своїй репутації штормам та бурям»

Васко да Ґама

 

Важливі зміни в розвитку європейської морської справи відбувалися за ініціативи португальського принца Енріке (який згодом отримав прізвисько «Мореплавець»). Він заснував щось на зразок навігаційної школи та організовував експедиції для дослідження Атлантики. 

 

Капітани Енріке Мореплавця не сумнівалися, що вода успішно віднесе їх до Канарських островів, а ось щоб повернутися додому, вони здійснили хід, який, на перший погляд, зовсім суперечив логіці. Щоб не йти проти вітру на північний схід, в бік Португалії, вони чомусь попрямували на захід, у глибини океану. Хай як дивно, та за якийсь час їх підхопили потрібні вітри й понесли прямісінько додому. Свою витівку мореплавці назвали volta do mar, що в перекладі означає «поворот моря» або «повернення з моря». 

 

Відтоді португальці просувалися все далі вздовж африканської берегової лінії й у кожному місці, до якого діставалися, встановлювали стовпи, щоб ті були орієнтирами для наступних розвідників океану. Однією з найголовніших експедицій того часу стала мандрівка підкорювача Атлантики Бартоломеу Діаша на двох каравелах, які попрямували значно далі за всі встановлені доти стовпи. У спробах дістатися південної точки Африки (яка в ті часи здавалася безмежною), кораблі Діаша боролися з бурями: злющі вітри й підлі течії вперто тягнули їх на північ.

В надії, що маневр volta do mar спрацює і тут, Діаш пішов на ризик і, залишивши комфорт берегів на небокраї, поринув у безмежний океан. Завдяки цій ідеї кораблі вдалося повернути на схід і відкрити мис Доброї Надії (за легендою, на честь своїх пригод Діаш спочатку назвав його мисом Штормів). 

 

Volta do mar з тої пори став популярним: Васко да Ґама, збільшивши петлю Діаша, дістався півдня Африки, Педру Кабрал з допомогою цього ж маневру відкрив узбережжя Бразилії, а Колумб скористався ним, повертаючись зі своєї нібито Індії (насправді, звісно, Америки) додому.  

 

Проте відкриття «повороту моря» допомогло не лише познайомитися з новими землями нашої планети, а й краще зрозуміти її закони, до прикладу, схеми глобальної циркуляції в океанах та атмосфері.

Як усе закручено

 

«Майже вся схема руху вітрів на планеті пояснюється трьома простими фактами: екватор гарячіший за полюси, тепле повітря підіймається, а Земля обертається» 

Льюїс Дартнелл

 

Той факт, що volta do mar працював і на півночі, й на півдні, немовби натякав на те, що смуги вітрів у обох півкулях є дзеркальними відбиттями одна одної.

 

Так відбувається тому, що Сонце нагріває атмосферу біля екватора більше, ніж на полюсах. Повітря звідти піднімається догори, де поволі охолоджується, волога випадає дощем, а охололе повітря втікає у два різні боки: північний та південний. Атмосферна циркуляція переносить енергію у напрямку полюсів, зменшуючи градієнт температур між екватором і полюсами. Такий рух повітряних мас називають комірками Гадлі. 

 

А оскільки Земля обертається, та ще й поверхня її на екваторі при цьому рухається швидше (діаметр Землі ж бо на екваторі найбільший!), в дію вступає інерція, а саме — сила Коріоліса. Це означає, що вітри, які повертаються до екватора, не встигають за обертанням Землі, а тому відхиляються плавною дугою на захід.

Через це в океанах утворюються гігантські колові течії, які обертаються за годинниковою стрілкою в Північній півкулі й проти годинникової стрілки — в Південній. Пізнавши їх у водах Атлантичного океану, мореплавці зрозуміли, що їм варто дотримуватися постійних вітрів, утворених цими великими колами. Тож, хоча вони, всупереч здоровому глузду, йшли практично перпендикулярно до свого напрямку — зрештою опинялися в потрібному місці значно швидше, ніж якби вперто йшли по прямій. А це, вочевидь, дозволяло куди краще прокладати маршрути.

Море можливостей

 

«Церква говорить, що земля пласка, але я ж знаю, що вона кругла, я бачив тіні на місяці, тому я більше вірю у ці тіні, ніж у церкву»

Фернан Магеллан

Розуміння техніки volta do mar було надзвичайно важливим для епохи Великих відкриттів. Ті ж схеми вітрів, які знаходили португальці у Атлантичному океані, знайшлися згодом і в Тихому: на них натрапили іспанці під час навколосвітньої подорожі на чолі з португальцем (який, утім, перебував на іспанській службі) Фернаном Магелланом — щоправда, він у цій же експедиції помер. Після подорожі іспанці регулярно виходили в Тихий океан, де виникли шляхи для обміну китайського шовку, порцеляни та спецій на срібло. 

 

Загалом, увесь світ об’єднався з допомогою шляхів, які проклалися згідно зі смугами вітрів та течій — зароджувалася глобальна економіка. Європейці купували сільськогосподарські культури, перевозили тварин і, хоч якою б це було прикрістю, не забували й про торгівлю рабами. Разом із тим, попри прагнення насаджувати свою релігію, вони розширювали й власні світоглядні рамки, знайомлячись із культурою та традиціями інших цивілізацій. Епоха відкриттів дала шалений поштовх для розвитку науки й технологій, і загалом сприяла переходу від Середньовіччя до Нового часу. Що й казати про знання, які вона дала нам про Землю та її круговерті. 

ТЕКСТ: Оксана Брошнівська
Ілюстрації: Каталіна Маєвська, Оксана Брошнівська
Статті