fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Ми теж не любимо поп-ап. Але нам потрібна твоя підтримка!

Ми теж не любимо поп-ап. Але нам потрібна твоя підтримка!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Суспільство — 28.08.19
ТЕКСТ: Вікторія Андрєєва
Фото: Flickr
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Працюй, моя зірко

Покоління міленіалів (тобто людей, які народилися з 1981 до 2000 років) має найменшу у світі схильність до релігійності. Але це не завадило їм створити свій культ – культ роботи. Трудоголізм поглинає робочий та особистий простір. Ви намагаєтеся раціональніше використати свій час, щоб виконати ще більше роботи. Це і є суєтна культура, адже ранок, день та вечір минає однаково в роботі. Сповіщення, мейли, дзвінки, конференції та дрібка завдань ввечері перед сном. Якщо робота займає пріоритетну позицію у вашому житті, час шукати клуб анонімних трудоголіків.

Залежність від роботи

Згідно з визначенням журналу Science daily, трудоголік – це людина, залежна від роботи. Внаслідок цього вона є неефективною: зосереджена на зайнятості, а не на продуктивності. Постійний тиск і стислі терміни подачі проектів є джерелом перманентного стресу. Адреналін, який у відповідь на нього виділяється, дозволяє підтримувати темп роботи. Чим більше роботи, тим трудоголіку драйвовіше.

 

Такі працівники мають труднощі з роботою в команді, проблеми з делегуванням завдань і дорученням співробітникам або організаційні проблеми, бо беруть забагато завдань одразу. Це призводить до хронічного стресу, який може доповнюватися панічними атаками, клаустрофобією, депресією і гострим порушенням сну.

 

Різниця між трудоголіком та працьовитою людиною полягає в тому, що остання є емоційно залученою у власне життя. Вона підтримує здоровий баланс між роботою та особистим життям. 

Чому люди стають трудоголіками?

Існує кілька гіпотез, чому виникає залежність від роботи.

 

Перша, це наратив – історія наших батьків. «Ми маємо несвідомо закладений досвід тотального трудоголізму, якщо батьки собі не дозволяли відпочинку», – розповідає Галина Католик, завідувачка кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету. Сформована модель понаднормової роботи автоматично переноситься людиною у власне життя.

 

Друга – психологічні травми. У такому випадку люди пірнають в роботу, щоб втекти від реальності. Це можуть бути ситуативні обставини, як-от хвороба батьків, смерть у сім’ї або розлучення. Також можна додати нестабільне фінансове становище в дитинстві або студентстві, які призводять до відчуття беззахисності в дорослому житті. Результати досліджень Гарвардського університету продемонстрували величезне когнітивне навантаження на осіб, які вважають себе фінансово незахищеними. 

 

Третя – «синдром відмінника» або перфекціоністичне ставлення до виконання завдань. Таких людей багато серед покоління міленіалів. Їх змалечку виховували як конкурентоспроможних осіб і вимагали миттєвих високих результатів. Це залишило певний психологічний слід – надмірно відповідальні дорослі ніколи не мали безтурботного дитинства. Такі працівники часто відмовляються від відпусток, бо це, на їхню думку, може коштувати їм підвищення чи навіть робочого місця. Цю гіпотезу висунули у дослідженні, опублікованому у Гарвардському бізнес-оглядачі.

 

Четверте – доступність роботи поза офісом. Цифровий світ сьогодення справді додає новий вимір до концепції пристрасті до роботи. Різноманітні гаджети (смартфони, ноутбуки та планшети) дають можливість працювати з будь-якої точки світу в будь-який час. Керівництво часто очікує, що люди будуть доступні ввечері, у вихідні та навіть у відпустці.

«Стахановці» цифрового світу

Тренд на цілодобову роботу запровадили в Кремнієвій долині. Цей епіцентр роботи високотехнологічних компаній заохочує до цілодобового графіку безкоштовними сніданками, обідами та вечерями, тренажерними залами та ігровими кімнатами. Тож легко зрозуміти, чому деякі працівники технологічної галузі проводять всі години бадьорості десь у офісі.

 

У листопаді 2018 року Ілон Маск написав твіт про те, що існують місця, де легше працювати, ніж у Tesla. Стандартного робочого часу мало для того, щоб змінити світ. І потім додав, що правильна кількість годин «залежить від людини». На його думку, можна витримати понад 80 годин, якщо ви займаєтеся тим, що любите.

 

Гештеґ #ThankGodIt’sMonday теж запровадив Маск. Як пише Ерін Гріффіт у своїй колонці у New York Times, дописи у соціальних мережах з цим гештеґом – це об’єднувальний клич нового руху одержимих роботою. Гімни на користь невпинної праці нагадують пропаганду радянської епохи: наднормова робота стає трендом. Очевидною різницею є те, що стахановські плакати мали антикапіталістичний нахил, тобто критикували отримання прибутку від вільного підприємництва. Сьогодні ж навпаки прославляють грошову вигоду, навіть якщо її отримують керівники, а не працівники. Сучасна одержимість роботою отримала назву перформативний трудоголізм. 

У 2016 році японський уряд опублікував дані опитувань великих компаній щодо тривалості робочого процесу. Майже 23% працівників реєстрували понад 80 наднормових годин на місяць

Географічне розповсюдження

Нині багато компаній поза межами Кремнієвої долини пропагують культуру «Не зупиняйтеся, коли втомлюєтеся. Зупиніться, коли закінчите». Такий безупинний графік може призвести до вигорання усіх членів команди чи організації. 

 

«У світі існує дуже сильна конкуренція. Кожен хоче довести, що він кращий за цілий світ. Таким чином люди індукують трудоголізм один в одному через своє прагнення ефемерного успіху. Як наслідок надмірної праці, відбувається емоційне вигорання. Організм не може впоратися з кількістю навантажень та стресів на одиницю часу. Виникає дистрес (тобто руйнувальний стрес), що призводить до розмивання особистості. У 2017 році вчені з Нью-Джерсі довели, що хронічний соціальний стрес сприяє депресії», – пояснила завідувачка кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету Галина Католик.

 

У японців навіть є термін «кароші», який означає «померти від перевтоми». У 2016 році японський уряд опублікував дані опитувань великих компаній щодо тривалості робочого процесу. Майже 23% працівників реєстрували понад 80 наднормових годин на місяць. 

 

За підрахунками statista.com 2018 року, найбільшими трудоголіками є Туреччина, Північна Корея, Індонезія, Індія, Греція та Японія. Працівники з цих країн реєстрували в середньому понад 60 робочих годин на тиждень. Якщо подивитися на відкриті дані про години роботи за останні чотири роки, то лідерами є Мексика, Коста-Ріка та Корея. Найменше працюють в Німеччині. 

Шкала наркоманії та Клуб анонімних трудоголіків

Трудоголізм ще не внесли до психологічних розладів, хоча його наслідки вже відомі. Дослідники з Університету Бергена розробили діагностичні критерії, за якими можна виміряти залежність від роботи. У Скандинавському журналі з психології опублікували науково-дослідницьку статтю про шкалу наркоманії Бергена. Тест складається з семи базових запитань. До них є п’ять варіантів відповідей від «ніколи» до «завжди». За результатами можна визначити три групи: відсутність залежності, легка залежність або трудоголізм.

 

Лікуються залежні переважно у приватних психотерапевтів, хоча існує всесвітня організація, яка може допомогти позбутися проблеми. Анонімний підхід Клубу трудоголіків до лікування базується на 12-кроковому підході, який спочатку був розроблений Анонімними Алкоголіками. Перший крок – визнання того, що у вас є проблема. А потім починається духовна й емоційна подорож, яка допомагає відновити контроль над своїм життям.

ТЕКСТ: Вікторія Андрєєва
Фото: Flickr
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: