ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Ідеї — 10.01.22
    ТЕКСТ: Остап Українець
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Прикусити язика

    Коли у 1985 році американський лінгвіст Чарлз Гокетт висунув гіпотезу1 про зв’язок між зміною дієти первісних спільнот та появою нових звуків, його жорстко розкритикували. Настільки, що він сам не став продовжувати дослідження в цьому напрямку й невдовзі відмовився від своєї ідеї.

    Гіпотеза Гокетта спрощено виглядала так: звуки [f] і [v] з’явилися в людському мовленні внаслідок неолітичної революції, конкретно – переходу до відтворювального господарювання і становлення сільського господарства. Науковець виходив з припущення, що перехід на м’якшу і термічно оброблену їжу, зокрема поява в раціоні каш та молочних продуктів, сприяв появі прикусу (розташування щелеп, за якого верхня ніби накриває, «прикушує» нижню) і загалом вів до перебудови артикуляційного апарату.

     

    Що підштовхнуло його до цієї гіпотези? Мови «законсервованих» спільнот, які зберегли донеолітичний спосіб життя, часто дуже сильно відрізняються від решти. Одна з таких вагомих особливостей – майже повна відсутність звуків [f] і [v] у мовах мисливських племен. Гокетт шукав пояснення цьому феномену і припустив, що різниця може критись у способі споживання їжі.

     

    Звісно, ніхто не ставив під сумнів зв’язок між будовою артикуляційного апарата і вимовою. Всі ми чудово знаємо, що деякі особливості відносного розташування зубів, губ і язика можуть спричинити гаркавість, шепелявість та інші дефекти мовлення. Людина з неправильним прикусом або не може вимовляти окремі звуки, або вони їй важко даються. Проте саме припущення про ключову роль раціону, озвучене на конгресі американського Антропологічного товариства, звучало настільки сенсаційно, що прийняти його – тим паче без серйозної аналітичної роботи – було непросто.

     

    І от через 34 роки після виступу Гокетта інша група науковців вирішила перевірити його гіпотезу. Використовуючи дані з історичної лінгвістики та палеоантропології, а також біомеханічну симуляцію вимови, Дам’єн Бласі з п’ятьма колегами змогли знайти підтвердження вихідної гіпотези2. Тож чому Гокетт, як видається, мав рацію?

     

    Звуки [f] і [v] утворюються, коли повітря проходить у щілину між нижньою губою та верхніми зубами. Характерний для сучасних людей прикус не просто полегшує цей контакт у потоці мовлення, а робить його майже неминучим. Коли верхні зуби «накривають» собою нижні, нижня губа у спокійному стані торкається саме верхніх зубів, через що вимова [f] і [v] стає не просто можливою, а ще й спонтанною. Це означає, що ці звуки можуть випадково з’являтися в мовленні, навіть якщо в мові вони відсутні: їх артикуляція настільки проста, що її майже неможливо уникнути. Ви можете переконатися в цьому просто зараз: наберіть повітря і видихніть його крізь ледь розтулені зуби і губи. Шум, який видаватиме це повітря, для нас звучатиме схоже на [f]. Якщо ви додасте у видих голосу, у вас вийде звук, ближчий до [v]. Ці два звуки – парні приголосні, котрі відрізняються лише наявністю голосу в артикуляції.

     

    На рівні припущень вагома роль раціону теж нібито не є чимось неймовірним. Зрештою, зміну прикусу залежно від дієти демонстрували і раніше (дослідження Йосуке Кайфу «Зношування зубів і компенсаторні зміни переднього дентоальвеолярного комплексу в людей»3). Немовлята і діти мають природний прикус. Природний він через те, що нижня щелепа в людей коротша за верхню, тому ніби ховається під нею. Однак у спільнотах, раціон яких складається переважно з м’яса, а тому для споживання їжі її треба кусати і гризти, зуби з віком стираються, верхні та нижні різці стикаються між собою, і прикус поступово зникає. Дослідження Бласі враховувало раніші палеоантропологічні дані, які засвідчують характерне стирання зубів і зникнення прикусу в спільнотах, котрі жили переважно з мисливства і збиральництва.

     

    Коли в раціоні з’являються каші, супи та молочні продукти, навантаження з різців переноситься на кутні зуби. Основне завдання наших щелеп сьогодні – перетирати, а не розгризати їжу. Тому повноцінний прикус зберігається навіть у дорослому віці, а це означає, що нам стає значно легше утворювати звуки, базовані на контакті нижньої губи з верхньою щелепою. Як бачимо, їсти кашу в дитинстві корисно не тільки для здоров’я, а й для артикуляції.

     

    Проте команда Бласі пішла ще далі. Вони проаналізували фонетичну структуру майже двох тисяч мов і зіставили їх із типовими раціонами цих спільнот. Хоч у мисливців-збирачів губно-зубні звуки також є, їх у чотири рази менше (~27%), ніж у спільнот, котрі живуть із відтворювального господарства.

     

    Але й ці 27% можуть виявитись доволі оптимістичною оцінкою. Деякі спільноти мисливців не виробили лабіодентальні звуки природно, а просто запозичили їх через контакти з іншими групами людей, котрі мали інший раціон, часто разом з продуктами з цього раціону. Скажімо, в мові мешканців Західної Ґренландії є тільки один лабіодентальний звук, – дослідники вважають, що він з’явився там аж у XVIII столітті внаслідок сталих контактів інуїтів з європейцями. За словами самого Бласі, «Раціон прийшов [у західну Ґренландію] з людьми, котрі принесли їм відповідні слова».

     

    У сучасних індоєвропейських мовах значно більше лабіодентальних звуків, ніж у реконструйованій праіндоєвропейській мові. Нерідко вони виникають із білабіальних звуків, тобто тих, які творяться двома губами. Цей спосіб творення не лише не потребує прикусу, а й значно простіше реалізується без нього. По суті, в цьому й полягала гіпотеза Гокетта, а точніше твердження про «спонтанне» виникнення лабіодентальних звуків. З появою прикусу почастішали «помилки» вимови, коли звук, який творився рівноцінною участю двох губ, раптом змістився трохи вниз і назад: до вже згаданого поєднання нижньої губи і верхніх зубів. Можливо, саме так [b] і [p] у багатьох позиціях перетворились на [v] і [f]. Ілюстрації цього процесу можна знайти і у відмінностях між старо- і новогрецькою (перетворення Бабилону на Вавилон), і в розвитку германських мов: там відбувся послідовний перехід *p у *f. Останній процес описує закон Ґрімма: наприклад, праіндоєвропейський корінь *pur в англійській дав fire, а *peter перетворилось у father.

     

    Згідно з дослідженням, процес утворення лабіодентальних звуків почався відносно недавно – від трьох до шести тисяч років тому. А період найінтенсивнішого їх утворення був лише 2500 років тому. Це датування (відповідно до археологічних даних, пов’язаних із розвитком сільського господарства в Європі) збігається з початком дії закону Ґрімма в германських мовах. Втім, довести, що закон Ґрімма почав діяти саме завдяки зміні раціону, навряд чи можливо.

     

    Звісно, самої лише зміни раціону недостатньо для того, щоб у мові гарантовано з’явилися певні звуки. Як промовистий виняток автори дослідження наводять іспанську: там є звук [f], але він практично відсутній на рівні артикуляції. Літеру «v» більшість мовців читають як білабіальний [b]. Раціон – це лише один із дуже, дуже багатьох факторів, які формують нашу мову. Ці фактори можуть бути і соціальними, і культурними, і просто можуть мати інше пояснення, до якого ми поки що не дійшли. Ми досі не знаємо про природу людського мовлення і динаміку розвитку мов значно більше, ніж знаємо. Але дослідження Бласі зробило вагомий внесок у спростування старої концепції, згідно з якою діапазон звуків людського мовлення фіксований і не змінюється з плином часу.

    ТЕКСТ: Остап Українець
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    • 1. — Hockett C. F. (1985) ‘Distinguished Lecture: F’, American Anthropologist, 87/2: 263–81.
    • 2. — Blasi D. E., Moran, S., Moisik, S. R., Widmer, P., Dediu, D., and Bickel, B. (2019) ‘ Human Sound Systems Are Shaped by post-Neolithic Changes in Bite Configuration’, Science, 363/6432, eaav3218.
    • 3. — Y. Kaifu, Tooth wear and compensatory modification of the anterior dentoalveolar complex in humans. Am. J. Phys. Anthropol. 111, 369–392 (2000).
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?