Стаття Спалах — 01 жовтня, 2020

Природа настільки очистилась?

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Каталіна Маєвська

Також збільшення паковання було пов’язане зізбільшенням кількості замовлень онлайнта додаткових рекомендацій МОЗ щодо пакування цих відправлень у кілька шарів харчової плівки (спростування необхідності таких кроків дивись вище). 

Під час карантину зачиненими були пункти прийому вторсировини, тож зменшилась її кількість, яку заготовляли представники неформального сектору (безпритульні, пенсіонери й пенсіонерки та люди з низьким доходом, які здають вторсировину, аби отримати додатковий заробіток) з прибудинкових контейнерів.

У чому небезпека потрапляння пластикових відходів та змішаного паковання на сміттєзвалища? 

1. Серед змішаних відходів, які потрапили на сміттєзвалища, часто трапляється і вторсировина, яку можна було б здати на переробку. Через захоронення ресурсоцінного пакування із кругообігу товарів вилучаються цінні ресурси, серед яких не лише деревина та метал, але полімери, які виготовляють із нафти, природного газу, сланців тощо. Останні з названих ресурсів є вичерпними, використовувати їх слід максимально ефективно.

2. Через контакт з органічними відходами на полігонах перешарована пластмасами органіка швидше нагрівається і повільніше пропускає вологу, що робить процес утворення фільтрату та звалищного газу інтенсивнішим.

3. Відбувається забруднення мікропластиком. Пластик є штучно створеним матеріалом, тому некоректно стверджувати, що він «розкладається» на звалищах протягом 100+ років. Коректно буде описати цей процес як деградація пластику. Вона триває щонайменше 20 років у середовищі звалища. Оскільки термоокислювальна деградація є переважним механізмом деградації на полігонах, обмежена доступність кисню затримує процес. 

Однак інші особливості полігонів, як-от підвищена температура, рН та фізичне ущільнення є факторами, що сприяють пришвидшенню деградації пластмас. Грубо класифікувати результати процесу деградації пластмас можна на дві основні групи: мікропластик та макропластик. Мікропластик – це пластикові частинки, менші ніж п’ять міліметрів. Відповідно, пластикові шматки понад п’ять міліметрів вважаються макропластиками. Перебуваючи на поверхні полігону або пересуваючись разом з фільтратом, мікропластик може потрапляти у довкілля і створювати нові середовища існування для організмів і мікробної колонізації. Такі організми можуть захоплювати цілі екосистеми. 

Другий негативний аспект – потрапляння мікропластику в організм ссавців та птахів, що може спричинити не лише дисфункції в організмі, а й навіть смерть. Цікаво, що мікропластик може передаватись від нижчих організмів на трофічному рівні до хижаків. 

Третя небезпека – це токсичність. Пластмаси складаються з мономерів, добавок та інших інгредієнтів. Понад 50% пластмас мають у складі небезпечні мономери, добавки та побічні хімічні продукти, серед яких можна виокремити вінілхлорид і стирол, а також розчинники, барвники, пластифікатори, стабілізатори та антиамеланти. Ці речовини є канцерогенами та ендокринними дизрапторами.

Також за період пандемії з’явився новий і доволі специфічний тип відходів, який можна умовно назвати відходами пандемії. До них належать одноразові засоби захисту (рукавички, маски та респіратори), антисептики та паковання від них, вологі серветки. Відповідно, планета настільки очистилась, що з часом із землі почали проростати недбало викинуті одноразові маски та рукавички. До речі, про рукавички. Носіння рукавичок у супермаркетах, транспорті та інших громадських місцях – взагалі непотрібна атракція та місцева ініціатива представників української влади. Носіння рукавичок необхідне лише тоді, коли вони вам необхідні з робочих міркувань (коли працюєте лікарями чи у відділі з кулінарією) або коли безпосередньо контактуєте з хворими особами.

Зі збільшенням попиту на антисептики зросло використання різних хімічних речовин, потрібних для їх виготовлення. По-перше, це сприяло збільшенню виробництва дезінфікувальних засобів, серед яких – хлор і його сполуки, галогени, окисники, феноли, спирти, альдегіди, кислоти, луги, барвники, солі важких металів. По-друге, підвищилась концентрація цих сполук у каналізації (через змивання водою як з рук вдома, так і дощовою водою після дезінфекції вулиць та контейнерів) та повітрі (через розпилювання). По-третє, це підвищились ціни на антисептики через загальний ажіотаж. Окремо стоїть питання використання певних хімічних речовин, які не завжди вказані на пакованні антисептика. 

Збільшилось використання пластикової тари для розміщення антисептиків у супермаркетах, банках та різних установах. Не всі сортувальні станції та пункти прийому вторсировини приймають тару з-під антисептиків на переробку через можливу наявність там необлікованих та небезпечних хімічних речовин.

Рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій не враховували вплив на довкілля рекомендованих протоколів. Крім того, вони були бездоказовими з точки зору ефективності запобігання поширенню коронавірусу. Це було радше для перестрахування. Комісія вимагала дотримання заходів, які спричинили додаткові витрати та забруднення довкілля й формували хибне відчуття безпеки в громадян:

‒ носіння масок на вулиці (дотримуючись соціальної дистанції);

‒ використання одноразових рукавичок (зокрема в супермаркетах);

‒ винятково одноразовий посуд у закладах харчування;

‒ заборона продажу незапакованих продуктів;

‒ дезінфекція сміттєвих контейнерів;

‒ миття та дезінфекція асфальту та зупинок громадського транспорту.

Рекомендації МОЗ щодо потреби окремо збирати й передавати на утилізацію використані маски та рукавички від населення також не мають за собою жодної доказової бази. Якщо людина не контактна чи хвора, то потреби в утилізації таких засобів індивідуального захисту нема. 

Що можна зробити? Якщо ви використовуєте одноразові засоби, поставте їх на триденний карантин у недоступне місце після застосування. За цей період вірус перестає бути активним, і маску можна викидати у загальний смітник. Також можете перейти на багаторазові маски. Вони дозволені для використання здоровим особам за умови, що їх будуть прати та/або дезінфікувати після кожного використання.

Основні ж протиепідеміологічні заходи – це дотримуватись соціальної дистанції, ретельно мити руки з милом, не торкатись брудними руками слизових оболонок обличчя й носити маски у людних місцях, якщо таких не вдається уникнути.

 

Тепер коротко підсумуємо. Вплив пандемії на загальний стан довкілля можна вважати негативним. У складі відходів збільшується органічна фракція, яка, потрапляючи на звалища, стає причиною вироблення метану. Через цей парниковий газ загораються полігони твердих побутових відходів і пришвидшуються зміни клімату. Також збільшилася частка паковання, яке не підлягає переробці. Так звані відходи пандемії також неможливо переробити, а в деяких випадках необхідно спеціально утилізувати (як-от медичні відходи з лікарень, де є хворі на COVID-19).

Як потрібно було діяти, аби планета очистилась і залишалась такою і надалі? 

1. Не ухвалювати рішення необдумано і поспіхом, не маючи для цього достатньої доказової бази та підґрунтя.

2. Пропонувати громадянам та бізнесу нововведення, забезпечивши повну ланку поводження з тим чи іншим засобом. До прикладу, запроваджуючи обов’язкове носіння маски, населенню і бізнесу мали надати чіткі вказівки, як поводитись із використаною маскою.

3. Координувати інформаційну роботу й надавати чітку, вичерпну та несуперечливу інформацію для населення. Приклад того, як робити не треба: МОЗ рекомендує маски збирати у поліетиленовий пакет, цей пакет ставити в інший пакет і не викидати до загального смітника, не пропонуючи варіантів, куди ці маски викидати (хоча немає потреби збирати і утилізовувати ці маски окремо), і пакувати всі продукти у супермаркетах в одноразове паковання. Натомість Міністерство регіонального розвитку пропонує насамперед працювати над зменшенням утворення відходів, відмовившись, зокрема, від того паковання, що не переробляється. Спостерігаючи, які різні меседжі виходять від найвищих органів влади, неважко зрозуміти, що ж твориться на нижчих рівнях.

4. Продовжувати роздільний збір твердих побутових відходів і заохочувати населення до роздільного збору органічних відходів, що суттєво зменшить навантаження на полігони і справді допоможе нашій планеті.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Також збільшення паковання було пов’язане зізбільшенням кількості замовлень онлайнта додаткових рекомендацій МОЗ щодо пакування цих відправлень у кілька шарів харчової плівки (спростування необхідності таких кроків дивись вище). 

Під час карантину зачиненими були пункти прийому вторсировини, тож зменшилась її кількість, яку заготовляли представники неформального сектору (безпритульні, пенсіонери й пенсіонерки та люди з низьким доходом, які здають вторсировину, аби отримати додатковий заробіток) з прибудинкових контейнерів.

У чому небезпека потрапляння пластикових відходів та змішаного паковання на сміттєзвалища? 

1. Серед змішаних відходів, які потрапили на сміттєзвалища, часто трапляється і вторсировина, яку можна було б здати на переробку. Через захоронення ресурсоцінного пакування із кругообігу товарів вилучаються цінні ресурси, серед яких не лише деревина та метал, але полімери, які виготовляють із нафти, природного газу, сланців тощо. Останні з названих ресурсів є вичерпними, використовувати їх слід максимально ефективно.

2. Через контакт з органічними відходами на полігонах перешарована пластмасами органіка швидше нагрівається і повільніше пропускає вологу, що робить процес утворення фільтрату та звалищного газу інтенсивнішим.

3. Відбувається забруднення мікропластиком. Пластик є штучно створеним матеріалом, тому некоректно стверджувати, що він «розкладається» на звалищах протягом 100+ років. Коректно буде описати цей процес як деградація пластику. Вона триває щонайменше 20 років у середовищі звалища. Оскільки термоокислювальна деградація є переважним механізмом деградації на полігонах, обмежена доступність кисню затримує процес. 

Однак інші особливості полігонів, як-от підвищена температура, рН та фізичне ущільнення є факторами, що сприяють пришвидшенню деградації пластмас. Грубо класифікувати результати процесу деградації пластмас можна на дві основні групи: мікропластик та макропластик. Мікропластик – це пластикові частинки, менші ніж п’ять міліметрів. Відповідно, пластикові шматки понад п’ять міліметрів вважаються макропластиками. Перебуваючи на поверхні полігону або пересуваючись разом з фільтратом, мікропластик може потрапляти у довкілля і створювати нові середовища існування для організмів і мікробної колонізації. Такі організми можуть захоплювати цілі екосистеми. 

Другий негативний аспект – потрапляння мікропластику в організм ссавців та птахів, що може спричинити не лише дисфункції в організмі, а й навіть смерть. Цікаво, що мікропластик може передаватись від нижчих організмів на трофічному рівні до хижаків. 

Третя небезпека – це токсичність. Пластмаси складаються з мономерів, добавок та інших інгредієнтів. Понад 50% пластмас мають у складі небезпечні мономери, добавки та побічні хімічні продукти, серед яких можна виокремити вінілхлорид і стирол, а також розчинники, барвники, пластифікатори, стабілізатори та антиамеланти. Ці речовини є канцерогенами та ендокринними дизрапторами.

Також за період пандемії з’явився новий і доволі специфічний тип відходів, який можна умовно назвати відходами пандемії. До них належать одноразові засоби захисту (рукавички, маски та респіратори), антисептики та паковання від них, вологі серветки. Відповідно, планета настільки очистилась, що з часом із землі почали проростати недбало викинуті одноразові маски та рукавички. До речі, про рукавички. Носіння рукавичок у супермаркетах, транспорті та інших громадських місцях – взагалі непотрібна атракція та місцева ініціатива представників української влади. Носіння рукавичок необхідне лише тоді, коли вони вам необхідні з робочих міркувань (коли працюєте лікарями чи у відділі з кулінарією) або коли безпосередньо контактуєте з хворими особами.

Зі збільшенням попиту на антисептики зросло використання різних хімічних речовин, потрібних для їх виготовлення. По-перше, це сприяло збільшенню виробництва дезінфікувальних засобів, серед яких – хлор і його сполуки, галогени, окисники, феноли, спирти, альдегіди, кислоти, луги, барвники, солі важких металів. По-друге, підвищилась концентрація цих сполук у каналізації (через змивання водою як з рук вдома, так і дощовою водою після дезінфекції вулиць та контейнерів) та повітрі (через розпилювання). По-третє, це підвищились ціни на антисептики через загальний ажіотаж. Окремо стоїть питання використання певних хімічних речовин, які не завжди вказані на пакованні антисептика. 

Збільшилось використання пластикової тари для розміщення антисептиків у супермаркетах, банках та різних установах. Не всі сортувальні станції та пункти прийому вторсировини приймають тару з-під антисептиків на переробку через можливу наявність там необлікованих та небезпечних хімічних речовин.

Рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій не враховували вплив на довкілля рекомендованих протоколів. Крім того, вони були бездоказовими з точки зору ефективності запобігання поширенню коронавірусу. Це було радше для перестрахування. Комісія вимагала дотримання заходів, які спричинили додаткові витрати та забруднення довкілля й формували хибне відчуття безпеки в громадян:

‒ носіння масок на вулиці (дотримуючись соціальної дистанції);

‒ використання одноразових рукавичок (зокрема в супермаркетах);

‒ винятково одноразовий посуд у закладах харчування;

‒ заборона продажу незапакованих продуктів;

‒ дезінфекція сміттєвих контейнерів;

‒ миття та дезінфекція асфальту та зупинок громадського транспорту.

Рекомендації МОЗ щодо потреби окремо збирати й передавати на утилізацію використані маски та рукавички від населення також не мають за собою жодної доказової бази. Якщо людина не контактна чи хвора, то потреби в утилізації таких засобів індивідуального захисту нема. 

Що можна зробити? Якщо ви використовуєте одноразові засоби, поставте їх на триденний карантин у недоступне місце після застосування. За цей період вірус перестає бути активним, і маску можна викидати у загальний смітник. Також можете перейти на багаторазові маски. Вони дозволені для використання здоровим особам за умови, що їх будуть прати та/або дезінфікувати після кожного використання.

Основні ж протиепідеміологічні заходи – це дотримуватись соціальної дистанції, ретельно мити руки з милом, не торкатись брудними руками слизових оболонок обличчя й носити маски у людних місцях, якщо таких не вдається уникнути.

 

Тепер коротко підсумуємо. Вплив пандемії на загальний стан довкілля можна вважати негативним. У складі відходів збільшується органічна фракція, яка, потрапляючи на звалища, стає причиною вироблення метану. Через цей парниковий газ загораються полігони твердих побутових відходів і пришвидшуються зміни клімату. Також збільшилася частка паковання, яке не підлягає переробці. Так звані відходи пандемії також неможливо переробити, а в деяких випадках необхідно спеціально утилізувати (як-от медичні відходи з лікарень, де є хворі на COVID-19).

Як потрібно було діяти, аби планета очистилась і залишалась такою і надалі? 

1. Не ухвалювати рішення необдумано і поспіхом, не маючи для цього достатньої доказової бази та підґрунтя.

2. Пропонувати громадянам та бізнесу нововведення, забезпечивши повну ланку поводження з тим чи іншим засобом. До прикладу, запроваджуючи обов’язкове носіння маски, населенню і бізнесу мали надати чіткі вказівки, як поводитись із використаною маскою.

3. Координувати інформаційну роботу й надавати чітку, вичерпну та несуперечливу інформацію для населення. Приклад того, як робити не треба: МОЗ рекомендує маски збирати у поліетиленовий пакет, цей пакет ставити в інший пакет і не викидати до загального смітника, не пропонуючи варіантів, куди ці маски викидати (хоча немає потреби збирати і утилізовувати ці маски окремо), і пакувати всі продукти у супермаркетах в одноразове паковання. Натомість Міністерство регіонального розвитку пропонує насамперед працювати над зменшенням утворення відходів, відмовившись, зокрема, від того паковання, що не переробляється. Спостерігаючи, які різні меседжі виходять від найвищих органів влади, неважко зрозуміти, що ж твориться на нижчих рівнях.

4. Продовжувати роздільний збір твердих побутових відходів і заохочувати населення до роздільного збору органічних відходів, що суттєво зменшить навантаження на полігони і справді допоможе нашій планеті.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Також збільшення паковання було пов’язане зізбільшенням кількості замовлень онлайнта додаткових рекомендацій МОЗ щодо пакування цих відправлень у кілька шарів харчової плівки (спростування необхідності таких кроків дивись вище). 

Під час карантину зачиненими були пункти прийому вторсировини, тож зменшилась її кількість, яку заготовляли представники неформального сектору (безпритульні, пенсіонери й пенсіонерки та люди з низьким доходом, які здають вторсировину, аби отримати додатковий заробіток) з прибудинкових контейнерів.

У чому небезпека потрапляння пластикових відходів та змішаного паковання на сміттєзвалища? 

1. Серед змішаних відходів, які потрапили на сміттєзвалища, часто трапляється і вторсировина, яку можна було б здати на переробку. Через захоронення ресурсоцінного пакування із кругообігу товарів вилучаються цінні ресурси, серед яких не лише деревина та метал, але полімери, які виготовляють із нафти, природного газу, сланців тощо. Останні з названих ресурсів є вичерпними, використовувати їх слід максимально ефективно.

2. Через контакт з органічними відходами на полігонах перешарована пластмасами органіка швидше нагрівається і повільніше пропускає вологу, що робить процес утворення фільтрату та звалищного газу інтенсивнішим.

3. Відбувається забруднення мікропластиком. Пластик є штучно створеним матеріалом, тому некоректно стверджувати, що він «розкладається» на звалищах протягом 100+ років. Коректно буде описати цей процес як деградація пластику. Вона триває щонайменше 20 років у середовищі звалища. Оскільки термоокислювальна деградація є переважним механізмом деградації на полігонах, обмежена доступність кисню затримує процес. 

Однак інші особливості полігонів, як-от підвищена температура, рН та фізичне ущільнення є факторами, що сприяють пришвидшенню деградації пластмас. Грубо класифікувати результати процесу деградації пластмас можна на дві основні групи: мікропластик та макропластик. Мікропластик – це пластикові частинки, менші ніж п’ять міліметрів. Відповідно, пластикові шматки понад п’ять міліметрів вважаються макропластиками. Перебуваючи на поверхні полігону або пересуваючись разом з фільтратом, мікропластик може потрапляти у довкілля і створювати нові середовища існування для організмів і мікробної колонізації. Такі організми можуть захоплювати цілі екосистеми. 

Другий негативний аспект – потрапляння мікропластику в організм ссавців та птахів, що може спричинити не лише дисфункції в організмі, а й навіть смерть. Цікаво, що мікропластик може передаватись від нижчих організмів на трофічному рівні до хижаків. 

Третя небезпека – це токсичність. Пластмаси складаються з мономерів, добавок та інших інгредієнтів. Понад 50% пластмас мають у складі небезпечні мономери, добавки та побічні хімічні продукти, серед яких можна виокремити вінілхлорид і стирол, а також розчинники, барвники, пластифікатори, стабілізатори та антиамеланти. Ці речовини є канцерогенами та ендокринними дизрапторами.

Також за період пандемії з’явився новий і доволі специфічний тип відходів, який можна умовно назвати відходами пандемії. До них належать одноразові засоби захисту (рукавички, маски та респіратори), антисептики та паковання від них, вологі серветки. Відповідно, планета настільки очистилась, що з часом із землі почали проростати недбало викинуті одноразові маски та рукавички. До речі, про рукавички. Носіння рукавичок у супермаркетах, транспорті та інших громадських місцях – взагалі непотрібна атракція та місцева ініціатива представників української влади. Носіння рукавичок необхідне лише тоді, коли вони вам необхідні з робочих міркувань (коли працюєте лікарями чи у відділі з кулінарією) або коли безпосередньо контактуєте з хворими особами.

Зі збільшенням попиту на антисептики зросло використання різних хімічних речовин, потрібних для їх виготовлення. По-перше, це сприяло збільшенню виробництва дезінфікувальних засобів, серед яких – хлор і його сполуки, галогени, окисники, феноли, спирти, альдегіди, кислоти, луги, барвники, солі важких металів. По-друге, підвищилась концентрація цих сполук у каналізації (через змивання водою як з рук вдома, так і дощовою водою після дезінфекції вулиць та контейнерів) та повітрі (через розпилювання). По-третє, це підвищились ціни на антисептики через загальний ажіотаж. Окремо стоїть питання використання певних хімічних речовин, які не завжди вказані на пакованні антисептика. 

Збільшилось використання пластикової тари для розміщення антисептиків у супермаркетах, банках та різних установах. Не всі сортувальні станції та пункти прийому вторсировини приймають тару з-під антисептиків на переробку через можливу наявність там необлікованих та небезпечних хімічних речовин.

Рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій не враховували вплив на довкілля рекомендованих протоколів. Крім того, вони були бездоказовими з точки зору ефективності запобігання поширенню коронавірусу. Це було радше для перестрахування. Комісія вимагала дотримання заходів, які спричинили додаткові витрати та забруднення довкілля й формували хибне відчуття безпеки в громадян:

‒ носіння масок на вулиці (дотримуючись соціальної дистанції);

‒ використання одноразових рукавичок (зокрема в супермаркетах);

‒ винятково одноразовий посуд у закладах харчування;

‒ заборона продажу незапакованих продуктів;

‒ дезінфекція сміттєвих контейнерів;

‒ миття та дезінфекція асфальту та зупинок громадського транспорту.

Рекомендації МОЗ щодо потреби окремо збирати й передавати на утилізацію використані маски та рукавички від населення також не мають за собою жодної доказової бази. Якщо людина не контактна чи хвора, то потреби в утилізації таких засобів індивідуального захисту нема. 

Що можна зробити? Якщо ви використовуєте одноразові засоби, поставте їх на триденний карантин у недоступне місце після застосування. За цей період вірус перестає бути активним, і маску можна викидати у загальний смітник. Також можете перейти на багаторазові маски. Вони дозволені для використання здоровим особам за умови, що їх будуть прати та/або дезінфікувати після кожного використання.

Основні ж протиепідеміологічні заходи – це дотримуватись соціальної дистанції, ретельно мити руки з милом, не торкатись брудними руками слизових оболонок обличчя й носити маски у людних місцях, якщо таких не вдається уникнути.

 

Тепер коротко підсумуємо. Вплив пандемії на загальний стан довкілля можна вважати негативним. У складі відходів збільшується органічна фракція, яка, потрапляючи на звалища, стає причиною вироблення метану. Через цей парниковий газ загораються полігони твердих побутових відходів і пришвидшуються зміни клімату. Також збільшилася частка паковання, яке не підлягає переробці. Так звані відходи пандемії також неможливо переробити, а в деяких випадках необхідно спеціально утилізувати (як-от медичні відходи з лікарень, де є хворі на COVID-19).

Як потрібно було діяти, аби планета очистилась і залишалась такою і надалі? 

1. Не ухвалювати рішення необдумано і поспіхом, не маючи для цього достатньої доказової бази та підґрунтя.

2. Пропонувати громадянам та бізнесу нововведення, забезпечивши повну ланку поводження з тим чи іншим засобом. До прикладу, запроваджуючи обов’язкове носіння маски, населенню і бізнесу мали надати чіткі вказівки, як поводитись із використаною маскою.

3. Координувати інформаційну роботу й надавати чітку, вичерпну та несуперечливу інформацію для населення. Приклад того, як робити не треба: МОЗ рекомендує маски збирати у поліетиленовий пакет, цей пакет ставити в інший пакет і не викидати до загального смітника, не пропонуючи варіантів, куди ці маски викидати (хоча немає потреби збирати і утилізовувати ці маски окремо), і пакувати всі продукти у супермаркетах в одноразове паковання. Натомість Міністерство регіонального розвитку пропонує насамперед працювати над зменшенням утворення відходів, відмовившись, зокрема, від того паковання, що не переробляється. Спостерігаючи, які різні меседжі виходять від найвищих органів влади, неважко зрозуміти, що ж твориться на нижчих рівнях.

4. Продовжувати роздільний збір твердих побутових відходів і заохочувати населення до роздільного збору органічних відходів, що суттєво зменшить навантаження на полігони і справді допоможе нашій планеті.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Також збільшення паковання було пов’язане зізбільшенням кількості замовлень онлайнта додаткових рекомендацій МОЗ щодо пакування цих відправлень у кілька шарів харчової плівки (спростування необхідності таких кроків дивись вище). 

Під час карантину зачиненими були пункти прийому вторсировини, тож зменшилась її кількість, яку заготовляли представники неформального сектору (безпритульні, пенсіонери й пенсіонерки та люди з низьким доходом, які здають вторсировину, аби отримати додатковий заробіток) з прибудинкових контейнерів.

У чому небезпека потрапляння пластикових відходів та змішаного паковання на сміттєзвалища? 

1. Серед змішаних відходів, які потрапили на сміттєзвалища, часто трапляється і вторсировина, яку можна було б здати на переробку. Через захоронення ресурсоцінного пакування із кругообігу товарів вилучаються цінні ресурси, серед яких не лише деревина та метал, але полімери, які виготовляють із нафти, природного газу, сланців тощо. Останні з названих ресурсів є вичерпними, використовувати їх слід максимально ефективно.

2. Через контакт з органічними відходами на полігонах перешарована пластмасами органіка швидше нагрівається і повільніше пропускає вологу, що робить процес утворення фільтрату та звалищного газу інтенсивнішим.

3. Відбувається забруднення мікропластиком. Пластик є штучно створеним матеріалом, тому некоректно стверджувати, що він «розкладається» на звалищах протягом 100+ років. Коректно буде описати цей процес як деградація пластику. Вона триває щонайменше 20 років у середовищі звалища. Оскільки термоокислювальна деградація є переважним механізмом деградації на полігонах, обмежена доступність кисню затримує процес. 

Однак інші особливості полігонів, як-от підвищена температура, рН та фізичне ущільнення є факторами, що сприяють пришвидшенню деградації пластмас. Грубо класифікувати результати процесу деградації пластмас можна на дві основні групи: мікропластик та макропластик. Мікропластик – це пластикові частинки, менші ніж п’ять міліметрів. Відповідно, пластикові шматки понад п’ять міліметрів вважаються макропластиками. Перебуваючи на поверхні полігону або пересуваючись разом з фільтратом, мікропластик може потрапляти у довкілля і створювати нові середовища існування для організмів і мікробної колонізації. Такі організми можуть захоплювати цілі екосистеми. 

Другий негативний аспект – потрапляння мікропластику в організм ссавців та птахів, що може спричинити не лише дисфункції в організмі, а й навіть смерть. Цікаво, що мікропластик може передаватись від нижчих організмів на трофічному рівні до хижаків. 

Третя небезпека – це токсичність. Пластмаси складаються з мономерів, добавок та інших інгредієнтів. Понад 50% пластмас мають у складі небезпечні мономери, добавки та побічні хімічні продукти, серед яких можна виокремити вінілхлорид і стирол, а також розчинники, барвники, пластифікатори, стабілізатори та антиамеланти. Ці речовини є канцерогенами та ендокринними дизрапторами.

Також за період пандемії з’явився новий і доволі специфічний тип відходів, який можна умовно назвати відходами пандемії. До них належать одноразові засоби захисту (рукавички, маски та респіратори), антисептики та паковання від них, вологі серветки. Відповідно, планета настільки очистилась, що з часом із землі почали проростати недбало викинуті одноразові маски та рукавички. До речі, про рукавички. Носіння рукавичок у супермаркетах, транспорті та інших громадських місцях – взагалі непотрібна атракція та місцева ініціатива представників української влади. Носіння рукавичок необхідне лише тоді, коли вони вам необхідні з робочих міркувань (коли працюєте лікарями чи у відділі з кулінарією) або коли безпосередньо контактуєте з хворими особами.

Зі збільшенням попиту на антисептики зросло використання різних хімічних речовин, потрібних для їх виготовлення. По-перше, це сприяло збільшенню виробництва дезінфікувальних засобів, серед яких – хлор і його сполуки, галогени, окисники, феноли, спирти, альдегіди, кислоти, луги, барвники, солі важких металів. По-друге, підвищилась концентрація цих сполук у каналізації (через змивання водою як з рук вдома, так і дощовою водою після дезінфекції вулиць та контейнерів) та повітрі (через розпилювання). По-третє, це підвищились ціни на антисептики через загальний ажіотаж. Окремо стоїть питання використання певних хімічних речовин, які не завжди вказані на пакованні антисептика. 

Збільшилось використання пластикової тари для розміщення антисептиків у супермаркетах, банках та різних установах. Не всі сортувальні станції та пункти прийому вторсировини приймають тару з-під антисептиків на переробку через можливу наявність там необлікованих та небезпечних хімічних речовин.

Рішення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій не враховували вплив на довкілля рекомендованих протоколів. Крім того, вони були бездоказовими з точки зору ефективності запобігання поширенню коронавірусу. Це було радше для перестрахування. Комісія вимагала дотримання заходів, які спричинили додаткові витрати та забруднення довкілля й формували хибне відчуття безпеки в громадян:

‒ носіння масок на вулиці (дотримуючись соціальної дистанції);

‒ використання одноразових рукавичок (зокрема в супермаркетах);

‒ винятково одноразовий посуд у закладах харчування;

‒ заборона продажу незапакованих продуктів;

‒ дезінфекція сміттєвих контейнерів;

‒ миття та дезінфекція асфальту та зупинок громадського транспорту.

Рекомендації МОЗ щодо потреби окремо збирати й передавати на утилізацію використані маски та рукавички від населення також не мають за собою жодної доказової бази. Якщо людина не контактна чи хвора, то потреби в утилізації таких засобів індивідуального захисту нема. 

Що можна зробити? Якщо ви використовуєте одноразові засоби, поставте їх на триденний карантин у недоступне місце після застосування. За цей період вірус перестає бути активним, і маску можна викидати у загальний смітник. Також можете перейти на багаторазові маски. Вони дозволені для використання здоровим особам за умови, що їх будуть прати та/або дезінфікувати після кожного використання.

Основні ж протиепідеміологічні заходи – це дотримуватись соціальної дистанції, ретельно мити руки з милом, не торкатись брудними руками слизових оболонок обличчя й носити маски у людних місцях, якщо таких не вдається уникнути.

 

Тепер коротко підсумуємо. Вплив пандемії на загальний стан довкілля можна вважати негативним. У складі відходів збільшується органічна фракція, яка, потрапляючи на звалища, стає причиною вироблення метану. Через цей парниковий газ загораються полігони твердих побутових відходів і пришвидшуються зміни клімату. Також збільшилася частка паковання, яке не підлягає переробці. Так звані відходи пандемії також неможливо переробити, а в деяких випадках необхідно спеціально утилізувати (як-от медичні відходи з лікарень, де є хворі на COVID-19).

Як потрібно було діяти, аби планета очистилась і залишалась такою і надалі? 

1. Не ухвалювати рішення необдумано і поспіхом, не маючи для цього достатньої доказової бази та підґрунтя.

2. Пропонувати громадянам та бізнесу нововведення, забезпечивши повну ланку поводження з тим чи іншим засобом. До прикладу, запроваджуючи обов’язкове носіння маски, населенню і бізнесу мали надати чіткі вказівки, як поводитись із використаною маскою.

3. Координувати інформаційну роботу й надавати чітку, вичерпну та несуперечливу інформацію для населення. Приклад того, як робити не треба: МОЗ рекомендує маски збирати у поліетиленовий пакет, цей пакет ставити в інший пакет і не викидати до загального смітника, не пропонуючи варіантів, куди ці маски викидати (хоча немає потреби збирати і утилізовувати ці маски окремо), і пакувати всі продукти у супермаркетах в одноразове паковання. Натомість Міністерство регіонального розвитку пропонує насамперед працювати над зменшенням утворення відходів, відмовившись, зокрема, від того паковання, що не переробляється. Спостерігаючи, які різні меседжі виходять від найвищих органів влади, неважко зрозуміти, що ж твориться на нижчих рівнях.

4. Продовжувати роздільний збір твердих побутових відходів і заохочувати населення до роздільного збору органічних відходів, що суттєво зменшить навантаження на полігони і справді допоможе нашій планеті.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Посилання:

  1. Як пластик шкодить овочам
  2. Звіт Міжурядової групи з питань зміни клімату
  3. Про звалищний газ
  4. Частка органічних відходів у ТПВ в США
  5. Чому напівфабрикати дешевші
  6. Інфляційний звіт Нацбанку
  7. Пластик в часи коронавірусу
  8. Скільки коронавірус зберігається на поверхнях
  9. Ефективне використання енергетичних ресурсів
  10. Що впливає на утворення фільтрату та звалищного газу
  11. Про мікропластик
  12. Про токсичні речовини пластику
  13. Профілактика коронавірусу

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі