ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису

    Що робити, якщо ви захворіли на коронавірус? / Начитав Лук'ян Галкін

    00:00
    00:00
    Спалах — 27.05.21
    ТЕКСТ: Олена Коротун
    Ілюстрації: Galochka Ch
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Привіт, ковід: що робити, якщо ви захворіли на коронавірус

    Вже понад рік всі ми разом живемо в умовах пандемії. Певно, кожен з нас вже не замислюючись легко може відтворити рекомендації з попередження коронавірусної хвороби, які щодня лунають в соціальних мережах, на телебаченні, в робочому та особистому спілкуванні. 

     

    Ми твердо знаємо, що потрібно носити маски, мити руки, дотримуватись соціальної дистанції й уникати скупчень людей, мінімізувати персональні контакти і вакцинуватись за першої можливості. Чи дотримуємося ми цих рекомендацій – складне питання, але вони нам точно добре відомі. Але якщо раптом все-таки сталося так, що ми захворіли?

     

    Тут зникає ясність і починається темний ліс. Пити антибіотики чи не пити? А гормони? Їхати в лікарню (і в яку лікарню) чи не потрібно? Куди телефонувати? Що робити? Багато рекомендацій видаються такими, що заперечують одна одну, а невизначеність породжує розгубленість, страх і паніку. А паніка – теж ворог нашого здоров’я. 

     

    Тож пропонуємо разом прокласти безпечну стежку тим страшним лісом: зрозуміти що і як відбувається в нашому організмі; як допомогти собі і не зашкодити; коли варто та не варто лікуватись і звертатись до лікаря. 

     

    За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», «Куншт» створює окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

    Що відбувається в нашому організмі, коли туди потрапляє коронавірус?

     

    Найбільш небезпечними є два процеси: ураження легень (яке призводить до гіпоксії – кисневого голодування) та утворення тромбів (що може викликати тромбоз судин серця, мозку та інших органів). Кисень життєво необхідний для людини. Особливо чутливими до його нестачі є мозок і серце.

     

    Організм намагається компенсувати стан гіпоксії: зростає частота дихання (ми відчуваємо задишку), частота серцевих скорочень (серце намагається «прокачувати» більше крові за хвилину, щоб донести більше кисню до наших клітин та органів, і ми відчуваємо серцебиття). Проблема посилюється, коли температура збільшується до понад 38,5 градусів, а також коли людина панікує, оскільки зростає швидкість загального метаболізму, а це збільшує потребу клітин у кисні, тому задишка і серцебиття посилюються, що викликає підсилення страху і паніки – розвивається так зване circulus vitiosus – «порочне», або «замкнуте», коло. 

     

    Що робити? Насамперед сподіваємось, що обізнаність допоможе уникнути паніки і зберегти ресурси нашого організму для боротьби з хворобою, не витрачаючи їх на надлишкові емоції. 

     

    Також варто приймати жарознижувальні та протизапальні препарати, якщо температура зростає вище за 39 градусів (або навіть менше за умови поганого самопочуття). Терпіти таку температуру не варто, бо це посилить задишку і кисневе голодування. До того ж немає доказових даних, що це може якимось чином знизити вірусне навантаження на організм.  

     

    Дуже важливо пити достатньо рідини. Вода так само необхідна тканинам і органам, як і кисень. Найважливіші біохімічні процеси в нашому організмі відбуваються у водному розчині. При розвитку інфекційних захворювань потреба у воді зростає: ми втрачаємо воду з диханням (більша частота дихання – більші втрати), з потовиділенням (особливо якщо змінюється температура тіла). В організмі постійно накопичуються токсичні продукти життєдіяльності, а коли ми хворіємо, їх стає більше. Цей процес має назву інтоксикація (ми відчуваємо це як слабкість, біль у м’язах, деколи – як нудоту і блювання). Щоб впоратися з інтоксикацією, нам, знову ж таки, необхідна вода. Якщо достатньо пити, нирки починають працювати інтенсивніше і виводять з організму шкідливі речовини. Якщо нехтувати питтям, організм зневоднюється, а це призводить до низки негативних наслідків: крім вже зрозумілого посилення інтоксикації, пригнічується потовиділення, яке зазвичай сприяє зниженню температури (крім того, погіршується ефективність жарознижувальних – зростає температура – посилюється задишка – посилюється втрата рідини), відбувається згущення слизу і мокротиння (посилюється кашель – наростає задишка і гіпоксія), тобто розвивається чергове «замкнуте коло». Зневоднення також сприяє певному згущенню крові, що підвищує ризик тромбозів. Додамо лише, що газовані напої, молоко та соки не ліквідують дефіцит рідини, а можуть його навпаки посилити. Це відбувається тому, що такі рідини мають високу осмолярність або осмотичний тиск. Це призводить до того, що вода не всмоктується з травного тракту, а може і навпаки виділятись туди з плазми крові за градієнтом концентрацій. Отже, варто пити воду, компоти, неміцний чай (та інші прозорі негазовані та безалкогольні питні рідини).

     

    Водночас, не варто переїдати. Ви, мабуть, помічали, що під час хвороби часто зменшується або зникає апетит. Це відбувається не випадково. Річ у тому, що в травленні велику роль відіграє печінка. Але під час хвороби у неї виникає цілий ряд інших важливих функцій. Зокрема, печінка є головним фільтром, який знешкоджує всі ті шкідливі речовини, що накопичуються в крові (токсини, які згадувались вище), робить їх менш небезпечними та уможливлює їх виведення нирками. Не менш важливим є те, що печінка бере безпосередню участь у формуванні імунної відповіді на хворобу (за допомогою так званих клітин Купфера), тобто активно допомагає організму боротися зі збудником захворювання. Тому переїдання або «їжа через силу» може призвести до «перевантаження» печінки, погіршення стану та затягування інфекційного процесу. Звісно, голодувати теж не варто, адже для синтезу антитіл та адекватної роботи внутрішніх органів нам потрібні ресурси. Отже, надавайте перевагу здоровій, легкозасвоюваній іжі, їжте невеликими порціями.

     

    Слід згадати про фізичні навантаження. З одного боку, будь-який рух і фізична активність вимагає додаткового споживання кисню тканинами, тому посилює навантаження на легені і серце. З іншого боку, під час руху покращується кровопостачання тканин і центральної нервової системи, що зменшує гіпоксію і сприяє одужанню. Отже, фізична активність важлива, але за умови нормального самопочуття. Не потрібно намагатись займатись спортом, якщо у вас виникає задишка, ви відчуваєте серцебиття, запаморочення чи біль у серці. Рухайтесь стільки, скільки можете.

     

    Останні статистичні дані свідчать, що приблизно у 75–80% випадків коронавірусна хвороба перебігає в легкій та середньоважкій формах, а загальна смертність становить близько 5–5,5% (для порівняння, смертність від грипу – 2,5–3%, від кору – 3–6%). Звичайно, якщо ви належите до групи ризику (вік понад 60 років, зайва вага, наявність будь-якого хронічного захворювання, особливо серцево-судинного або легеневого, цукрового діабету) то маєте, на жаль, більші шанси на тяжкий перебіг захворювання. Адже всі ці стани зменшують наявні ресурси організму і збільшують навантаження на легені та серце. Крім того, цукровий діабет, аритмія та інші хронічні стани вражають судинну систему і збільшують схильність організму до тромбозу.

     

    Однак все це зовсім не означає, що люди з груп ризику приречені. Велика кількість пацієнтів у поважному віці за 80 і з низкою хронічних захворювань успішно долає коронавірусну хворобу за умов адекватного спостереження і лікування за потребою. 

     

    Що ж ми можемо зробити? Обов’язково подбайте про своє здоров’я заздалегідь. Якщо у вас є хронічне захворювання, не нехтуйте лікуванням. Уважно контролюйте рівень глюкози в крові, артеріальний тиск та інші симптоми вашого захворювання. Зверніть особливу увагу на так звані «кроворозріджувальні» препарати. В жодному разі не припиняйте їх вживати, якщо вам їх призначили. Порадьтеся зі своїм сімейним лікарем, якщо маєте сумніви. Однак не слід самостійно та без консультації з лікарем приймати такі препарати, адже існує ризик небезпечної кровотечі.

     

    Водночас, варто розуміти, що молодий вік та відсутність супутніх захворювань, хоч і свідчать про статистично нищий ризик, зовсім не є гарантією вашої безпеки. Тому надзвичайно важливо є контролювати свій стан та вчасно реагувати на ознаки небезпеки. Головною такою ознакою є розвиток кисневого голодування. 

     

    Золотим стандартом для оцінки гіпоксії в усьому світі є використання пульсоксиметра. Що ж таке пульсоксиметр і як він працює?

     

    Потрапивши в легені під час вдиху, кисень зв’язується з білком гемоглобіном, який перебуває в еритроцитах, що проходять легеневими капілярами. Серце безперервно перекачує кров, щоб доставити кисень до всіх органів і тканин. У здорової людини один грам гемоглобіну зв’язується з 1,34 мл кисню, а 100 мл крові містить приблизно 20 мл зв’язаного з гемоглобіном кисню. Крім того, невелика кількість кисню розчинена в крові. В нормі в дорослої людини серце викидає приблизно п’ять літрів крові за хвилину, а отже до тканин за цей час в середньому доставляється 1000 мл кисню, з яких споживається близько 250 мл. Тобто якщо в людини повністю зупиниться дихання, запасів кисню в крові вистачить ще приблизно на три хвилини. 

     

    Одна молекула гемоглобіну може нести до чотирьох молекул кисню, в цьому разі вона називається «насиченою» киснем (сатурованою). Якщо всі ділянки молекули гемоглобіну крові несуть на собі кисень, говорять, що насичення (сатурація) крові становить 100%.

     

    У здорової людини сатурація артеріальної крові становить 95–100% (має яскраво-червоний колір). Венозна кров, що відтікає від тканин, містить менше кисню і в нормі має сатурацію біля 75%. Така кров має більш темний колір, тому у людей з кисневим голодуванням часто спостерігається синюшний колір шкіри (ціаноз).

     

    Пульсоксиметр – це прилад, який вимірює сатурацію артеріальної крові. Він випромінює світлову хвилю певної довжини. Світлові промені проходять через тканини від однієї частини датчика до іншої. Кількість світла, яку поглинають тканини, залежить від рівня оксигенації крові. Таким чином фотодетектор вловлює світло, що пройшло через тканини, а мікропроцесор розраховує рівень сатурації.

    Важливо запам’ятати: нормальна сатурація – 95–100%.

    Якщо рівень сатурації становить 92% і нижче, людина потребує кисневої підтримки (додаткових засобів збільшення концентрації кисню в крові), а отже, потрібно терміново звернутись по допомогу.

     

    Сьогодні існує велика кількість пульсоксиметрів: для вимірювання на пальцях, мочці вуха чи зап’ястку. Варто надавати перевагу медичним пульсоксиметрам, оскільки вони значно більш точні. Найбільш популярний – пульсоксиметр-прищепка для накладання на палець. Такі пульсоксиметри, як правило, також вимірюють частоту серцевих скорочень, а деколи й інші показники. 

     

    При використанні пульсоксиметра потрібно враховувати деякі обставини, які можуть вплинути на точність вимірювання. Зокрема, манікюр. Деякі лаки та гелеві нігті можуть поглинати або відбивати світлові хвилі, тоді виміряти сатурацію не вдасться. Також на результат можуть вплинути грибкові ураження нігтів, травми та інші пошкодження, що змінюють прозорість нігтів. Крім того, ваші руки при вимірюванні повинні бути теплі. Адже коли ми мерзнемо, судини шкіри і кінцівок звужуються, і пульсоксиметр показує занижені дані. Заважає пульсоксиметру й занадто яскраве освітлення. Не варто забувати про вчасну заміну батарей і акумуляторів. Якщо маєте сумніви, порівняйте свої показники з показниками іншої, бажано, здорової людини. 

     

    Пульсоксиметрія – це найбільш об’єктивний, безпечний і якісний спосіб контролювати стан свого здоров’я при коронавірусній хворобі (та інших захворюваннях, які супроводжуються кисневим голодуванням). Регулярне вимірювання сатурації дозволяє вчасно помітити ознаки небезпеки, а також зменшує наш страх і паніку під час хвороби.

     

    Що ж робити, якщо з якихось причин пульсоксиметр для нас недоступний?  Найперше – рахуємо частоту дихання в спокої. В нормі доросла людина дихає 16–18 разів на хвилину. Ознакою небезпеки є частота дихання більше ніж 30 разів за хвилину, синюшний колір шкіри, різка слабкість та запаморочення. Якщо ви спілкуєтесь з хворою людиною телефоном або особисто, зверніть увагу на те, як вона говорить. Типовою ознакою пневмонії є нездатність вимовити речення без перерви на вдих. Варто зауважити, що всі ці методи значно менш точні та об’єктивні, ніж пульсоксиметрія.

     

    Якщо ж ознак небезпеки немає, чим і як лікуватись?

     

    Самолікування може серйозно зашкодити вашому здоров’ю. Хочеться згадати відому цитату Парацельса: «Все є ліки, і все є отрута – різниця лише в дозі». Тобто будь-який медичний засіб протипоказаний, якщо він не потрібний. Будь-які ліки мають побічні ефекти та збільшують навантаження на печінку (а ми вже знаємо, що це викликає збільшення інтоксикації і зниження імунного захисту). Низка препаратів (зокрема, антибіотики) можуть мати негативний вплив на роботу серця, нирок та інших органів, що збільшує навантаження на організм і погіршує перебіг хвороби. Останній протокол з лікування COVID-19 Європейського респіраторного товариства містить доказові дані проти застосування антибіотиків при коронавірусній хворобі. Адже жоден антибіотик не впливає на вірус. Водночас, антибіотики потрібні при ознаках появи бактеріальної інфекції (що може статися під час коронавірусної інфекції внаслідок пригнічення імунітету). Абсолютно неефективним і шкідливим є профілактичне застосування антибіотиків. За тяжкого перебігу хвороби активно застосовуються протизапальні кортикостероїдні препарати, які зменшують набряк і запалення в легенях, а отже, покращують обмін кисню. З іншого боку, ці препарати мають багато важких побічних ефектів, зокрема пригнічують імунітет людини і продовжують перебування вірусу в організмі та так зване вірусне навантаження (кількість одиниць вірусу), що подовжує тривалість хвороби. Тому їх точно не варто застосовувати за легкого перебігу. Препарати, які попереджають утворення тромбів, є життєво необхідними для низки хворих, але водночас можуть викликати небезпечну кровотечу. Цей перелік прикладів можна продовжувати ще дуже довго. Важливий висновок такий: не можна застосовувати лікування без призначення лікаря. Те, що потрібно саме вам, може виявитись непотрібним або навіть смертельно небезпечним для іншої людини, вашого близького чи родича. Якщо у вас є питання чи сумніви, обов’язково зверніться до вашого лікаря.

     

    Отже, коротко підсумуємо стратегію поведінки у випадку захворювання:

    1. Радимося з сімейним лікарем.

    2. Тримаємо під контролем хронічні захворювання і температуру.

    3. П’ємо достатньо рідини і не переїдаємо.

    4. Рухаємось обов’язково, але в міру.

    5. Лікуємось лише коли це потрібно і лише за призначенням лікаря.

    6. Контролюємо ознаки кисневого голодування і терміново звертаємось по допомогу, якщо насиченість крові киснем 92% і менше (якщо це не можна визначити, то показником є частота дихання – 30 разів на хвилину чи більше) або швидко погіршився стан (з’явилися різкий біль, слабкість, запаморочення).

    7. За жодних умов варто не панікувати.

     

    Будьте здорові!

    Матеріал розміщено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

    ТЕКСТ: Олена Коротун
    Ілюстрації: Galochka Ch
    Статті
    Медицина
    Невидимий ворог на нашій землі: чому варто зробити щеплення від правця

    За останні декілька місяців українці навчились остерігатись багатьох речей: ракет, мін, російської музики та ютубу, але ми все ще забуваємо про невидимого ворога у нашій землі. Неприємно познайомитись – Clostridium tetani, збудник правця.

    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?