fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Біологія — 21.07.20
ТЕКСТ: Олеся Павлишин
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Процідити крізь зуби: новий порятунок від укусу гадюки

Олександр Зіненко знає про змій стільки, що нам і не снилося. Та тепер він допомагає і людям. Завдяки його дослідженню, ймовірно, скоро вдасться швидко й ефективно рятувати постраждалих від укусів (насамперед – поширеної в Україні гадюки Нікольського). Якщо все буде гаразд, вже через кілька років протиотруту можна буде взяти з собою в похід.

Які отруйні змії водяться в Україні й наскільки вони небезпечні? 

 

В Україні три види отруйних змій. Перша – це гадюка звичайна. Гадюка Нікольського – форма близька до звичайної гадюки, зараз її вважають підвидом і я також є прихильником такої точки зору. Втім, з точки зору класифікації, а не біологічних властивостей, гадюка Нікольського доволі своєрідна, має свій ареал, ознаки і властивості отрути, які відрізняють її від звичайної гадюки. Третій вид – степова гадюка.

 

У статті для Куншту, яка вийшла рік тому, ви розповідали про те, що в Україні немає сироваток від укусів місцевих змій, адже тепер ми їх не закуповуємо за кордоном. Чи змінилося щось відтоді? Можливо, сироватки, зрештою, закупили? 

 

Точно знаю, що сироватки отримали минулого року, безкоштовно, але це не ті сироватки, які розроблені для наших змій. Це сироватки індійського виробництва для Єгипту, проти отрути кобр та рогатої гадюки. Ефективність її для лікування укусів наших видів гадюк не перевірялась.

 

Де люди можуть зіткнутися з гадюкою Нікольського, лікування від отрути якої ви досліджували? Які можуть бути наслідки її укусу? 

 

Гадюка Нікольського, хоча і червонокнижна, але в певних областях України і локально, в певних районах, доволі численна. Вона мешкає в листяних лісах у Кіровоградській, Черкаській, Полтавській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Донецькій, Луганській областях та на півночі Одеської. Доволі часто живе на дачних ділянках, в сільській місцевості, інколи – біля річок на базах відпочинку, навіть в лісопарковій зоні міст (наприклад, у Харкові). 

 

Це помірно отруйна змія, укус якої викликає сильне місцеве запалення, набряк, загальну інтоксикацію. Для здорової дорослої людини такий укус не становить життєвої небезпеки, але може бути дуже неприємним. Інша справа – діти, які під час укусу отримують більшу дозу отрути із розрахунку на масу тіла. Якщо в людини виникає алергічна реакція, то наслідки можуть бути дуже небезпечними. На жаль, чи виникне алергічна реакція, заздалегідь сказати не можна, тому потенційна небезпека є для всіх. І в усіх випадках дуже важливо якнайшвидше доправити постраждалого до лікарні. Ознаками, які свідчать про розвиток алергічної реакції, є насамперед швидкість розвинення симптомів. Тому і ступінь розвитку набряку, і появу інших проявів – висипу, свербіжу, нудоти, утруднень дихання, падіння тиску і запаморочення – треба контролювати і записувати час виникнення. Запалення й алергічна реакція у випадку укусу гадюки Нікольского розвиваються схожими чином. Тож відокремити алергічні прояви від інтоксикації майже неможливо. Одиничні випадки загибелі людей від укусів гадюки Нікольського та звичайної відомі в Україні. За сезон страждають від укусів близько 400 людей.

 

Розкажіть трішки про механізм дії Вареспладибу – речовини, яку ви використовували у своєму дослідженні. 

 

Вареспладиб та його модифікації інгібують фермент фосфоліпазу А2. Цей фермент є в наших клітинах і діє на фосфоліпіди мембранФосфоліпіди – сполуки у складі мембранів клітин, які мають у своєму складі залишки фосфорної та жирних кислот, які приєднані до багатоатомного спирту., відщеплює арахідонову кислоту від фосфоліпіда в позиції 2 (тому і А2). Арахідонова кислота залучена до багатьох біохімічних процесів в організмі, але в процесі дії зміїної отрути вона діє як медіаторМедіатор – сигнальна речовина, посередник, передавач сигналу в ланці біохімічних реакцій в організмі. тканинного запалення. Змії використовують модифіковану фосфоліпазу А2, щоб отруїти жертву, викликати запалення, яке охопить весь організм жертви і паралізує або вб’є її. Тобто якщо ми нейтралізуємо фосфоліпазу А2 (а це основний токсин і в гадюки Нікольського, і в звичайної гадюки, до речі), то ми усунемо головний симптом отруєння. 

 

Для укусу гадюки Нікольського властиві симптоми, пов’язані тільки з запаленням – біль, набряк, падіння тиску. Її отрута складається з фосфоліпази А2 на 65%. Прибираємо активність зміїної фосфоліпази – зупиняємо майже всю дію отрути на організм.

 

Яким був процес проведення дослідження і які воно показало результати?

 

Щоб довести, що Вареспладиб захищає від дії зміїної отрути, ми вводили першій групі піддослідних мишей отруту (десятиразову напівлетальну дозу, це дуже багато), а другій – отруту, а потім Вареспладиб. У групі, де була лише отрута, тварини загинули протягом трьох годин, а в іншій, після введення отрути і Вареспладибу, з п’яти мишей симптоми отруєння розвинулись і призвели до загибелі з часом лише у однієї. 

 

Сам Вареспладиб проходив клінічні випробування на людині і майже напевне безпечний. Втім, щоб зрозуміти оптимальні дози та схеми лікування, його ще треба досліджувати. 

 

Які наступні досліди потрібно провести, щоб довести ефективність Вареспладибу? 

 

Потрібні клінічні випробування на людях. Через те, що Вареспладиб вже проходив такі випробування на людях і через те, що зміїні укуси – це орфанне захворювання (тобто таке, яким хворіють дуже мало людей), процедура клінічних випробувань може бути спрощена в таких країнах як США. Тому потенційно це можна зробити в найближчі рік–два. Було б добре, якби його ефективність і безпечність перевірили в Україні для терапії укусів наших змій також, але я погано уявляю собі, як це роблять у нас.

 

Чи є перспектива, що Вареспладиб може використовуватися для інших отруйних змій в Україні, а не тільки гадюки Нікольського?

 

Так, він напевно буде ефективним для лікування укусів звичайної гадюки, в якої отрута схожа. У степової гадюки більше токсинів, які діють на тканини, тому Вареспладиб, можливо, треба буде комбінувати з іншими інгібіторами. Такі досліди проводять вчені за кордоном. Зміїні укуси – глобальна проблема, і схоже, що розробка інгібіторів токсинів отрут змій – перспективний шлях її вирішення. Адже сироватку винайшли понад сто років тому, і ця технологія вже застаріває. Якщо бути точним, першу сироватку розробили і застосували для лікування укусів кобр і отримували її так само, як і зараз, – імунізуючи (вводячи невеликими дозами) отруту тварині, з якої через деякий час отримують сироватку крові, очищують її і використовують як протиотруту. Головна проблема – в очищенні, тому що сироватка крові, отримана з тварини, буде містити і антитіла, які нейтралізують отруту, і інші білки, які можуть бути потенційно небезпечними, якщо вводити їх людині: наприклад, викликатимуть алергічні реакції. З цією проблемою частково навчились справлятись, але це доволі складно і потребує додаткових витрат.

 

Чи є вже зараз якісь виклики або перестороги щодо використання Вареспладибу людьми? 

 

Я про такі не знаю. Але маючи справи з біологічними системами, ніколи не знаєш, що може піти не так. Організм з його біохімічними процесами – складна система. Можливо, у певного дуже невеликого відсотка людей можуть бути побічні ефекти. Здається, Вареспладиб швидше виводиться з організму, ніж отрута. Це є в публікаціях інших вчених. Тому його фармакокінетику ще треба вивчати і схему лікування розробляти відповідно до неї. Можливо, повторне введення Вареспладибу допоможе тримати під контролем розвиток інтоксикації.

 

В одній зі статей1 ви називаєте основними перевагами Вареспладибу довший термін зберігання, зручніше зберігання та меншу ймовірність алергічної реакції. Чи означає це, що теоретично препарат на його основі можна буде купити в аптеці й узяти з собою в похід про всяк випадок? 

 

Саме так. І приймати його можна буде не в лікарні, де зараз вводять сироватку, контролюючи можливий розвиток алергічної реакції на неї, а відразу «в полі», без зволікань. Це дозволить запобігти розвитку симптомів і погіршенню стану, надасть більше часу на доправлення хворого до лікарні.

 

Чи плануєте ви досліджувати альтернативи сучасним сироваткам далі? Якщо так, то в якому напрямку?

 

Для мене це дослідження було цікавим досвідом в абсолютно іншій сфері. Насправді я займаюсь екологією й еволюцією змій та інших тварин. Конкретних планів не було. Окрім іншого, я тепер розумію складність проведення подібних досліджень. Ідеї є, можливо.

 

З якими саме складнощами ви зіткнулися, коли проводили це дослідження? 

 

Можливо, це труднощі дилетанта, але складно було багато чого: від офіційних закупівель (всі ці класифікатори товарів, за якими миші проходили як дрібна худоба), до морально-етичних докорів під час, власне, експерименту. Сам експеримент пройшов так, як і передбачалося, але від ідеї і розуміння, як це зробити, в 2016 році до публікації в 2020 був довгий шлях.

 

Чи складно проводити такі дослідження в Україні? Чи достатньо для цього ресурсів? 

 

Складно, але можливо. Університет мене підтримав (насправді для такого експерименту мені потрібно було дуже небагато, але сам би я не зміг). Згодом готувати рукопис допомагали в рамках Програми з написання наукових робіт.2

Відкритий доступ до публікації допомогла сплатити благодійна організація BioUkraine.3 

Якщо говорити більш загально, то є і інші джерела і програми. Зараз багато сподівань на роботу Національного фонду досліджень України. Загалом я знаю багатьох вчених в Україні, які роблять цілком сучасні світового рівня дослідження. Головне – бути активним і, звісно, шукати джерела фінансування, писати заявки, співпрацювати. 

ТЕКСТ: Олеся Павлишин
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті