ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Суспільство — 04.05.22
    ТЕКСТ: Едгар Соболєв, Олеся Павлишин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Розділяй і володарюй: що таке інформаційно-психологічні операції й як від них захиститися

    Що таке інформаційно-психологічні операції, як кожен із нас може стати її частиною і для чого їх використовують військові? «Куншт» з’ясовує із психотерапевтом Едгаром Соболєвим.

    «Японські солдати! Що вам дає і дасть завоювання нових земель та поневолення чужих народів? Сотні тисяч ваших солдатів, що билися у Китаї, стали каліками. З простягнутою рукою, як жебраки, ходять вони вулицями міст та сіл. Вони голодують, сплять на вулицях, мруть, як мухи. Вони нікому не потрібні, їм ніхто не допомагає. На всіх вас чекає така ж доля. Війна потрібна лише генералам та багатіям. Вони багатіють на цій війні. Солдати, кидайте зброю, йдіть з фронту!»

     

    Такі листівки поширювали війська СРСР на території Японії на початку Другої світової війни, коли СРСР і Монголія воювали проти Японії і Маньчжурії. 

     

    «Листівки та звукомовні станції, як ми уявляли, мали викликати в японських солдатів негативне ставлення до загарбницької війни, підривати їхню довіру до офіцерів, розвивати неприязнь до них, послаблювати моральний дух у військах, схиляючи військовослужбовців до переходу в радянський полон. Серед маньчжурів і баргутів наша агітація мала посилювати антияпонські настрої, загострювати їхню ненависть до окупантів. Ми закликали солдатів вступати до партизанських загонів для боротьби з японськими загарбниками та до організованого переходу на бік радянсько-монгольських військ, які захищають їхні інтереси», – описував свою роботу спецпропагандист Червоної армії Міхаїл Бурцев1. Такими були ранні інформаційно-психологічні операції – дії держав, спрямовані на те, щоб маніпулювати громадською думкою, окремими людьми або цілими групами2

     

    Зараз вони стали ще поширеніші й можуть впливати на значно більше коло людей. В умовах повномасштабної війни інформаційно-психологічні операції, або ж ІПСО, стали масштабнішими і здатні суттєво підірвати бойовий дух людей, дискредитувати відому особу чи посіяти розбрат у згуртованій спільноті. 

     

    Хто розробляє і виконує ІПСО?

     

    Зазвичай це структури, що належать до Збройних сил або Міністерства оборони країни. До них також можуть бути залучені недержавні організації, які насправді контролює уряд. У росії в інформаційно-психологічних операціях беруть участь зокрема релігійні організації3. В Україні цим займаються насамперед Сили спеціальних операцій. Такі структури є у переважній більшості країн з розвиненими арміями. У США інформаційно-психологічні операції називають PSYOPS (Psychological Operations), і займається ними переважно Департамент оборони. 

     

    Методи впровадження ІПСО бувають дуже різними і залежать зокрема від мети. Наприклад, коли інтернет ще не був поширеним, військовим з «пропагандистської команди» доводилося втиратися в довіру до мирних жителів, щоб переконувати їх видавати інформацію про ворожу армію4. Так робили, наприклад, американці у В’єтнамській війні. Наразі цей метод завдяки соцмережам можна досить легко масштабувати й отримувати значно більшу аудиторію для маніпуляції. 

     

    Навіть каміння може стати частиною ІПСО. Так, у тій самій війні у В’єтнамі американські військові встановлювали перешкоди на дорогах з груд каміння або зрубаних дерев4. Ці невеличкі блокпости ніхто не охороняв, вони не надто перешкоджали руху транспорту й не вимагали зусиль у спорудженні, але створювали ілюзію, ніби влада В’єтнаму не контролює територію. 

     

    Для психологічних операцій з деморалізування можна використовувати і кібератаки. Цим досить часто займаються росіяни ще з 2000-х років. Наприклад, перед вторгненням у Грузію російські хакери зламали низку грузинських сайтів (щоб показати вразливість ворожої держави), а на деяких сайтах помістили портрет тодішнього президента Міхеіла Саакашвілі поруч із портретом Гітлера (щоб дискредитувати владу)5. Перед повномасштабним вторгненням росії в Україну теж відбулася низка кібератак на підприємства та державні структури.

     

    Зараз ІПСО також часто розгортаються в соцмережах за допомогою ботів. Росія використовує їх давно. Один з найбільш скандальних випадків – вплив на президентські вибори в США 2016 року, які принесли перемогу Дональду Трампу. Тоді ботоферми переважно працювали на розкол американського суспільства з важливих питань: від володіння зброєю до абортів. Зараз ця тактика також досить часто використовується проти українців.

     

    Саме на ІПСО у соцмережах далі зосередимося детальніше. 

     

    Чому ми маємо пам’ятати про ІПСО, особливо під час війни?

     

    У часи бойових дій люди більш схильні сприймати інформацію емоційно. Це випливає, зокрема, з того, що зараз ми більш схильні боятися смерті (у мирний час цим користуються політики, щоб вплинути на наш вибір).

     

    «У них дуже просте завдання – деморалізація та схиляння до припинення спротиву, – пояснює психотерапевт Едгар Соболєв. – “Війни виграє бойовий дух” – це аксіома, яку варто зараз собі поставити на скрінсейв мобільного».

     

    Операції росії проти України 

     

    Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний наголошував на тому, що наразі є багато російських ІПСО, які мають на меті дискредитувати українські війська. Зокрема він вказав на «постановочні відео з нелюдським ставленням нібито “українських військових” до “російських полонених”»6. Такі інформаційні атаки працюють не лише на українську, а й на іноземну аудиторію й спрямовані на зменшення підтримки України у світі. 

     

    Але й між собою українців намагаються роз’єднати, як це було свого часу на виборах президента США, тільки підлаштувавши теми до українських реалій: на меті – посіяти недовіру до інституцій, влади, поділити українців за мовною ознакою тощо. 

     

    Наприклад, експертка з інформаційної гігієни Оксана Мороз наголошує, що один із прикладів інформаційної атаки ворога – це міфи про «поганих переселенців”, яких «терпіти не можуть місцеві»7. Водночас в опитуваннях показники зовсім інші. За даними групи «Рейтинг» від 16 квітня8, в Івано-Франківську «понад 90% біженців хотіли б завести знайомства та друзів серед місцевих жителів. З іншого боку не проти знайти друзів серед переселенців понад 80% франківчан». Так само лише 6% переселенців вбачають значну проблему мовного непорозуміння з місцевими жителями. І тільки 13% жителів Івано-Франківська особисто стикалися з порушеннями соціальних норм поведінки з боку переселенців.

     

    Далі пояснює Едгар Соболєв:

    Психологія ІПСО

     

    З символічної точки зору те, що вони роблять, можна назвати «атака на єдність». Якби ми були відрізаними одне від одного недовірою, підозрами та роздратуванням, нас було б легко злякати. 

     

    Коли ми боїмося, дуже хочеться тримати когось за руку, тоді стає спокійніше. Ось це духовне тримання одне одного за руку вони і будуть атакувати. Немов гієни, кружляючи навколо зграї, вишукуючи найслабших або провокуючи на конфлікт між собою. 

     

    Їхня робота

    1. Посіяти недовіру

    2. Посіяти страх

    3. Посіяти думки про капітуляцію

     

    Коли недовіра зростає, вони починають лякати. В одному реченні я можу показати їхню роботу: «Некомпетентне військове керівництво України (Зеленський, Арестович, будь-яке прізвище людини, яку треба знецінити)(1) навмисне зливає героїв у Маріуполі, (численні жахливі факти звідти)(2) щоб нажитися на війні, і не хочуть підписувати мир (звісно, на умовах кремля)(3)». 

     

    Тож розберемо, як вони намагаються сіяти недовіру, потім – як намагаються сіяти страх і разом подумаємо, як цьому може протидіяти кожен з нас і впливати на інших. 

     

    Недовіра

     

    У психології є поняття знецінення. Була собі людина, допомагала, як вміє, нам перемагати – і в один день з усіх сторін про неї полилося щось погане. А потім ще й почали діставати якісь факти з минулого – і він тепер точно зрадник. І в нас -1 людина в строю.

     

    Ще гірше: наша недовіра може впливати на бойовий дух цієї людини, і їй вже менше хочеться працювати для нас, вона не чує нашої підтримки. Хто з цього виграв? Московія, звісно. 

     

    Вони здатні знищити репутацію будь-кого з нас, ретельно шукаючи старе або навіть вигадуючи. А чи насправді гріхи минулого є важливішими за дії сьогодні? Чи насправді помилки так швидко перекреслюють усе добре, що людина зробила, і саму інтенцію зробити? Чи хочемо ми жити в суспільстві, в якому ми самі зливаємо своїх героїв під аплодисменти тролів з рф? «Хто з вас без гріха, нехай першим кине камінь.»

     

    Зеленський, Кім, Порошенко, Арестович, – авторитет усіх, кого видно, будуть спроби спаплюжити, рознести, спаскудити і залишити нас самих без лідерів. І їх самих – без нашої підтримки. 

     

    Усі помиляються, і вони будуть помилятися. Чи можемо ми зараз знайти сили і бачити в них найкраще? Чи можемо бачити найкраще в собі? А я чудово знаю, як ви себе бачите, я багато років психотерапевт і знаю, якими можуть бути жорстокими внутрішні голоси. 

     

    Ми можемо висловлювати одне одному конструктивне невдоволення ввічливо і не руйнуючи стосунок. Нам знадобляться наші стосунки зараз як ніколи, і їхня міцність. З собою, між сім’ями, громадами, регіонами, лідерами, волонтерами і ЗСУ. 

     

    Страх

     

    ВС РФ будуть надалі робити показово злочини таких масштабів, які здатні вразити нашу психіку своєю кровожерливістю і нелюдяністю. А тролі будуть постити тисячі картинок жахів війни, щоб бойовий дух у мирного населення підірвати. А населення напряму впливає на військових, які впливають там одне на одного.

     

    Тому коли ви почули чи дізналися про щось страшне і жахливе, ви відчуваєте, що це неможливо перетравити. Це неможливо тримати в собі і дуже хочеться з кимось розділити. 

     

    Я не кажу, що варто усе тримати в собі. Але можна перед тим, як автоматично усе репостити назагал, зупинитися, зробити 10 повільних довгих видихів і подумати, до яких наслідків це призведе.

     

    Поговоріть з кимось сильним і стабільним про це, поділіться в групі друзів. Є шанс якось обробити, символізувати, зрозуміти цю інформацію з часом і в бесіді з підтримуючою групою людей. 

     

    Як я можу обробити цю новину всередині себе, перетравити її, щоб розділяючи з іншим сіяти впевненість, віру і підсилювати бойовий дух? 

     

    Врешті-решт, будь-який страх вкорінюється в нашому страху власної смертності. 

     

    Як розпізнати їхню роботу?

    – За тим, хто говорить;

    – За тим, як говорить.

     

    Український троль-патріот – це твіти з національним прапором, приправлені добірними грубими образами на адресу військово-політичного керівництва України. 

     

    Це можуть бути «люди» з сотнями, інколи навіть тисячами підписників, бо вони підписуються одне на одного для створення ефекту довіри до них і масовості9.

    Але нічого людяного в їхніх акаунтах немає, хіба пару посилань на рецепти для правдоподібності. 

     

    Зараз вони почали інколи вкрапляти різні патріотичні повідомлення та заклики про допомогу, але здебільшого це пости та репости політичної чи іншої зради.

     

    Що може зробити кожен?

     

    Ворог своїми сотнями схожих повідомлень на приблизно одні і ті самі зрадливі тематики створює вигляд, що ці думки є думками більшості.

     

    Їхня головна зброя – це людська слабкість «приєднуватися до думки більшості». Один бот задає тематику, йому в коментарі пишуть десятки інших, підтакуючи. Або ви сперечаєтесь з ботом, і з вами починають сперечатись ще десять інших, створюючи вигляд більшості.

     

    А ми це все читаємо і несвідомо починаємо думати, що наш бойовий дух падає, боротьба безсенсовна.

     

    Я чую багато про те, як у людей серце ніби кам’яніє в ці часи. Від страху втрачати ми інколи ніби потрошку починаємо забувати, що таке любити одне одного. І згадуються історії радянських батьків, що були у багатьох з нас, які з актів любові могли своїх дітей лише вдягати і годувати. Самі любові не отримавши або загубивши під час війн.

     

    Але любов – це протидія страху і злобі. Любити своїх, попри все, прощати одне одному помилки і не розривати стосунки. Домовлятися. Бо у нас є тільки ми. 

    ТЕКСТ: Едгар Соболєв, Олеся Павлишин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?