Стаття Погляд — 03 липня, 2019

Давай займемося секс-освітою

ТЕКСТ:

«Студентка Мизина призывала броварских школьников мастурбировать»

«Лесбійка з “шеви” читала школярам у Броварах лекцію про сексуальне виховання»

Такі новини вийшли у ЗМІ-«помийних бачках» після того, як у моєму рідному місті, стався скандал через урок сексуальної грамотності, який я проводила. До цього в коментарях на Facebook мене називали лесбійкою і збоченкою. А все тому, що я говорила з підлітками про мастурбацію. Така реакція – не рідкість. З нею стикаються всі, хто не підпадає під «скрєпні норми». І саме про таких людей ця історія.

Перші масові кампанії за впровадження сексуальної освіти почалися ще у XIX столітті, коли епідемії сифілісу й холери набрали загрозливих масштабів. Піонерами сексуальної освіти можна вважати шведів. У Швеції її запровадили з 1921 року для середньої школи, з 1942 – для решти. Переломним моментом в історії сексуальної освіти став 1986 рік. Рік, коли епідемію СНІДу більше не можна було заперечувати. 

«Лише один параграф (чотири речення, 91 слово) змінив курс одвічних суперечок», – так американське видання Time описувало1 реакцію на сумнозвісний звіт про СНІД 1986 року генерального хірурга США Чарльза Еверета Купа. 

«Не може бути сумнівів у тому, що нам потрібна у школах сексуальна освіта, яка давала б інформацію про гетеро- і гомосексуальні зв’язки, і її слід починати так рано, як тільки можна (пізніше Куп уточнив, що такі уроки варто починати з третього класу). Через смертельну загрозу ми повинні бути такими відвертими, наскільки це треба, щоб донести повідомлення іншим. Неможливо говорити про небезпеку зміїної отрути, не згадуючи при цьому самих змій».

Про те, що в Україні триває епідемія СНІДу, діти мають знати вже в четвертому класі й обговорювати цю тему на уроках «Основ здоров’я». Щоправда, тут теж свої нюанси. Із кількох десятків підручників лише в одному (6 клас, автори Бойченко, Коваль, Дивак) ймовірність зараження ВІЛ через статевий контакт називають «своїм іменем». Автори та авторки інших «скромно» зазначають, що ВІЛ передається через «деякі рідини організму людини». І хоча ця тема входить до програми з п’ятого по восьмий класи, результати соціологічних досліджень ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» за 2017 рік свідчать, що тільки 26% молоді віком від 14 до 34 років правильно визначають шляхи запобігання передачі ВІЛ і знають, як хвороба не передається.

Але СНІД – це лише «найвидиміший» аспект сексуальної освіти. Насправді для безпечного і щасливого статевого життя людині потрібно значно більше. Тільки от табуйованість сексу й досі заважає нам говорити про це.

«Чому це тебе цікавить? У тебе якісь проблеми?» – приблизно так більшість моїх близьких і рідних реагували на новину про те, що відтепер я займатимуся сексуальною освітою. Я на це ввічливо посміхалася й відповідала, що все в мене гаразд.

Хоча розуміла, що ані в мене, ані в більшості української молоді (та й не тільки) нічого не гаразд. Бо доки сексуальність вважатиметься чимось сороміцьким, а сексуальна освіта – непотрібною, «гаразд» лишатиметься для нас недосяжним. 

«Мені страшно, що він відразу побіжить пробувати»

«Мені страшно думати, що моя дитина мастурбує»

«Мені страшно, що вона дізнається про гомосексуальність і захоче спробувати»

Ці страхи (і ще кілька десятків подібних) я чула від мам і тат, із якими розмовляла. Але щойно вони дослуховували кілька аргументів до кінця, страх якщо не зникав, то точно ставав меншим. Їм страшно, бо їх самих не вчили говорити відверто. Їм страшно, бо вони гіперопікуються своїми дітьми. Зрештою, їм страшно, бо вони не знають, що таке сексуальна освіта.

Якісна сексуальна освіта полягає у тому, аби дати молодій людині всі необхідні знання для побудови здорових стосунків, у яких їй буде комфортно. У Голландії, де сексосвіта починається з чотирьох років, ніхто не показує дітям порно чи секс-іграшки. Їм просто розповідають, що їх народила мама, а не приніс лелека, і що для цього потрібен був і тато. А ще там відповідають на всі їхні запитання.

Уроки сексуальної грамотності складаються не лише з анатомії, але і з пояснень людської сексуальності, культури згоди, недискримінації, контрацепції, різниці між симпатією та любов’ю тощо. За останні кілька років в Україні також почали з’являтися відчайдухи, які йдуть у світ «із цим самим», із сексуальною просвітою. Ось історії кількох із них.

Юлія Ярмоленко

Юлія – секс-просвітниця, засновниця ресурсу «Сексінфорія»2. Це найвідоміша і, в принципі, єдина сексуальна педагогиня в Україні. Вона їздить по різних містах, де проводить лекції для дітей та їхніх батьків. Юлія також займається секспросвітою для дітей із інвалідністю. Це вона написала статтю3, у якій обстоювала думку, що діти мають називати вульву та пеніс своїми іменами. І, певна річ, отримала у відповідь цілу купу ненависті. Це вона приносить на лекції презервативи і закладки у формі пенісів. Це вона вчить дітей говорити й запитувати про секс і звертатися по допомогу, коли їм це потрібно. 

Сексуальною просвітою Юлія почала займатися 2012 року, спочатку допомагаючи дітям з інвалідністю. Зазвичай її уроки тривають приблизно дві години і порушують теми від фізіології до культури згоди, контрацепції та мастурбації. Про гомосексуальність Юлія розповідає лише якщо батьки самі її попросять. Вона співпрацює з ООН, Міністерством освіти та іншими установами. І водночас вважає:

«Сексуальна освіта має ініціюватися згори. Але політичної волі в нас для цього немає».

За секспросвіту Юлії погрожували, і не раз. Тому тепер у неї завжди під рукою номери адвоката та поліції.

Need (Necessary Education)

У вересні 2017 року молода команда NEED на чолі з Яриною Вишенською розпочали цикл відеороликів «Біологія сексуальності»4. У проекті вони зібрали теми, що пояснюють сексуальність людини з біологічної точки зору.

Справжній фурор викликала їхня серія «Як вилікувати гомосексуальність?» (спойлер: ніяк, бо це не хвороба). Роликом, до речі, поділилась на своєму Facebook і Уляна Супрун. Можете уявити кількість ненависницьких коментарів під дописом?

Форум сексуальної освіти в Харкові «Секс і діти»

Минулого грудня у Харкові відбувся перший український Форум сексуальної освіти «Секс і діти». Організували його студентки та студенти Української Академії Лідерства (УАЛ). Із однією з них, Анею Фітак, ми познайомилися, коли вона жила ще в Києві. Рік тому Аня навчалась у Відкритому університеті реформ (ВУР) і разом зі своїми подругами та друзями створювала проект сексуальної грамотності. Тоді вона запропонувала мені стати лекторокою. І от через рік Аня організовувала Форум сексосвіти в Харкові. У межах трьох панелей запрошені лектори та лекторки пояснювали, навіщо говорити з дітьми «про це» і чим нам загрожує відсутність сексуальної грамотності.

Форум у Харкові, який організували студентки та студенти УАЛу, зібрав небагато людей, зате представники «Правого сектору» на нього завітали. Коли до зали ввійшло кілька людей у характерному одязі з позначками організації, усі насторожилися й до самого кінця чекали на їхню реакцію.

«У Європі ж уже ідуть тенденції, що хочуть інцест дозволити», – із упевненістю розповів нам одних із правосекторців, наймолодший хлопець, що залишився на неформальну частину. Звідки він це дізнався? Із таких самих ЗМІ, як ті, які я згадувала на самому початку. Наші страхи – чудова пожива для пропаганди, а секс і діти досі залишаються темами, якими дуже легко спекулювати.

Маріанна Анощенко

Маріанна розробила проект сексуального виховання дітей і молоді в Київській області, із яким перемогла в конкурсі від Управління молодіжної політики та національно-патріотичного виховання КОДА.

Ідея проекту спала Маріанні на думку після прочитання моєї статті «Шкільні уроки про секс по-голландськи»5. «Оскільки у мене двоє діток – чотири і десять років, – і я, як і більшість, досі не поговорила з ними «про це», то подумала, що потрібно знайти спеціалістів, які це зроблять, а виявилось, що їх немає, принаймні у нашому  місті (Фастові – прим.ред). Я вирішила взяти за основу голландську програму LLL і адаптувати її під українських діток», – розповіла Маріанна. 

Не останню роль у її рішенні відіграв випадок із підлітковим порно у Фастові. Підлітки зняли на відео свій секс і виклали його в соцмережі. Довго чекати на розголос не довелося, адже Фастів – це все-таки маленьке місто. Після цього дорослим теж стало очевидно, що приховувати секс від дітей більше неможливо.

13 липня 2018 року проект Маріанни отримав підтримку КОДА. Під час реалізації програми запланували навчання дванадцяти спеціаліст_ок із сексуального виховання та пілотний запуск тренінгів для 360 дітей у Фастівському, Ірпінському, Макарівському й Обухівському районах. 

Сама активістка розповідає, що очікування від ініціативи виправдалися далеко не на 100%: «Усі хотіли прийти і отримати відразу розроблену програму, де все розкладено за пунктами. Але так це не працює. У людей, може, і є бажання. Немає підтримки. Бо одна справа – займатися цим у великих містах, а зовсім інша – у регіонах, де тебе всі знають і ще й цуратимуться потім».

На тренінг до Маріанни обіцяли прийти прихильники традиційних цінностей, але, мабуть, були дуже зайняті. А от із місцевої влади нікого й не чекали, адже «самі розумієте, дуже делікатна тема», – сказали Маріанні чиновники.

Катя Мячина

Катя – засновниця онлайн-проекту з сексуальної освіти для підлітків «Вперше»6. «Вперше» – це територія свободи і якісної інформації для підлітків. Тут молодь допомагає молоді. Без дидактичного тону і нав’язаних цінностей. Тут не бояться говорити про асексуальність і гомосексуальність. Тут руйнують ті стереотипи, які насаджують дітям у сім’ї, школі, оточенні загалом. 

Засновниця проекту Катя Мячина шукала відповіді на запитання, які її турбували, на англомовних сайтах, але, зрештою, вирішила зробити щось подібне українською. Так 2018 року народився проект «Вперше», автори та авторки якого дають українській молоді ресурси для кращого розуміння своєї сексуальності.

Онлайн-курс «Сексуальна освіта» від Prometheus

У травні 2018 року Фонд Олени Пінчук запустив безкоштовний онлайн-курс «Сексуальна освіта»7 на платформі Prometheus. 11 відеороликів розповідають про різні аспекти сексуального життя: від «Яким буває секс?» і «Як влаштована дівчинка?» до «Чи займаються сексом люди з інвалідністю?».

Серед лекторів та лекторок – відомі телеведучі, активісти й активістки, а також психологиня та гінекологиня. Курс містить одинадцять уроків, а його відеоформат чудово спрацьовує для цільової аудиторії: тут вам і адаптація під кліпове мислення, і відомі обличчя, і всі засоби хорошого сторітеллінгу.   

Дарина Крук, Єлизавета Колесник та Ярослава Поймонова

Жіноча фізіологія досі залишається ще більш табуйованою, ніж сам секс. «Гості з Краснодара», «ці дні», «критичні/жіночі дні», – яких тільки евфемізмів не понавигадували для природного процесу, що відбувається в організмі більшості жінок споконвіку. 

Менструацію вважають чимось брудним, таким, що повинне залишатися великою таємницею. І нікого не дивує, що ця демонізація відбувається паралельно з «канонізацією» здатності жінки народжувати. Відкрию секрет: ці два процеси невід’ємно пов’язані.

Харківський проект навряд чи можна було уявити ще за моїх шкільних часів. Але завдяки «Upshift Україна» три дев’ятикласниці Дарина Крук, Єлизавета Колесник та Ярослава Поймонова тепер мають змогу розповідати про менструацію восьми-тринадцятирічним дівчатам і хлопцям. 

Дарина Крук пригадує, як минулого року до них у Харківську школу № 92 прийшов представник «Upshift Україна» і розповів, що вони можуть створити проект і отримати за нього винагороду. Тоді подруга Дарини, яка зараз переїхала, запропонувала дівчатам ось таку ідею уроків про менструацію. Адже сама дівчина мала проблеми через те, що їй нічого про це не розповідали. 

Створити програму трьом ініціаторкам допомогла Юлія Ярмоленко. Під час лекції дівчата спочатку знайомляться, для довіри, потім розповідають про фізіологію і, зрештою, про гігієну та абсолютну нормальність цього процесу. «Ми хочемо, аби дівчата перестали соромитися менструації», – розповідає Дарина.

Дівчат підтримали і в сім’ях, і у школі, і в колективі. Щоправда, деякі релігійні батьки вважають, що дев’ятикласниці нічого не знають, і взагалі говорити про менструацію не можна, бо це брудно.

 

Сексуальна освіта в Україні – це поки що низові ініціативи тих, хто, так би мовити, випереджають решту електорату. Чому електорату? А тому що впровадження якісної сексосвіти на рівні держави вимагає неабиякої політичної волі. А остання в нас з’являється лише тоді, коли за неї готові віддавати голоси. 

Утім, на допомогу низовим ініціативам почали приходити ЗМІ. Так, наприклад, за останні кілька років в українському інфопросторі можна помітити позитивні тенденції щодо зняття табу із тем сексуальності. Texty, Update, Гендер в деталях, УП.Життя, 24 канал, Громадське радіо, – ці ЗМІ пишуть про сексуальну освіту без упереджень і моральних панік.

Так, вони отримують сотні коментарів про те, що це «руйнація української сім’ї», але, найімовірніше, розуміють, що інколи аудиторію варто підтягнути під себе. У час, коли інформація – найпотужніший ресурс, будь-яка адекватна новина про сексуальну освіту може змінити ставлення хоча б однієї людини. Бо світ не ділиться 50/50 на тих, хто за, і тих, хто проти. Більшість просто не має думки. І саме за їхню прихильність варто боротися.

Сексуальна освіта Україні потрібна не лише через статистику ВІЛ/СНІД чи небажаних вагітностей (ми люди «розумні», ми завжди думаємо, що найстрашніше станеться будь з ким, але не з нами). Давайте будемо відвертими. Сексуальна освіта Україні потрібна через значно банальніші речі.

Наприклад, аби підлітки знали, що під час менструації можна завагітніти; що перший секс – це не про літри крові, та й гімен не в усіх дівчат на той момент залишається «цілісним»; що від більш ніж одного партнера вагіна не розтягується; зрештою, що за взаємною згодою секс мав і має бути завжди, а не тоді, коли в новому законодавстві комусь привиділися розписки.

2017 року рівень розлучень в Україні досягнув 52%. Причини цієї статистики різні, але невміння будувати здорові стосунки, невміння говорити і чути, – точно є базовими. Сексуальна освіта не прагне знищити сім’ю, сексуальна освіта прагне зробити її добровільною, щасливою і міцною. 

«Я не знала, як розмовляти зі своєю донькою, бо зі мною ніхто не говорив», – мама підлітка після лекції Юлії Ярмоленко. 

«Ви все так правильно сказали. Ми просто дуже боялися заводити розмови на цю тему», — мама підлітка після моєї лекції. 

Тим часом на Facebook хтось пише черговий ненависницький коментар про збочення і руйнування української сім’ї.

Посилання:

  1. Education: Sex and Schools
  2. Сексінфорія: територія правильної інформації про секс
  3. 5 причин навчити дітей словам «пеніс» і «вульва»
  4. Need: біологія сексуальності
  5. Шкільні уроки про секс по-голландськи
  6. Вперше – сексуальна освіта для підлітків
  7. Prometheus: Сексуальна освіта

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі