ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Спалах — 25.03.21
    ТЕКСТ: Дарина Дмитрієвська
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Ще по одній: що треба знати про другу дозу вакцини від ковіду

    Кампанія імунопрофілактики ковіду у світі набирає обертів, і дедалі більше виробників реєструють свої препарати у різних країнах. Втім, навіть зараз, коли на деяких територіях щеплені майже усі представники груп ризику (Ізраїль1), у інших місцях, зокрема в Україні, вакцини досі є дефіцитом. У зв’язку з цим виникає багато дискусій та виправданих побоювань щодо логістики: більшість виробників рекомендують дводозну схему ін’єкцій, і впевненості у вчасному введенні бустерної дози (другої; яка стимулює імунітет) немає. В умовах дефіциту чиновники кожної країни намагаються по-своєму вирішити, коли і кого щеплювати. Про варіанти схем вакцинації, їхні переваги та ризики поговоримо у цій статті.

     

    За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» 

    та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», «Куншт» створює окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

    Навіщо нам друга доза?

     

    Для початку треба нагадати собі, як діє вакцина взагалі. Застосовуючи різні механізми, ми знайомимо організм із характерними, специфічними антигенами збудника, за якими імунна система його впізнає потім, коли той потрапляє ззовні. Для коронавірусу таким знаковим елементом є «шип» – білок особливої форми, який розташований на поверхні вірусу та формує знамениту «корону». Ми писали про технологію, яку використовують виробники мРНК-вакцин – до їхнього складу входить дещо змінена частина молекули РНК вірусу, яка кодує вищезгаданий білок і стимулює наші клітини виробляти певну його кількість, аж поки не деактивується через короткий проміжок часу, після чого вакцинована клітина повертається до свого звичного життя. Спайк-білки (шипи) виходять з клітини в кровотік, де зустрічаються з клітинами імунної системи, і ті починають імунну реакцію та вироблення специфічних антитіл. За таким принципом працюють щеплення від Pfizer та Moderna.

     

    Вакцина виробництва AstraZeneca&Oxford та ідентична їй Covishield від Serum Institute в Індії мають дещо іншу будову. Вони містять частину ДНК (перекодовану з вірусної рідної нитки РНК), яка є більш стабільною за РНК. Крім того, ця молекула перебуває всередині аденовірусу (різновид вірусів, що зазвичай викликають застудні симптоми, але у вакцині присутні у вигляді модифікованої частинки, що не здатна розмножуватись, так званого вектору) шимпанзе, який здатен проникати в людську клітину, проте не може в ній розмножуватись, тому є безпечним з точки зору розвитку захворювання, але водночас слугує зручним транспортним засобом для іншого генетичного матеріалу. Саме тому на базі цього вірусу вже протягом кількох десятиліть вчені розробляють вакцини (наприклад, від Еболи або вірусу Зіка). Аденовірус доставляє ДНК в клітину, де на її основі реплікується матрична РНК, що кодує утворення спайк-білка. В кінці людська клітина стає антиген-репрезентуючою, тобто на собі несе приклади шипів, знайомить з ними імунні клітини Т-хелпери, а ті передають інформацію В-лімфоцитам для вироблення антитіл.

     

    Незалежно від типу вакцини, її об’єм в одній дозі коливається в межах 0,5–1 мл. Цього вистачає для стимуляції створення певної кількості спайк-білків і, відповідно, клітин імунної системи, однак напруженість імунітету (його стійкість і готовність швидко нейтралізувати інфекцію) може бути недостатньою на цей момент. Наприклад, одна ін’єкція Pfizer запобігає2 50% заражень ковідом, для Moderna цей показник сягає3 80%, а от повна дводозна схема для обох щеплень вже захищає на 95%. Втім, навіть одне щеплення майже повністю рятує від ризиків тяжкого перебігу і смерті від вірусу, навіть якщо пацієнт інфікується. Тому одне щеплення однозначно краще, ніж жодного.

     

    Друга доза вакцини, бустерна, нагадує імунітету та стимулює його. Після першого введення імунітет частково вчиться ефективніше впізнавати спайк-білок і активніше створювати антитіла. Крім того, аденовірус, що входить до складу щеплень AstraZeneca та Covishield, вже й сам звертає на себе увагу імунної системи та «вмикає» її. У дослідженні4 дві дози цієї вакцини спричиняють адекватну імунну відповідь у 82% пацієнтів. Тому друга доза потрібна для великої кількості вакцин від різних хвороб, для кожної зі своїм інтервалом.

    Ідеальні проміжки

     

    Визначення оптимального терміну між введеннями відбувається експериментально. Науковці проводять обстеження під час клінічних досліджень, та й пізніше продовжують спостереження за щепленими людьми, періодично вимірюючи у них титр антитіл та реєструючи випадки захворювання. Таким чином, з часом рекомендації можуть змінюватись зі зростанням напрацьованої бази матеріалів. За їхніми результатами визначають середній оптимальний термін, коли друга доза щеплення буде найефективнішою.

     

    Згідно з первинними рекомендаціями, між першою та другою ін’єкціями мРНК вакцин мало пройти 21–28 днів. Наразі виробники Pfizer та Moderna за рекомендацією5 Центрів з контролю та профілактики захворювань США змінили свої ґайдлайни та за відсутності другої дози вчасно дозволили збільшити інтервал до 42 днів. Своєю чергою, AstraZeneca встановила оптимальний термін ще довшим – 12 тижнів, адже саме у цей термін первинний ефект першої дози спричиняє максимальне реагування імунітету на другу. Ті самі рекомендації поширюються і на індійський аналог, що використовується в Україні. 

     

    Чому так важливо підібрати ідеальний проміжок? Уся справа у прагненні до максимального коефіцієнту корисної дії. Якщо ми витрачаємо людські, фінансові ресурси, час, організаційні заходи для вакцинації, втручаємося в роботу імунної системи, то ці дії мають бути настільки ефективними, наскільки можливо. Так, навіть одна доза щеплення істотно знижує ризики отримати симптоматичну форму хвороби, а також майже повністю унеможливлює ймовірність тяжкого перебігу. І навіть якщо щепити другою дозою невчасно – наприклад, раніше – то катастрофи не станеться, і людина матиме певний рівень захисту. Але немає сенсу використовувати цінний та досі дефіцитний препарат, щоб отримати посередні результати. Крім того, не варто забувати про особливість поведінки більшості людей, які не дуже знайомі з медициною та вірусологією зокрема: якщо вони вірять у вакцинацію (що є позитивною ознакою), то після введення двох доз можуть почати нехтувати заходами безпеки, вважаючи, що тепер вони на сто відсотків захищені. Однак основна мета будь-якого щеплення – не тільки і не стільки попередити саме інфікування, як запобігти тяжким випадкам та смерті, тому ймовірність заразитися після повної схеми все ще є, хоч і в легкій формі, до того ж інфікована людина стає переносником та може заразити когось, хто загине від вірусу.

    Довше означає краще?

     

    З попередніх тверджень можна було б зробити висновок: що довший період між двома введеннями вакцини, то краще для пацієнта, адже формується сильніша імунна відповідь. Однак це не зовсім так, і тут на нас чатують інші можливі проблеми. І вони стають перепоною для тих можливих політик, коли в умовах малої кількості вакцин публічні особи пропонують відкласти повторне щеплення, щоб першу дозу отримали якомога більше людей.

     

    Вчені з Університету Рокфеллера висловили6 обґрунтовані побоювання, що внаслідок відкладання другої дози вірус опиниться в умовах, коли буде можливість еволюціонувати та створювати ще більше мутацій. На початку пандемії все було зовсім інакше: ніхто з людей не мав імунітету до COVID-19, тому він вільно і легко інфікував, спричиняв захворювання, переносився далі або вбивав носія і не мав причин для серйозних мутацій. Наразі ж стає більше людей, які пережили хворобу та мають певний титр антитіл, а також зростає кількість частково імунізованих вакциною, і вірус змушений обходити «фаєрволи»7, тобто розвиватись і мутувати, щоб стати невразливим. Це можна порівняти із ситуацією, коли пацієнт проходить неповний курс антибіотиків, внаслідок чого бактерії, які не встигли загинути, утворюють гени стійкості й передають їх своїм нащадкам та навіть бактеріям інших видів у цьому ж організмі. Саме тому є гостра необхідність взагалі перервати ланцюжок передачі вірусу в популяції, не давши йому часу істотно змінитись. 

     

    Перевага мРНК-вакцин у тому, що їхню формулу досить легко коригувати відповідно до нових вимог, маючи вже готові технології для цього. Але все одно потрібно дуже багато часу, грошей та зусиль, щоб заново щепити усіх тих, кого вже імунізували оригінальною вакциною. Тому максимальні темпи повної схеми вакцинації залишаються єдиним ефективним шляхом захисту населення планети від розвитку або погіршення пандемії.

    Знайти баланс 

     

    Зараз ми перебуваємо у доволі суперечливій ситуації. Довший інтервал між дозами вакцини може потенційно бути ефективним та створювати кращий імунітет у конкретної людини. Але щоб точно це дослідити, нам знадобиться значно більше часу, в ідеалі – роки, а саме їх у нас немає. Спрощені процедури дослідження вакцин від ковіду затвердили саме для того, щоб у найкоротший термін дати людству хоча б якийсь захист. Завдяки всесвітній увазі та велетенським фінансовим вкладенням, це мало позитивний результат не лише для порятунку від коронавірусу, але й для розвитку медицини взагалі. Технологія мРНК-препаратів вже давно цікавила вчених, бо її можна використовувати не лише у виготовленні вакцин. Схоже можна лікувати хвороби, які до того були смертельними або потребували пожиттєвого прийому препаратів. За допомогою методики кодування та програмування наших клітин на вироблення певної речовини можна врятувати мільйони життів. 

     

    Наразі ми маємо беззаперечні здобутки – кілька вже зареєстрованих у більшості країн щеплень, схвалених ВООЗ та Управлінням з продовольства і медикаментів США, що просто зараз рятують групи ризику за віком та професією. Дослідження тривають, і з часом ми майже напевне отримаємо нові дані і, можливо, будемо змінювати настанови щодо схем введення. Однак зараз нам варто використовувати те, що є, щоб не потрапити у ситуацію, де краще – ворог хорошого. Вакцинуватись, дотримуватись елементарних правил дистанціювання та стежити за рекомендаціями науковців – з таким згуртованим підходом кінець активної фази пандемії видніється на горизонті.

    Матеріал розміщено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

    ТЕКСТ: Дарина Дмитрієвська
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Медицина
    Невидимий ворог на нашій землі: чому варто зробити щеплення від правця

    За останні декілька місяців українці навчились остерігатись багатьох речей: ракет, мін, російської музики та ютубу, але ми все ще забуваємо про невидимого ворога у нашій землі. Неприємно познайомитись – Clostridium tetani, збудник правця.

    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?