ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Наука — 13.10.20
    ТЕКСТ: Нобелівський комітет
    Переклад: Марта Льода
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Що, де, кому: Нобелівка з економіки

    Щодня аукціони розподіляють астрономічні суми між покупцями та продавцями. Цьогорічні лауреати, Пол Мілґром та Роберт Вілсон, вдосконалили теорію аукціонів і розробили нові формати аукціонів, що принесло користь продавцям, покупцям та платникам податків по всьому світу.

    В аукціонів давня історія. В Давньому Римі кредитори використовували аукціони, щоб розпродати конфісковане майно боржників, які не змогли повернути кошти. Найдавніший аукціонний дім у світі, стокгольмський Auktionsverk, був заснований у 1674 році – також з метою розпродажу відчуженого майна.

     

    Сьогодні, коли ми чуємо слово «аукціон», то, можливо, думаємо про традиційні фермерські аукціони або аукціони творів високого мистецтва – але воно може з таким самим успіхом стосуватися і продажу чого-небудь в інтернеті, і купівлі нерухомості через ріелтора. Результати аукціонів також дуже важливі для нас як громадян та платників податків. Часто компанії, які займаються збором відходів з наших будинків, є переможцями тендерів, тому що запропонували найнижчу ціну послуг. Гнучкі ціни за електроенергію, які щоденно визначаються на регіональних аукціонах електроенергії, впливають на ціну за опалення наших домів. Покриття нашого мобільного зв’язку залежить від того, які радіочастоти купив наш мобільний оператор на аукціоні радіочастот. Всі країни зараз беруть позики, виставляючи на аукціон державні облігації. Мета аукціонів Європейського Союзу з продажу дозволів на викиди – пом’якшення глобального потепління. 

     

    Тож аукціони впливають на нас на всіх рівнях. Ба більше, вони стають дедалі поширенішими і складнішими. І саме в це питання цьогорічні лауреати здійснили суттєвий вклад. Вони не лише прояснили механізми роботи аукціонів і причини поведінки учасників торгів, але й застосували свої теоретичні відкриття, щоб розробити цілком нові формати аукціонів для продажу товарів та послуг. Ці нові аукціони широко розповсюдилися по всьому світу.  

    Аукціони всюди, і вони впливають на наше щоденне життя: вирішують, якими будуть ціни на електроенергію, дозволи на викиди, фінансові активи та різноманітні товари.

    Теорія аукціонів

     

    Щоб осягнути вклад цьогорічних лауреатів, необхідно дізнатися трохи більше про теорію аукціонів. Результат аукціону (або тендера) залежить від трьох факторів. Перший – це правила, або формат, аукціону. Ставки закриті чи відкриті? Скільки разів учасники можуть робити ставки впродовж аукціону? Яку ставку платить переможець – власну чи другу за величиною? Другий фактор стосується предмета аукціону. Він має різну вартість для різних учасників аукціону чи вони його оцінюють одинаково? Третій фактор стосується непевності. Яка інформація щодо вартості предмета аукціону доступна різним учасникам торгів? 

     

    Із застосуванням теорії аукціонів можна пояснити, як ці три фактори керують стратегічною поведінкою учасників торгів і, відповідно, результатом аукціону. Ця теорія також може показати, як розробити такий аукціон, який створить якнайбільше цінності. Обидва завдання особливо складні, коли численні пов’язані предмети продаються з аукціону одночасно. Цьогорічні лауреати з економічних наук зробили теорію аукціонів більш прикладною через створення нових спеціалізованих форматів аукціонів.

     

    Різні типи аукціонів

     

    Аукціонні доми по всьому світу зазвичай продають окремі предмети, використовуючи так званий англійський аукціон. Тут аукціоніст починає з низької ціни і далі пропонує дедалі вищі ставки. Учасники можуть бачити всі ставки і вирішувати, чи хочуть вони зробити вищу ставку. Той, хто зробив найвищу ставку, виграє аукціон і сплачує свою ставку. Проте інші аукціони мають цілком відмінні правила. Голландський аукціон починається з високої ціни, яка поступово опускається, поки предмет не продають.

     

    Як англійський, так і голландський аукціони мають відкриті ставки, так що учасники бачать ставки одне одного. Проте в інших типах аукціонів ставки закриті. Наприклад, у тендерах учасники тендера роблять закриті ставки, і замовник обирає постачальника, який зобов’язується надати послугу за найнижчою ціною за умови, що виконуються спеціальні вимоги щодо якості. В деяких аукціонах кінцева ціна – це найвища ставка (аукціони першої ціни), але в інших форматах переможець платить другу за висотою ставку (аукціони другої ціни).

     

    Який формат аукціону найкращий? Це залежить не лише від результату, але й від того, що ми маємо на увазі під «найкращим». Приватні продавці зазвичай найбільше зацікавлені в отриманні найвищої ціни. Громадські продавці мають ширшу мету, наприклад, продаж майна тому учаснику торгів, який принесе найбільше довготривалої користі суспільству загалом. Пошук найкращого аукціону – це складне завдання, яке давно займало економістів.

     

    Складність аналізу аукціону в тому, що найкраща стратегія для учасника торгів залежить від того, які ставки на його думку робитимуть інші учасники. Чи певні учасники вважають, що предмет має більшу чи меншу цінність, ніж інші? Чи ці відмінності в оцінках відображають те, що певні учасники торгів краще поінформовані про характеристики і цінність товару? Чи можуть учасники торгів змовитися і маніпулювати аукціоном, щоби втримати кінцеву ціну на низькому рівні?

     

    Приватні вартості

     

    Лауреат з економічних наук 1996 року Вільям Вікрі заснував теорію аукціонів у 1960-х роках. Він розглядав особливий випадок, за якого учасники торгів мають тільки приватні вартості для товару чи послуги, яка продається з аукціону. Це означає, що вартості для учасників торгів цілком незалежні одна від одної. Наприклад, це може бути благодійний аукціон за вечерю зі знаменитістю (як-от Нобелівським лауреатом). Те, скільки ви готові заплатити за таку вечерю, суб’єктивне: на вартість такої вечері для вас не впливає її вартість для інших учасників торгів. То яку ж ставку вам слід робити в такому типі аукціону? Не варто робити ставку вищою, ніж вартість цієї вечері для вас. Та чи варто робити нижчу ставку, з можливістю отримати вечерю за нижчою ціною?

     

    Вікрі показав, що найвідоміші формати аукціонів – як-от англійський чи голландський – дають однаковий очікуваний заробіток продавцю за умови, що всі учасники торгів раціональні й нейтрально ставляться до ризику.

     

    Загальні вартості

     

    Цілковито приватні вартості – це крайній випадок. Більшість предметів аукціону – таких, як цінні папери, майно чи права на видобуток, – мають велику частку загальної вартості, що означає, що частина оцінюваної вартості рівна для всіх учасників торгів. На практиці учасники торгів також мають різну кількість приватної інформації про характеристики предмета. 

     

    Візьмемо конкретний приклад. Уявіть, що ви продавець діамантів і що ви, як і певні інші продавці, обдумуєте ставку на необроблений алмаз, щоб можна було огранити з нього діаманти і перепродати. Ваша готовність платити залежить тільки від вартості діамантів під час перепродажу, яка, своє чергою, залежить від їх кількості та якості. Різні продавці матимуть різну точку зору про цю загальну вартість, яка залежатиме від рівня їхньої експертизи, досвіду і часу, який у них був на огляд алмаза. Ви могли б краще оцінити вартість, якби мали доступ до оцінок всіх інших учасників торгів, але кожен з них воліє тримати цю інформацію при собі.

     

    Для учасників торгів аукціонів із загальними вартостями існує ризик, що в інших учасників краща інформація про істинну вартість предмета. Це призводить до давно відомого явища низьких ставок на справжніх аукціонах, яке називається «прокляттям переможця». Скажімо, ви виграли на аукціоні той необроблений алмаз. Це означає, що інші учасники оцінюють алмаз нижче, ніж ви, тож цілком можливо, що ви від цієї транзакції понесете збитки.   

    Найоптимістичніший учасник торгів часто переоцінює загальну вартість предмета аукціону, так що «перемога» в аукціоні насправді принесе збитки – прокляття переможця. 

    Роберт Вілсон першим створив канву для аналізу аукціонів із загальними вартостями і описав, як учасники торгів поводяться за таких умов. У трьох класичних статтях з 1960-х і 1970-х років він описав оптимальну стратегію формування ставок для аукціону першої ціни, коли істинна вартість непевна. Учасники будуть робити нижчі ставки, ніж їхня найвища оцінка вартості, щоб уникнути невдалої угоди і не стати жертвою прокляття переможця. Його аналіз також показує, що за більшої непевності учасники торгів будуть обережнішими, і кінцева ціна буде нижчою.   

     

    Як приватні, так і загальні вартості

     

    В більшості аукціонів учасники торгів мають як приватні, так і загальні вартості. Уявіть, що ви обдумуєте ставку на аукціоні за квартиру або дім: в цьому випадку ваша готовність платити залежить як від приватної вартості для вас (наскільки вам подобається загальний стан, планування і розташування), так і від вашої оцінки загальної вартості (за скільки її можна буде продати в майбутньому). Енергетична компанія, яка робить ставку за право на видобуток природного газу, має враховувати як розмір резервуару газу (загальна вартість), так і ціну видобутку газу (приватна вартість, оскільки ціна залежить від технології, доступної для цієї компанії). Банк, який робить ставку на купівлю державних облігацій, враховує як майбутню ринкову відсоткову ставку (загальна вартість), так і кількість своїх клієнтів, які хочуть купити облігації (приватна вартість). Аналіз аукціонів як із приватними, так і з загальними вартостями виявився ще складнішим завданням, ніж спеціальні випадки, проаналізовані Вікрі та Вілсоном. Людиною, яка нарешті розколола цей твердий горішок, став Пол Мілґром із низкою статей, опублікованих у 1980-х роках.

     

    Аналіз Мілґрома – частково спільний із Робертом Вебером – містив нові важливі відкриття про аукціони. Одне з них розглядає питання, наскільки добре різні формати аукціонів борються із проблемою прокляття переможця. В англійському аукціоні аукціоніст починає з низької ставки і підвищує її. Учасники торгів, які спостерігають, на яких ставках з торгів виходять інші учасники, у такий спосіб отримують інформацію про їхні оцінки вартості предмета; оскільки ті учасники, що залишилися, мають більше інформації, ніж на початку аукціону, вони менш схильні робити ставки, нижчі за їхню власну оцінку вартості. З іншого боку, голландський аукціон, де аукціоніст починає з високої ставки і знижує її, поки хтось не захоче купити предмет, не створює жодної нової інформації. Таким чином проблема прокляття переможця більш виражена в голландської аукціоні, ніж в англійському аукціоні, і, як результат, дає нижчу кінцеву ціну.

     

    Цей конкретний результат відображає загальний принцип: формат аукціону дає тим вищий дохід, чим сильнішим є зв’язок між ставками і приватною інформацією учасників торгів. Отже, продавець зацікавлений у наданні учасникам якомога більшої інформації про вартість предмета до початку торгів. Наприклад, продавець будинку може розраховувати на вищу кінцеву ціну, якщо учасники мають доступ до (незалежної) експертної оцінки до початку торгів.

     

    Кращі аукціони на практиці

     

    Мілґром та Вілсон присвятили свою працю не лише фундаментальній теорії аукціонів. Вони також розробили нові кращі формати аукціонів для складних ситуацій, в яких наявні формати аукціонів не можна було використати. Найвідомішим їхнім вкладом був аукціон, який вони розробили, коли уряд США вперше продавав радіочастоти мобільним операторам.    

     

    Радіочастоти, які створюють можливості для бездротових комунікацій – дзвінків на мобільні телефони, інтернет-платежів, відеозустрічей – це обмежений ресурс з великою цінністю для споживачів, бізнесу та суспільства. Ці частоти перебувають у власності уряду, але приватні актори часто можуть ефективніше їх використати. Тож уряду треба було якимось чином розподілити доступ до діапазонів частот серед цих акторів. Спочатку це відбувалося за допомогою процесу, відомого як «конкурс краси», під час якого компанії мали надати аргументи, чому саме вони, а не хтось інший, мають отримати ліцензію. Цей процес означав, що компанії з телекомунікацій та медійні компанії витрачали величезні суми на лобіювання. Проте дохід, створюваний цим процесом, був обмеженим.

     

    У 1990-х роках, коли ринок мобільної телефонії розширився, відповідальна за це урядова агенція у США – Федеральна комісія з комунікацій (Federal Communications Commission, FCC) – усвідомила, що «конкурси краси» більше не застосовувані. Кількість компаній мобільного зв’язку швидко зросла, і FCC практично тонула в заявках на доступ до радіочастот. Після тиску з боку FCC Конгрес США дозволив використання лотерей при розподілі діапазонів частот. «Конкурси краси» таким чином були замінені цілковито випадковим розподілом ліцензій, що також принесло лише невеликий дохід уряду.

     

    Проте мобільні оператори були невдоволені. Лотереї зазвичай проводилися на місцевому рівні, тому національні мобільні оператори найчастіше отримували цілковито клаптикові мережі з різними діапазонами частот у різних регіонах. Тоді оператори спробували торгувати частотами поміж собою, що призвело до виникнення великого вторинного ринку ліцензій. Тим часом зростання національного боргу США робило щораз важчим з політичної точки зору далі розподіляти ліцензії майже задарма. Ринкова вартість ліцензій становила багато мільярдів доларів, і ці гроші опинялися в руках спекулянтів частотами замість Скарбниці США (втрата доходу, яку. врешті, мали понести платники податків). Нарешті у 1993 році вирішили, що частоти будуть розподілятися на аукціонах.

     

    Нові формати аукціонів

     

    І тут виникла нова проблема: як розробити аукціон, який дозволить ефективно розподілити діапазони радіочастот і водночас принесе якнайбільшу користь платникам податків? Вирішити це питання виявилось дуже складно, оскільки діапазон частот має компонент як приватної, так і загальної вартості. Також вартість певного діапазону частот у певному регіоні залежить від інших діапазонів частот, які належать цьому оператору.

    Учасники аукціонів з численними взаємопов’язаними предметами – наприклад, радіочастотами в різних регіонах країни, – часто хочуть робити ставки на «пакети» предметів. Це ускладнює розробку аукціону, особливо якщо продавець хоче запобігти змові між учасниками торгів, спрямованій на утримання цін на низькому рівні.  

    Розгляньмо оператора, який хоче збудувати національну мобільну мережу. Скажімо, шведський регулятор продає з аукціону діапазони частот один за одним, починаючи з Лапландії на півночі і продовжуючи через усю країну до Сконе на півдні. Тоді вартість лапландської ліцензії залежить від того, чи оператору на наступних раундах пощастить купити ліцензії по всій країні аж до Сконе, і за якою ціною. Оператор не знає результатів майбутніх аукціонів, тож майже неможливо дізнатися, скільки варто заплатити за цю ліцензію. На додаток, покупці-спекулянти можуть спробувати купити саме той діапазон частот, який потрібен цьому оператору, в Сконе, щоб продати його потім за високу ціну на вторинному ринку. Оскільки рівень непевності високий, оператор буде утримувати ставку на низькому рівні або повністю вийде з аукціону, щоб дочекатися вторинного ринку.

     

    Цей стилізований шведський приклад ілюструє загальну проблему. Щоб її обійти, перший аукціон у США мусив розподілити всі географічні регіони для певного радіодіапазону за один раз. Він також мусив мати справу з великою кількістю учасників торгів. Щоб вирішити ці проблеми, Мілґром і Вілсон – частково разом із Престоном Макафі – створили цілком новий формат аукціону: одночасний багатораундний аукціон (Simultaneous Multiple Round Auction, SMRA). Цей аукціон висуває пропозицію на всі предмети (діапазони радіочастот у різних географічних регіонах) одночасно. Розпочинаючи з низьких цін і дозволяючи повторні ставки, аукціон зменшує проблеми, спричинені непевністю і прокляттям переможця. Коли FCC вперше використала SMRA в липні 1994 року, вона продала десять ліцензій за 47 раундів ставок за загальну суму в 617 млн доларів – предмети, які раніше американський уряд роздавав майже задарма.

     

    Перший аукціон діапазону частот, який використовував SMRA, назагал вважали величезним успіхом. Багато країн (зокрема Фінляндія, Індія, Канада, Норвегія, Польща, Іспанія, Великобританія, Швеція та Німеччина) прийняли такий самий формат для своїх аукціонів частот. Самі лише аукціони FCC з використанням цього формату принесли понад 120 млрд доларів за двадцять років (1994-2014), а глобально цей механізм приніс понад 200 млрд доларів з продажів частот. Формат SMRA використовувався також в інших контекстах, як-от продажі електрики або природного газу.

     

    Згодом теоретики аукціонів, часто у співпраці з комп’ютерними науковцями, математиками та дослідниками поведінки, відшліфували нові формати аукціонів. Вони також адаптували їх, щоб зменшити можливості для маніпуляцій і змови між учасниками торгів. Мілґром є одним із творців модифікованого аукціону (комбінаторного годинникового аукціону, Combinatorial Clock Auction), в якому оператори можуть робити ставки на «пакунки» частот, а не на окремі ліцензії. Цей тип аукціону вимагає суттєвих обчислювальних можливостей, оскільки кількість можливих пакунків дуже швидко зростає з кількістю частот на продаж. Мілґром також є провідним розробником нового формату з двома раундами (аукціон стимулу, Incentive Auction). У першому раунді ви купуєте радіодіапазони у поточних власників ліцензій. У другому раунді ви продаєте ці зайві частоти іншим акторам, які можуть використовувати їх ефективніше.

     

    Фундаментальні дослідження привели до нових відкриттів

     

    Проривну працю Мілґрома та Вілсона варто розглядати як фундаментальні дослідження. Вони хотіли використати і розвинути теорію ігор, щоб проаналізувати, як різні актори стратегічно поводяться, коли кожен з них має доступ до іншої інформації. Аукціони з їхніми чіткими правилами, які керують цією стратегічною поведінкою, становили природне поле для їхніх досліджень. Проте аукціони набували практичного значення і з середини 1990-х років дедалі більше використовувалися для розподілу складних громадських активів, як-от діапазони частот, електрика та природні ресурси. Фундаментальні відкриття в теорії аукціонів надали фундамент для створення нових форматів аукціонів, які подолали ці нові виклики.

     

    Нові формати аукціонів – це прекрасний приклад того, як фундаментальні дослідження можуть згодом створити винаходи, що приносять користь суспільству. Незвичним аспектом цього прикладу є те, що ті ж люди розробили і теорію, і практичне застосування. Тож проривні дослідження цьогорічних лауреатів про аукціони принесли велику користь покупцям, продавцям і суспільству загалом.       

     

    Про український контекст розповідає Володимир Вахітов, викладач Київської школи економіки:

     

    Якщо просто, то аукціони суттєво знижують ціни і підвищують прозорість закупівель, або, за збереженням ціни, можуть привести продавця, який пропонує товари вищої якості. 

     

    Навіть якщо є зловживання, загалом система аукціонів у державних закупівлях змогла зекономити державі мільярди гривень і зруйнувати ганебну систему відкатів, де державні замовлення проходили лише для своїх. 

     

    Ми бачимо, що, наприклад, противники Прозорро (Прозорро ‒ електронна система публічних закупівель України ‒ прим. ред.) всіма силами намагаються повернути стару систему ручного розподілу грошей, або принаймні суттєво обмежити їхнє використання. Однак правда полягає в тому, що аукціони забезпечують більш ефективний перерозподіл ресурсів.

    ТЕКСТ: Нобелівський комітет
    Переклад: Марта Льода
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: