ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Наука — 09.07.22
    ТЕКСТ: Олеся Парфан
    Ілюстрації: Galochka Ch
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Що посієш, те вкрадуть: як росія провокує світову продовольчу кризу

    12 травня інформаційне агентство CNN опублікувало супутниковий знімок, на якому зображене російське судно «Матрос Позиніч», пришвартоване у порту сирійського міста Латакія. На його борту – 27 тисяч тонн українського зерна. Це пшениця, яку росіяни незаконно вивезли з тимчасово окупованих територій Херсонської та Запорізької областей. Спочатку вкрадене зерно вивезли до Криму. Потім намагалися продати у єгипетській Александрії, згодом у порту Лівану – Бейруті. Однак обидві спроби виявилися невдалими, бо українська влада встигла попередити керівництво країн про те, що зерно на борту крадене1.

     

    «Матрос Позиніч» – один з російських балкерів (судно, призначене для перевезення вантажів насипом: зерна, вугілля, цементу тощо), які незаконно транспортують українське зерно до країн Близького Сходу. За підрахунками українського уряду, з початку повномасштабного вторгнення росії на нашу територію, окупанти викрали зерна на суму 100 мільйонів доларів. Це щонайменше 400–500 тисяч тонн продукції, або третина запасів українського зерна2.

     

    Чи загрожує українцям нестача продуктів, як зернова криза вплине на світ і чи існують способи їй зарадити?

    Зернова культура 

     

    Україна належить до п’ятірки країн-лідерів в експортуванні зернових та зернобобових (горох, соя, сочевиця тощо). Минулого року ми продали 20 мільйонів тонн пшениці й месліну (суміші пшениці й жита). Це 10% від світового ринку. Окрім того, Україна посідає третє місце серед країн-експортерів ячменю, насіння ріпака, кукурудзи. У забезпеченні світового ринку соняшниковою олією ми взагалі перші – 50% світового експорту. 

     

    Попри кліше «житниця Європи», українське зерно і похідну продукцію переважно імпортують країни Близького Сходу, а також Західної та Північної Африки, Азії. Наприклад, 81% від усієї імпортованої пшениці в Лівані – з України. Майже половина – у Тунісу та Пакистану.  Минулоріч 17% від загального експорту українського зерна припало на Єгипет3.

     

    Найбільше пшениці та кукурудзи у нас купує Китай – 35% і 65% від загальної кількості імпортованого зерна відповідно.  

     

    Значна частина сільськогосподарських поставок з України йде й до Європейського Союзу. У 2021 році частина експорту зерна до Європи – це 2,07 мільярда із загальних 28,42 мільярда доларів4. Найбільше нашого зерна серед країн ЄС купують  Нідерланди – 8,9 %, та Іспанія – 6% від загального імпорту зерна до цих країн5.

     

    Українське зерно  щорічно «годує» більше ніж 400 мільйонів людей6. Через розв’язану росією повномасштабну війну всі вони ризикують опинитися на межі виживання, оскільки тепер світ очікує та готується до глобальної продовольчої кризи.

    Що на нас чекає

     

    Найбільша мережа іспанських супермаркетів Mercadona ще на початку березня почала продавати соняшникову олію лише до п’яти літрів в одні руки. У квітні так само зробили деякі з торгових мереж супермаркетів у Британії, Італії та Греції, побоюючись, що товар може стати дефіцитним. 

     

    Війна спричиняє зростання цін, особливо на енергоносії та продукти харчування. Очікується, що ціни на газ в Європі зростуть вдвічі, якщо порівнювати з минулим роком. Прогнозують, що на 41,8% подорожчає курятина, на 42,7% – пшениця, на 30% – соєва олія. Бо ці товари на світовий ринок надходили з України і росії7.

     

    В ООН застерігають, що це лише початок. Повномасштабне вторгнення росії на територію України може спровокувати найбільшу в історії людства кризу продовольства. І взагалі ставить під загрозу міжнародну продовольчу безпеку, вважають в Глобальній мережі з боротьби з продовольчими кризами8.

     

    Масштабу проблемі додають й інші фактори. У 2021 році голодували або були на межі голоду близько 193 мільйонів людей у 53 країнах. Це на 40 мільйонів більше, ніж у попередньому році. Економічна криза, яку спричинила коронавірусна пандемія, вплинула на збільшення цін на продукти і пальне та зменшення фінансування для гуманітарної допомоги. Окрім того, проблему посилюють кліматичні зміни: посухи, сильні дощі. Однак саме збройні конфлікти у країнах, які найбільше потерпають від нестачі їжі, і нові війни, як та, яку росія веде проти України – це головна рушійна сила продовольчої кризи9.

     

    Поряд з Україною, велику частину зерна світу продає і росія. Через санкційну політику вона також зменшила постачання за кордон. Від експорту Україною та росією пшениці залежать близько 50 країн. Для 26 з них це більш ніж половина від загального обсягу зерна, яке завозять в країну10. У списку – Ефіопія, Демократична Республіка Конго, Сомалі, Ємен, Лівія, Бенін.

     

    Деякі країни отримують абсолютно всі запаси пшениці з України та/або росії. Наприклад, Бенін і Сомалі10. Для деяких пшениця використовується у більшості традиційних щоденних страв, як у Єгипті.  

     

    Для інших країн, наприклад, Ефіопії та Сомалі, через внутрішні конфлікти всередині країн та тривалу посуху сильний голод прогнозували ще до початку вторгнення росії. А зернова криза, яку спричинює росія, лише погіршує ситуацію. 

     

    Зі слів генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша, напад росії на Україну посилює світову тривимірну кризу – енергетичну, продовольчу, фінансову – і має руйнівний вплив на найбільш вразливих людей, країни та економіки світу. 

     

    За прогнозами, якщо війна буде тривати, то світ недоотримає 60 мільйонів тонн пшениці, 38 мільйонів тонн кукурудзи та 10,5 мільйона тонн ячменю6.

    Їжа як зброя 

     

    Росія не лише краде і намагається незаконно продати зерно із тимчасово окупованих територій Запорізької, Херсонської, Луганської та Донецької областей. Окупанти нищать зернові елеватори та склади, фермерські господарства, крадуть сільськогосподарську техніку. Наприклад, на початку травня росіяни авіаударом знищили нові склади зерна у Рубіжному.  Перед тим у квітні вивезли з тимчасово окупованої ними Кам’янки-Дніпровської у Запорізькій області понад 60 тонн пшениці. 

     

    Четвертого червня окупанти вдарили по другому за розміром зерновому терміналу «Ніка-Тера» у Миколаєві. Супутникові знімки оприлюднила американська розвідка. У звіті, який вона опублікувала, йдеться про те, що росіяни знищили три зернові силоси й конвеєрну систему, яка завантажує зерно на кораблі. Через цю атаку потужність зернового терміналу знизилася щонайменше на третину11.

     

    Росія цілеспрямовано знищує зернову інфраструктуру України для того, що унеможливити посівну та збір нового врожаю. Але поля засівали все одно. Процес підготовки до посівної тривав ще до початку війни, аграрії встигли закупити частину з потрібних добрив та матеріалів для посіву, паливо та засоби для захисту рослин. Деякі з відносно безпечних областей збільшили кількість землі для посіву. Тому в червні посівну завершили повністю. Загалом план виконали на 95% від прогнозованого12.

     

    Попри це, очікується, що ми втратимо 9,3 мільярда доларів непрямих втрат (недоотриманий дохід і додаткові витрати внаслідок війни) через менший урожай сільськогосподарських культур у цьому році, тому що більшу частину зернових вирощують на територіях, які наразі окуповані, та тих, де ведуться активні бойові дії. Наприклад, у 2021 році обсяг виробництва пшениці становив 32,15 мільйона тонн. Прогноз на 2022 – 21,54 мільйона тонн13.

     

    Через війну змінилася й структура посівів. При плануванні відштовхувалися від собівартості посіву на гектар, виручки за тонну з готової продукції і потреб для внутрішнього споживання. Це означає, до прикладу, менше кукурудзи – складна логістика. І більше пшениці – важлива для нашої продовольчої безпеки і менш вибаглива у вирощуванні. 

     

    Така пріоритетність посівів і та кількість нового врожаю, яку очікують зібрати, забезпечить нам внутрішню продовольчу безпеку, за словами заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького14.

     

    Із теперішніми запасами та тим, що вдасться зібрати згодом, виникає інша проблема – зберігання. Частина зернових амбарів знищена, частина розташована на тимчасово окупованих територіях. Через те, що минулорічні запаси неможливо експортувати у звичних обсягах, вони також займають сховища, у яких мало би зберігатися нове зерно. До повномасштабної війни ми могли зберігати 75 мільйонів тонн зернових. Сховища на 10 мільйонів тонн зараз недоступні через війну15. Якщо експорт залишиться на теперішньому рівні, то до кінця року нам не буде де зберігати 10–15 мільйонів тонн врожаю. 

     

    Щоб допомогти, уряди Канади, США, Британії та ЄС передають обладнання для тимчасового зберігання зерна: спеціальні рукави – поліетиленові мішки, у яких вміщається до 200 тисяч тонн зерна, яке можна зберігати прямо на полях. І зернові силоси – великі металеві кільця, зроблені так, щоб пшениця була захищена від вологи та інших природних факторів впливу. Вони вміщують до п’яти тисяч тонн зерна15.

     

    93% зерна з України експортували морським шляхом16. До повномасштабної війни з росією через порти Україна щомісяця перевозила близько 5–6 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції. З можливістю транспортувати до восьми мільйонів тонн17. Після морської блокади зерно транспортують автотранспортом, через морські порти Дунаю та залізницею. Пропускна спроможність української залізниці – 500–600 тисяч тонн зерна. Окрім того, заважає непристосованість вже європейської залізниці для перевезення зерна. Це стосується і самих вагонів, і колій, які за європейським зразком вужчі, ніж українські. Йдеться про те, що зерно потрібно з українських вагонів перевантажувати на ті, що пристосовані до європейського зразка колій. А це додатковий час та кошти, що пов’язані з пошуком належного транспорту, зберіганням зерна та плануванням логістики. 

     

    Після трьох місяців війни, потужності експорту зерна наростили. Якщо в березні вивезти вдалося близько 190 тисяч тонн зерна, то у травні – 1,8 мільйона тонн18. Зараз два основні транспортні коридори для перевезення зерна проходять через Румунію та Польщу. Український уряд веде перемовини з балтійськими країни для створення ще одного шляху експорту зерна.  

     

    Але аграрні втрати все одно значні. Наразі це 4,3 мільярда доларів, або 15% від нагромадженого капіталу в нашому сільському господарстві13.

    Маршрути та мости допомоги 

     

    Блокаду українського зерна як світову проблему намагаються вирішити зацікавлені країни.  Європейська комісія розробляє план «маршрутів солідарності». Це програма заходів підтримки, які передбачають, наприклад, додатковий транспорт для України, швидше вирішення логістичних питань та забезпечення перевантажувальних терміналів, збільшення місць для зберігання українського зерна на території ЄС19.

     

    У травні Литва запропонувала таку собі військово-морську коаліцію. За цим планом для безпечного проходу українських кораблів пропонується, що їх будуть супроводжувати військові судна країн, які увійдуть до коаліції20. Проте пропозиція залишилася на етапі обговорень. 

     

    Німецький концерн Deutsche Bahn допомагає з експортом зерна залізницею, і працює над створенням «зернового моста». Він передбачає додаткові потяги для перевезення зерна і транспортування збіжжя до портів Північного моря та Адріатики, звідки зерно будуть доставляти вже до країн-імпортерів. Також допомагатимуть українським аграріям сільськогосподарською технікою21.  Німеччина ініціювала першу міжнародну конференцію з питань продовольчої безпеки, яка відбулася 24 червня у Берліні. Туди запросили і представників від України.

     

    Україна, своєю чергою, пропонує створити Організацію країн-експортерів зерна для покращення продовольчої безпеки у світі22. До об’єднання, крім України, мають увійти країни ЄС, США, Велика Британія, Австралія, Аргентина та Бразилія. Головна мета – забезпечити стабільність у постачанні продовольства і перемогти голод у світі. 

     

    Водночас ООН працює над угодою, яка має розблокувати експорт українського зерна в обмін на відкриті світові ринки для російських продуктів харчування і добрив. У планах «зерновий коридор» за участю України, Туреччини, ООН та рф23.

     

    «Ми схвалюємо зусилля Генерального секретаря ООН для розблокування експорту зерна із українських портів. Консультації тривають. Конкретних домовленостей щодо проведення чотиристоронніх переговорів за участю України, росії, Туреччини та ООН наразі не досягнуто. Безпека залишається основним елементом української позиції», – зазначає речник МЗС України Олег Ніколенко24.

     

    Проте наразі в українських портах заблоковані критично важливі для гарантування світової продовольчої безпеки 18 мільйонів тонн зерна. А росія й далі шантажує всіх голодом і в обмін на зерно вимагає зняття санкцій, розмінування морського узбережжя та право на огляд наших вантажних кораблів.

    ТЕКСТ: Олеся Парфан
    Ілюстрації: Galochka Ch
    Посилання
    Статті
    Медицина
    Невидимий ворог на нашій землі: чому варто зробити щеплення від правця

    За останні декілька місяців українці навчились остерігатись багатьох речей: ракет, мін, російської музики та ютубу, але ми все ще забуваємо про невидимого ворога у нашій землі. Неприємно познайомитись – Clostridium tetani, збудник правця.

    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?