fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Суспільство — 26.02.21
ТЕКСТ: Дар'я Кузява
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Сила є ‒ розуму не треба

В Інституту фізіології імені Богомольця можуть забрати приміщення центрального корпусу на користь Міністерства внутрішніх справ. З таким проханням до Національної академії наук України звернувся1 Арсен Аваков. Про те, чому лист міністра такий небезпечний, хто може бути ініціатором ідеї і як намагалися відібрати будівлю раніше, розповів Віктор Досенко, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту. 

Наш Інститут розташований за адресою Богомольця, 4. Раніше це була вулиця Виноградна, тут вона починалася. За легендою, за наказом Петра І тут розбили виноградники. Це була територія оборонних споруд давнього Києва. Потім небезпека війни відступила і з’явилася Олександрівська лікарняОлександрівська лікарня, зараз Центральна міська клінічна лікарня м. Києва, була споруджена в 1875 році як головна міська лікарня за кошти містян та пожертви багатих купців. Названа на честь російського царевича Олександра ІІІ., а над лікарнею була зелена зона – Виноградна вулиця та Виноградний провулок. Там були дачі киян. 

 

І саме на цьому місці з’явився Інститут фізіології. За чутками, його заснували за прямим наказом Сталіна, адже Олександр БогомолецьОлександр Богомолець – український учений-патофізіолог. Основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології, організатор української науки. Засновник перших в Росії і Україні науково-дослідних закладів медичного профілю. звертався до нього, пояснюючи необхідність Інституту. Його створили у 1929 році, коли МВС тут ще близько ніякого не було. Тоді побудували перший корпус, маленький – він і зараз є на подвір’ї нашого Інституту. Богомолець показав перші хороші результати. Тоді ж він врятував купу талановитих вчених від сталінських репресій, професора Сиротиніна він буквально зняв з потягу, який вже вирушав у ГУЛАГ. 

 

Богомолець обрав цю територію над Олександрівською лікарнею не випадково, тому що він був лікарем за освітою. Він був патофізіологом, так само як і я, чим я дуже пишаюся. Певною мірою ми маємо наукові «родинні» зв’язки: його учень був засновником відділу, яким я керую зараз. Вибір місця був не випадковим, тому що Богомолець завжди був націлений на вирішення завдань практичної медицини. Прямо з Олександрівської лікарні матеріал потрапляв на дослідження в Інститут фізіології. А перша його назва – Інститут клінічної фізіології. Назва дуже красномовна: саме клінічна, тобто якомога ближче до хворої людини. 

 

Тут Богомолець створив чи не єдиний радянський препарат, розроблений в Українській РСР,  який випускався за ліцензією в багатьох країнах світу. Наприклад, у Франції випускалася сироватка БогомольцяАнтиретикулярна цитотоксична сироватка (АЦС) — препарат, що застосовувався для стимуляції загальної опірності організму., яка широко застосовувалася для лікування багатьох захворювань. 

 

Завдяки цьому він відомий на весь світ. У 1937 році на Всесвітній виставці в Парижі – були такі виставки, куди всі країни привозили найкращі свої досягнення, зараз такі теж проводяться – Богомолець, наш Інститут отримав Золоту медаль. Цей сертифікат зберігається зараз в Інституті в Музеї Богомольця. 

 

Далі Інститут розростався. Був побудований ще за життя Богомольця великий корпус на Богомольця, 4. Є Меморіальний кабінет Богомольця в нашому так званому старому корпусі (хоча він не найстаріший). 

 

В часи окупації України (нацистами – прим. ред.) це приміщення використовувалося для поліції Райху. Тут був центральний київський поліцейський відділок. Гестапо було там, де зараз СБУ, а в Інституті – поліція. Збереглися фотографії з нацистськими прапорами на фасаді нашого корпусу. А потім, здається, в 1944 році Інститут повернувся назад і продовжив працювати під керівництвом Олександра Богомольця до його смерті у 1946 році. 

 

У 1979 році був побудований висотний корпус. Директором тоді був (фізіолог і біофізик – прим.ред.) Платон Костюк. Він здобув світову славу, був одним з найкращих нейрофізіологів, одним із найбільш цитованих серед усіх українських вчених. Він створив величезну школу нейрофізіологів. За рахунок цієї науки, нейрофізіології, наш Інститут знають в усьому світі серед фахівців у цій галузі. Тут були зроблені величезні відкриття світового рівня, і я абсолютно не перебільшую.

 

Розвиток тогочасного Інституту був такий, що майбутні Нобелівські лауреати – СакманБерт Сакман – німецький фізіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1991 року, НеєрЕрвін Неєр – німецький біофізик, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1991 року., – приїздили вчитися в наш Інститут, поділитися досвідом. Буквально одна методична деталь не дозволила Платону Григоровичу з учнями претендувати на Нобелівську премію за методику patch clamp. Patch clamp дозволяє міряти струми через окремі йонні канали. До цього міряли тільки сумарні струми – який потенціал на цілій мембрані (клітини – прим. ред.). А  затягнути в піпеточку такий маленький шматочок мембрани, щоб там був лише один канал – це дуже непроста методика. І ця методика передбачала заміну цитоплазми клітини. 

 

Уявіть собі об’єкт розміром у 20 мікрон (0,02 міліметра – прим. ред.) в діаметрі, туди входить піпеточка і змінює там йонний склад. Створюється певна концентрація йонів, і в такій конфігурації ми можемо міряти струми. Це зараз використовується по всьому світу. Це методика, до якої були дуже близькі українські вчені. Єдина деталь була, що вони застосували для виробництва цих піпеток пластик, а німецькі вчені, які отримали Нобелівську премію, застосували скляні електроди. І от скляними електродами досі і користується весь світ. Роботи Платона Григоровича і Олега Олександровича Кришталя, який зараз директор, безпосередній учень Платона Григоровича, цитуються в усьому світі. 

 

Ця давня історія, з 1929 року до 2021 року, ніколи не переривалася, завжди цей Інститут працював на високому рівні, і є провідною установою в галузі фізіології, нейрофізіології і патофізіології. Аналогів Інституту (в Україні – прим. ред.) немає. Жоден Інститут не робить таких досліджень, не має такої кваліфікації людей для вирішення зокрема нагальних проблем. 

 

Щодо таких рішень я б згадав розробку нашого відділу (загальної та молекулярної патофізіології – прим. ред) – препарат Кровоспас. 2014 рік, російська агресія, і багато людей почали гинути від банальних кровотеч. Несмертельне поранення, але витікає за хвилини кров, і людина помирає. У світі, звісно, було це рішення, були гемостатичні бинти. Американські, англійські, Celox, Combat Gauze. Але вони були дуже дорогі і залишаються дуже дорогими. Волонтери намагалися їх купувати, але 40 доларів за один бинт – це чимала сума. 

 

Проблема була нагальна, очевидна, українського гемостатичного бинта не було. І ми з іншим Інститутом НАН України, з волонтерами, з лікарями з Інституту травматології поставили собі завдання розробити і довести ефективність власного українського бинта. Це зробили дуже швидко, налагодили виробництво, і зараз ми дуже пишаємося, що в кожній аптечці українського бійця, на передовій і не тільки, є наш гемостатичний бинт. Ви його легко знайдете в інтернеті. І його закуповує МВС України також. Збройні сили України і МВС щороку купують тисячі упаковок цього бинта, який врятував вже багато життів. 

Витоки конфлікту з МВС

 

Ще з радянських часів МВС УРСР зазіхало на територію Інституту фізіології. Вони давно хотіли розширитися на цю частину, цей квартал. Їм здавалося, що тут якийсь нікому не потрібний Інститут фізіології, і в радянські часи це питання ставили на рівні міністрів чи ще десь вище, точної інформації ми вже не отримаємо. 

 

Є люди, які тут працювали з тих часів, які брали участь у 1974 році у закладанні цього корпусу, всі аспіранти, наукові співробітники копали цей котлован – вони пам’ятають, як на їхніх очах закладався цей корпус. А потім, вже в 1979 році, корпус відкрився, працював, була купа лабораторій, в Інституту фізіології була всесвітня слава. Тут відбулася перша в світі внутрішньоклітинна перфузія (в 1975 році – прим. ред.), були інші досягнення.

Олександр Богомолець народився в Лук’янівській в’язниці Києва, де під слідством перебувала його мати в справі радикальної народницької організації лівого спрямування «Південно-російський робітничий союз». Невдовзі після пологів сина забрали від матері і віддали на виховання до маєтку Климове свого дідуся – Миколи Присецького. Софія отримала вирок — десять років каторги в Забайкаллі. Син зміг побачити матір тільки через десять років. 

І десь на цьому етапі відбулося серйозне обговорення. Інституту фізіології пропонували переїхати на вулицю Заболотного, там пропонували корпус. Тобто не просто забирали корпус, це була пропозиція переїхати туди, де є нові корпуси. Тоді вже був побудований Інститут молекулярної біології і генетики, і поруч були площі, і от туди пропонували переселити фізіологів також. І Платон Григорович, директор Інституту, академік, тоді вийшов з ситуації дуже оригінально. Він послухав це і сказав: «Олександр Олександрович Богомолець народився в Лук’янівській тюрмі. Ну так, це було в імперські часи, але він народився в тюрмі. І похований він зараз на території Інституту фізіології, в парку імені Богомольця, біля будинку, в якому він жив. І от уявіть собі, як це буде виглядати, якщо він народився в тюрмі, ми передаємо цей корпус МВС, і виходить, що він і похований на території МВС. А це ж всесвітньо відома людина, яка багато зробила для порятунку життя і взагалі для науки. І якось незручно виходить, що така людина народилася в тюрмі і спочиває на території МВС».

Ось такий був аргумент, він викликав адекватну посмішку у всіх, хто це чув, і це питання забули. Він навіть не наводив більше ніяких аргументів. Переносити прах, звісно, ніхто не пропонував, тому що це вже було б занадто – викопувати рештки Богомольця, переносити його пам’ятник… Такого обговорення не було. 

 

Я вважаю за необхідне цей аргумент і зараз поставити: ви хочете захопити територію Інституту разом з могилою Богомольця. І на території МВС буде похований академік Олександр Богомолець.Тоді Платону Григоровичу вдалося відбитися, ці питання були забуті на довгі роки, ніхто не переносив Інститут, і можливостей ніяких не було, не було грошей у держави робити якийсь сучасний центр для Інституту фізіології. Це все забули. 

 

Повернення історії відбулося у 2016-2017 році. На території нашого Інституту фірма орендувала ділянку і продавала бензин, в нас була заправка. Нею зацікавився народний депутат Антон Геращенко, який завжди був у близьких стосунках з Арсеном Аваковим. І пішли один за одним депутатські запити: що це таке відбувається – заправка на території Інституту, прямо в центрі міста, там, мабуть, порушення якихось прав… Він пише депутатські запити, наш Інститут дуже напружується, відповідає на ці запити, а ці всі запити ведуть між рядків до бажання отримати цю заправку собі. 

 

Підтверджень цього не буде, але зацікавленість Антона Геращенка була дуже серйозною, збиралася дирекція, мене туди теж долучали. Я наполягав, щоб це перенести у публічну площину, розповісти це всім, журналістам сказати, але дирекція обрала інший шлях: вони просто закрили цю бензозаправку. Тепер немає додаткового доходу від здачі в оренду цього шматочка інститутської землі. І знов затихло все. Немає бензозаправки – немає до чого причепитися. 

 

А зараз Антон Геращенко – заступник міністра Авакова. І наш Інститут цілковито переконаний, що це він приглянув це містечко і не полишив ідеї все ж таки отримати цю землю в центрі міста, яка коштує, звичайно, недешево. 

 

Мене зараз долучили до обговорення. Сьогодні була Вчена рада нашого Інституту зі зміною регламенту порядку денного, і першим питанням було ось це, пов’язане з листом на ім’я Загороднього від міністра Авакова. Загородній – це президент НАНУ, він повністю на нашому боці, він теж обурений. Ми нібито маємо виправдовуватися невідомо перед ким. Там має бути коротка відповідь «ні» – і все. 

 

Ця пропозиція – це спроба знищити наш Інститут. І ми маємо пояснювати, що нас не треба знищувати, ми корисні насправді? Просто міністр Аваков не в курсі, що вчені з Інституту фізіології біля нього отут роблять. Адреса Міністерства внутрішніх справ – це Богомольця, 10.

У чому небезпека?

 

Якщо вже виправдовуватися, то ми скажемо, що зараз у нас є два міжнародних ґранти. Є ґрант «Горизонту»1, який отримав Інститут фізіології. Нана ВойтенкоНана Войтенко – українська нейробіологиня, електрофізіологиня, дослідниця болю., Павло БіланПавло Білан – завідувач відділу молекулярної біофізики Інституту фізіології. були ініціаторами цього ґранту. В цей ґрант залучено, якщо не помиляюся, 6 міжнародних європейських установ. І він спрямований саме на розвиток інфраструктури Інституту фізіології, на відновлення міжнародного рівня київської нейрофізіологічної школи. Ці люди, напевно, вже дізналися, що тут пропонується, але, мабуть, не можуть в це повірити. Ось тут ґрант «Горизонту» від Євросоюзу виділений на декілька років, це чималі гроші (якщо не помиляюся, 800 тисяч євро). 

 

Другий ґрант (Нана Войтенко – керівниця цього проєкту) – разом з американськими колегами від Національного інституту здоров’я (США). Ці дослідження заплановані, розпочалося фінансування, і ці роботи треба виконувати. Те, що пропонує Аваков – це знищення Інституту. Це просто його закриття. Устаткування, бокси немає куди перенести, а перенесення призведе до зупинки робіт і до руйнування унікального нейрофізіологічного і не тільки устаткування. 

 

Далі є ще купа маленьких спільних проєктів з європейськими і американськими партнерами, і в нашому відділі, і в інших відділах. А далі ґранти Національного фонду дослідженьНаціональний фонд досліджень України — державний цільовий фонд, метою якого є надання ґрантів для підтримки наукових досліджень і розробок., які пов’язані передусім з пандемією COVID-19. Такий ґрант виграв і мій відділ, і відділ, яким керує Олег КриштальОлег Кришталь – біофізик, академік Національної академії наук України, доктор біологічних наук, один із найчастіше цитованих українських вчених у світі., директор Інституту. Керівник ґранту Дмитро Ісаєв, який є одним із провідних нейрофізіологів України. 

 

Ці два ґранти пов’язані безпосередньо з вивченням проблеми COVID-19, з розробкою нових препаратів для лікування того синдрому, від якого і гинуть люди по всій планеті від оцієї інфекції. Цей синдром має назву гострий респіраторний дистрес-синдром, або англійською ARDS (acute respiratory distress syndrome). Це колосальна проблема. Він є безпосередньою причиною смерті. Розгортається це вірусне захворювання і виникає цей синдром, і немає чим лікувати. Дуже важко врятувати людину, витягнути з цього гострого ушкодження легенів.

 

Ми це одразу зрозуміли в 2020 році, запланували певні дослідження, провели попередні дослідження – ми раніше не вивчали цей синдром, але протягом 2020 року, протягом карантину, ми активно працювали, як і всі лікарі, і розробляли експериментальні моделі, сформували відповідні запити до Національного фонду досліджень, отримали позитивні рецензії, і ось почалося фінансування.

 

Минулого року вже прийшов перший транш, ми купили багато обладнання, реактивів, прекрасно запрацював цей фонд. Цього року поки що не почалося фінансування, але з другого кварталу має відновитися. За ґрантом ми тим часом далі працюємо, щодня робляться досліди. Там є об’єктивні причини, але це вже деталі. Ці дослідження також не будуть зроблені (якщо заберуть будівлі – прим. ред.). Тобто їх треба закривати, відмовлятися, тому що це виконується разом всім Інститутом фізіології. 

 

На моє переконання, цю ситуацію потрібно розголошувати максимально широко. Я пропонував сьогодні на Вченій раді звертатися безпосередньо до президента, до прем’єр-міністра, до голови Верховної ради з відкритим листом. Ми готові до протестних акцій і сподіваємося на підтримку громадськості.

ТЕКСТ: Дар'я Кузява
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті