ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Психологія — 27.07.20
    ТЕКСТ: Марія Гончарова
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Скажи, що ти бачиш, і я скажу, хто ти

    Напевно, ви неодноразово бачили у фільмах про агентів ФБР психологів та психотерапевтів, які використовують тест Роршаха. Таку собі красиву колоду карток з різними плямами: чорно-білими та кольоровими. У популярній культурі цей тест вже зайняв свою нішу, і майже кожен знає, що це таке. На честь тесту навіть створили героя коміксу «Вартові». Та наскільки він працює і чи справді його використовують психологи у своїй практиці?

    Одного разу в фільмі я споглядала картину: психотерапевт, який виглядав точнісінько як Фройд, показував своїй клієнтці плями. Це відбувалося під таємничу музику, атмосфера ставала дедалі напруженішою. Клієнтка, своєю чергою, бачила сцени вбивств та зґвалтувань, її голова йшла обертом, і, врешті-решт, якась давно забута травма вийшла на передній план. Тепер є над чим працювати, тепер все зрозуміло, очевидно, що жінка в дитинстві просто пережила насилля. Так? 

     

    На жаль, не все так просто. Насправді професіонали дуже рідко роблять основні висновки щодо стану клієнта на основі суб’єктивних інтерпретацій. Хіба що психоаналітики. Напевно, всі психоаналітики зараз образяться, але треба пам’ятати, що психоаналіз не вважається науковим, і дієвість психоаналітичного методу не доведена.9 А в цьому підході дуже люблять використовувати проективні методики, адже вони дозволяють «розкрити» підсвідоме, показати те, що не лежить на поверхні. Я схильна вірити в те, що досвідчений психолог може обійтися без використання таких методик та інтерпретацій. 

     

    Проективні методики – це один з методів психодіагностики, в якому оцінка особистості клієнта лежить в основі інтерпретації результатів за допомогою слабо структурованого матеріалу (наприклад, щось, що не має очевидної форми, як пляма).1,11 Доповнюючи образи/картинки людина, за теорією, проектує на них свої особистісні якості та підсвідоме. Більшість проективних тестів розроблені на базі психоаналітичного підходу, який був популярним в першій половині двадцятого сторіччя. Психоаналіз, якщо коротко, говорить про наявність у людей несвідомих мотивацій, бажань та якостей, які закладені в підсвідоме і які можна певними методами викрити. На момент своєї появи він вважався еталоном розвитку психології як науки. Саме поняття підсвідомості кардинально змінило наше сприйняття поведінки та мотивації людини.

     

    Дуже важливо зачепити проблему всіх проективних тестів – валідність (validity). Валідність є однією з найфундаментальніших баз для створення будь-якої методики чи то в соціології, чи то в психології. Валідність визначає, наскільки очікуваний результат збігається з реальними результатами тесту (наприклад, в пацієнта депресія, і за результатами нашого тесту ми теж бачимо це). Зазвичай вона визначається багаторазовими випробуваннями та статистичними методами порівняння. Тест вважають валідним, якщо його результат повторюється, а отже, не є випадковим. Однак існує багато альтернативних методів перевірки того, що тест валідний (наприклад, експертна думка, порівняння з іншими шкалами, які вже створені та вважаються валідними тощо). 

     

    Сьогодні світова наукова спільнота піддає критиці та сумнівам багато проективних тестів, тому що їхня доказова база не може бути однозначною через свою невід’ємну суб’єктивність.

     

    Однак прихильники таких тестів кажуть: якщо людині демонструвати нечіткі образи, вона може відповідати на них без свідомого контролю, а отже, менше брехатиме. За психоаналітичною теорією, люди в таких тестах менш схильні казати неправду та контролювати свої відповіді, ніж у звичайному стандартизованому опитувальнику.

     

    Види проективних методик

     

    У своїй практиці мені доводилось використовувати деякі проективні методики. І, скажу чесно, я не жалкую. Одного разу мені дуже допомогло те, що пацієнтка наполегливо мені пояснювала: зображена на малюнку картопля повинна бути класифікована як фрукт. Ці ідеї перейшли в бік когнітивних проблем, і я змогла їх відразу виявити. 

     

    Можна побачити різницю в ставленні до проективних тестів у світі та Україні. Важко знайти різні їхні класифікації в міжнародних дослідженнях, однак в українських посібниках є цілий розподіл на своєрідні типи. В Україні я помітила доволі велику любов до проективних методик як у психологів та психотерапевтів, так і серед клієнтів, які приходять на зустріч і самі інколи чекають на них. В Україні й світі наразі найпоширеніші кілька видів тестів. 

     

    Тест тематичної апперцепції (ТАТ)

     

    ТАТ створив психолог Генрі Мюррей у 1930-х роках.2 Цей тест має 20 малюнків із зображеннями різноманітних ситуацій, які клієнтові треба прокоментувати: скласти розповідь про героїв, що призвело до ситуації та що буде далі. Увага обов’язково звертається на почуття клієнта, адже через розповідь про інших він або вона можуть несвідомо розкривати подробиці власних обставин. ТАТ досі доволі популярний у світі. І хоча ситуації є не чітко визначеними, існує певна шкала для того, аби психолог мав змогу об’єктивно (наскільки це можливо) оцінювати розповідь клієнта. Наразі в інструкції зазначається, що за допомогою наративу тест вимірює «внутрішні мотиви, переживання та бачення соціального світу».12 Цей тест вважається досить непоганим, адже він не береться оцінювати особистісні якості клієнта. 

     

    Тест Сонді

     

    У 1935 році угорський психоаналітик Леонід Сонді сформував тест, побудований на теорії драйвів (мотивів) Фройда та приправлений його власними спостереженнями за спілкуванням людей у психлікарні. Тест Сонді містить 48 портретів, більшість з яких були взяті з атласу фотографій психічно хворих людей (Atlas und Grundriss der Psychiatrie).3

     

    Клієнтові пропонується обрати тих, хто йому подобається найбільше і найменше, і пояснити, чому. Люди, намальовані на чорно-білих картинках, мають різні вирази обличчя, різний вік та стать. Ця гра провокує розмову та певні інтерпретації стосовно особистості досліджуваного суб’єкта (Фройд вважав своїх клієнтів саме суб’єктами, або пацієнтами, поняття «клієнт» з’явилось пізніше4 через медичні асоціації пов’язані з поняттям «пацієнт»). За Фройдом, але не за науковими принципами.5 У світі, зокрема в Америці, тест Сондi не сприймали доволі серйозно, а от в Європі та в Україні в деяких лікарнях використовують до сьогодні. Наприклад, інші спеціалісти в лікарні, де я працювала, полюбляють використовувати цю методику. Я ж відклала її одразу. 

     

    «Дитячі» тести 

     

    На жаль, в Україні я постійно чую історії про те, як хтось повів свою дитину до психолога, її попросили намалювати дерево, а потім горе-психологи робили певні інтерпретації стосовно їхньої особистості та стосунків у сім’ї. І хоча у світі з дітьми справді частіше використовують проективні  методики, професіонали ніколи не роблять жодних висновків такого типу. Це радше застосовують як привід до початку розмови, знайомства з дитиною. 

     

    Треба пам’ятати, що це ніколи не виглядає так, як у кіно, де харизматична співробітниця ФБР краєм ока бачить, як дитина малює вбивство, і це наводить її на думки про домашнє насилля. Все не так просто, хоча, на жаль, багато спеціалістів досі вважають такі методики достатньо науковими для використання. Чому вони такі популярні? Напевно, тому що їх дуже легко використовувати: просто намалював щось – і от поле для обговорення. Проблема в тому, що, захопившись, можна зашкодити юному клієнтові, ба більше, – закласти в його голову певну ідею неочевидного походження. Серед дітей, зокрема завдяки кіно, популярно використовувати ляльок, що мені також не дуже подобається через велику жагу спеціалістів до побудов певних фантастичних теорій на основі спостереження за грою дитини. І хоча логіка в тому, що дитина буде проектувати на «гру в життя» власні переживання, є дуже спокусливою, не треба забувати про те, який великий вплив на сприйняття дітей мають ті самі мультики, які мають драматичніші сюжети. 

     

    Тест «Намалюй людину»

     

    «Золотце, просто намалюй мені людину якнайкраще. А я тобі скажу, наскільки ти розумна». Психолог, який робить висновки за малюнком, шукає нібито такі маркери: розмір тіла або його частин, деталей, загальна форма. Чому певні речі позначають певні характеристики – незрозуміло, однак спеціалісти роблять свої інтерпретації, будують теорії щодо «загального психологічного стану» та головне – інтелекту! Такого робити категорично не можна, зважаючи на те, що здібності до малювання в усіх людей різні. Особливо якщо оцінка інтелекту дитини базується на суб’єктивному сприйнятті прекрасного якогось спеціаліста чи якоїсь спеціалістки. Такі речі дуже обурюють, та здається, про них не так часто говорять.     

     

    Асоціації та вигадані звірі

     

    Або ж, наприклад, тест на асоціації. Психолог дає вам слово, а ви кажете перше, що спало на думку. Цей тест дуже полюбляють різні психоаналітики, які вірять в те, що наше підсвідоме щось приховує. Навіть у такого абстрактного «тесту» є рекомендації щодо того, як інтерпретувати отримані дані. Якщо ж ваш клієнт виявився занадто мрійливим, це може привести до непотрібних переінтерпретацій його чи її особистісних якостей. Я проводила в практиці тести на асоціацію, і маю зазначити, що в більшості пацієнтів вони були однаковими (наприклад, яблуко – фрукт, корова – молоко), а особи з відмінними асоціаціями показували дивні результати й на інших когнітивних тестах.

     

    Пригадую, як колись в одного психолога я малювала вигадане звірятко, бо це давало змогу «дослідити мою особистість». Малювати зовсім не хотілось, та цікавість перемогла. Коли намалювала, мені сказали, що мій подібний на кота звір дивиться вліво, а це означає орієнтацію на минуле. А ще, що в мене позитивні вади характеру (що це означає, мені досі не зрозуміло), бо посміхається. Я роздратувалась і більше туди не ходила. 

     

    Роршах та інші плями на папері

     

    Тест Роршаха створив швейцарський психолог Герман Роршах ще в 1921 році. І всі ми знаємо, що це абстрактні плями на папері. За протоколом, клієнтів запрошують розповісти те, що вони бачать на картці. Далі за допомогою інтерпретацій роблять певні висновки щодо їхньої особистості. Якось на хвилі захоплення проективними методиками цей тест разом з іншими став одним зі стандартних інструментів оцінювання. А з розвитком авангарду, кіно та популярної культури він став культовим. 

     

    У Японії, наприклад, використання тесту неймовірно популярне, через поширеність психоаналізу як методу загалом.6 Кожен учень на факультеті клінічної психології повинен був коли-небудь мати справу із «Роршахом».

     

    Про сам тест писати нічого – у Вікіпедії є всі картки. Ба більше, тепер ледь не в кожної людини є доступ до карток, і тест втратив свою достовірність (credibility, тобто наскільки методика складена з дотриманнями правил наукового методу). Адже тепер всі пацієнти мають змогу ознайомитись із плямами заздалегідь й інтерпретувати їх «правильно».

     

    Окрім Роршаха, набрав популярності ще тест Гольцмана, складений на базі тесту Роршаха у 1961 році.7 Дослідники намагались зробити більш стандартизовану шкалу, за якою можна було б визначати особистість людини. Результати досліджень показують, що він краще працює як когнітивний тест (тобто чи є певні відхилення в сприйнятті реальності, деформації в інтерпретації стимулів), ніж особистісний.14 Проте картки занадто популяризувались у масовій культурі, і тому їх не так часто використовують.  

     

    Якщо дуже ретельно вчитатись у методику тесту Роршаха, можна знайти логіку в тому, як інтерпретуються результати, адже більшість людей бачить в абстрактних малюнках схожі характеристики, які були досліджені та виявлені за багато років використання тесту. Проте завжди є вказівка: якщо людина пропонує нетипові ідеї, інтерпретацію про «нормальність» клієнта треба робити з опорою на інші змінні, наприклад, чи є людина творчою, має яскраву фантазію тощо. Тому я дотримуюсь думки, що доволі довга процедура опитування пацієнта (яка може тривати близько двох годин) не варта того, що хороший спеціаліст може виявити й у звичайній розмові.

     

    Під час проведення судової психодіагностики тест Роршаха досі використовують як одну з методик для оцінки особистісних якостей людини, оскільки спеціаліст може сам визначити батарею тестів, які буде використовувати.15 За результатами аналізу 364 справ, близько 60% тестів використаних в таких батареях були незадовільного наукового схвалення. В цьому ж аналізі виявлено, що Роршах залишається другим за популярністю тестом, і навіть його низька доказовість на це не впливає.8 

     

    Ти – малиновий пиріжок

     

    Слід зазначити, що багато проективних технік використовують навіть у визначенні індексу інтелекту (IQ) та когнітивних аспектів. Наприклад, схожий на вже наявний Тест ранжування картин – розташування картинок у певній послідовності і складання розповіді (запропонували  Сільван Томкінс та Даніель Горн у 1957 році)16 – є у міжнародно визнаній (і насправді єдиній) батареї тестів на визначення рівня IQ Векслера).17 Як я зазначала на початку статті, для оцінки когнітивних здібностей клієнта такі методики, на моїй практиці, були одним з найшвидших методів.18 Проте неймовірно важливо пам’ятати, що проективні методики не можна використовувати для встановлення діагнозу пацієнтів або якостей їхньої особистості. Якщо будь-який спеціаліст обіцяє визначити ваші риси, схильність до певного темпераменту та поведінки за допомогою малюнків чи ранжування картинок, я б більше з ними не зустрічалась. Визначати інтелект вашої дитини через малюнок – теж погана ідея. Якщо хтось запевняє інакше, уважно подумайте перед тим, як наступного разу йти до цих людей за рекомендацією. А якщо є певні сумніви, краще піти до кількох спеціалістів.

     

    Для визначення особистісних якостей існує інша батарея тестів – MMPI (Міннесотський багатопрофільний опитувальник особистості, складений ще в 1939 році).19 Це тест, який містить в собі 567 питань, що достовірно (наскільки це можливо в соціальній науці) визначають особистість людини. Це монументальна праця, без проективних елементів взагалі. Його, як правило, використовують у судовій експертизі, адже він має шкали, які показують, якщо респондент бреше. Я у своїй практиці використовувала спрощену версію, адаптовану російською мовою, там приблизно 400 запитань, і часто було складно вмовити пацієнтів лікарні заповнити їх самостійно. 

     

    Проективні методики «працюють», тому що вони цікаві. Це не просто тест. Це ніби гра, яку треба якось вирішити. Вони подобаються нам зазвичай саме через те, що вони загадкові, інколи кольорові, інколи наративні. Проте важливо розуміти, що пройти тест «Обери пиріжок – і я скажу, хто буде твоїм зірковим чоловіком» онлайн, може мати стільки ж сенсу, як і  «Обери картку із запропонованих – і я тобі розкажу, яка твоя найгірша риса». Краще ставитись до таких підходів з обережністю й довіряти тільки тим, які вже визначені як валідні тести.

    ТЕКСТ: Марія Гончарова
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?