Озвучена стаття Суспільство — 06 січня, 2022

Smells like Christmas spirit: звідки взялися запахи Різдва

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Pexels

Як і чому деякі спеції стали традиційними ароматами новорічно-різдвяних свят? 

У 1982 році колишня модель Патті Аптон та її чоловік відпочивали у своєму будинку біля озера у місті Гібер-Спрінґс, штат Арканзас. Подруга Патті, власниця подарункової крамнички у місті, жартома запропонувала зробити для її магазину ароматичну суміш, яка б могла привабити покупців на Різдво.

Того вечора на своїй кухні Патті взяла спеції та ароматичні олії і змішала їх із сосновими шишками, жолудями, стружкою з дерев та горіхами гікорі, які зібрала у своєму саду. Суміш розставили у відкритих посудинах в крамниці, але покупцям наскільки сподобався запах, що вони хотіли забрати його з собою. Тоді Патті назвала аромат «The Smell of Christmas» (з англ./укр. «Запах Різдва»), і жінки продали усе до кінця того самого дня. 

Так виникла компанія Aromatique, яка відкрила індустрію декоративних запахів для дому. Сьогодні фірма заробляє мільйони, але її бестселером залишається той самий «Запах Різдва» з нотками гвоздики, кориці, цитрусових та деревини1.

Але чому Різдво пахне саме так?

Асоціація: Різдво 

Якби  різдвяний запах можна було описати одним словом, це була б кориця. Принаймні так вважають німці. У 2009 році троє вчених з Дрезденського технічного університету провели дослідження2, щоб з’ясувати, чи змінюється наше сприйняття певних запахів залежно від сезону. Групі зі ста опитуваних з Німеччини запропонували віднести різноманітні запахи – від троянди і м’яти до шинки та гірчиці – до літа або ж до періоду різдвяних свят. Тоді як деякі з ароматів, наприклад, кава, потрапили у список «не має специфічного сезону», безперечним фаворитом зими стала кориця. 97% опитуваних віднесли приправу до різдвяних, як і гвоздику та апельсин. 

Ба більше, респонденти вважають запах кориці менш близьким та приємним влітку, ніж у період різдвяно-новорічних свят. Дослідження проводили у одному і тому самому приміщенні зі стабільними умовами. Тобто температура, вологість та запах у ньому були нейтральними, щоб не впливати на думку опитуваних.

Спеції на вагу золота 

Ми любимо додавати корицю, кардамон чи гвоздику до різдвяної випічки не лише через те, що взимку ці спеції смакують нам більше. Але й тому, що так склалося історично. 

Як і зараз, у давні часи спеції використовували не лише щоб підсилити смак їжі. Вони були частиною традиційних ритуалів. Єгиптяни використовували корицю для бальзамування мумій. А римляни – під час похоронів, щоб пом’якшити неприємний запах мертвого тіла3. Це пов’язано з антисептичними властивостями деяких спецій4, серед яких гвоздика та кориця.  Через це їх також використовували, щоб продовжити термін зберігання м’яса чи риби. 

Прянощі були невід’ємними в обрядах ранніх християн. Так, кориця згадується навіть у Біблії. Приправа була складником традиційної олії для святого помазання5

Більшість відомих нам спецій прийшли до Європи з Азії. У часи Середньовіччя цинамон, гвоздика, мускатний горіх та інші прянощі були частиною відомого торговельного шляху – шляху прянощів. Він з’єднував країни Середземномор’я з Індією, Китаєм, Моллукськими островами (Індонезія), які так і називали – Острови прянощів. 

Довгий та важкий шлях спецій робив їх дорогими. Тому вони стали показником статусності та багатства. Їх давали у спадок, ними частували поважних гостей, приносили як дарунки, нагороджували за перемоги, користувалися як валютою. 

Оскільки спеції були ознакою достатку, аристократи не шкодували їх на святкування, зокрема релігійні, щоб продемонструвати свій статус. Для бідних, навпаки, свята ставали приводом розкошелитися на дорогі спеції6

Є історія, як король Франції Генріх ІІ під час святкування Різдва в англійському містечку Лінкольн у 1157 році, замовив на застілля 60 фунтів перцю7. Це 27,2 кг. Щоб дістати таку кількість приправи, місцевому торговцю довелося їхати за 254 кілометри до Лондона, бо у місті просто не було таких запасів.

Запахи раю 

Отримати знаний різдвяний запах нам допомогли й Хрестові походи. У ХІ столітті хрестоносці вирушили у похід, але разом з тим повернулися до Європи з атрибутами арабської цивілізації. 

Люди у часи Середньовіччя не знали, звідки саме до них потрапляють спеції. Спеції стали сполучною ланкою з їхніми уявленнями про рай як місце, де їх вирощують. Прянощі асоціювалися з чарівним світом, зі Святою Землею, де й народився Спаситель6. Асоціації про «казкову землю» у людей підкріплювалися браком знань та легендами східної культури. 

Наприклад, араби розповідали історію про птаха фенікса. Птах живе у їхніх краях та робить гніздо з гілок дерева кориці. Коли він швидко змахує крилами – гніздо під ним займається вогнем. Але фенікс перероджується з попелу юним птахом. Легенда про вічне життя, де згадуються дерева кориці, додавала спеції неабиякої вартості5.

Таке ставлення до спецій вплинуло на використання їх у великій кількості у час різдвяних свят. Так люди вшановували Христа, який походив звідти, звідки й прянощі – зі Святої Землі.

Зігрій мене, якщо зможеш 

Деякі зі спецій стали «зимовими» і через те, що мають так званий зігрівальний ефект. У ХІІІ столітті корицю, імбир, гвоздику та перець до списку «зимових» спецій відніс каталонський лікар Арнальдо де Віланова8. Насправді вони не зігрівають, але створюють відчуття тепла. Наприклад, корінь імбиру має компоненти, які діють на наші теплорецептори. Тому коли ми їмо імбир, у нас виникає відчуття пекучості, а звідти – й тепла9.   

Те, що сьогодні нагадує нам глінтвейн, римляни пили ще з кінця ХІІ століття. До вина додавали спеції: корицю, кардамон, гвоздику, імбир, коріандр. Потім суміш, ймовірно, підігрівали. Напій називали hippocras10. Усе тому, що його проціджували через «рукав Гіппократа» – пристрій, який відомий лікар раніше винайшов для фільтрування води.

Підписатися на Куншт

Корисна розсилка про науку.
Статті, відео і подкасти щотижня та без спаму.

Як пов’язані запахи та наша пам’ять?

Приємні, знайомі нам запахи випічки з корицею, імбирного печива чи глінтвейну з кардамоном можуть стати своєрідними різдвяними порталами у дитинство. І жодної новорічної магії у цьому немає. 

Пригадуєте момент, коли кусаєш булочку з корицею й опиняєшся у бабусі на зимових канікулах? Десь так почувався відомий французький письменник Марсель Пруст, коли одного разу тітка пригостила його липовим чаєм з бісквітним печивом. 

Дитячі спогади, які викликав у Пруста цей момент, підштовхнули його до написання роману «У пошуках втраченого часу». А явище, коли запахи викликають вир спогадів та можуть спровокувати ностальгію, назвали ефектом Пруста11

Нюх та пам’ять пов’язані через анатомію нашого мозку. Він починає обробляти запах ще до того, як ми встигаємо це усвідомити. Смак, дотик, зір, слух також збирають для нас історії, але з нюхом усе по-іншому. Бо інформація, яку ми «вдихаємо», проходить через мозок відмінним шляхом, ніж інформація з інших органів чуття. 

Перш ніж стати спогадом, запах потрапляє до слизової оболонки носа, де його ловлять нюхові рецептори. Після цього аромат обробляє нюхова цибулина. Ця частина мозку аналізує запах та передає його далі – до мигдалини і гіпокампу. Мигдалина відповідає за емоційну пам’ять.  Гіпокамп формує асоціативну пам’ять і відповідає за увагу. Водночас запах потрапляє і до гіпоталамусу. Його функція – регуляція різних процесів в організмі, серед яких температура тіла, голод, збудження, а також емоції радості і гніву. Усі ці частини мозку входять до лімбічної системи. Лімбічна система має низку важливих завдань – від організації короткочасної та довготривалої пам’яті до формування емоцій та мотивацій12

Такий шлях запаху робить його найсильнішим серед сенсорних тригерів, які допомагають нам зануритися у значущі спогади13.  

Проте ефект Пруста – це радше про творчий процес, а не про точне відтворення спогадів. Емоції, враження і фізичні почуття створюють нове сприйняття епізоду з минулого. Це ніби переказувати комусь момент з улюбленого серіалу. З часом деталі забуваються, але наші враження від побаченого залишаються. Запахи частіше будуть повертати нас у дитинство, а саме у період від шести до одинадцяти років. Після цього віку, дитина швидше зможе відтворити спогад за допомогою розповіді чи образів, а не запаху14

Нашою вразливістю до запахів успішно користуються маркетологи. Поєднання різдвяної музики та запаху, який нам асоціюється з Різдвом, робить нас менш пильними щодо вибору покупок. Хоча навіть тут вплив запаху та музики впливають на нас різною мірою. У 2004 році Ерік Шпанґенберґ, Бьянка Ґроманн та Девід Спротт виявили15, що приємний різдвяний запах ми сприймаємо більш приязно, аніж приємну, але одну і ту ж музику у святковий період. 

Сорок років тому «The Smell of Christmas» прославив Патті Аптон і допоміг їй заснувати прибуткову компанію. У листопаді 2021 року запах, який нагадує про затишне Різдво та повертає у дитячі спогади, у флакон для парфумів помістила американська селебриті Біллі Айліш. Аромат «Eilish» пахне теплими спеціями, ваніллю та мандарином. Те, яким є наш різдвяний запах, буде залежати від різних факторів: країни, традицій, до яких ми звикли, виховання, соціального статусу чи вподобань. Однак, щоб «вдихнути» Різдво, нам більше не треба бути аристократами, відкривати нові торговельні шляхи чи збирати соснові шишки в саду, як Патті Аптон. Достатньо трохи спецій. І пам’ятаймо, що універсальної формули різдвяного запаху поки немає. 

Більше про те, чому запахи викликають спогади, читайте тут

Підтримайте Куншт

Ставайте Друзями Куншт, отримуйте ексклюзивні бонуси та допомагайте нам бути незалежними

Посилання:

  1. Історія Патті Аптон та її компанії Aromatique
  2. Сприйняття запахів у певний сезон
  3. Історія та властивості кориці
  4. Антисептичні властивості спецій
  5. Їжа, яка змінила історію
  6. Смаки раю. Вольфґанґ Шивельбуш
  7. Спеції: історія спокуси
  8. Історія їжі
  9. Зігрівальний ефект імбиру
  10. hippocras у словнику Merriam-Webster
  11. Ефект Пруста
  12. Як працює нюх
  13. Запах і пам'ять
  14. Як працює ефект Пруста
  15. Вплив запаху та музики на продажі

0:00/0:00

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі