fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Блог — 16.02.22
ТЕКСТ: Марія Гончарова
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Страх, у якому ми живемо — блог Марії Гончарової

У період невизначеності, в якому ми наразі перебуваємо, ми відчуваємо багато тривоги та страху. Страху за своє життя, тривоги за своє майбутнє. Страх – це емоція, яка живе всередині кожного з нас. Він є і в тварин також. Різниця між тваринами та нами полягає в контексті. Ми маємо соціальні фактори, які лякають нас: новини про війну, епідемію, страх через усвідомлення власної неминучої смерті чи навіть страх іти на нову роботу. У тварин цього немає, вони радше реагують на загрозу тут і зараз, а не ходять, тижнями розмірковуючи про майбутнє. Є безпосередній страх у відповідь на загрозу, а є страх, який пов’язаний з нашим майбутнім. Імовірно, страху щодо майбутнього у тварин немає.

Що таке страх та як його вивчати?

 

Питання здається простим, але це не так. Психологи та нейробіологи зовсім по-різному дивляться на виникнення та прояви страху. Психологи скажуть, що це емоція. Але з появою функціонального МРТФункціональна магнітно-резонансна томографія, або фМРТ, дозволяє подивитись, як саме працює наш мозок. стало зрозуміло, що страх – складніший, її не можна просто так «побачити» у мозку (хоча дослідження на гризунах1 показували інший результат). Базові емоції, як-от щастя, печаль та злість пов’язані з активацією певних частин мозку: префронтальної кори, фронтальної поясної кори та острівцевої кори, або інсули2. Зі страхом все інакше: активується ціла низка частин мозку, до того ж в різних ситуаціях – різні. Наприклад, деякі дослідники стверджують, що існують окремі нейронні системи для страху болю, хижаків та агресивних людей3.

 

Визначень страху є багато. Наприклад, нейропсихолог Ральф Адольфс пропонує дуже цікаве, на мій погляд, визначення страху. За його словами, «страх є проміжною змінною між наборами контекстно-залежних стимулів і наборами поведінкових реакцій». Тобто коли ми бачимо щось, що нас лякає (злий начальник, який кричить на вас, наприклад), ми відчуваємо страх і діємо (біжимо, завмираємо, можемо хотіти вдарити його). 

 

Можливо, вам здається знайомим цей алгоритм. Він називається «бий або біжи». Я його описувала у своїй статті про страх смерті. У тій статті, я також писала, що страх пов’язаний з гормонами адреналіну та норадреналіну й мигдалеподібним тілом – тим органом, який «спалахує» в людей на страх у функціональному МРТ. Проте, на думку Адольфса, змінна, про яку він говорить, «може набувати узгодженого набору значень всередині індивіда й систематично відрізнятися між людьми, що робить її кандидатом на те, щоб стати рисою особистості». Це означає, що ми всі реагуємо на стресові обставини по-різному, рівень страху в нас теж відрізняється, проте невідомо, чому одні люди більш схильні боятись всього на світі, а інші – дуже сміливі. І тому, за його теорією, «бий або біжи» – це рефлекс, який викликає емоцію страху та певну дію. Втім страх – це щось більше, адже він може існувати до і після дії стимулу (стимул у нашому випадку – злий керівник). Мені подобається такий підхід до цього поняття, адже це багато чого може пояснити, і вкладається навіть в екзистенційні теорії про страх. 

Тривога, страх та паніка

 

Психолог Пол Екман, який пропагує теорію базових емоцій (її вважають доволі суперечливою, хоча в університетах таки вивчають) стверджує, що страх є біологічно основною емоцією всіх людей і багатьох інших тварин4. Проте його опоненти стверджують, що є різні типи страху, тому теорія Екмана не є повністю правильною.

 

Так, багато досліджень5,6 підкреслюють, що треба по-різному сприймати деякі поняття, які часто змішують між собою. Перша і найбільш поширена відмінність, яку треба обговорити, – це, напевно, різниця між страхом та тривогою1. Адольфс стверджує, що  страх викликаний зіткненням із загрозливим стимулом і є швидкоплинним станом, а от тривога стимулює, вона пов’язана із передбаченням та готовністю. Тривога змушує нас вигадувати різні варіанти ситуацій, прораховувати можливі рішення. Наприклад, як поводити себе на першому побаченні, що робити, якщо людина вам відмовить.

 

Ще один вид страху — паніка. Наразі це дуже актуальна річ. Але у цьому випадку різниця дуже чутлива. Панічні атаки можуть показувати раптову та спонтанну втрату почуття безпеки (гострий дистрес), і це не буде вважатися раптовим страхом, адже для страху потрібен певний та чіткий стимул (навіть абстрактна проблема має стати свідомою, щоб мати ефект на людину)7. А паніці може бути характерна саме раптовість. Наприклад, в людини з панічним розладом може статись панічна атака через хвилювання або навіть без причини. Вона буде супроводжуватись страхом, здебільшого страхом померти (адже симптоми панічної атаки зазвичай схожі на серцевий напад). Тобто я б сказала, що ці поняття дуже пов’язані між собою.

 

Якщо ж говорити про паніку в контексті маси людей, тут інша ситуація. Паніка пов’язана з відчуттям втрати почуття безпеки, проте в цьому випадку вона є також проявом сильного страху. Паніка охоплює велику кількість людей та мотивує їх на певні дії. Наприклад, масова купівля туалетного паперу через хвилювання, що його не буде, призводить до дефіциту туалетного паперу і ще більшої паніки. Новини вміють гарно посіяти паніку серед населення, вся теорія пропаганди працює на те, щоб вміти керувати масами людей. На жаль, майже всі ми більшою чи меншою мірою піддаємося цьому впливу.

Група, смерть і єднання

 

Страх померти та наші дії у зв’язку з цим описані в теорії керування страхом, запропонованій в 1970-х роках8. Йдеться про базовий страх людей через усвідомлення того, що вони не будуть жити вічно (більше про нього можна прочитати тут). За теорією, це мотивує до певних значущих для людини дій. Наприклад, народження дитини, яка може бути продовженням себе, написання книги, яка «житиме» багато років після смерті автора тощо. 

 

Також страх смерті може мотивувати нас об’єднуватись з тими людьми, які на нас схожі. Нещодавно в фейсбуці я бачила хороший приклад: багато моїх знайомих повісили український прапор на свої фото. Це було сигналом для всіх навколо: ми українці, ми об’єднуємось. Ця єдність заспокоює, створює відчуття більшості, відокремленості від «них», росіян, які атакують, та всіх інших. У часи непевності подібні методи заспокоєння – не такі вже й погані. Адже це показує: нас багато, ми демонструємо, що ми окремі, й об’єднаємось за потреби. Така акція об’єднала зовсім різних людей України: адже через страх війни навіть ті, хто підтримував різні партії, мали різні погляди на життя, все одно «підняли» прапор, хотіли бути частиною групи українців, адже ця самоідентифікація (про це і те, як працює бажання бути в групі тут) вища за політичні вподобання. Коли самоідентифікація під загрозою, її хочеться виразити.  

Як підтримати себе в часи непевності?

 

Терапія

 

Моєю головною відповіддю на це запитання завжди буде «піти на психотерапію». Можливо, звучить банально, проте це дуже дієва річ. Розмови з професіоналом допоможуть подолати частину тривоги та стресу10. Наприклад, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) дуже ефективна у лікуванні тривожних розладів. За допомогою КПТ психологи допомагають пацієнтам навчитися визначати фактори, які сприяють їхній тривозі, і керувати ними. Тож в часи непевності, можливої ескалації війни, страху за життя, КПТ буде слугувати доволі непоганою підтримкою.

 

Не читайте новини з кричущими та тривожними заголовками

 

Коли ви бачите страшний заголовок, краще не відкривати його, а пошукати надійні джерела інформації, звернутись до сайтів, які дотримуються журналістських стандартів9. Варто зазначити, що наразі навіть поважні міжнародні видання публікують драматичні заголовки, тож необхідно розуміти, що часом це – лише клікабельні історії, які викликають в людях емоції. Треба пам’ятати, що в стані страху та паніки багато хто з нас легше може повірити недостовірній інформації, до того ж читати новини кожні 15 хвилин, що призводить тільки до збільшення тривожності. 

 

Не забувати про раціональне мислення

 

Якщо новини злякали, важливо звернутись до безсторонньої інформації, у якій немає перебільшень. Важливо також пам’ятати, що єднання з однією групою може вплинути на рівень агресії стосовно інших груп. Важливо не давати самоідентифікації впливати на рівень толерантності до інших груп, які мешкають в Україні (і я кажу тут не тільки про росіян). З точки зору соціальної психології, я б також сказала, що варто не піддаватись ідеологіям, а послуговуватися критичним мисленням. 

 

Фізичні вправи

 

Знову зрозуміла всім, здавалось би, річ, проте часом дуже недооцінена – фізичні навантаження11. Вони допомагають позбавитися тривоги та депресивних станів, по-перше, тому що немає часу про них думати, а по-друге, тому що завдяки фізичному навантаженню виділяються ендорфіни, хімічні речовини у мозку, які є природними знеболювальними засобами, також вони покращують настрій. Ба більше, під час виконання вправ знижуються рівні адреналіну та кортизолу. Коли ми нервуємось, виділяються ці гормони, стимулюючи стрес та тривогу.

 

Відволікайтесь

 

Мені допомагає відволіктись від тривожних думок перегляд комедій, ситкомів. Я не дивлюсь надто складні та жорстокі фільми, аби не нагадувати собі про похмуре життя навколо. Я і так про це знаю постійно. Тож обираю такий собі короткочасний ескапізм. І головне – не відчувати провину за це, адже наш мозок не може бути готовий до всього 24/7, він просто перевтомиться, тому важливо відпочивати. Постійні думки про загрозу не допоможуть вплинути на ситуацію, адже паніка сприятиме зростанню тривоги та непеності, страху, що шкодить психологічному стану. Тож варто відволікатись, аби мати можливість чітко мислити. 

 

Намагайтеся допомогти

 

Волонтерство та допомога армії – це не лише корисна й потрібна для країни річ. Для декого це стає також способом впоратися зі страхом. Моя мама, наприклад, – тривожна людина, проте ще в 2014 році вона почала волонтерити. Було видно, що так їй було легше впоратися з ситуацією. Адже коли треба шукати медикаменти, яких в армії тоді не було, то немає часу думати про те, що буде завтра – сьогодні треба знайти необхідні речі. Я дивилась на багатьох волонтерів, з якими вона працювала за цей час, усі вони були сконцентровані на допомозі, на завданнях. Часу на роздуми не було. Потім, звісно, в багатьох настало виснаження. Тому і в цій ситуації треба бути обережними й розуміти кількість власного ресурсу. Навіть якщо це менші, не такі масштабні дії, (наприклад, переведення грошей на допомогу армії), вони допоможуть упоратися з відчуттям тривоги та безсилля. 

 

З іншого боку, навіть справне виконання щоденної роботи допоможе, наприклад, економіці країни. Якщо ж ми будемо просто чекати на гірше, це може паралізувати, що, звісно, не дуже корисно. 

 

Прийняти, що життя непевне

 

Ми живемо в часи, коли щодня може статися що завгодно: війна, нові види ковіду, смерть близьких. Такі речі можуть дуже сильно впливати на відчуття контролю та наші страхи. Однак інколи ми не в змозі вплинути на ситуацію, яка складається навколо нас. Можна підготуватися до певних обставин, проте, на жаль, ніхто не вміє порокувати майбутнє.

 

Життя неможливе без страху. Якби його не було, ми не рятувались би від загроз, не боялись померти та не захищалися від нападників. І жили б не дуже довго. Страх насамперед є механізмом виживання. Однак на кожного він діє по-різному: хтось рятується, а хтось завмирає та паралізовано чекає на найгірше (мушу зізнатися, для мене притаманний другий варіант, проте психотерапія допомагає з цим боротися). 

 

Завжди треба намагатись мислити раціонально, а якщо страх починає переходити в паніку, варто думати про факти та намагатись не замислюватися про минуле/майбутнє, концентруючись на тут-і-зараз. Методика, яка з цим може допомогти, дуже проста – просто називайте речі, які ви бачите, їхні колір та текстуру. Також можна з’їсти щось або понюхати й описати (в голові або вголос) свої відчуття. Так увага сконцентрується на іншому. Прості речі допомагають у складні часи. 

ТЕКСТ: Марія Гончарова
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Посилання
Статті
Наука
Біт у мішку

Як виміряти та впорядкувати масиви інформації, які постійно збільшуються? На допомогу приходить математична теорія інформації!

Біологія
Як допомогти котам, що постраждали від війни

Як допомогти котам, що втратили свій дім внаслідок воєнних дій, адаптуватися до притулку або нової домівки та як війна впливає на їхню поведінку?

Суспільство
Ігри на справедливість. Уривок з книжки «Поведінкова економіка» Річарда Талера

Чому люди часто обирають співпрацювати, а не діяти егоїстично, навіть якщо це вигідно? Пояснює економіст Річард Талер.

Промо
Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 2: Кібервійна

Як росія веде війну з Україною у кіберпросторі?

Технології
Що упало, те пропало: чому не варто чіпати збиту авіацію ворога

Які загрози приховує розбита авіація та як убезпечити себе та інших від небезпек? З'ясовуємо з авіаекспертом і хіміком.

Біологія
Гриби зі смаком лобстера. Які їстівні дикороси можна знайти в Україні

Де шукати дикі їстівні рослини й гриби та як їх готувати? Розповідає ботанік Олексій Коваленко.