fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Спалах — 06.08.20
ТЕКСТ: Нікіта Кацуба
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Троє вдома, якщо не рахувати собаки

Уявіть собі кадри із постапокаліптичного фільму: порожні ділові квартали великих західних міст, хмарочоси, що поростають бур’яном, закинуті університетські кампуси, школи, церкви та театри, затоплене метро та підземні паркінги. Багатьом у перші тижні введення карантинних заборон здавалося, що все це – не фантастика, а наша пряма майже неминуча перспектива. Місяці потому соціологи (ні, це не люди, що лише постійно проводять опитування про президентські рейтинги, а науковці, які досліджують поведінку людей у взаємодії із собі подібними) роблять перші обережні припущення про те, як зміниться наше життя після пандемії насправді.

 

Так, маски та закриті кордони – найімовірніше, ненадовго. Проте, як і всі соціальні катаклізми, пандемія коронавірусу має шанси назавжди змінити багато у щоденному житті суспільств по всьому світу. В цій статті йтиметься про довгострокові зміни в різних сферах життя, на можливість яких вже зараз звертають увагу західні науковці.

 

За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», ми створюємо окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії

Економіка

 

Коронавірус штовхає людство до першого з часів Великої депресії 1930-х років глобального переосмислення економіки, вважає один із провідних економістів Оксфордського університету Джонатан Мічі.1 Насправді причина глибокої кризи, у яку падає світова економіка, на його думку, не просто у самому вірусі. COVID-19 тільки показав усім те, наскільки нестійкою і вразливою є економіка, побудована на фінансовій, майновій та географічній нерівності. І тому треба не лікувати безпосередні наслідки пандемії, а змінювати самі фундаментальні основи економічного співжиття.

 

Мічі пише, що навіть коли від коронавірусу знайдуть вакцину, проблеми не закінчаться. Ми маємо бути готовими до життя в умовах постійної загрози пандемії. Ми – це світова економіка, яка не зможе собі дозволити, наприклад, ще одного масового шатдауну протягом наступного десятиліття.

 

Нещодавно світом прокотилася новина від інституту Джонса Гопкінза, що протягом пандемії США вже втратили більше людей, ніж у Першу світову війну.2 Та поки весь світ прикипів до сумної статистики жертв, згаданий вище Джонатан Мічі звертає увагу на менш помітний лічильник: рецесія в економіці завжди призводить до зростання смертності (через погіршення фізичного та психічного здоров’я, зростання самогубств тощо).1 Тобто пандемія має не тільки прямих, але і опосередкованих жертв, і при плануванні заходів необхідно враховувати економічні наслідки як самої масової захворюваності, так і заходів, спрямованих на її сповільнення, щоб знайти оптимальний варіант з найменшою кількістю жертв як у короткій, так і в довгій перспективі.

 

Схоже на те, що пандемія відсуває нас і від класичного ліберального ідеалу суспільства: менше держави, менше кордонів, більше індивідуальних свобод. За результатами масштабного опитування, проведеного німецьким Інститутом економічних досліджень імені Ляйбніца, в якому взяли участь більше ніж тисяча економістів зі 110 країн, державна допомога економіці (підтримка ліквідності підприємств, зниження податків тощо) залишається найефективнішим методом боротьби із наслідками кризи.3 Це означає, що зростання державного регулювання знову, як і в часи Великої депресії, буде здаватися політикам і бізнесу хорошою ідеєю. Вже згаданий Джонатан Мічі теж вважає, що приватизація та дерегуляція насправді робить економіку тільки менш стабільною.

 

Ми всі звикли до речей, які розроблені, наприклад, у США нідерландською компанією, зібрані у Китаї із сировини і напівфабрикатів із іще десятка різних країн. Інша група дослідників із того ж Інституту Ляйбніца вважає, що і це може скоро змінитись. Пандемія продемонструвала, наскільки вразливою є бізнес-модель, побудована на обміні товарами між N-ною кількістю країн, розташованих часто в різних кінцях світу.4 Тим більше, якщо там їдять панголінів. Вихід – розробляти, добувати сировину і виготовляти бажано в межах однієї чи принаймні кількох країн. Раніше це було невигідно через те, що високі технології і дешева робоча сила (дві головні складові сучасних товарів) – це зазвичай не про одну й ту саму країну. Тепер же можна чекати впровадження масового роботизованого виробництва прямо у тій самій країні, де сидить розробник та споживач.4 Це означає ренесанс індустріалізації в розвинених країнах і масштабні економічні і соціальні проблеми у країнах, що розвиваються, бо в’єтнамські робітники втратять можливість за п’ять доларів на день шити ваші ультрасучасні кросівки.

 

Проте життя найманих працівників може змінитись і на Заході. Масовий тимчасовий перехід на роботу з дому продемонстрував багатьом компаніям ефективність такої форми праці: витрати на утримання офісів зменшуються, а суб’єктивна задоволеність роботою – навпаки – зростає.15,16 За результатами дослідження, проведеного Баварським інститутом досліджень цифрової трансформації, тільки 19% німців, що мали під час карантину перейти на віддалену роботу, незадоволені цим досвідом. Інші 81% оцінюють home office (з англ./укр. домашній офіс) більш або менш схвально, а дві третини опитаних хотіли би більше працювати з дому і після карантину.16 І це попри те, що робочий день за таких умов зростає майже на годину. Про це свідчать дані від найманих працівників низки найбільших міст світу, опубліковані групою вчених із Національного бюро економічних досліджень Великої Британії.19

 

Передбачається, що ці «тимчасові» зміни можуть стати в багатьох компаніях стандартом, пише група вчених із німецького Інститут досліджень ринку праці та професій.5 На практиці про «вічний» home office для своїх працівників уже оголосив Twitter,17 а сервіс оренди житла Airbnb навіть пропонує тепер спеціальне житло для віддаленої роботи.18

 

Перенесення робочого місця, умовно кажучи, «в ліжко» означає радикальні зміни способу життя для мільйонів колишніх офісних працівників. Для багатьох зникне жорстке розмежування між робочим і вільним часом. Вже зараз кожен п’ятий опитаний завдяки home office працює у нетиповий для роботи час (наприклад, вночі).5 Масова робота з дому впливає і на модель спілкування між батьками і дітьми (коли батьки фізично поруч, але одночасно із цим «на роботі») та іншими членами родини. В сумі люди дедалі більше часу будуть проводити вдома. Якщо індустріалізація та масова зайнятість породили сім’ї, члени яких через роботу одне одного «не бачили», то нова реальність в роботі і освіті (про це далі) зіштовхує людей з для багатьох невідомим раніше змішуванням сфери приватного і професійного у часовому та просторовому сенсах.

 

Через зниження потреби в офісних приміщеннях епоха home office може поступово змінити і вигляд ділових кварталів на Заході. В гіршому випадку їх може очікувати доля депресивних промислових районів в США та Європі, які свого часу спустошило глобальне перенесення виробництва в країни третього світу.

 

Освіта

 

Як і економіка, освіта майбутнього буде адаптуватись до умов постійної загрози епідемії. Для шкіл та університетів це означає насамперед розвинену цифрову інфраструктуру, яка буде в змозі забезпечити неперервність навчання незалежно від фізичного місцеперебування учнів та вчителів. А цифрові платформи, які все одно будуть в розпорядженні освітніх закладів, буде сенс використовувати і в «мирний» час. Як наслідок, онлайн-навчання в школах та університетах перестане бути екзотичним доповненням і стане стандартом нарівні із традиційною фізичною присутністю.6 Очевидною перевагою цих змін стане мобільність усіх учасників освітнього процесу і нерідко легший доступ до якісної освіти: щоби вчитись в Англії, тепер не знадобиться кілька років постійно жити у цій дорогій країні.

 

Проте привабливе цифрове майбутнє освіти має і темну сторону: освіта завжди була соціальним ліфтом й інструментом емансипації дітей із різних соціальних класів. Вже перші дослідження масової цифрової освіти в школах показують, що онлайн-навчання навряд чи може бути в цьому сенсі повноцінним замінником звичних шкільних уроків.

 

Проведене групою вчених з університету Ла-Лагуна дослідження перших місяців масової шкільної онлайн-освіти в Іспанії демонструє зростання розриву в якості освіти між багатими та бідними, а також дітьми освічених і неосвічених батьків.7 Причин кілька. Діти із бідних сімей часто банально не мають якісної техніки та програмного забезпечення для навчання. Ситуація, коли сім’я не може собі дозволити більше ніж один ноутбук, тепер стає фактором доступу до освіти та життєвих перспектив, особливо в багатодітних сім’ях, де діти часто мають онлайн-уроки одночасно. Але і наявна техніка мало допоможе, якщо у дитини немає власного приватного простору для онлайн-занять та підготовки до уроків (а скрутні житлові умови бувають і в розвинених країнах). Перебуваючи вдома, дитина часто може розраховувати на допомогу у навчанні тільки від батьків. Якщо ж вони самі погано освічені або не мають часу чи бажання для такої допомоги, якість освіти дітей в таких сім’ях стрімко падає. Те саме стосується, наприклад, і дітей із неповних сімей чи тих, які живуть у «поганих» районах. Без змін освітньої та соціальної політики нерівність освіти та пов’язаних із нею доходів і життєвих перспектив за такого сценарію в майбутньому буде тільки загострюватись.

 

Ця сама проблема має і глобальний вимір, варто тільки замість багатих і бідних сімей підставити країни чи цілі регіони світу. Пандемію коронавірусу при цьому можна розглядати як масштабний соціальний експеримент, репетицію майбутнього, яке нас очікує. За даними ООН, через пандемію закрили школи у 191 країні світу, вдома залишились півтора мільярда дітей. Половина з них не мають комп’ютера, а 40% – інтернету. 56 мільйонів дітей живе у районах, де навіть немає мобільного зв’язку.9 Цю «статистику відсталості» становлять майже винятково регіони з низьким індексом людського розвитку, де батьки рідко можуть бодай частково компенсувати відсутність систематичної шкільної освіти. Постає ризик консервації відсталості і зростання соціальної прірви між глобальним Півднем і Північчю. Тож освіта майбутнього потребує комплексних рішень і соціального планування,8 самого смартфона і Zoom недостатньо.

 

Релігія

 

Та зміни відбуваються навіть у найбільш інертній інституції західного світу. Група вчених з університету Бірмінгема та Університетського коледжу Лондона вважає, що навіть короткий період вимушеного проведення релігійних обрядів онлайн може сильно вплинути на церкву та релігійне життя.10 Йдеться про те, що онлайн-богослужіння, де всі учасники чи принаймні одна сторона (віряни) перебувають у себе вдома, робить приватні помешкання на час трансляції в соціальному сенсі продовженням храму. Це розмиває межу між простором сакрального та повсякденного і частково десакралізує саму будівлю храму, яка у за дві тисячі років сформованій зв’язці священник-ритуал-храм робить останній фактично необов’язковим елементом. Зате важливими стають соціальні мережі, через які інтерактивні богослужіння (принаймні у Великій Британії) тепер відбуваються. Самі ж прихожани не мають географічних обмежень і можуть провести обряд вінчання чи конфірмації у священника, що живе на іншому кінці країни.

 

На думку вчених, церква ризикує через це розвиватись насамперед як організація, більше центрована на знаменитості та харизмі окремих священників, ніж на теології (змісті релігійної обрядовості).10

 

Спосіб життя

 

Всі зміни, які ми бачимо останніми місяцями і у яких вчені намагаються впізнати контури майбутнього, мають один тренд: власне житло буде ставати дедалі важливішим центром проведення основної частини життя – простором, де люди будуть одночасно виконувати багато основних своїх соціальних ролей: бути учнями, студентами, працівниками та навіть прихожанами. Все це означає менше руху та зміни у харчовій поведінці.

 

Масштабне дослідження змін харчової поведінки підлітків протягом пандемії у Іспанії, Італії та країнах Латинської Америки підтверджує інтуїтивне припущення, що, сидячи вдома, люди загалом починають їсти більше домашньої їжі, раціон стає багатшим на фрукти, овочі та бобові. Відповідно, зменшується споживання фастфуду. Але одночасно в домашніх умовах люди починають їсти більше солодкого і не відмовляють собі у переробленому м’ясі.11

 

Проте насправді з харчуванням в домашніх умовах не все так просто. Справа в тому, що більше корисного стали їсти тільки діти освічених батьків, які і до пандемії були рекордсменами у правильному харчуванні. Їхні однолітки із менш освічених сімей продемонстрували лише суттєве зростання споживання солодкого. Тобто давно відома кореляція між низькою освітою і великими боками12 в майбутньому може тільки посилитись. В межах дослідження вчені також виявили, що більше смаженого і солодкого стали їсти ті, хто під час прийому їжі дивиться телевізор. Науковці застерігають, що в довгостроковій перспективі ці тенденції призведуть до ще більшого поширення соціально зумовленого ожиріння, діабету другого типу, серцево-судинних хвороб та ранньої смерті.

 

Проведене під час пандемії дослідження населення Польщі13 показало, що 43% поляків стали їсти більше, а 52% сильніше підсіли на усілякі снеки. Майже на 15% зросло і споживання алкоголю. Загалом тенденція та сама, що і в південній Європі та Латинській Америці: сидячи вдома, люди із надмірною вагою стають ще товстішими, а худі стрункішають (тепер ви знаєте чому).

 

Політика

 

Мабуть, усі вже чули про факти негативного ставлення до людей із азійською зовнішністю у розпал пандемії коронавірусу. Ідея, що люди, які відрізняються від нас, є «переносниками хвороб» та «загрозою здоров’ю нації» хоча і є вкотре переодягненою формою звичайного расизму, може надовго прописатись у політичному порядку денному різноманітних правих та популістських партій по всьому світу. До того ж загроза інфекції є чудовою картою для прихильників закриття кордонів, протекціонізму та автаркії (відокремленості країни від зовнішнього світу). Наприклад, угорський уряд, керований популістською партією «Фідес», уже взяв на озброєння описані вище «аргументи» для посилення своєї антимігрантської риторики.14 Схоже, що в довгостроковій перспективі постійна вірусна загроза може вплинути на весь дискурс про міграцію та кордони. (Читайте тут про те, як страх смерті впливає на наш вибір, а тут – про популізм у політиці – прим. ред.)

 

Все описане вище – тільки короткий нарис до «чудового нового світу», який нас очікує у новій реальності, коли ми усвідомили, що загроза пандемій не залишилась в минулому і ще довго нас супроводжуватиме. В такому разі буквально кожну сферу життя очікують більш або менш радикальні зміни. Проте, що ці зміни будуть означати для кожної конкретної людини залежить, як завжди, від власного вміння адаптуватись, знань і правильності рішень.

 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

ТЕКСТ: Нікіта Кацуба
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Посилання
  • 1. — Jonathan Michie (2020) The covid-19 crisis – and the future of the economy and economics, International Review of Applied Economics, 34:3, 301-303, DOI: 10.1080/02692171.2020.1756040
  • 2. Смерті від коронавірусу і Першої світової війни
  • 3. — Boumans, D., Link, S., & Sauer, S. (2020). Covid-19: Die Weltwirtschaft auf der Intensivstation: Erkenntnisse aus einer weltweiten Expertenumfrage. Ifo Schnelldienst, 73(5), 52-56.
  • 4. — Kilic, K., & Marin, D. (2020). Wie covid-19 Deutschland und die Weltwirtschaft verändert. Ifo Schnelldienst, 73(5), 13-16.
  • 5. — Frodermann, C., Grunau, P., Haepp, T., Mackeben, J., Ruf, K., Steffes, S. & Wanger, S. 2020, Online-Befragung von Beschäftigten: Wie Corona den Arbeitsalltag verändert hat, Institut fur Arbeitsmarkt- und Berufsforschung, Bielefeld.
  • 6. — Vlachopoulos, D. (2020). COVID-19: Threat or opportunity for online education? Higher Learning Research Communication, 10(1), 16–19. DOI: 10.18870/hlrc.v10i1.1179
  • 7. — Cabrera, L., Pérez, C.N. & Santana, F. 2020, "Does the Inequality of Educational Opportunities in Primary Education Increase with the School Closure due to the Coronavirus?", RISE : International Journal of Sociology of Education, , pp. 27.
  • 8. — Bao, W. 2020, "COVID‐19 and online teaching in higher education: A case study of Peking University", Human Behavior and Emerging Technologies, vol. 2, no. 2, pp. 113-115.
  • 9. — Walters, A. (2020). Inequities in access to education: Lessons from the COVID‐19 pandemic. The Brown University Child and Adolescent Behavior Letter, 36(8), 8. doi:http://dx.doi.org/10.1002/cbl.30483
  • 10. Як пандемія вплинула на релігійні практики
  • 11. — Ruiz-Roso, M., de Carvalho Padilha, P., Mantilla-Escalante, D., Ulloa, N., Brun, P., Acevedo-Correa, D., Wilza Arantes, F.P., Martorell, M., Aires, M.T., Letícia de, O.C., Carrasco-Marín, F., Paternina-Sierra, K., Rodriguez-Meza, J., Montero, P.M., Bernabè, G., Pauletto, A., Taci, X., Visioli, F. & Dávalos, A. 2020, "Covid-19 Confinement and Changes of Adolescent’s Dietary Trends in Italy, Spain, Chile, Colombia and Brazil", Nutrients, vol. 12, no. 6, pp. 1807.
  • 12. Кореляція між вагою та освітою
  • 13. — Sidor, A. & Rzymski, P. 2020, "Dietary Choices and Habits during COVID-19 Lockdown: Experience from Poland", Nutrients, vol. 12, no. 6, pp. 1657.
  • 14. — Parker, E. 2020, "Migration Patterns in Eastern Europe and the World: A Gravity Approach", South East European Journal of Economics and Business (Online), vol. 15, no. 1, pp. 66-79.
  • 15. Ставлення працівників до роботи з дому
  • 16. Задоволеність роботою з дому під час карантину
  • 17. Twitter переводить працівників на постійну роботу з дому
  • 18. Airbnb здає квартири під home office
  • 19. — . Evan DeFilippis, Stephen Michael Impink, Madison Singell, Jeffrey T. Polzer, and Raffaella Sadun. Collaborating During Coronavirus: The Impact of COVID-19 on the Nature of Work. NBER Working Paper No. 27612, July 2020
Статті