ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Суспільство — 29.06.19
    ТЕКСТ: Діана Горбань
    Фото: Lorenzo Herrera/Unsplash
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Це вам не іграшки

    Раніше ми таємно, щоб батьки не насварили, ходили в місцевий комп’ютерний клуб грати в Counter Strike або спостерігали, як сусіди грають у Dota 2 чи дивляться онлайн-трансляції. Для декого відеоігри залишаються простою розвагою, а хтось іде далі й створює власну ігрову спільноту. Хто такі кіберспортсмени і як ігри можуть впливати на життя?

    Геймер/ка?

    Коли ми чуємо слово «геймер», у нас в голові здебільшого постає образ підлітка-гіка, який намагається втекти від реальності. Втім, це лише один зі стереотипів про геймерів.

    Вік фанів комп’ютерних ігор може бути і 16, і 36, і 50 років. Сучасні геймери грають, щоб розважатись або навчатись, але вони також читають, подорожують, займаються спортом, заводять сім’ї, а дехто з них навіть створює найвідоміші у світі технологічні компанії, як SpaceX. Саме так, один із найвідоміших у світі підприємців, Ілон Маск, затятий геймер1. Маск неодноразово наголошував, що саме ігри зробили з нього підприємця2

     

    У дитинстві він часто любив грати у відеоігри на Magnavox Odyssey першій у світі домашній ігровій приставці. Коли Маску було 10, він побачив у вітрині Commodore VIC-20 (комп’ютер, який був популярним у 80-ті) і зрозумів: якщо у нього буде комп’ютер, він зможе створювати власні ігри. Тож малий Ілон зібрав усі свої заощадження, попросив у батька суму, якої йому не вистачало, і купив омріяний ПК. 

     

    Ще один популярний стереотип стосовно геймерів в ігри грають лише хлопці та чоловіки. І хоч кіберспорт залишається однією з найбільш гендерно стереотипізованих сфер, жінки становлять доволі великий відсоток усіх гравців та глядачів. За статистикою Interpret за 2018 рік, 35% усіх гравців і 30,4% глядачів – жінки3.

     

    Чому люди взагалі грають в ігри?

    «Відеоігри дуже вдало імітують процес вивчення, навчання, досягнення цілей. Це активує так звану систему винагород нашого мозку й виділення нейромедіатора дофаміну. Ця система відповідає за пізнання, навчання, бажання, симпатію, задоволення», розповідає молекулярний біолог та популяризатор науки Олександр Скороход.

    Надмірне захоплення відеоіграми справді може формувати залежність. За словами Олександра Скорохода, оскільки у процесі гри задіяна система винагород, взяти й просто відмовитися від захоплення відеоіграми буде не так вже й просто.

    «Тоді наша фізіологія працює проти нас. Єдиний варіант знайти більш значущі для системи “винагород” цілі, задачі, які, умовно кажучи, даватимуть стільки ж або й більше дофаміну, а значить – задоволення для мозку. Так часто й відбувається. Коли людина вирішує поставити важливі цілі у навчанні, спорті, розвитку бізнесу, захоплення відеоіграми слабне й поступово зникає. Втім, не завжди це швидкий та легкий шлях, і він потребуватиме часу й певної дисципліни».

    Проте така залежність від відеоігор виникає, якщо вони стають чи не єдиним джерелом дофаміну в організмі, тож цілком зрозуміло, чому мозок чинить сильний опір під час спроб забрати доступ від цього джерела. Якщо «темна сторона» ігор доволі відома усім принаймні поверхово, то як щодо позитивних впливів?

    Дівчата віком 13-14 років, які вважаються «важкими геймерами», обирають STEM-напрямки втричі частіше, порівняно з їхніми однолітками, які не грають в ігри

    Кілька досліджень

    У 2014 році дослідники з Інституту Макса Планка (Німеччина) на чолі з Сімоном Куном (Simone Kühn) виявили, що відеоігри можуть призвести до збільшення розмірів певних ділянок мозку4.

     

    Науковці дослідили за допомогою МРТ мозок 24 учасників, які грали у Super Mario 64 30 хвилин на день протягом двох місяців. Виявилося, що порівняно з контрольною групою, яка не грала в ігри, в учасників збільшилась сіра речовина у правій частині гіпокампа, правій частині префронтальної кори і мозочку. Ці ділянки відповідальні за просторову орієнтацію, формування пам’яті, стратегічне планування і дрібну моторику.

     

    Роком пізніше дослідники Грегорі Д. Клеменсон та Крейг Старк (Gregory D. Clemenson and Craig E.L. Stark) з Каліфорнійського університету в Ірвайні набрали 69 учасників і розділили їх на три групи5. Одних науковці попросили грати Super Mario 3D World протягом двох тижнів, другій групі запропонували Angry Birds, а остання група не грала зовсім. Але перед тим учасники виконали певні вправи на перевірку пам’яті. Потім вони пройшли тест знову.

    Виявилося, що люди, які грали в Маріо, почали виконувати завдання швидше, а у інших показники не змінилися. Дослідники вважають, що геймери, які віддають перевагу складним 3D-відеоіграм, виконують завдання краще.

     

    А от дослідження 2018 року від команди Університету Суррея показало, що дівчата віком 13-14 років, які вважаються «важкими геймерами», тобто грають понад дев’ять годин на тиждень, обирають STEM-напрямкиSTEM, або Science, Technology, Engineering and Mathematicsнаука, технології, інженерія, математика втричі частіше, порівняно з їхніми однолітками, які не грають в ігри6.

     

    За словами письменниці і розробниці ігор Джейн Макґоніґал, ми любимо бачити прогрес, спричинений нашими діями і знати, що робимо все правильно7. Саме це і дають нам відеоігри: «Ми починаємо дивитися на речі, яких, здавалось, було неможливо досягти, уже геть із іншого боку. Мозок вчиться вчитися, вдосконалюватися і досягати успіху» 

     

    Саме цей принцип засвоїли підприємці, маркетологи та HR-и великих компаній і почали використовувати такі процеси та алгоритми досягнення цілей для покращення ефективності співробітників, залучення клієнтів тощо. Це явище отримало назву «гейміфікація», тобто застосування ігрових принципів у реальному житті.

     

    Василь Юзьків модератор найбільшої ком’юніті та гільд-майстер українського Warcraft розповідає, що коли ви гейміфікуєте, то додаєте момент азарту, вигадуєте якийсь хід для того, щоб людині було цікавіше сприймати ту чи ту інформацію:

     

    «У навчанні це круто, особливо в електронному навчанні, коли ви не бачите якогось опонента чи людини, яка може відповісти на запитання одразу. Гейміфікація допомагає тримати увагу, швидше засвоювати певні матеріали, які ти хочеш донести людям»

     

    Дізнайтеся більше про гейміфікацію у статті Куншт про гейміфікацію:

    «Monobank вирішив мотивувати до спорту грошима. Якщо клієнт проходить понад 10 000 кроків щодня, йому нараховуватимуть відсотки за «спортивним» депозитом за ставкою 21% річних. Деякі страхові компанії, наприклад у Китаї, дозволяють людям, які багато ходять, отримувати дисконтні страхові внески. Щоправда, вмілі китайці вже розробили колиски, які гойдають телефони в такт до людських кроків, обманюючи в такий спосіб систему. Можливо, ці телефонні гойдалки вже дійшли й до нас»

     

    Не задроти, а кіберспортсмени

    Але все ж є частина геймерів, для яких захоплення стало важливою частиною життя і навіть професією. Ігри умовно ділять на два сектори: одиночні ігри, в які грають для задоволення, наприклад, Minecraft чи GTA. Вони не мають чітких правил, на основі яких за певний відрізок часу з’являється переможець. А є шутери від першої особи, стратегії реального часу, спортивні симулятори, багатокористувацькі бойові онлайн-арени і королівські битви – деякі з них стають кіберспортивними дисциплінами. Їхня модель має бути мінімально залежною від випадкових подій, а учасники змагань повинні перебувати в однакових умовах.

     

    Олег Скаржинський з нікнеймом Fever професійний коментатор Dota 2. Він із дитинства захоплювався відеоіграми й потрапив у цю сферу з журналістики. У певний момент він поєднав свою професію із хобі і вже три роки працює в Starladder, яка організовує турніри з Dota 2, Counter Strike: Global Offensive, StarCraft II, Hearthstone і League of Legends:

     

    «Якщо говорити про DOTA 2, то це складна гра з високим порогом входу. Гравці наперед продумують велику кількість ходів, оскільки існує понад 110 персонажів, і кожен персонаж має (ред. – мінімум) по чотири здібності. Потрібно продумувати свій драфт (ред. набір персонажів) так, щоб персонажі максимально добре поєднувалися, аби знешкодити суперника. Цю стратегію продумують на початку, а в самій грі потрібно провести велику кількість маніпуляцій з мишкою та клавішами це дикий мікроконтроль, який вимагає зосередженості і швидких пальців. Тут потрібно все прораховувати, як в шахах»,  розповідає коментатор. 

     

    У кіберспорті, як і в будь-якому спорті, гравці беруть участь в аматорських лігах, а згодом можуть грати професійно, залежно від дисципліни:

     

    «Якщо ми візьмемо професійний Counter Strike (далі CS), топ-рівень, то там більшість гравців це люди 25+. Astralis, відома датська команда з CS:GO, –  зразкова, тому що в їхній команді є тренер з гри, тренер з харчування (бо кіберспортсмени, як і всі спортсмени, мають правильно харчуватися), в них є психолог, і для них важлива добра фізична підготовка. І всі вони не “задроти”, їхня кар’єра не заважає їм розвиватися всесторонньо. Вони зустрічаються з фанатами, які заповнюють цілі стадіони», каже Олег.

     

    Fever розповідає, що спочатку гравець не отримує грошей. Існують чемпіонати з ігор із різними призовими фондами від 10-15 тисяч до 30 мільйонів доларів. Наприклад, за чемпіонати з Dota і Dota 2 команда NAVI виграла понад три мільйони доларів. Крім того, у професійних гравців є зарплата, якої вистачає, щоб утримувати себе та свої сім’ї.

     

    Українська компанія Starladder стала однією з небагатьох організаторів турнірів на пострадянському просторі. Турніри розпочиналися в Києві у «Кіберспорт арені». Український клуб NAVI (Natus Vincere), який виграв перший світовий чемпіонат з Dota 2, CS та ще кількасот світових турнірів й отримав понад шість мільйонів доларів призових (станом на 2017 рік8), вважають одними з провідних у цих дисциплінах, і їхні досягнення занесені в книгу рекордів Гіннеса.

     

    Важливо зрозуміти, що ігри не є хорошими чи поганими усе залежить від того, як їх використовувати. У кіберспорті можна грати й розвиватися, навчатися чи заробляти гроші

    ТЕКСТ: Діана Горбань
    Фото: Lorenzo Herrera/Unsplash
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?