ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису

    Чи працюють заспокійливі ліки? / Начитав Костянтин Трембовецький

    00:00
    00:00
    Психологія — 11.06.22
    ТЕКСТ: Марієн Лізак
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    У пошуках спокою: чи працюють заспокійливі ліки

    Війна спричиняє багато стресу й тривоги за своє життя та життя рідних. Кожен по-різному сприймає новини, сирени та навіть розмови про війну. Часто люди не можуть впоратися з тим, що коїться, і тому шукають порятунку в препаратах, які продають в аптеці поруч: від валеріани та трав’яних чаїв до барбітуратів і заспокійливих. Чи варто приймати ці ліки і яких ефектів слід від них чекати, ми з’ясовували разом з Іваном Барчуком – психіатром, який використовує у своїй практиці когнітивно-поведінкову терапію (КПТ).

    Що таке тривога? 

     

    Тривога (занепокоєння) – це емоція відчуття небезпеки у майбутньому. Вона виникає під час роботи ділянки мозку, яка має назву мигдалеподібне тіло.

     

    Мигдалеподібне тіло (мигдалина) – це орган, який відповідає за реакцію на потенційну небезпеку і – як спосіб підготовки до неї – вмикає тривогу. Мигдалина реагує в реальному часі на дані, отримані з нашої лобної кори (те, що ми помітили та надали цьому значення), співставляючи їх з даними про наш досвід у минулому, отриманими з гіпокампу.

     

    Емоція тривоги не виникає просто так і здебільшого спровокована хвилюваннями. З’являється занепокоєння через певну ситуацію («а що якщо?»), і після нього виникає тривога. А сама тривога може породжувати та підігрівати ті ж самі переживання. Цикл замикається. З іншого боку, наша тривога провокує поведінку, бо потрібно гарантувати безпеку. Інколи це способи захисту та уникнення в нерозумних межах. І це запам’ятовує мигдалина та гіпокамп. Потім робити щось інше, окрім цього, складно, бо досвіду в нас іншого немає. І знову коло замикається.

     

    До прикладу: ми чуємо сирену – вмикається тривога, яка говорить про загрозу життю, і ми біжимо в укриття. Або йдемо пізно ввечері вулицею, коли навколо нікого немає – і виникає почуття тривоги. Тоді ми починаємо бігти, щоб дістатися до безпечнішого місця. Якщо ми на висоті, то тривога означатиме, що потрібно бути обачним. Якщо біжить тигр, не потрібно чекати, поки він нас з’їсть, достатньо звуку, щоб тривога спонукала ховатися або втікати. Еволюційно тривога закладена в нас як корисна система для виживання і не повинна заважати повноцінно жити.

     

    Тривога може бути вмотивованою реальною небезпекою, з якою ми щось можемо зробити. А може виникнути навіть тоді, коли безпосередньої загрози для нас немає, і ми боїмося надмірно.

    Різниця між «корисними» та  «шкідливими» хвилюваннями, згідно з КПТ-підходом

     

    Корисні:

    – не заважають концентруватися на «тут і зараз»;

    – стосуються реальної, а не гіпотетичної загрози;

    – дають змогу реалістично оцінити наслідки загрози;

    – призводять до виконання конкретного списку завдань і не заважають їх виконувати;

    – контрольовані у часі;

     

    Некорисні:

    – пов’язані не з наявною загрозою, а з гіпотетичною (десь там у майбутньому);

    – у думках будується найгірший з імовірних сценарій (до прикладу, ви почули сирену і думаєте про те, що зараз точно помрете);

    – не дозволяють жити тут і зараз, забирають багато часу та сил: людина живе в переживаннях, а не в реальності;

    – не ведуть до конкретних дій: людина просто думає і нічого не може зробити;

    – мають ланцюгову реакцію: переживання за щось одне призводить до переживання за щось інше.

     

    Корисні переживання: чую сирену, хвилююсь і йду в бомбосховище, укриття. Далі собі даю раду: після виходу з укриття продовжую жити, концентруюся на справах, які виконую.

     

    Некорисні переживання: спускаюсь в укриття і далі думаю про сирену, хвилююсь, що вона знову повториться і не роблю ніяких корисних дій, а тільки обдумую й не можу дати собі раду.

     

    Якщо тривога корисна, ніяких ліків приймати не потрібно.

    Що таке стрес

     

    Стрес – це захисна реакція організму на зовнішні подразники; сукупність переживань за різні аспекти життя. Щоб виник стрес, потрібен якийсь стресор – надзвичайний подразник (подія або ситуація), який викликає сильні хвилювання.

     

    На стресор реагує гіпофіз, він збільшує адренокортикотропний гормон, що стимулює кору наднирників, з яких виділяються кортикостероїди. Ці гормони готують організм до швидкої реакції на небезпеку: біжи, замри або бийся, що допомагає нам вижити.

     

    Проте якщо небезпеки немає, а кортикостероїди виділяються, бо організм майже весь час перебуває у стані підвищеної готовності, то це може призвести до навантажень на серце, надмірного напруження м’язів, збільшення або зменшення апетиту, розладів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), нічних жахів або складнощів із засинанням.

     

    Стрес буває різноманітним і по-різному сприймається, адже в кожної людини свій рівень стресостійкості.

     

    Для зменшення стресу теж не підходять заспокійливі ліки, бо стрес не має одного вираженого симптому, а має сукупність декількох.

    «Заспокійливі ліки»

     

    Такої групи як заспокійливі ліки, в доказовій медицині не існує. Це поняття вживають «у народі» або ж у деяких ЗМІ. У психіатрії немає таких станів, як гарячка чи головний біль, за яких ви самостійно можете прийняти парацетамол або ібупрофен. Ви можете «загуглити» симптоми, але без спеціаліста поставити діагноз практично неможливо. Усі ліки в психіатрії виписуються за рецептом, і їх використання у режимі «сам собі лікар» призводить до поганих наслідків.

     

    Якщо ви йдете в аптеку й вам щось рекомендують – це не зовсім коректно, адже не можна визначити діагноз людини з допомогою одного лише погляду через скло. Всі ліки для лікування розладів ментального здоров’я є рецептурними. Рецепти потрібні, щоб люди безконтрольно не купували непотрібні ліки. Є протоколи лікування, згідно з якими потрібно їх призначати. А ліки, які рекомендують в аптеках як безрецептурні заспокійливі не прописані в жодному протоколі з лікування ментальних розладів. Вони можуть мати якусь незрозумілу і малопрогнозовану ефективність, але не мають доведеної ефективності в лікуванні жодного розладу. Тобто немає підтверджених клінічних досліджень про те, що препарат вилікував хоч якийсь ментальний розлад.

    Магній B6, гліцин та народна медицина

     

    Магній B6 часто призначають сімейні лікарі, бо він начебто має протитривожну властивість. Ним складно нашкодити, і він відпускається без рецепта. Вилікувати жодний ментальний розлад цим препаратом не можна.

     

    Так само немає жодних досліджень, які б довели ефективність гліцину. Краще просто випити улюблений чай – це буде приємніше і смачніше. Немає й досліджень стосовно чаїв з меліси чи м’яти, проте у цих чаях немає кофеїну, який призводить до труднощів із засинанням. Має значення лише те, що краще людині смакує. Якщо людина думає, що її заспокоює чай з меліси, то нехай так буде.

     

    Пацієнтів часто запитують: «Якщо вам потрібна валеріана, то подумайте, чи не можете обійтися без неї?» Якщо говорити про препарати на рослинній основі, то вони не мають доведеної ефективності.

     

    Дію всіх цих препаратів можна пояснювати хіба ефектом плацебо. Плацебо називають речовину, яка не має лікувальних властивостей, але рекомендується пацієнту як ліки. Феномен, коли людина почувається краще після прийняття такого препарату, називається ефектом плацебо. Часто людині стає легше не від конкретної таблетки, а від самого факту, що вона щось зробила для того, щоб їй стало краще. Так би мовити, взяла ситуацію під контроль.

    Барбітурати та бензодіазепіни

     

    Ці препарати можна застосовувати лише тоді, коли є призначення від лікаря. Часто їх продають у формі крапель із різними «добавками», вони мають характерний запах. Там є ефект транквілізатора (усуває або пом’якшує тривогу, емоційну напругу, розлади сну), але він незначний і малопрогнозований. Розвивається швидке звикання.

     

    Крім усього, ці препарати можуть зменшити корисну тривогу, таким чином ще більше посилюючи брак толерантності до невизначеності. Корисна тривога допомагає нам бігти в укриття та перебувати в безпеці. Вживання цих препаратів може спричинити думки, що в укриття бігти не потрібно, і цим ви наразите себе на небезпеку. Тому в умовах війни не рекомендовано зменшувати корисну тривогу, бо це небезпечно для життя. Також брак толерантності до невизначеності означає, що надалі будь-які чинники невизначеності в житті будуть викликати ще сильнішу тривогу, і ви будете відчувати потребу у прийомі ліків. Можна переживати синдром скасування після неправильного лікування і взагалі злякатися медикаментозного лікування. Загалом побічну дію пояснює лікар, коли призначає препарати. Ці ліки безпечні, якщо їх правильно застосовує лікар.

     

    Такі препарати, як барбовал, корвалтаб чи валокордин не вказані у практичній науці як такі, що діють. Вони можуть давати ефект плацебо чи мати слабкий результат. Лікарі ж призначають препарат, який діє, і ефективність якого можна спрогнозувати.

    Що робити?

     

    Щоб позбутися шкідливої тривоги, можна спробувати обійми, медитації та різні корисні заняття. Проте якщо ці способи вам не допомагають, варто подумати над тим, щоб відвідати спеціаліста.

     

    Якщо маєте підозру, що вам потрібна медикаментозна терапія, звертайтеся до лікаря. Згідно з законодавством України, лише лікар має право визначати діагноз та прописувати ліки проти конкретного розладу. Проблеми із психічним здоров’ям, зокрема тривожні розлади, діагностує та лікує психіатр.

     

    Незалежно від того, в якому регіоні ви живете і яка у вас зараз фінансова спроможність, можна знайти фахівця (наприклад, з консультацією онлайн). Зараз є безліч психологів, психіатрів, психотерапевтів, які волонтерять і надають безкоштовні консультації. До прикладу, можна зайти на фейсбук-сторінку Української спілки психотерапевтів. Якщо лікар визначить діагноз та призначить препарати, то деякі з них можна отримати за державний кошт. Деталі уточніть у свого лікаря.

     

    А якщо вас чи ваших близьких цікавить тема психічного здоров’я, зокрема тривога, можете прочитати книги «Якщо Ви надмірно тривожитесь за все» Ольги Сергієнко та «Mind Over Mood» (з англ./укр. «Розум над настроєм») Денніса Ґрінберґера та Кристін Падескі.

    ТЕКСТ: Марієн Лізак
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: