ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 06.03.19
    ТЕКСТ: Вікторія Кравченко
    Ілюстрації: Іра Донська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Увімкни мозок

    Тільки уявіть, як складно було б жити, коли щодня доводилося би пригадувати, що слід одягнути на роботу, як приготувати яєчню або знайти шлях до автобусної зупинки. На щастя, наш мозок надто лінивий, аби щоразу ставити собі схожі запитання, натомість він користується збереженими раніше відповідями.

    Пам’ять – це властивість нервової системи зберігати потенційно корисну інформацію, що допомагає організму реагувати на стандартні ситуації швидко й ефективно, не витрачаючи при цьому зайву енергію.

    Проте, зважаючи на величезну кількість сигналів, які щосекунди надходять до мозку через сенсорні канали, наш «головнокомандувач» постійно стикається з важливим запитанням: що саме потрібно пам’ятати, а чим можна знехтувати?

    Головне гасло, що описує настанову мозку на заощадження дорогоцінної енергії, можна сформулювати як «користай або втрачай» (англ. use it or lose it): ту інформацію, котру ми менше використовуємо, наш мозок швидше забуває. Очевидно, шанси забути пароль до зарплатної картки значно менші, ніж забути сталу Планка ще з часів навчання у старшій школі.

    Проте, крім проблеми забування, ми часто натрапляємо на складність власне запам’ятовування, адже часом нам необхідно вивчити те, що мозок вперто відмовляється відправляти на довготривале зберігання. З віком така ситуація стає більш звичною. Чи можна тут якось зарадити? Погляньмо на досягнення вчених-нейробіологів у цій сфері.

    «Повторение – мать учения»

    Правда ж, ще зі школи ви багато разів чули цю російську фразу? Мусимо визнати, що наші вчителі не помилялися – повторювання щойно почутої інформації є одним із найефективніших методів формування надійного сліду в пам’яті.

    Кожне поняття закодоване в нашому мозку у вигляді спільної активності ансамблю нейронів. Коли ми вперше чуємо якесь слово, скажімо, гіпокамп, декілька нейронів у слуховій зоні кори великих півкуль мозку збуджуються. Поки що це тільки набір звуків, який зітреться наступним потоком інформації.

    Та якщо повторити це слово кілька разів, то швидкість передачі нервового імпульсу між нейронами зросте, й під час внутрішньоклітинної реєстрації нейронів сліди їхньої спільної активності будуть помітні впродовж певного часу. До речі, «гіпокамп» – не просто випадкове слово, це структура в глибині скроневої частини мозку, яка відповідає за пам’ять. Пошкодження гіпокампа майже завжди призводить до порушення котроїсь із функцій пам’яті.

    Повторювання щойно почутої інформації є одним із найефективніших методів формування надійного сліду в пам’яті

    Зв’язки між нейронами міцнішають завдяки повторенню. Вони кодують слово шляхом активації у клітинах специфічних білків, необхідних для швидшої передачі нервового імпульсу через міжклітинний контакт. У такий спосіб нейрони «вчаться» реагувати разом.

    Процес карбування пам’ятного сліду в міжнейронних зв’язках трохи нагадує вивчення нової композиції музичним колективом: спочатку кожен намагається взяти свою ноту, потім – потрапити в загальний ритм. Кілька репетицій – і різні музичні партії зливаються в єдине мелодійне звучання, яке тепер важко розкласти на окремі компоненти.

    Більше забувається, ніж пам’ятається

    Як довго і з якими інтервалами треба повторювати матеріал, щоби він надійно засів у пам’яті? Ще в ХІХ-му ст. німецький психолог Герман Еббінгауз побудував знамениту криву забування, згідно з якою більшість інформації зникає з пам’яті впродовж першої доби після вивчення. Тобто якщо не повторювати вивчене, то через півгодини ми пригадаємо 60 % інформації, через годину – вже 45 %, за добу залишиться тільки 34 %, а через місяць ми відтворимо лише близько 15 %.

    Після численних експериментів учені дійшли до висновку, що найбільш ефективним є такий графік повторень, коли кожна наступна пауза поступово збільшується.

    Пол Пімслер, один з авторів методу розподілених повторень (метод Пімслера – прим. ред.), пропонує алгоритм відтворення інформації за спеціальним графіком повторень: через 5 секунд, 25 секунд, 2 хвилини, 10 хвилин, 1 годину, 5 годин, 1 день, 5 днів, 25 днів, 4 місяці та 2 роки. Нехай вас не лякають точні інтервали між повтореннями – вони підібрані для комп’ютерних програм, які допомагають ефективно вивчати іншомовні слова.

    Тут головне – щоразу збільшувати паузи між повтореннями й не лінуватися переглядати матеріал, навіть якщо він уже добре засвоєний. У винагороду за системний підхід ваші знання автоматично виринуть у свідомості під час напруженої ситуації – що міцніший зв’язок між нейронами, то ймовірніший перехід інформації в режим автоматичного відтворення.

    «Ілюзія компетентності»

    Поширена помилка, яку ми допускаємо під час навчання, – це багаторазове перечитування тексту з метою запам’ятати його за короткий проміжок часу. Механічні повтори не сприяють зміцненню сліду в пам’яті, оскільки кожне наступне прочитання того самого фрагменту «вимикає» увагу. Тоді ж до нашого мозку й навідується підступна гостя – ілюзія компетентності.

    Ось нам уже здається, що ми добре розуміємо прочитаний чи переглянутий на відео матеріал, а насправді в цей момент мозок чітко розуміє одне: «якщо я уже це бачив, то воно мені знайоме, і треба перемкнутися на нову і цікаву інформацію». Як же позбутись ілюзії компетентності й утримати увагу?

    Один зі способів – пошук джерел інформації, що по-іншому описують той самий матеріал. Наприклад, можна прочитати текст іншою мовою, щоби розбудити мозок: йому здаватиметься, ніби нарешті з’явилося щось новеньке, а ви тим часом запам’ятаєте потрібне, зміцнивши зв’язки між нейронами. Заодно й мовні навички прокачаєте – суцільні вигоди!

    У винагороду за системний підхід ваші знання автоматично виринуть у свідомості під час напруженої ситуації – що міцніший зв’язок між нейронами, то ймовірніший перехід інформації в режим автоматичного відтворення

    У колективу – велика сила

    Один із найефективніших способів позбутися ілюзії компетентності й розібратися зі складним матеріалом – розповісти прочитане комусь іншому. Коли ми вербалізуємо засвоєне, виникають власні асоціативні поля, оригінальні приклади – все це формує розширені нейронні мережі, залучені для відображення цієї інформації.

    Крім того, пояснюючи, наприклад, своєму дідусеві складний матеріал, доведеться знаходити зрозумілі аналогії, шукати вдалі метафори, що допоможуть створити в пам’яті яскраві образи, які навряд чи виникнуть під час читання сухого наукового тексту в підручнику.

    Колективне навчання є досить ефективним: матеріал розподіляють між учасниками навчальної сесії, і після ретельного вивчення свого шматка кожен учасник переказує його колегам у доступній формі. Такий спосіб одразу покаже слабкі місця, що потребують доопрацювання, і змусить вишукувати способи пояснення.

    У цьому випадку матеріал фіксується в пам’яті мимовільно, адже наш «соціальний» мозок обожнює посиденьки в колективі. Головне – під час розподілу матеріалу ненароком не відкоркувати пляшку шампанського, бо тоді активізується дещо інший сценарій.

    Візуалізуй це

    Під час навчання спробуйте творчо підійти до вивчення нових термінів – створюйте яскраві зорові образи слів. Річ у тім, що наш мозок – це орган, що формувався впродовж мільйонів років, тож мова як система сигналів виникла значно пізніше за структури аналізу зорової інформації. Саме тому добре сформовані в пам’яті сліди мозок зберігає у вигляді образів і звуків.

    Наприклад, слово «крокодил» у більшості викличе в уяві образ буро-зеленого зубатого мешканця африканської водойми, а от слово «схоластика» навряд чи спровокує в уяві яскраву картинку, хіба що ви філософ. Аби запам’ятати це дивне слово, доведеться витворити в уяві його образ або скористатися звуковими асоціаціями з уже відомими словами.

    Ця порада згодиться і для вивчення іноземних мов, де ефективним є виготовлення карток, що містять не лише написані двома мовами слова, а й відповідні малюнки – такий візуальний додаток значно прискорює процес запам’ятовування. Отже, створюйте яскраві зорові та звукові асоціації, адже мозку значно легше оперувати образами, аніж знаками – літерами й цифрами.

     

    Ранок покаже, що вечір не скаже

    Народна мудрість на основі багатовікового досвіду повідомляє нам те, що допитливі вчені лише нещодавно з’ясували завдяки надсучасним технологіям дослідження мозку під час сну. Йдеться про ще один приємний і невитратний спосіб вплинути на засвоєння нового матеріалу – якісний сон.

    Виявляється, формування пам’ятного сліду (в науковому обігу – консолідація) відбувається під час повільної фази сну, коли мозок активно працює, перебираючи інформацію, яку він отримав протягом дня. Якщо підглянути за цим процесом за допомогою електроенцефалографа, що реєструє електричну активність нейронів кори великих півкуль мозку, то можна побачити сигнали, подібні до тих, що виникали в клітинах під час вивчення матеріалу наяву.

    А тепер здогадайтесь, який матеріал буде залишено на довготривале зберігання, а який викинуто на смітник непотрібних спогадів? Залишиться свідомо повторений перед сном! Фіксування інформації вдень ніби ставить на ній позначки для нічної ревізії мозком:

    – Якщо «господар» кілька разів повторив англійські неправильні дієслова, то це йому для чогось потрібно

    – Отже, зберігаємо в теці № 3254

    Приблизно такі діалоги ведуть відповідальні за пам’ять структури: гіпокамп та передня лобова кора. Як бачимо, для доброго запам’ятовування слід повторити інформацію та спокійно вирушати насолоджуватися сновидіннями, тоді як мозок буде старанно записувати необхідне й витирати другорядне з пам’яті. Важлива деталь: вживання алкоголю порушує процес консолідації пам’яті вві сні, тому краще одразу визначитись: або вечірка, або підготовка до іспиту.

    Контекст має значення

    Уявіть собі випадкову зустріч із диктором провідного телеканалу в роздягальні спортклубу. За таких незвичних обставин часто буває важко пригадати, звідки вам знайома ця людина. А все тому, що мозок обробляє інформацію цілісно, отже, сканує не тільки обличчя, а й ситуацію, в якій ви його найчастіше бачите. У класичному дослідженні за участі аквалангістів було показано, що іноземні слова, вивчені під водою, будуть ефективніше відтворені в тих же умовах, а не під час пригадування у комфортному приміщенні. Зважаючи на таку особливість пам’яті, можна спробувати маніпулювати контекстом для впливу на процес відтворення.

    Ефективність пригадування у такий спосіб за різними даними зростає на 10-20 % (статистика з дослідження «About Sleep’s Role in Memory» – «Про вплив сну на пам’ять» – пер.  ред.). Цей принцип досить активно застосовують у школах. Так, знання з географії краще будуть активізовані в кабінеті з глобусами та картами на стінах; назви рослин і тварин автоматично відтворяться в кабінеті природознавства, а складні формули мають більше шансів виринути з резервів пам’яті в кабінеті фізики. У побуті все навпаки: часто світла ідея про необхідність купити туалетний папір спадає нам на думку зовсім не там, де його зазвичай продають.

    Будуємо палаци пам’яті

    Якщо ви маєте на меті регулярно запам’ятовувати великі обсяги інформації, то є сенс опанувати певні мнемонічні прийоми (мнемоніка – система прийомів для покращення пам’яті). Наприклад, римська кімната – відомий ще з давніх часів метод, яким користувалися успішні оратори Римської імперії. Особливо широко застосовував його і телевізійний Шерлок Холмс, копирсаючись у своїх «палацах пам’яті».

    Суть методу полягає у створенні стійких асоціацій між місцем у добре знайомому приміщенні та терміном, який треба запам’ятати. Тут знову вмикається природна здатність мозку швидко закарбовувати в зоровій пам’яті дві основні характеристики предметів: що і де. Такі назви – система «що» і система «де» – мають ділянки мозку скроневої та тім’яної кори, де вчені реєструють активність під час завдань на категоризацію та розташування предметів.

    Як це працює? Спершу обираємо знайоме приміщення, краще навіть власне помешкання, і створюємо стандартний маршрут із зупинками у звичних місцях, наприклад, вітальня (килим, лампа, вішак для одягу), кімната (крісло, журнальний стіл, телевізор), кухня (холодильник, плита, кухонний стіл). Спочатку треба чітко запам’ятати всі пункти маршруту в сталій послідовності, максимально їх візуалізувавши. Далі в кожен із пунктів необхідно помістити потрібне слово зі списку.

    Спершу спробуйте запам’ятати перелік продуктів для походу в крамницю: на уявний килим покладіть мандарини, на лампу повісьте зелену цибулю, на вішак намотайте сосиски і т. д. Що несподіваніші предмети заселять ваші опорні пункти, то швидше ви їх згадаєте в крамниці. Потренувавшись на купівлі продуктів, переходьте до іншомовних слів або частин промови. Якнайчастіше використовуючи цю техніку, ви досягнете максимальної ефективності. Згодом зможете не тільки збільшити кількість елементів у списку, а й одночасно створити кілька маршрутів для різних категорій слів.

    У сучасному світі, коли на людину щохвилинно навалюються тонни нової інформації, дуже важливою навичкою є здатність запам’ятовувати все важливе. Робоча пам’ять у більшості з нас вміщує не більше семи елементів, тож основна відмінність між людьми з гарною і поганою пам’яттю – це вміння ефективно використовувати сховища довготривалої пам’яті.

    У когось вони будуть нагадувати звалище невідсортованих відходів із мінімальними шансами відшукати щось потрібне в них. Але за умови використання вищезгаданих мнемонічних прийомів інформація в мозку може зберігатися впорядковано й нагадуватиме високотехнологічні роботизовані склади «Амазону». Та для цього потрібно почати докладати свідомі зусилля, і тоді «знайдеться все».

     

    Вікторія Кравченко – кандидатка біологічних наук, доцентка кафедри фізіології ННЦ «Інститут біології» КНУ імені Тараса Шевченка

    ТЕКСТ: Вікторія Кравченко
    Ілюстрації: Іра Донська
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: