ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Ідеї — 04.01.22
    ТЕКСТ: Куншт
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    «Уява більшості людей про професію судово-медичного експерта, на жаль, хибна»: 9 запитань Володимиру Саркісяну

    Дев’ять запитань, десятки науковців, кілька хвилин, щоб краще дізнатися про сферу кожного. Разом із видавництвом «Віхола» ми створюємо рубрику, яка дозволить більше дізнатися про те, чим займаються українські вчені, хто їх надихає та дивує. Сьогодні говоримо з Володимиром Саркісяном, автором книжки «Хімія повсякдення», який працював судово-медичним експертом. 

    Коли ви називаєте свою професію, як її найчастіше уявляють люди? 

     

    Уява більшості людей про професію судово-медичного експерта, на жаль, хибна. Але не варто докоряти їм за це, бо мало кому пощастило побачити судмедексперта за роботою або бодай ознайомитися з результатами його праці. Та й самі судові медики не поспішають ділитися своїми секретами з публікою, будучи зв’язаними сумнозвісною таємницею слідства. Адже вони є учасниками кримінального провадження: у Кримінальному процесуальному кодексі України є навіть спеціальний розділ, присвячений експертам. Професію свою вони не романтизують, вважаючи її такою ж повсякденною, як працю інженера, будівельника або водія тролейбусу. Словом, якщо у теплій компанії хтось розповідає «цікавинки із судібки», він, найімовірніше, має в цій установі посаду або медстатистика, або інспектора з кадрів. Тож думка загалу сформована за детективними романами та фільмами, в яких, власне, судово-медичний експерт проходить статистом або згадується побіжно. 

     

    Вважається, наприклад, що судовий медик з першого погляду на вогнепальне поранення визначає калібр пістолета і може встановити його прямо на місці пригоди. Ба більше, на такі фокуси здатні навіть приватні детективи з гостросюжетних оповідань. Це, звісно, не так. Навіть після аутопсії питання про тип і калібр зброї вирішують зовсім не судмедексперти. І вже точно не має судовий медик у власному спорядженні пристроїв, які видають на табло чаклунський напис «Збіг 99%», варто лише ткнути до них зразок волосся чи каплю крові, хоча деякі українські лабораторії СМЕ майже не поступаються якістю і кількістю обладнання закордонним.

     

    Що ви робите насправді?

     

    Судово-медичний експерт не працює сам-один над усіма загадками, які виникають у процесі досудового слідства. Так, експерт відділу експертизи трупів (за його спеціальністю він іменується танатологом) здійснює огляд тіла на місці пригоди, робить розтин, визначає попередню причину смерті, приблизний час її настання і складає документ під назвою «Лікарське свідоцтво про смерть», який обмінюється на гербове свідоцтво під час поховання небіжчика. А далі за його вказівками до дослідження матеріалів розтину залучаються інші спеціалісти, адже слідство цікавлять подробиці пригоди: 

     

    – Чи перебував покійний на момент смерті під впливом наркотичних, психотропних чи снодійних речовин, п’яний або отруєний і яким саме трунком, якою його кількістю, як швидко подіяла отрута і як давно сталося це отруєння, чи мають стосунок до смерті вилучені з місця пригоди речовини;

     

    – Чи є на тілі жертви ознаки сексуального насильства, чи належать йому вилучені з місця пригоди зразки крові або інших рідин, чи опирався постраждалий і чи не подряпав нападника (у такому випадку довести факт причетності підозрюваного до злочину простіше ніж навіть за відеозйомкою з місця пригоди);

     

    – Чи могли предмети, знайдені слідчим під час огляду, бути знаряддям вбивства або самогубства, в якій позі перебував небіжчик під час отримання ушкоджень і яким саме був механізм дії знаряддя на тіло людини, з якої відстані був здійснений фатальний постріл, яких статі, віку і навіть на зріст був покійний, якщо від нього залишився сам кістяк або навіть окремі кістки;

     

    – Чи були пошкодження на тілі небіжчика отримані ним при житті та як задовго до смерті, чи призвели знайдені іншими спеціалістами ознаки насильства до смерті постраждалого, чи не стався часом нещасний випадок з причин хвороби (наприклад, падіння з будівельних лісів внаслідок інфаркту), чи не є утоплення лише інсценуванням нещасного випадку, а повішення – самогубства;

     

    Ці питання є парафією судово-медичних спеціалістів: токсикологів, біологів та цитологів, криміналістів і гістологів. За результатами їхніх досліджень і власних вправ судово-медичний експерт-танатолог складає повний висновок експерта, який і є процесуальним документом – таким самим доказом, як і пістолет, з якого стріляв убивця, або транспортний засіб, що спричинив фатальну ДТП. Як бачите, судово-медичне дослідження трупа відбувається далеко не так, як це зображують у детективах. І наступного після пригоди дня жодних висновків експерт слідчому не надає – йому для цього бракує результатів від колег. Щонайменше тиждень потрібен для того, щоб висновки потрапили до правоохоронців, а зазвичай – два-три.

     

    Ваш улюблений профільний фейк чи теорія змови.

     

    З огляду на викривлені уяви загалу про судову медицину, важко вибрати щось одне: як то кажуть, усе таке смачненьке. Зважаючи на те, що більшість часу я працював судово-медичним токсикологом, а за освітою є хіміком, мені страшенно подобається міф про царя Мітрідата, набуту ним резистентність до отрути і силенна сила літературних фейків на цю тему. 

     

    Просто чудовим є ляп у романі уславленого у минулому столітті польського майстра детективів Миколи Козакевича «Веста не знає пощади», у якому судово-медичний танатолог за сумісництвом працює лікарем і навіть чергує у в’язничній лікарні. 

     

    Колись на початку моєї кар’єри довелося відмовити в експертизі фаховому слідчому, який наполягав, щоб я відповів на запитання, чи саме вино з наданої ним пляшки вживав покійний перед смертю. На жаль, встановити такі подробиці й навіть просто сорт вживаного небіжчиком напою — віскі, коньяк, текіла чи сливовиця — загалом неможливо.

     

    З теорій змови найбільш дратівливою був розповсюджений російською пропагандою з приводу подій 2 травня 2014 року в Одесі міф щодо смерті жертв від бойових отрут або засобів спецслужб. На жаль, до поширення цієї брехні долучилися і деякі відомі українські персони. Ну і, звісно, остання плітка щодо розпилення з літаків хімічних отрут на кшталт фосгену чи діоксиду азоту над нашими містами задля поширення COVID-19 нічого, крім реготу, не викликає.

     

    Питання у вашій царині, на яке наука досі не має відповіді, але вам би дуже хотілося, щоб це вирішилося ще за нашого життя.

     

    Це запитання, насправді, заганяє в кут. Попри переможну ходу та званого інформаційного суспільства, завжди є шанс, що названа проблема насправді давно вирішена, а відповіді опубліковані. Просто відомості про питання, яке не дає тобі спати, поховані під стосом інформаційного сміття. Втім, сферою моїх інтересів є судова токсикологія, яка, за своєю суттю, є частиною аналітичної хімії. А та, своєю чергою, є переважно компілятивною наукою — користується практичними наслідками інших галузей хімії та фізики. Вона, звісно, не пасе задніх, і відкриття нових методів аналізу чи способів визначення речовин належить саме до її царини, однак їм передують відкриття у розділах фундаментальної і експериментальної науки. Власне ж судово-медична токсикологія доволі повільно запроваджує у себе нові методи, віддаючи перевагу перевіреним десятиліттями і надійним способам виявлення та визначення отрут, і навіть комбінує сучасні методи зі способами столітньої давнини. Скажімо, у виявленні в зразках атомно-емісійним аналізом арсену провести відому з 1836 року пробу Марша є обов’язковим.

     

    Праці якого/якої науковця/виці вас вражають чи надихають? Чому?

     

    Це, безумовно, хімік, письменник і філософ Айзек Азімов. Я захоплююсь не стільки його непересічним внеском до біохімії і навіть не блискучим письменництвом та прозрінням майбутнього, а його талантом популяризатора науки, його хистом пояснити надскладне простими словами, не принижуючи читача і не спотворюючи істину на догоду спрощенню.

     

    Яке найдивніше/найбезглуздіше відкриття у вашій сфері? Чи є у вас улюблені кейси з Іґнобелівської премії?

     

    Найшкідливішим і найбезглуздішим «антивідкриттям» в галузі хімії і я вважаю так звану пам’ять води — навіть не власне публікацію цієї ідеї, а ту кількість зусиль і коштів, яка була спрямована на експерименти в межах підтвердження або спростування цієї гіпотези. Ці гроші були злочинно вкрадені Бенвеністом (йдеться про імунолога Жака Бенвеніста, публікація статті якого пов’язана з поширенням міфу – прим. ред.) і його апологетами у науки і суспільства, перед якими досі стоять нагальні проблеми в царині медицини, енергетики, нестачі питної води і продовольства.

     

    Що найбільше дратує вас у щоденній роботі?

     

    Робота судово-медичного експерта є вельми бюрократизованою, як на мій смак. Нині більшість рутинного буквоїдства автоматизована текстовими процесорами, і з цим можна так-сяк примиритися, але я починав практикувати у судовій токсикології ще за тих часів, коли експерт був змушений сотні раз переписувати власноруч у робочому журналі опис одного й того самого експерименту, оскільки його записи є доказами в судовому засіданні. Це безмежно дратувало.

     

    Сьогодні, працюючи у галузі журналістики і науково-популярного письменства, я дратуюся від небажання колег усвідомлювати особисту відповідальність за наслідки своєї діяльності та спроби зайняти позицію стороннього глядача. 

     

    Що найбільше подобається вам у щоденній роботі?

     

    Відчуття фінальної точки. Той момент, коли рукопис статті чи книжки зданий і очікує на реакцію редакторів. 

     

    Які книжки ви б порадили прочитати, аби люди краще почали розуміти, що ви досліджуєте?

     

    Спеціальна література із судової медицини не є популярною, і в багатьох читачів може викликати відразу й навіть жах. Це абсолютно природно, адже власним досвідом біологічної смерті не володіє жодна людина на Землі. З іншого боку, слід визнати, що ці книжки доволі-таки нудні й апелюють до знань в інших галузях науки. Однак саме їх я пропоную допитливим читачам як джерело достовірної інформації. Працюючи над книжкою, присвяченою саме судово-медичній токсикології, я перегорнув масу взірців художньої і публіцистичної літератури, але жодний з них не дає близької до реальності уяви про цю галузь знань. 

    ТЕКСТ: Куншт
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: