fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Спалах — 03.09.20
ТЕКСТ: Дарина Дмитрієвська
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
ВакциНація

Коли вже розроблять вакцину для коронавірусу? А якщо це станеться, то коли ми її отримаємо? І що буде, якщо половина українців відмовляться від щеплення? Запитань дуже багато. Розповідаємо, як створюються вакцини, чому вони не дуже вигідні для фармацевтичних корпорацій і коли чекати захисту від COVID-19.

 

За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», ми створюємо окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

Ви пам’ятаєте ті дні, коли життя всієї планети різко змінилося із появою в нашому лексиконі слова «коронавірус»? Мабуть, ніщо інше не змогло так об’єднати думки мільярдів людей, як ця невидима, але спільна загроза. Вже понад пів року ми проходимо всі стадії прийняття, змінюємо плани, гніваємось, боїмося, допомагаємо, висловлюємо стурбованість та стежимо за новинами. Ці перші місяці, коли увесь світ завмер, були ні з чим не зрівнянним досвідом, що знищив одні велетенські успішні компанії та дав поштовх для розвитку інших. 

 

Зупинилось усе людство, крім медиків і науковців, роботи у яких навпаки суттєво додалося. Тоді як лікарі рятували життя й вигадували шляхи боротьби з інфекцією, вчені спрямували максимум зусиль на пошук системного рішення. Світові пощастило мати перевірені методи розробки вакцин, цього майже магічного для необізнаної людини захисту від всюдисущих мікроскопічних нападників. Ці напрацьовані навички вже дають результати: нещодавно Всесвітня організація охорони здоров’я оприлюднила дані1 щодо розробки перших 29 претендентів на роль вакцини від нового вірусу SARS CoV-2. Лабораторії університетів, фармацевтичних компаній та дослідних інститутів створили сотні прототипів препаратів для імунізації, з яких лише ці три десятки дійшли до етапів клінічних випробувань. Тепер справа за результатами усіх належних етапів досліджень – і, як наслідок, ми матимемо (сподіваємось!) речовину, яка створить броню при зустрічі з вірусом.

 

Із згаданих 29 претендентів усі пройшли випробування безпечності та дослідження серйозних побічних реакцій на невеликих групах здорових добровольців. Шість вакцин наразі проходять третю фазу клінічних досліджень. Мета цього етапу – визначити, чи справді вакцина захищає від хвороби в умовах реального життя та чи не виникають після неї істотні побічні реакції протягом тривалого періоду. Наприклад, вакцину виробництва Університету Оксфорда, робоча назва якої – ChAdOx1 nCoV-19, ввели піддослідним у травні 2020 року, а кінець дослідження спочатку був запланований на червень 2021-го, однак пізніше, проаналізувавши детальніше всі умови та процеси, фінальну дату перенесли на жовтень 2021 року.

 

Зараз, з тієї точки, де ми перебуваємо, може здатись, що чекати понад рік на результати такого важливого для людства дослідження – це суцільна втрата часу. Адже ось є препарат, його вже перевірили на сотнях людей. Можна уявити, скільки людей, що втомились від постійної загрози зараження, хотіли б отримати заповітну ін’єкцію вже сьогодні, щоб нарешті видихнути й повернутися до звичного докарантинного життя. Однак це хибна тактика, бо навіть світова паніка та затребуваність масової імунізації не може відмінити проходження найголовніших, принципових етапів дослідження. У майбутньому, після запуску виробництва потенційної вакцини, вчені й далі спостерігатимуть за віддаленими ефектами, вивчатимуть стан здоров’я імунізованих осіб через багато років. Справжня наука відрізняється від шарлатанства здатністю до самокритики при виявленні фактів, що суперечать попереднім уявленням, та діалогом між прихильниками різних поглядів. Така особливість і робить науку тим, що може допомогти людству найкращим доступним в кожен момент чином.

 

Як створюють вакцини?

 

Міфи, які побутують у нашій країні серед антивакцинаторів, рясніють твердженнями, які у людини «в темі» викликають хіба що істеричний сміх. Є, наприклад, популярна казка про надприбутковість цієї галузі для загадкової «фарммафії». Наскільки вона правдива? Чи справді лідери компаній так прагнуть щепити все населення, аби заробити на цьому?

 

Сумна істина в тому, що практично жодна вакцина, яку намагаються вивести на ринок, зрештою, не пройде перевірки на ефективність. Інвестори вкинуть мільярди доларів у дослідження і втратять їх. Розгляньмо основні етапи розробки вакцин та їхні особливості, щоб зрозуміти, чому.

 

Насамперед, коли у вас з’явилась ідея винайти нове щеплення, вам треба знайти великі гроші для початку роботи. Пошук фінансування, переговори з інвесторами, створення теоретичних моделей, стратегій розвитку триває до кількох років. Успішність залежить від спроможностей виробника, зацікавленості бізнесів та держави у створенні нового імунізуючого препарату.

 

Припустимо, ви маєте гроші і можете починати перший, теоретичний, етап досліджень, вивчення збудника та можливих типів вакцин. Залучення науковців, лаборантів, технічних засобів, спеціалізованих лабораторій вже у цей момент стають в чималі суми. Далі на вас чекає доклінічний етап досліджень, коли маєте визначити, на який саме антиген збудника (тобто фактор, що викликає інфікування/захворювання) та яким чином ви можете подіяти. Часто ця сама сходинка передбачає проведення тестових досліджень препарату на тваринах (скажімо, щеплення від поліомієліту – хвороби, що викликає у хворих стійкий параліч, – проводили на мавпах). Закладіть близько двох років на проходження цього кроку.

 

Гаразд, ви знайшли потрібну точку прикладення дії вакцини, а тваринки не лише не загинули, а й у відповідь на ін’єкцію виробили імунну відповідь. Чудово! Ви починаєте першу фазу клінічних досліджень на маленьких вибірках здорових добровольців, до кінця якої (через рік) дійдуть трохи більше половини вакцин-претендентів. Найчастіше на цьому етапі з дистанції сходять препарати, що викликають виражені побічні реакції у короткі терміни: навіть найефективніша вакцина насамперед має бути безпечною. Точно передбачити, що речовина нормально засвоїться організмом людини, якщо її прекрасно сприйняли щурі, неможливо, адже різниця все ж таки доволі істотна. Щоб мінімізувати ризики побічних дій та визначити ту межу дозування, після якої вони стають суттєвими, використовують тактику поділу піддослідних на маленькі групи, приблизно по 10 волонтерів, у яких поступово збільшують дозу препарату, починаючи від мінімальної, що очікувано стимулює імунну систему до дії.

 

Друга фаза досліджень загалом має на меті ту саму перевірку безпеки вакцини, однак на більших групах здорових людей з метою вивчення різноманіття індивідуальних реакцій та імунних відповідей. Також досліджується необхідність додаткових, бустерних доз препарату (тих, які додатково стимулюють імунітет). На цьому кроці з перегонів виходить 69% препаратів та втрачається ще рік-два.2  

 

І ось нарешті – третя фаза, під час якої до дослідження залучають тисячі людей. Вони отримують ін’єкцію, після чого науковці моніторять їхній стан протягом кількох років, щоб дослідити як віддалені побічні дії, так і ефективність захисту в реальних умовах. Учасники регулярно з’являються на огляди та доповідають у разі виникнення у них захворювання, яке вивчають, або інших інфекційних хвороб. Також вчені збирають статистику про госпіталізації та смерті імунізованих пацієнтів від інфекції, що їх цікавить. Всі ці дані важливі для отримання дозволу на масове виробництво вакцини, і так пощастить лише 58% тих препаратів, що взагалі досягли цього етапу вивчення.

 

Якщо уважно порахувати, стане зрозуміло, що час та матеріальні витрати на створення ефективної, безпечної, перевіреної найприскіпливішими методами вивчення вакцини – це якісь нереальні цифри в грошах та людино-годинах. Абсолютна більшість інвестицій та роботи виявляється марною для конкретного виробника. Але навіть ця невдала робота – це безцінний досвід людства, адже якщо ми розуміємо причини того, що щось не працює, ми можемо ефективніше винаходити дієві рішення. 

 

А що ж до вигоди? Тут ще цікавіше. У 2018 році світовий ринок вакцин становив трохи більше ніж 36 мільярдів доларів.3 А ринок біологічно активних добавок (БАД), ефективність більшості з яких не підтверджена,4 сягнув 123 мільярдів доларів у 2019-му.5 Чому ж тоді виробники не полишають роботи над щепленнями? Логічне обгрунтування є, адже світова економіка все ще тримається на живому, здоровому та працездатному населенні. Всі ми зараз стаємо свідками величезного удару, який завдає пандемія по ринку та усіх грошових процесах планети, і це – лише початок.

 

Особливі умови

 

«Добре. А що ж із коронавірусом?» – спитаєте ви. Адже ми не можемо чекати 10 років з кількістю хворих, що постійно зростає, та зі ще більш загрозливими масштабами паніки. Так думає і світова спільнота, саме тому усі процедури для вакцини від COVID-19 спрощені. Це безпрецедентний випадок, коли в розробку препарату вкладають такі величезні гроші державні структури та бізнес. У цьому випадку не довелося довго шукати інвестиції – всі готові платити заради вакцини, яка зупинить руйнування економіки. Як відомо з історії, найбільші прориви в медицині та технологіях відбуваються під час великих воєн та потрясінь, а як можна точніше охарактеризувати 2020 рік?

 

З таким потужним стартом розробки від початку було заявлено 95 претендентів на роль антикоронавірусного щеплення (і на додачу 254 препарати, якими намагались лікувати COVID-19, проте поки жодна методика не показала виразного специфічного ефекту, тобто дії на конкретний вірус).6 Нам пощастило, ми вже маємо певні дослідження після епідемій споріднених коронавірусів MERS i SARS. У цих збудників на 80% ідентичний з новим вірусом білок, що чіпляється до рецепторів клітини пацієнта. Саме тому так швидко були створені експрес-тести, які, втім, мають недостатню точність, а тому не рекомендовані для діагностики. 

 

Академічний та доклінічний етап розробки щеплення вчені проскочили за кілька місяців, перейшовши дуже швидко до випробувань на малих, а тоді майже одразу – більших групах добровольців. Для пересічного спостерігача це може звучати радісно, адже науковці не втрачають часу на спостереження, однак цей факт турбує багатьох компетентних у цій сфері фахівців. Клітинний біолог Роберт ван Іксн з канадського Університету Далгузі припускає,7 що більшість тестованих зараз вакцин зазнають фіаско через недостатню детальність досліджень, проте нам лишається сподіватись на удачу. Основною проблемою знавці визнають неможливість перевірити дію щеплення у натуральних умовах, як це відбувається зазвичай: щеплені добровольці живуть, подорожують, спілкуються з людьми, і протягом тривалого часу дослідники відстежують, чи не підхопили вони ту інфекцію, від якої щепились. А якщо заразились, то як протікала хвороба – легше, ніж в середньому у популяції, так само чи важче. Відомі випадки, коли введена вакцина потім не лише не захищала, але й була асоційована з тяжчим перебігом захворювання. Такі щеплення не допускають до масового виробництва, бо у вчених є досить часу, щоб спіймати подібні випадки.

 

У випадку пандемії такого ресурсу в нас немає. Але й навмисно інфікувати піддослідних вірусом COVID-19 не можна. Тому медицина світу, ґрунтуючись на великій базі попередніх досліджень споріднених збудників, фактично робить стрибок віри, розширюючи перелік добровольців до тисяч. Передові виробники, як-от Санофі Пастер, обіцяють навіть почати вакцинацію працівників стратегічних передових ланок (лікарів, медсестер, рятувальників) вже до кінця року.8 Наукова спільнота, затамувавши подих, спостерігає за цим величезним експериментом. Це історичний момент, адже увесь світ вже більш ніж пів року перебуває у своєрідному аналогу адреналінового шторму: під прикриттям локдауну насправді відбуваються блискавично швидкі зміни та масштабні дії, а на боротьбу із загрозою кидають безпрецедентні ресурси. Головне – перемогти, з наслідками будуть розбиратися пізніше. 

 

І якщо ви стривожились після попередніх абзаців, треба зробити ремарку. На перший погляд безоглядні дії світової фармації здаються трохи божевільними. Але правда в тому, що вони незвичні лише з точки зору дуже виваженого підходу та детального вивчення кожної деталі, які були нормою завжди в минулому. Навіть паніка, що охоплює світ, не скасовує базових, найважливіших випробувань щеплень. А ось у сусідній Росії принциповість ніколи не була настільки цінною, тому там картина справді загрозлива. Місцеві «науковці» тріумфально оголосили про створення своєї вакцини від коронавірусу, ідеальної та безпечної. Нікого в країні, здається, не турбує факт, що препарат не пройшов навіть базових досліджень, але вже рекомендований для введення медикам. 

 

Ось що про це думає медичний блогер, лікар-анестезіолог, кандидат медичних наук MedGoblin (Андрій Сем’янків): «По-перше, трясти має почати від самої назви “Спутнік 5”. Політичний контекст цього слова (алюзії на перший рукотворний об’єкт в космосі) вже натякає на головну рушійну силу дослідження російської вакцини (РВ). І справді, вакцина від COVID-19 зараз – насамперед прояв сили, лідерства та політичного домінування.

 

По-друге, існують серйозні наукові та методологічні проблеми із затвердженням РВ. Вона пройшла І та ІІ стадію клінічних досліджень. Тобто максимум, що могли виявити дослідники: вакцина є безпечною та призводить до збільшення титру антикоронавірусних антитіл в організмі піддослідних. Багато антитіл – це, звісно, чудово. Але чи захищає при цьому РВ вакцинованих від ковід – ніхто не знає. Бо третя фаза клінічних досліджень не проводилась. Отака от дрібничка. Крім того, нез’ясованим залишається питання щодо Antibody-dependent enhancement (ADE) – феномену, коли збільшення антитіл призводить до важчого перебігу захворювання (і так, схоже, це характерно для коронавірусів). 

 

Тепер щодо безпечності. Попри заяви російських вчених, що серйозних побічних ефектів вакцина не викликає, ми не можемо цього знати достовірно зараз через малу кількість піддослідних. А ще через те, що піддослідні були здоровими людьми. Пам’ятаєте, що COVID-19 особливо небезпечний для людей літнього віку із серцево-судинними захворюваннями? У мене закономірно виникає питання: а як вони переносять вакцинацію “Спутніком 5”? Цього зараз теж ніхто не знає.

 

Таким чином, на мою думку, поки що маємо вакцину Шрьодінгера, яка одночасно нібито існує, а ніби і ні. Підсумувати можна клішованою фразою із сучасної медичної періодики:

 

“Щоб прояснити всі ці питання необхідні якісні, масштабні, гарно сплановані клінічні дослідження.” Ні додати ні відняти».

 

На що нам чекати?

 

Усе згадане – це реальність, в якій ми живемо: без чарівників, а лише з науковцями, які повсякчас здійснюють чудеса. Прораховують сотні ризиків, перевіряють попередні дослідження, дякують вченим минулого за ґрунтовну теоретичну та практичну основу, від якої тепер маємо відштовхуватись у нашому русі вгору. Якщо все йтиме за планом з урахуванням можливих незначних відхилень, кілька компаній готуватимуться презентувати свою вакцину та запустити масове виробництво до кінця наступного року. Часу для всебічного дослідження мало – за звичними процедурами щеплення мало б вийти на ринок через 10-30 років (виходячи з досвіду створення попередніх вакцин). Однак пацієнти та уряди всього світу просять скоротити процедури, тому останні місяці 2021 року виглядають доволі оптимістично для початку імунізації населення. 

 

При цьому не йдеться про одномоментне щеплення людей на всій планеті. Перші місця в черзі перед нами займуть щасливі жителі тієї країни, що першою представить вакцину, та й там негайно вводитимуть препарат людям із факторами ризику з боку здоров’я або сфери діяльності. Населенню інших країн доведеться почекати або ж вкладатись у створення власних щеплень. Яке положення у світовій черзі за порятунком від COVID-19 посідає Україна? 

 

Представники чинної влади заявили, що зроблять усе необхідне, щоб наша держава отримала вакцини однією з перших. Питання, яку саме міжнародну політику вони вестимуть, аби цього досягти, поки відкрите, і попередні успіхи керманичів на закордонній арені не надто надихають. Втім, навіть це може бути не головною проблемою на шляху позбавлення України від загрози епідемії коронавірусу. Не меншою перепоною ризикують стати самі жителі із забобонами та низьким рівнем критичного мислення. 

 

В країні досі сильними та організованими є антивакцинаторські рухи. Якість середньої та загальної вищої освіти, комбінована з недовірою до системи охорони здоров’я, призвела до появи десятків міфів та страхів щодо вакцинації загалом. Скажімо, на момент початку роботи в МОЗ команди колишньої в.о. міністра Уляни Супрун рівень охоплення щепленнями серед дітей до року меншим за 45%.9 Цікаво, що переважна більшість батьків цих дітей, народжені ще при радянській системі або на початку 90-х, в дитинстві були щеплені за графіком. Це, з одного боку, велике і, мабуть, чи не єдине благо устрою, коли населенню «заподіяли добро», не питаючи, і воно дуже суперечливе. Свідомий вибір людини завжди є пріоритетом, однак він може бути забезпечений за умови розвитку цієї усвідомленості, високого рівня освіти та доступності адекватної інформації. 

 

Враховуючи низку побоювань щодо вакцин, які перевірені дослідженнями і практикою протягом десятків років, можемо передбачити ступінь спротиву імунізації від COVID-19. Настрої населення різко змінюються від недовіри до тваринного страху (згадайте Нові Санжари10), далі до скарг на карантин та втому, коли елементарними засобами індивідуального захисту нехтують, а міфологізація коронавірусу як такого набирає обертів. І це на фоні зростаючого стовпчика хворих у статистиці – він вже давно подолав «больовий поріг», до якого у пересічної людини ще була сила реагувати на нові цифри. 

 

Наразі ми вже майже звикли до присутності ковіду в інформаційному просторі та навколо. І тим людям, кому життєво необхідно знаходити теорії змови та ворога, цим об’єктом може стати потенційна вакцина від зарази. Варто очікувати чергової хвилі – не лише захворюваності, але й характерного для України суспільного дискурсу під загальною назвою «зрада». Ось чому громадянам, які стежать за розробками вчених і чекають на хороші новини щодо вакцин, треба розуміти, що антивакцинатори здатні завадити формуванню колективного імунітету більше, ніж будь-які незрозумілі дії недосвідчених політиків у перемовинах із виробниками щеплень. 

 

До появи вакцини ще далеко, і це факт. Але час – це незамінний ресурс, який ми зараз маємо. У нас щонайменше півтора роки, які необхідно використати з розумом. Коли в суспільстві побутують дрімучі міфи та побоювання, світлом у цьому мороку завжди буде інформація. Чіткі повідомлення доступною мовою, комунікація на рівних, якомога ширше охоплення через різні канали відіграють зараз важливішу роль, ніж будь-коли. У цьому процесі мають взяти участь не лише державні органи та громадський сектор за підтримки міжнародних фондів. Завдання набагато масштабніше. Виходячи від імені фахівців та авторитетів (лікарів, науковців, представників офіційних установ), знання повинні транслюватися далі через кожного, хто їх почув і сприйняв. Одному вмінню нам точно варто навчитись у антивакцинаторів та інших адептів псевдонауки: вони вміють поширювати свої мислевіруси дуже ефективно. 

 

Як дізнаватись об’єктивну наукову інформацію з перевірених джерел? Насамперед поговоріть зі своїм сімейним лікарем. Дізнайтесь, що він чи вона думають про щеплення взагалі. Якщо почуєте твердження на кшталт «це навантаження для організму», «нащо вам у вашому віці ті прививки» або «та ця вакцина погана, не щеплюйтесь» – саме час знайти іншу лікарку чи лікаря, ці зламалися. На жаль, прихованих антивакцинаторів навіть серед українських лікарів надто багато. У випадку, коли вам пощастило обрати фахівця, що сповідує принципи доказової медицини, ви можете стежити за процесом розробки щеплення через нього. Поставте питання, які вас цікавлять, а потім розкажіть, про що дізнались, принаймні кільком людям. Вакцинуйтесь від тих хвороб, проти яких уже є щеплення; таким чином ви захистите себе від низки неприємностей та своїм прикладом покажете близьким і знайомим, що імунізація – це вибір свідомої людини. Використовуйте соцмережі для створення корисного і цікавого контенту, поділіться порадами зі сторінки Національної служби здоров’я, Уляни Супрун, лікарів-блогерів. Об’єднуйтесь у групи людей, що дбають про здоров’я – своє та рідних, комунікуйте питання імунізації, створюючи противагу негативному іміджу, який склався у нашому суспільстві. 

 

У час закриття кордонів та підприємств відкритість та чесний діалог стають головною зброєю. Підтримувати одне одного, поширювати науково доведену інформацію, берегти інших, якщо ви захворіли, та дбати про тих, хто заразився – приблизно такою є найліпша формула нашого життя у найближчому майбутньому. Поки науковці працюють, ми мусимо залишатися людьми і вчитися усвідомленості, адже створити вакцину чи ліки – це лише початок, і від нас із вами залежить здорове майбутнє планети. 

 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

ТЕКСТ: Дарина Дмитрієвська
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті