ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 05.07.21
    ТЕКСТ: Ольга Дорош
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Вчений на хліб печений: міфи про харчування

    Скільки води пити і що злипнеться від глютену? Скільки разів на день треба їсти і чому хліб не такий страшний, як його малюють? Розповідає нутриціологиня і фізіологиня Ольга Дорош.

    Міф №1: «Глютен склеює ворсинки кишківника»

     

    Зараз модно відмовлятися від певних продуктів, зокрема глютену. Однак багато людей навіть не знають, що таке глютен. Я говорю так впевнено, бо майже за шість років неодноразово стикалася з цим. У моїй практиці є два класичні випадки. Перший – дівчина говорила, що в неї непереносимість глютену, тому вона не їсть хліба, але водночас їла печиво. І там, і там був глютен, але вона думала, що глютен є тільки у хлібі. Інша дівчина взагалі вважала, що глютен – це зло. Коли я її запитала, що це таке, то вона не змогла відповісти. Тому коли ми чуємо або читаємо про небезпеку певної речовини, варто принаймні замислитися, що це. Глютен – це білок злакових. Кожен злак містить певний білок. Наприклад, пшениця містить гліадин, ячмінь – гордеїн, жито – секаклін, кукурудза – зеїн, овес – авенін. 

    У 2016 році тільки у Штатах продали продукції з позначкою «gluten free» на понад 15,5 мільярда доларів.

    Від глютену в нас нічого в кишківнику не склеюється. Проблема, яка часом трапляється, – це глютенова ентеропатія, або целіакія2. За цього розладу уражається слизова оболонка тонкого кишківника, власне, відбувається атрофія ворсинок. Відповідно, ворсинки стають меншими і не можуть всмоктати більше речовини. 

     

    У Штатах целіакію мають близько 1% людей, у світі – до 5% (різні дослідження наводять різні дані3,4,5). Це аутоімунне захворювання, коли в людини розвиваються антитіла до ферментів, які є в ентероцитах – клітинах кишківника. Буває понад двісті клінічних проявів целіакії7. Зараз з’ясували, що целіакія може розвиватися з віком. Раніше говорили, що це проявляється тільки з народження. 

     

    У людей з цим розладом вживання продуктів, що містять глютен, може спровокувати цілу низку симптомів: нудоту, головний біль, діарею чи закреп, неприємний запах калу, біль та здуття живота, відчуття хронічної втоми (зокрема через дефіцит вітамінів і мінералів, погане засвоєння цих речовин внаслідок хвороби), остеопороз, анемію, різке схуднення, перепади настрою, проблеми зі шкірою2,6.

     

    Крім целіакії, може бути алергія на білок злакових. Така алергія може проявитися через висип, біль у животі, проблеми з шлунково-кишковим трактом, свербіж тощо. Алергію треба визначати за допомогою аналізів і консультуючись з лікарем. Зараз стає поширеною непереносимість, яка не пов’язана з целіакією. Вона ще не дуже добре досліджена. Зважаючи на різні стани, пов’язані з глютеном, важливо не займатись самолікуванням і звернутись до лікаря, аби провести грамотну діагностику та не переплутати один стан з іншим.

     

    Я починала розповідь про дівчинку, яка не їла хліба, бо думала, що глютен саме в ньому. Але список продуктів, де може бути глютен, – дуже великий, і важливо знати, які продукти є безпечними, якщо у вас є непереносимість. Зокрема, глютен є в усіх продуктах з пшениці (хлібобулочних виробах, печиві на пшеничному борошні, манці, кус-кусі, булгурі). Важливо читати етикетки, адже він може бути в ковбасних виробах, вегетаріанських замінниках м’яса.

     

    Тим, у кого целіакія, краще купувати продукти з позначкою «gluten free»8, для того щоб вберегти себе від негативних наслідків. Для людей без згаданих розладів глютен не шкідливий. Усім вилучати цілу групу продуктів – хліб, булгур, всі борошняні вироби, піцу, круасани – не потрібно. У злакових є харчові волокна, вітаміни групи B, цинк, магній. Це класні продукти, вони мають бути в нашому раціоні. Коли ж виникає підозра, що певний продукт викликає негативні реакції, варто на тиждень вилучити цей продукт, вести щоденник харчування і подивитися, чи стане краще. До того ж треба звернутися до лікаря й обговорити з ним свої симптоми, спостереження у щоденнику. Але бездумно щось вилучати не варто. Адже коли ми забираємо якийсь продукт, потрібно дати організму його альтернативу. 

     

    Міф №2: «Молоко – це зло, слиз, шмарклі, рак»

     

    Молоко – це не зло. Близько 5–10 тисяч років до нашої ери в кочівників-скотарів з’явилася мутація в гені, який кодує фермент, що допомагає розщеплювати лактозу (молочний цукор), і люди змогли перетравлювати тваринне молоко9,10. Тоді це допомогло їм вижити.

     

    У людини молоко може викликати три стани – непереносимість лактози чи алергію на один з двох молочних білків (казеїн чи білок сироватки), а може бути і те, і те. Але частіше трапляються публікації й розмови саме про непереносимість лактози.

     

    Більшість людей вміють перетравлювати лактозу з народження, інакше ми б не могли пити материнське молоко. Вкрай рідко у діток з народження немає в кишечнику ферменту, який розщеплює лактозу. Про це ми дізнаємося фактично одразу, коли народжується дитина: з’являється сильна діарея, як тільки вводиться грудне молоко або суміш з молоком11.

     

    У дорослих непереносимість лактози має різні причини. Дві поширені – це зменшення кількості ферменту лактази після п’ятирічного віку та наслідок пошкоджень тонкого кишківника11.

     

    Що відбувається з молоком в нашому організмі? За норми в організм потрапляє лактоза – це дисахарид, що складається з двох молекул, і вона у тонкому кишечнику за допомогою ферменту розщеплюється на два моносахариди – на глюкозу і галактозу. Коли ж у нас немає ферменту, який називається лактаза, молоко рухається далі до товстої кишки, і його розщеплюють бактерії, які там живуть. Відповідно, коли вони будуть розщеплювати цю лактозу, виділятиметься газ. І людина може відчувати здуття, діарею, біль, якісь негативні відчуття у шлунково-кишковому тракті, які проявляються майже одразу. За такими симптомами ми можемо припустити, є в нас непереносимість лактози чи немає.

     

    Кисломолочні продукти містять уже менше лактози, тому що бактерії, які вони містять, частково переробили лактозу. Якщо нагріти, наприклад, кисломолочний сир, зробити з нього якусь запіканку, то нам буде ще легше перетравлювати його. Всі молочні продукти, які містять багато жиру, наприклад, вершки, морозиво, сметана, мають менше лактози.

     

    Сьогодні також поширена безлактозна продукція, коли виробники додають, наприклад, у молоко, йогурт чи сир уже готовий фермент лактазу. Є медичні препарати з цим ферментом, які може виписати гастроентеролог, і тоді можна споживати молочну продукцію. Тому нічого страшного в молочній продукції немає. Якщо ви її любите, то їжте на здоров’я.

     

    Є думка про те що пиття молока і вживання молочних продуктів збільшує виділення мокроти (слизу), зокрема, при застуді, астмі. Однак дослідження не підтвердили цього взаємозв’язку12,13

     

    Щодо рослинного молока, то воно має право на існування, але треба завжди читати етикетку, дивитися, чи є там додані цукри, оцінювати реальну кількість, власне, рослинного молока. Наприклад, ми купуємо кокосове молоко, і було б класно, якби в його складі кокос був на першому місці. Але найчастіше ми можемо зустріти у супермаркетах «молоко» з 10%, 8%, 7% кокосу, мигдалю чи чогось іншого. Решта – вода. Також можуть бути підсолоджувачі (цукор, сироп агави, глюкозо-фруктозний сироп), олія, стабілізатор, сіль тощо. Рослинне молоко не може замінити тваринне молоко ні щодо білка, ні щодо кальцію, ні щодо чогось іншого. Хіба що соєве молоко, яке трохи наближене до тваринного. Загалом рослинне молоко – це класна штука, яка може урізноманітнити наш раціон, якщо ми обираємо молоко хорошого рослинного складу або готуємо його вдома.

     

    Міф №3: «Крохмаль – зло. Картоплю, рис, макарони, банани їсти не можна!»

     

    Картопля, рис, макарони, банани, виноград – це продукти, які демонізують ще з часів, певно, моєї бабусі. Кажуть, що не можна їсти крохмаль, бо це калорійно, тому для схуднення банани, картопля й таке інше – зась. 

     

    Є моносахариди, дисахариди, полісахариди, і до останніх належить, зокрема, крохмаль, целюлоза, хітин у грибів. Тобто крохмаль – це багато молекул глюкози, які з’єднані між собою. У нашому організмі крохмаль розщеплюється й засвоюється у кишківнику у формі глюкози. Тому нічого страшного в ньому немає.

     

    Звідки походять такі міфи? Наприклад, всі бояться картоплі, тому що від неї набирають вагу. Але картоплю можна приготувати по-різному. Можна зробити пюре, у яке додати багато масла, молока. Тоді справді калорійність буде високою. А можна просто зі спеціями запекти її в духовці, зварити в мундирі або просто зварити й не додавати ніякого жиру. А можна піти поїсти чипси або картоплю фрі. Проблема у способі приготування. Картопля в сезон – дуже класний продукт, який звичний для українців. Можна їсти його на здоров’я, просто потрібно зважати на методи приготування і вживати й інші овочі.

     

    Макарони – також не загроза. Їхня проблема – не в пшениці, а в соусі. Коли ми замовляємо пасту в кафе чи навіть готуємо вдома, часто це паста на основі вершків, з великою кількістю сиру, фаршем. Така страва – висококалорійна. Якщо просто відварити макарони й зробити для них заправку на водній основі, наприклад, з бланшованих томатів, домашнього фаршу, де буде менше жиру, придумати щось з грибами, контролювати кількість сиру, тоді це хороша страва. 

     

    Якщо подивитися на калорійність бананів і винограду, то з ними теж все добре. У ста грамах бананів – 94 кілокалорії, 22 грами вуглеводів14, у ста грамах білого винограду – 74 кілокалорії та 18 грамів вуглеводів15. А людям треба їсти 100+ грамів вуглеводів за день. Тому якщо їсти ці фрукти помірно, нічого страшного в них немає.

     

    Міф №4: «Рисове борошно корисніше за біле»

     

    Багато прихильників здорового способу життя бояться білого борошна, а ось рисове борошно, на їхню думку, корисніше за біле. Чим? Насправді нічим. Біле борошно – це перемелена очищена пшениця, рисове борошно – перемелений до борошна білий рис. За своєю суттю, це одне й те саме. У будь-якому разі, краще використовувати цільнозернове борошно (його ще можуть називати обдирним чи жорновим) – пшеничне, вівсяне чи яке вам до вподоби.

     

    Міф №5: «Цукор – зло. А от коричневий цукор, кленовий сироп і мед – корисні»

     

    Цукор дуже демонізують, на це спрямовані чимало маркетингових кампаній. Та насправді все трохи складніше. ВООЗ і Американська діабетична асоціація (ADA) ділять цукри умовно на дві групи: додані цукри, або їх ще називають вільні цукри, і природні цукри. Додані цукри – це коли ми або виробники чи кухарі в кафе додали цукор до якихось продуктів. Природні цукри – ті, які вже містяться в продуктах.

     

    Не зовсім правильно, коли люди вираховують добову норму цукру і враховують в неї також фрукти. Згідно з ВООЗ, ми не повинні враховувати цукри з фруктів, ягід, овочів до добової норми цукру. Рекомендують16 5% доданих цукрів від денної норми калорій. В середньому для людини масою 70 кілограмів, це 25–50 грамів доданих цукрів на день. Серед найпоширеніших доданих цукрів – цукор столовий, глюкоза, фруктоза, сахароза, глюкозо-фруктозний сироп. Зверніть увагу, що до цих 5% також належать соки і мед. Для створення соків виробники забирають з фруктів клітковину, і ми п’ємо розчинений у воді цукор. Через природні кислоти, які містяться у фруктах, ягодах, овочах, ми не відчуваємо, наскільки цей напій солодкий. Тому ці інстаграмні ідеальні картинки з вівсянкою й апельсиновим соком далеко не ідеальні. Не варто часто пити сік у пакетах чи фреш, що й казати про солодкі напої на зразок кока-коли. 

     

    Чи корисніший коричневий цукор за білий? Ні, буде незначна різниця в мікро- і макроелементах. Це не та річ, за яку потрібно хвилюватися. 

     

    Якщо розкласти мед, сироп агави чи кленовий сироп, то, власне, ми отримаємо дуже схожу картинку. Якщо подивитися на склад меду, то він міститиме 38% фруктози, 31% глюкози, 1% сахарози, 13-20% води, 9% інших цукрів та інші корисні речовини – 3,55%. Тож, мед не містить 100% корисних речовин, у ньому багато різних цукрів, і його теж варто їсти в міру.

     

    Міф №6: «Треба пити два літри води на день»

     

    Ми часто чуємо, що треба пити два літри води, але насправді це не так. Немає такої офіційної рекомендації від лікарів, дієтологів, нутриціологів. Кількість води, яку варто пити, залежить від багатьох чинників. Зокрема, рекомендують17 зважати на своє відчуття спраги. Але треба вчитися її помічати. З цим у нас проблеми, бо нас з дитинства цьому не вчили, тому більшості дорослих потрібно виробляти звичку слухати себе: коли вони хочуть пити, а коли ні. Тому п’ємо воду, коли хочемо. Денна норма води залежить від віку, клімату, місця проживання, стану здоров’я – від низки факторів. Не всім потрібно пити два літри води. Все індивідуально.

     

    Міф №7: «Не можна запивати їжу»

     

    Можна запивати їжу. Кажуть, що вода розбавляє шлунковий сік чи послаблює роботу ферментів, і все погано перетравлюється. Насправді потрібно випити дуже багато води, щоб щось розбавити. Склянка води, 300–500 мілілітрів, ніяк не вплине на кислотність шлунку, роботу гормонів чи ферментів. Ба більше, вода та їжа йдуть по різних кривизнах в нашому шлунку. По малій кривизні йде вода, по великій – їжа. 

     

    Шлунок – це не каструля, у якій вся їжа й вода розщеплюються, плавають в хлоридній кислоті та бухтять, як на вогні. Це м’язовий орган. Якщо подивитися на його 3D-модель, то можна побачити, як він скорочується. Там постійно відбуваються скорочення, щось перемішується. Тому якщо у вас є звичка запивати їжу, запивайте. Можна запивати чаєм, кавою. Можна зустріти думку, що чай і кава зменшують засвоєння речовин, наприклад, заліза. Але потрібно дивитися, скільки чашок цих напоїв ви за день випиваєте, і думати тверезо, чи справді одна чашка кави може вплинути на засвоєння заліза.

     

    Міф №8: «Чай, кава, сік – це не вода»

     

    Якщо звернутися до рекомендацій щодо пиття води18, побачимо там зірочку з приміткою «враховуючи чай, каву, сік, молоко, з продуктів харчування, супів і так далі».

     

    Варто пам’ятати, що у воді нуль калорій. Але якщо це сік, узвар, чай, якщо він з цукром, кава з якимись вершками, то тут все-таки вже вища калорійність. Тому важливо стежити за тим, що ми будемо пити впродовж дня. Що більше буде води, несолодких напоїв, то краще для нашого здоров’я з точки зору калорійності, а так це все вода. Якщо не подобається вода, пийте несолодкий чай. Це вже буде класно.

     

    Міф №9: «Треба їсти супи!»

     

    У людей, які живуть в пострадянських країнах, інколи навіть виникає відраза до супів. Часто зустрічаю таке в практиці. Бо нам постійно говорили: «Треба їсти суп – інакше буде гастрит». Моя бабця взагалі не уявляє обіду без супу. Якщо подумати, то суп – це була класна річ, яку господиня завжди могла приготувати і нагодувати сім’ю. Усі наїдалися і могли йти працювати в поле. І на таку їжу не потрібно було багато продуктів і часу.

     

    Але супи не є профілактикою гастриту. Немає досліджень, які показали б такий взаємозв’язок. Для людей, які мають хвороби шлунково-кишкового тракту, лікарі часто рекомендують супи. Бо, власне, у супі інгредієнти часто перемелені, і людині, яка має проблеми зі шлунково-кишковим трактом, на момент хвороби чи гострої фази так може бути простіше споживати їжу. Тоді суп, де все перемелено і не потрібно жувати, може бути класним рішенням.

     

    Щодо схуднення, то супи ніяк цьому не сприяють. Інколи навпаки. Допоможе схуднути, знову ж таки, дефіцит калорій, якщо це якийсь легенький овочевий супчик без хліба. Але з традиційними українськими супами радше навпаки. Бо ми любимо борщ на реберцях зі сметаною, капусняк на реберцях і сметані, супи з плавленими сирками. Краще, якщо суп – на нежирному бульйоні. І він має бути в раціоні тоді, коли вам цього хочеться. А кричати над дитиною чи змушувати себе їсти суп не потрібно.

     

    Міф №10: «Хліб – зло. Дріжджі стимулюють рак!»

     

    З хлібом зазвичай пов’язані міфи про те, що через нього неможливо схуднути. Є міфи про біле борошно, крохмаль. Але найбільше їх – про дріжджі. Можна натрапити на інформацію, ніби вони стимулюють рак. Немає наукових підтверджень, що хлібопекарські дріжджі шкідливі. Треба пам’ятати, що спори дріжджів під час випікання через високу температуру помирають. До того ж у будь-якій заквасці є дріжджі, тому так званий бездріжджовий хліб теж їх містить. Дріжджі є і в пиві, і на фруктах. Ми не відмовляємося від цих продуктів, але в хлібі чомусь дріжджів боїмося. Тому краще обирати хліб, який нам подобається. Для хліба головне – це якісне борошно.

     

    Існує переконання, що чорний хліб корисніший за білий. Але часто це не так. Чорний хліб може мати дуже насичений колір через барвник карамельного кольору Е150. По суті, в такому хлібі може бути переважно біле борошно, якісь 5% цільнозернового борошна і патока, яка дає такий колір. Тому обов’язково читаємо етикетку і, за можливості, обираємо хліб з цільнозерновим борошном (жорновим або обдирним, як часом пишуть виробники). І, звісно, не переїдаємо. 

     

    Міф №11: «Жири треба вилучити з раціону. Це зайва вага та холестерин!»

     

    Ми любимо щось вилучати з раціону: то вуглеводи, то жири. Завжди хочеться знайти якусь чарівну паличку. Здається, перестанемо їсти цукор, молоко, жири – і буде нам щастя. Міф про жири ґрунтується на думці, що жири підвищують холестерин, тому від них з’являється зайва вага. Але варто пригадати, навіщо нам взагалі жири. Звичайно, це джерело енергії, і це структура клітин тіла. Якщо розглянути клітину, то ми побачимо її оболонку, яка складається з фосфоліпідів. І, власне, кожна клітина складається з такого шару. Тому жири нам необхідні.

     

    Жири беруть участь в роботі мозку, в когнітивних процесах. Вони формують «подушку безпеки» для внутрішніх органів. Вони беруть участь в утворенні статевих гормонів. Часто в дівчат і жінок, які вилучають їх зі свого раціону, виникають проблеми з нерегулярними місячними. Без жирів не засвоюються жиророзчинні вітаміни A, D, E, K. Ці нутрієнти також оберігають нашу шкіру від пересихання, захищають від переохолодження і покращують смакові властивості їжі. Тож жири виконують багато функцій, за які не відповідають білки з вуглеводами.

     

    Отож, їмо жири в міру і з корисних продуктів. Це різні види олії, насіння – кунжут, мак, льон, гарбузове насіння. Їмо горіхи, оливки, жовтки, рибу, авокадо, уникаємо надмірного споживання смаженого, у фритюрі, трансжирів, гідрогенізованих жирів, а всі інші жири підуть лише на користь нашому організму.

     

    В продуктах є насичені та ненасичені жирні кислоти, і обидва типи є важливими для нас. Часто демонізують насичені жири (жовтки, сало, жири з м’яса, молочних продуктів тощо), бо в цих продуктах велика кількість холестерину. Однак холестерин потрібен для утворення вітаміну D, жовчних кислот, стероїдних гормонів. Дієтичні рекомендації19 для американців – обмежувати, а не вилучати зовсім насичені жири. Вони мають становити менше ніж 10% добової норми калорій. Американська асоціація серця рекомендує близько 7%. 

     

    Міф №12: «Червоні продукти шкідливі, а зелені – панацея від усіх бід»

     

    Є міф, що під час лактації не можна їсти червоні продукти, бо в дитини буде алергія. Але немає досліджень, які це підтверджують. Що взагалі відповідає за колір продукту? Це пігмент. А алергію викликають білки. Це дві різні групи речовин. Наприклад, червоний колір дає пігмент лікопін, зелений – хлорофіл, оранжевий і жовтий – бета-каротини, синій і фіолетовий – антоціани. Всі ці пігменти, всі фітонутрієнти з різнокольорових продуктів дають нам певні речовини – антиоксиданти, поліфеноли, те, що буде захищати наші клітини. Тому радять навпаки створювати в себе на тарілці веселку з різнокольорових продуктів.

     

    Є ще міф, ніби не можна змішувати ягоди й фрукти з якоюсь основною стравою. Усе можна, варто поєднувати різні продукти, а не їсти одні огірки з помідорами. І навіть про це побутує міф, що в нашому організмі не утворюються ферменти, щоб одночасно перетравлювати ці овочі. Таке писав якось один блогер-мільйонник. Та це абсолютне нерозуміння основ шкільного курсу біології. У ферментів немає датчика, який каже: «О, редиска, я зараз буду тебе розщеплювати, а ти, огірок, в сторону, почекай».

     

    Ми можемо змішувати все, якщо нас нічого не турбує. Коли ми помітили, що якесь поєднання продуктів викликає в нас, до прикладу, здуття чи проблеми з травленням, то потрібно поспостерігати за собою й, за потреби, перестати поєднувати ці продукти. Потенційно здоровим людям кольорова тарілка приносить лише користь.

     

    Міф №13: «Треба їсти шість разів на день»

     

    Досліджень, які говорили б нам чітко, що треба їсти п’ять, шість, вісім, три чи два рази на день, немає. Головне – пам’ятати про кілька принципів здорового харчування. Перший – кількість прийомів їжі залежить від калорійності, що залежить від віку, статі, ваги, фізичної активності, від цілі (підтримати вагу, схуднути чи набрати), від стану здоров’я. Тому кожному потрібна різна кількість їжі. Хтось може вмістити цю кількість їжі у три прийоми, а наприклад, спортсмен, якому потрібно їсти 3500 кілокалорій, ймовірніше, не впорається за 2–3 прийоми.

     

    Тому їсти варто стільки разів, скільки комфортно у межах потрібної калорійності. Схуднути можна і на трьох-, і на пяти- і на шестиразовому харчуванні. Є гормональні проблеми, наприклад, інсулінорезистентність, коли трьохразове харчування найоптимальніше для того, щоб покращити роботу ендокринної системи. Але чіткого правила, що всім треба їсти шість разів за день, немає.

     

    Міф №14: «Від м’яса не набирають вагу – потрібно його їсти більше!»

     

    На міф, що від м’яса не набирають вагу, могла вплинути думка, що для схуднення потрібно їсти більше білків. Багато дієт базуються на обмеженні вуглеводів і жирів та вживанні м’яса й овочів, але худнують якраз через дефіцит калорій, а не через наявність м’яса. А від м’яса можна добряче набрати вагу залежно від того, як його приготувати. Якщо постійно їсти котлети і відбивні, то, звісно, ми наберемо вагу, бо їх приготування передбачає використання додаткового жиру, хліба, борошна, яєць тощо. Також саме м’ясо може мати різну калорійність.

     

    Чи можна прожити без м’яса? Проаналізуймо. М’ясо здебільшого належить до групи білкових продуктів. Відповідно, якщо ми його не їмо, то потрібно знайти йому альтернативу. Наприклад, крупи, тофу, бобові. Але м’ясо – це також джерело вітаміну B12, який є тільки в продуктах тваринного походження. Це можна компенсувати добавками, або все може бути гаразд і без його додаткового прийому, бо він накопичується в нашому організмі, тому перш ніж настане дефіцит, можуть пройти роки.

     

    Якщо ми відмовляємося від продуктів тваринного походження (м’яса, птиці, морепродуктів, риби, молочних продуктів, яєць тощо), то потрібно стежити за раціоном, щоб отримувати достатньо кальцію, вітаміну В12, насичених жирних кислот, цинку, міді й гемового заліза, яке засвоюється в нашому організмі до 40%. Негемове залізо з гречки, зелені, круп, бобових засвоюється до 10%. У рослинах немає гемового заліза. Тому прожити без м’яса можна, але потрібно стежити за своїм самопочуттям, здавати аналізи та консультуватися з лікарем, щоб вчасно отримувати всі поживні речовини. 

     

    Щодо м’яса і розвитку раку, то на сайті ВООЗ20 є чіткі рекомендації щодо обмеження ковбасних виробів, бо ці продукти стимулюють розвиток раку кишківника. Є рекомендація щодо обмеження червоного м’яса – до 70 грамів на день. Тому їсти м’ясо чи ні – це вибір кожного, головне – свідомий підхід до свого здоров’я.

     

    Міф №15: «Як очистити організм? Детокс-програму продаєте?»

    Я вже писала про це статтю, але нагадаю, що всілякі чистки не працюють. Чистити потрібно голову від дурної інформації, а організм чистить себе сам. У нас є прекрасні системи, які прощають нам все, що ми наїли. Це наша печінка, нирки, кишківник, шкіра, легені. Тому наша відповідальність – не шкодити цим системам. Не зловживати алкоголем і тютюновими виробами. Не навантажувати організм жирною й смаженою їжею. Не пити літрами каву. Всі ці розвантажувальні дні, детокси або біг довкола будинку, аби відпрацювати печиво, дурня.

    ТЕКСТ: Ольга Дорош
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?