ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису

    Страх буденних звуків внаслідок війни

    00:00
    00:00
    Медицина — 21.06.22
    ТЕКСТ: Ірина Ямборська
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Страх буденних звуків внаслідок війни

    Еян Ґудмен1 – ветеран війни в Афганістані. Він воював у провінції Гільменд, яка свого часу стала місцем найзапекліших боїв з талібами. Еяну пощастило повернутися додому фізично неушкодженим. Але після повернення він почав пити, не міг спати через нічні кошмари. Він змінився: дивився на себе в дзеркало і не впізнавав своє лице. Вже пройшло багато часу, відколи Еян повернувся додому і став сім’янином. Але він досі не терпить, коли його діти бавляться повітряними кульками, і не ходить на вечірки, якщо там є кульки, бо хтось може ненароком їх проколоти, тоді кулька лусне зі звуком, який знову поверне Еяна на поле бою.

    Нетерпимість до звуків

     

    Приблизно 60% чоловіків та 50% жінок переживають2 за життя хоча б одну шокуючу та небезпечну подію, після якої з’являється відчуття, що життю цієї людини або її близьким загрожує небезпека. Після таких травматичних подій може розвинутися посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), серед симптомів якого можуть бути спогади, кошмари та сильне занепокоєння, а також неконтрольовані думки про травматичну подію. Приблизно 6% населення США мають ПТСР. Тобто більшість людей, які пережили травматичні події (наприклад, війну, насилля чи природні катастрофи), здатні впоратися з цим, але навіть за таких умов ми можемо мати тимчасові труднощі з адаптацією та подоланням страхів і переживань. Спогади про травму можуть виринати у снах або тоді, коли ми відчуваємо щось, що нагадує про подію. Людей з ПТСР такі нагадування вражають сильніше, але і без ПТСР асоціації з травматичним епізодом можуть спровокувати страх, гнів та відчай. Наприклад, такими нагадуваннями можуть бути звуки з буденного життя, які в інших людей не викликають негативних відчуттів. 

     

    Серед військовослужбовців Сполучених Штатів, які брали участь у військових конфліктах в Іраку та Афганістані, дуже поширені скарги на зниження терпимості навіть до повсякденних звуків. Якось ветеран3 війни в Іраку, в якого діагностували посттравматичний стресовий розлад, прийшов на омріяний концерт гурту Metallica. Уже на початку виступу шум став нестерпним і чоловік відчув, що в нього може статися панічна атака. Йому довелося покинути стадіон, де відбувався концерт. Опитавши4 солдатів, які, як вони вказали, пережили бомбардування, дослідники побачили, що 33% чинних військовослужбовців та 48% ветеранів відчувають зниження терпимості до звуків. Серед тих, які не повідомляли про вплив вибуху, 28% та 34% відповідно також повідомили про зниження толерантності до звуків. Існує декілька видів такої нетерпимості. Їхні дослідження почалися не надто давно, тож часто праці з нетерпимості до звуку мають невелику вибірку. 

    Фонофобія

     

    Страх звуків, які потенційно не несуть ніякої небезпеки – це фонофобія5 (або лігірофобія). Людей з фонофобією можуть лякати звуки транспорту, стук дверей, феєрверки та будь-що інше. Так, батьки 12-річної дівчинки привели її до лікарні, бо та сильно лякалася раптових гучних звуків. Це почалося після святкування китайського Нового року, коли дитина почула раптовий постріл петард. Відтоді шелест пакета або лускання повітряної кульки були для неї майже нестерпними: вона плакала, тремтіла, в неї посилювалося серцебиття та пітливість. І хоча лякатися несподіваних гучних звуків – цілком нормально, але коли ми відчуваємо сильне занепокоєння, яке не відповідає справжньому рівню небезпеки, цей страх переростає у фобію. Під час огляду дівчинки ЛОР не виявив жодних проблем, батьки заперечували будь-які психічні розлади, і магнітно-резонансна томографія (МРТ) черепа також не показала уражень. Тож дівчинку спрямували до психіатра, і вже там у неї виявили фонофобію. Щоб позбутися страху, після кількох сеансів дівчинці запропонували малювати повітряні кульки, які усміхаються, а потім – як кульки лускають. Коли вона з цим впоралася, біля дівчинки почали проколювати повітряні кульки. За кожен сеанс дитину винагороджували, і вже через три місяці її стан покращився. А через шість місяців після терапії вона вже спокійно реагувала на феєрверки. 

     

    У цієї дитини діагностували фонофобію як специфічну фобію. Згідно з Діагностичним і статистичним посібником з психічних розладів6, діагностувати специфічну фобію як реакцію на травматичну подію можна лише у тому випадку, якщо у пацієнта не підтвердився посттравматичний стресовий розлад. Тобто якби така дівчинка жила в Україні і злякалася вибуху, вона могла б також боятися і феєрверку, і лускання кульок, але це не означає, що в неї були б інші симптоми, за якими можна було б діагностувати ПТСР.

    Мізофонія

     

    Термін «мізофонія»7 вперше використали Марґарет та Павел Джастербофф у 2001 році. Пізніше вони визначили8 мізофонію як стан, у якому людина негативно реагує на певні звукові моделі та/або на звуки, що виникають у конкретних ситуаціях, тоді як ця ж людина нормально переносить інші, значно голосніші звуки. Найпоширенішими звуками-тригерами у такому випадку є повторювані звуки, які видає людина: це може бути плямкання, шморгання носом, човгання ногами (але якщо когось дратує звук крейди по дошці або нігтів по пінопласту – це ще не мізофонія, адже відчуття роздратування через подібні звуки вважається нормою). Однак у кожного може бути індивідуальний набір звуків-тригерів. Дослідники в галузі психології та нейронауки Мерседе Ерфаніан та Ромке Роув опитали9 301 людину з мізофонією. Коли людям запропонували вибрати один з десяти варіантів для опису реакції на тригер, 60 людей відповіли, що вони відчувають сильну лють або паніку, тікають від тригера та/або «вчиняють насильство над неживим предметом». Тринадцять опитаних відповіли, що реагуючи на звуки-тригери «чинять фізичне насильство над людиною чи твариною…  можуть чинити насильство над собою (самоушкодження)». 284 з 301 вказали, що відчувають сильне роздратування, а 272 – що відчувають злість. У 90% опитаних, коли вони чують звуки-тригери, напружуються м’язи. 

     

    12% опитаних вказали, що мають діагностований посттравматичний стресовий розлад. В учасників дослідження з посттравматичним стресовим розладом були посилені виражені симптоми мізофонії. Але якщо люди з фонофобією бояться деяких звуків, то в людей з мізофонією звуки-тригери найчастіше викликають роздратування та лють. Дослідження показують, що мізофонія, ймовірно, може розвиватися і як реакція на травматичну подію, і без неї. Як реакція на травматичний досвід мізофонія розвинулася у 24-річного морського піхотинця Конора10 – ветерана війни в Афганістані, у якого діагностували також і ПТСР. Коли він був на війні, його загін ходив на патрулювання, а після повернення всі сідали їсти у тісному місці на базі. Через це Конор не міг терпіти звуки жування, цмокання губами, дихання ротом та інші. Під час перевірки реакції Конора на подразник побачили, що його голова помітно поверталася вправо, і він повідомив, що відчув скорочення м’язів правої руки і стиснув кулак.

    Гіперакузія

     

    Люди з гіперакузією11 сприймають повсякденні звуки довкілля як надзвичайно гучні та інтенсивні. Коли люди чують такі звуки, то можуть відчувати емоційний дискомфорт, страх і біль. Причинами можуть бути черепно-мозкові травми або захворювання внутрішнього вуха, але не обов’язково причиною є фізичні ушкодження. Гіперакузію часто діагностують разом із фонофобією та мізофонією. Це виснажлива хвороба, яка часто ускладнює повсякденне життя. Людям доводиться пристосовуватися або уникати ситуацій, які можуть викликати біль, страх та дискомфорт. Пацієнти часто повідомляли, що мусять носити беруші. Наприклад, музикант Пітер Сільберман12 має гіперакузію, яка розвинулася в нього разом із шумом у вухах та хворобою Меньєра – захворюванням внутрішнього вуха. Гіперакузія спочатку дуже заважала Пітерові, але потім знизилася до терпимого рівня. В інтерв’ю 2017 року Пітер говорив, що через хворобу йому довелося переїхати з Нью-Йорка, бо там він не міг повноцінно жити через шум. 

     

    Проаналізувавши13 дані 62 пацієнтів зі Швеції, у яких діагностували гіперакузію, дослідники побачили, що 56% пацієнтів мали принаймні один психічний розлад, і 3% мали посттравматичний стресовий розлад. Спеціалістка з розладів слуху Міріам Весткот описала14 лікування пацієнтки з посттравматичним стресовим розладом, у якої діагностували гіперакузію. Спочатку жінку лікували антидепресантами, адже її нетерпимість до звуку була пов’язана з тривогою та депресією, а не з фізичними ушкодженнями чи хворобами. А потім, щоб підвищити толерантність до звуків навколишнього середовища, її лікували способом десенситизації. Це метод лікування, під час якого людина, перебуваючи у розслабленому стані, поступово взаємодіє з факторами, які викликають страх. При успішному лікуванні пацієнт повертається до нейтральної реакції на те, що раніше лякало. Лікування пацієнтки з гіперакузією було успішним, тож згодом вона повідомила, що почала краще справлятися з гучними звуками. Через деякий час жінка змогла повернутися до гри на фортепіано.

    Різка реакція на зміну звуків

     

    Люди з ПТСР можуть різко реагувати не лише на звуки, які асоціюються з травматичною подією, або голосні звуки, а й просто на зміну звуку. Використовуючи енцефалограму – метод дослідження головного мозку шляхом фіксації електричних імпульсів нервових клітин – в університеті Бірмінгема побачили15, що люди з ПТСР демонструють посилені реакції мозку на зміну частоти тонів. Для цього експерименту залучили тринадцятьох чоловіків із амбулаторної психіатричної клініки. Всі вони мали діагностований ПТСР. Чоловікам запропонували переглянути тридцятихвилинний німий документальний фільм про птахів. Під час перегляду дослідники увімкнули псевдорандомізовану послідовність звуків. Стандартний тон мав частоту 1000 Гц і тривав 100 мілісекунд. А от 11% тонів мали частоту 1200 Гц і тривалість 50 мілісекунд. На результатах енцефалограми дослідники побачили, що люди з ПТСР мають посилену реакцію на зміну тонів у порівнянні з контрольною групою – людьми, які також пережили травматичну подію, але не мають ПТСР. Автори дослідження припускають, що мозок людей із ПТСР надмірно реагує та опрацьовує будь-які зміни в середовищі, навіть якщо вони не нагадують про травматичні події. Недоліком цього дослідження є невелика вибірка. Але якщо результати підтвердяться, то енцефалограма зможе допомогти діагностувати ПТСР. 

    Звуки травми

     

    У 2017 році благодійний фонд режисера Девіда Лінча випустив відео з назвою «Sounds of Trauma»16 про звуки війни. У першій частині відео глядач бачить бойові дії. А потім виявляється, що звуки на відео не були звуками з війни, а були звуками будильника, пралки, м’яча. Ми зараз добре розуміємо, яким страшним може здаватися сміттєвоз серед ночі та як страшно від протягу стукають двері. 

     

    Терапія може допомогти впоратися зі страхом звуків. Але варто пам’ятати, що знову призвичаїтися до них можуть не всі й не одразу. А коли у країні триває війна, краще тричі подумати перш ніж гучно вмикати музику надворі і тим більше запускати феєрверки.

     

    Шостого червня на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт17 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання та обігу піротехнічних виробів», у якому пропонується заборонити продаж та використання салютів та петард. Тож, імовірно, скоро свята без феєрверків можуть стати не лише нашою новою етичною нормою, а й законом.

    ТЕКСТ: Ірина Ямборська
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?