ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 24.09.19
    ТЕКСТ: Юлія Рябухіна
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    А ви, власне, хто?

    У переддень Битви сенсів: «Ґендер» пригадуємо статтю про ґендерний розподіл ролей у сучасному світі.

    Початок ґендерної революції в чотирьох словах описав Девід Боуї. Під час вручення нагороди Grammy в 1975 році головний андроґін свого часу в смокінгу та штанах кльош розпочав свій виступ словами: «Леді, джентльмени та… інші». Саме з цього моменту розмови про ґендерну ідентичність перейшли з категорії наукових досліджень у широкий формат публічного обговорення, що триває й досі. У 1958 році американський психоаналітик Роберт Столлер вводить поняття «ґендер». Не те, щоб він був першим, але воно нарешті закріплюється у слововжитку, має офіційну назву й особу, до якої можна привязати його появу (данина історії). Перше тлумачення поняття дуже просте – це набір соціальних характеристик, типових для статі, через який трактують правила поведінки жінки або чоловіка у суспільстві. Наразі поняття охоплює більше значень, тож можна вважати ґендер соціальним конструктом, до якого входять декілька рівнів тлумачення. По-перше, поняття ґендеру корелює з біологічною статтю, яку визначають за первинними і вторинними фізичними ознаками. По-друге, йдеться про ґендерну ідентичність, або самоідентифікацію. Власне відчуття належності до певної статі може не збігатися з біологічною статтю, проте це довго вважалося відхиленням від норми, тому про це майже не говорили. Третя складова – ґендерний ідеал. Це культурні та соціальні стандарти для жіночої та чоловічої статі, набір стереотипів та кліше, що їх ми бачимо в рекламі чоловічих дезодорантів та жіночих прокладок, сигарет та йогуртів для схуднення. Їх нам з дитинства нав’язують батьки, родичі та вихователі своїм «ти ж хлопчик» або «ти ж дівчинка». Ідеал залежить від культурних, географічних та когнітивних особливостей суспільства, але зі збільшенням інформації та стиранням кордонів ідеали стають міжнаціональними. Остання (проте зовсім не за важливістю) складова – статева, або ґендерна, роль. Це розподіл праці, прав та обов’язків між чоловіком та жінкою саме на основі статі. Якщо раніше чоловіки працювали, а жінки сиділи вдома і виховували дітей, то зараз ці ролі переплітаються. 

     

    Також слід зазначити, що ґендер додатково приписує людині гетеросексуальні вподобання. Це необхідно для продовження роду, для підтримання демографічного рівня, це «класичний» варіант, який начебто і є природним. Тобто ґендер – це матриця маскулінності та фемінності, яку вдягають на себе дівчатка та хлопчики, щоби віповідати стандартам суспільства. Ви – ідеальний представник, якщо гармонійно поєднуєте в собі всі чотири пункти. 

     

    Ви чоловік, який відчуває себе чоловіком, ви маєте потяг до лідерства та працюєте на високооплачуваній роботі? Вітаємо, повне співпадіння. Принаймні воно було таким. Раніше. Але що ж відбувається сьогодні? Набір рольових соціальних самоідентифікацій для ґендеру формувався тисячоліттями. Ролі «жінки» та «чоловіка», які ми вчимося виконувати все своє життя, виконували ще наші предки. З часу, коли люди жили в печерах, чоловіки ходили полювати на мамонтів, а жінки залишалися підтримувати вогнище, відбувалося створення та формування цих ролей. У своєму курсі «Соціологія» Нейл Смелзер, американський науковець, наводить приклад опитування студентів для визначення рис, що їх зазвичай використовують в описах «типової жінки» та «типового чоловіка». Тобто слухачам курсу було необхідно перерахувати усі можливі ґендерні стереотипи. Для жінки такими «рисами» виявилися: слабкість, безініціативність, покірність, емоційність, ніжність, емпатія, легковажність, залежність, пасивність, нерішучість, демонстрація прив’язаності до родини та гарно розвинена інтуїція. Натомість для чоловіка перелік був таким: агресивність, сила, стійкість, незалежність, лідерство, честолюбство, логічність, раціональність, об’єктивність, активна позиція та роль годувальника. Але чи дійсно ці поняття є типовими? 

     

    У 1935 році американська дослідниця-антрополог Маргарет Мід публікує книжку «Стать і темперамент», у якій наводить приклад розподілення ґендерних ролей у трьох племенах Нової Гвінеї. 

     

    Арапеші – народ, у якому і чоловіки, і жінки відчувають потяг до виховання дітей, ведення господарства і миролюбного способу життя. Ніхто не поспішає бути лідером, усі меланхолійні й доброзичливі. Мундугумори – народ, у якому ніхто не відчуває потягу до сім’ї, всі підозріло ставляться одне до одного. В цьому племені чоловіки продають жінок і доньок, приструнюють їх груповим насиллям, вимінюють на домашню худобу, до того ж матері можуть брати шлюб із синами, а батьки – з доньками. З моменту, коли жінка дізнається про вагітність, між чоловіком та жінкою починається конфлікт, бо один з подружжя невдовзі отримає суперника. Тчамбули – народ, у якому жінки захоплені рибальством та торгівлею в той час, як чоловіки займаються прикрашанням власної зовнішності. То чи справді такими поширеними є стереотипи, які наше суспільство продукує зараз? 

     

    Наразі наукова спільнота все частіше підіймає тему невідповідності суворого розподілу на «ч» та «ж» сучасній ситуації, бо такий стан – це соціально нав’язані стандарти, і чоловікам не обов’язково приховувати свою чуттєвість, а жінкам – бажання лідерства. Проте так було не завжди. Гейл Рубін у своїй роботі «Обмін жінками» наводить приклад аборигенів з Нової Гвінеї, де в більшості суспільств чоловіче та жіноче протиставляються одне одному як щось вороже. Тому період перебування хлопчика в лоні матері заперечує його маскулінність. Щоби подолати несприятливі для своєї мужності наслідки перебування в животі матері, хлопчику необхідно вступити в гомосексуальний зв’язок з кимось із дорослих чоловіків своєї родини. 

     

    «Жінки й чоловіки дуже відрізняються одне від одного. І не тільки загальною конституцією й роллю в появі потомства. В чоловіків і жінок є гормональні відмінності, наявність яких впливає як на емоційне тло, так і на швидкість і глибинні реакції на ті чи інші подразники. Наприклад, чоловіки агресивніші і конкурентні, а жінки більше проявляють емпатію і схильні до співпраці. Деякі вчені також доводять, що в чоловіків і жінок в середньому відрізняється будова мозку, що нібито пояснює різні когнітивні здібності (мовляв, жінкам простіша мовна діяльність, а чоловікам – абстрактна), способи орієнтування на місцевості (чоловіки мислять більш схематично, жінки – більш предметними категоріями) тощо. Тому традиційний розподіл соціальних ролей, в якому чоловік є годувальником, а жінка – берегинею, має під собою й цілком фізіологічні основи. Проте це більше стосується традиційного економічного устрою, в якому провідна роль відводиться чоловікові.

     

    В економіці, яка ґрунтується не стільки на конкуренції, скільки на співпраці, роль жінки буде набагато помітнішою. Тим більше зараз, коли для «добування хліба» потрібні не сила й агресія, а вміння налагоджувати та підтримувати соціальні зв’язки.

     

    Науково-технічна революція багато в чому дала жінкам нові кар’єрні можливості. Проте в традиційних суспільствах і розподіл ролей за промовчанням буде традиційним. У суспільствах, які переглядають традиції, все більше сімей домовляються, що жінки зароблятимуть гроші, а їхні чоловіки виховуватимуть дітей», – розповідає Віталій Жданов, терапевт Київського Гештальт Університету.

    Суспільство століттями нав’язувало ідею чоловіка-годувальника й жінки-берегині, хоча такий розподіл втратив свою актуальність одразу після того, як люди вийшли з печер у скляні офіси.

    Сексуальна революція перевернула з ніг на голову наше уявлення про те, що можна жінкам, а що – чоловікам. У 1990 році була опублікована книжка «Gender Trouble» американського філософа та спеціаліста з ґендерної взаємодії Джудіт Батлер. У сучас­ному суспільстві вона є іконою ґендерного руху. Якби не її книжка, світ не дізнався би про теорію ґендерної перформативності. Тобто ґендер і сексуальність вважаються речами взаємопов’язаними і, що важливо, начебто сформованими зсередини самою людиною. Проте за теорією Батлер, добровільності у формуванні ґендеру та сексуальності не так вже й багато, а ключову роль у цьому процесі відіграє саме суспільство шляхом нав’язування певних норм. Люди роблять це довго і, так би мовити, регулярно, тому зламати парадигму «жінка-ніжність/чоловік-агресор» буде не просто. І ось суспільство століттями нав’язувало ідею чоловіка-годувальника й жінки-берегині, хоча такий розподіл втратив свою актуальність одразу після того, як люди вийшли з печер у скляні офіси. 

     

    Проте цікавим залишається факт, що завдяки руху феміністок ми підтримуємо бажання дівчат проявляти маскулінні якості, а в той же час пригнічуємо чоловіків, що виявляють типові фемінні риси. Дівчаток з лідерськими здібностями називають бешкетницями, а хлопчиків, схильних до емпатії – маминими синочками. Це також є продукуванням ґендерних ролей: заохочення та осуд.  

     

    Надбанням руху ґендерних теоретиків стала квір-теорія, що її сформулювали, ґрунтуючись на працях французького філософа Мішеля Фуко, на початку 90-х років. Ґендерквір – поняття, що характеризує ґендерну ідентичність, відмінну від жіночої чи чоловічої. Це узагальнення для понять андрогінності, біґендерності, інтерґендерності, аґендерності та інших можливих варіантів. Квір-теорія переплітається з теорією Батлер: сексуальна орієнтація та ґендер зумовлюються не стільки біологічною статтю, скільки вихованням та соціокультурним оточенням. Тобто все частіше науковці намагаються вказати на те, що ґендер – це вибір суспільства, це роль, яку ви можете грати або ні. 

     

    У такої просвіти вже є свої наслідки. Так, з 2013 року в Німеччині при народженні дитини батьки мають право не обирати стать, якщо її неможливо точно зафіксувати, або можливий варіант, щоби людина мала право в перспективі обрати її самостійно. Але можна так ніколи і не зробити вибір: ви маєте можливість прожити життя без ідентифікації. В Австралії з 2014 року узаконили нейтральну третю стать (після випадку з Норрі Мей-Уелбі, який народився чоловіком, потім змінив стать, а потім вирішив, що не відчуває себе ані жінкою, ані чоловіком). У Пакистані є кхусри – трансґендери, яких держава офіційно визнала третьою статтю, а в Індії є хіджра, кількість яких досягає декількох мільйонів. Третя стать є в Новій Зеландії, Бангладеші, Непалі. Минулого року світом прокотилася хвиля LoveWins, а вже цього року Барак Обама виступив на підтримку прав транссексуалів. Взагалі, здавалося б, нереальний приклад! Teen Vogue на прикладі фотосесії в спідниці до коліна Джейдена Сміта, сина актора Вілла Сміта, розповідає про відмову від суворої гетеронормативності. 

     

    «Ґендерні ролі вже зміщуються, процес відбувається навіть без прийняття законів. Просто вони підтверджують зміни і тим самим трохи прискорюють їх у суспільстві. Людей третьої статі не стало багато з тих пір – цими законами скористалися одиниці. Основні зміни все ж приносить технічне й економічне обґрунтування та інституційний розвиток суспільства. Серйозно зміниться інститут сім’ї. Ще сто років тому сім’я була не тільки умовою суспільства, а і єдиним можливим способом економічного виживання. Не всякий чоловік міг дозволити собі харчування і побутове обслуговування без дружини. Тим більше, не всяка жінка могла заробити гроші на харчування та побут, а тим паче – для виховання дитини. Зараз люди можуть собі дозволити жити незалежно від цих умов, і ми бачимо, як ще один стовп суспільного устрою руйнується: все більше розлучених і неодружених людей. А сім’я як суспільний інститут – другий після економіки фактор, що впливає на розподіл ґендерних ролей. Думаю, скоро – в нашій країні вже в наступному поколінні – багато хто зможе вибрати життя з тією ґендерною роллю, з якою захоче. Більш того, в цій ролі буде можливість знайти собі й партнера. Проте таких людей в процентному співвідношенні буде небагато. Щоби в цьому переконатися, достатньо вивчити досвід найбільш розвинених в цьому плані країн Європи або досвід Австралії. Але представники традиційних ґендерних ролей просто будуть більш толерантними до вибору цих людей і навіть до вибору, який здійснюватимуть їхні діти. Тобто сама загостреність питання зійде нанівець. Перед суспільством будуть інші, складніші виклики», – додає наостанок Віталій Жданов. 

     

    Проблема ґендерної ідентифікації й розподілу ролей існувала дуже довгий проміжок часу, проте в неї не було відповідної термінології та їй не приділяли вдосталь уваги. Якщо уважніше придивитися до світу сучасного, ми побачимо, що наше суспільство з несамовитістю намагається поділити ґендерні ролі, нав’язуючи стереотипи з кожного кутка: рожеві сукні і блакитні светри, «мужні» і «ніжні» чіпси, жувальні гумки «для нього» і «для неї». А в цей же час на Заході ведуться роздуми над тим, щоб відмінити не такий вже і зручний спосіб ділення громадського туалету на жіночий та чоловічий. Один із яскравих прикладів для ілюстрації поглядів «у нас» та «у них» видав Facebook. Соціальна мережа відома і через лояльне ставлення до будь-якого типу соціальної статі. Декілька років тому вона надавала вибір для визначення власного ґендерного статусу з-поміж майже 50 варіантів! На момент написання цього тексту ви можете обрати з-поміж двох, якщо користуєтеся мережею з українською/російською мовою інтерфейсу, або з-поміж трьох, якщо зміните мову на англійську.

    ТЕКСТ: Юлія Рябухіна
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: