fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Україна — 18.08.21
ТЕКСТ: Олеся Павлишин
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Від малого до великого: чому в Україні хочуть затвердити ще один герб ‒ інтерв’ю з Андрієм Гречилом, частина 1

Верховна Рада от-от має розглянути питання про ухвалення Великого державного герба. Але спеціалісти з геральдики б’ють на сполох і стверджують, що проєкт, який хочуть законодавчо затвердити, ‒ геральдична нісенітниця. «Куншт» поговорив з істориком, головою Українського геральдичного товариства Андрієм Гречилом, щоб з’ясувати, звідки взагалі в Україні з’явилася ідея Великого герба і що відбувається з нею зараз. 

 

Розмова вдалася величенькою, і це лише перша її частина. Другу частину можна прочитати тут.

Як історично виникла потреба у гербах? 

 

Герби – явище суто європейське, воно виникло ще в період Хрестових походів (який розпочався в ХІ ст. – прим. ред.). Хоча і до того існувала практика, що для різних груп людей – племінних чи вже об’єднаних у якісь державні чи квазідержавні групи – використовували певні символи. Передовсім у мілітарній сфері.

 

Якщо говорити про сучасний період, то це є обов’язковою нормою, що кожна держава має закріплені державні (іноді використовується термін «національні») символи. Вони фіксуються в Конституційних актах, як правило. Нещодавно відбувалися Олімпійські ігри, і кожна країна, коли проходить на відкритті чи її представники виграють якісь медалі, презентується національними прапорами. І так само є практика використання гербів, хоча не всі держави світу мають герби. Частина має або емблеми, які не є геральдичними символами і не складені відповідно до геральдичних норм, або навіть просто печатки. Це вже залежить від того, в якій системі функціонувала держава.

 

Це добре видно у колишніх колоніальних країнах: скажімо, ті, які входили до Британської імперії, мають за зразок геральдичні символи за британською системою. Ті території, які були залежні від Франції, більше використовують емблеми або печатки. 

 

Якою була функція перших геральдичних символів?

 

Перша функція – це знаки власності та ідентифікаційні символи. Вони використовувалися в мілітарній сфері: коли відбувалися бойові дії, ватага на ватагу сходилася – щоб вони могли відрізнити одне одного. Поняття однострою чи інші відмінні знаки належать до пізнішого періоду. А в ті часи, коли відбувалася битва, щоб навести якийсь лад, в одному місці піднімали певний тотемний знак на жердці чи символ, прикріплений до древка, і воїни збиралися до цього одного призначеного пункту, щоб отримати нові вказівки, як вести бойові дії.   

 

Ми маємо навіть згадки в літописах, зокрема, під Галичем, що так українці-русини захопили польський прапор чи хоругву (термін по-різному вживався) і підняли в одному місці. Поляки збіглися, а русини їх там вибили до ноги. Такий ось приклад використання символіки.   

 

Така символіка використовувалась також як знаки власності. Ними великі власники – голови племен чи згодом великі феодали та монархи – мітили межові стовпи, борті, промислові дерева, худобу. Зокрема польські літописці-хронікарі кажуть, що литовськими символами – Колюмнами – мітили коней великого князя. Тобто символіка використовувалась як ідентифікаційний символ і як знак власності.

 

В Україні герби з’явилися десь у той самий час, що і в Європі?

 

Герби є різного типу. Передовсім вони використовувалися фізичними особами, тобто для різних воїнів. Не випадково геральдика як окрема знакова система, яка потім регулювалася, розвивалася, обростала певними правилами і нормами, склалася в період Хрестових походів. Вважається, що саме тоді система озброєння була вже в такому вигляді, що важко було відрізнити одного воїна від іншого, і треба було на щит, на одяг наносити відмінні знаки: рисунки, кольорові ділення щита, металева оббивка. Скажімо, хтось має на щиті білий хрест на червоному полі, в іншого – жовтий на зеленому, і так вони відрізнялися.

 

Також, мабуть, на геральдику великий вплив мало і те, що під час Хрестових походів європейці зіштовхнулися на Близькому Сході зі східною орнаменталістикою. Вона, очевидно, відмінна, але багата на тваринні мотиви, певну символічність у передачі зображень. Це так само в комплексі наклалося на цю традицію.

 

На українських землях найдавніші згадки, які ми маємо про використання гербів – це вже період Галицько-Волинської держави. Тому що та знакова система, яка існувала ще раніше в Київській Русі, не мала постійного значення. Герб відрізняється тим, що він має постійну графічну основу і в такому вигляді успадковується. А різні двозуби, тризуби в різних князів мали різне графічне виконання, певні відмінності. Тобто для конкретного князя вони, мабуть, виконували роль знака власності. Вони вживалися також і на монетах, от зокрема у Володимира Великого тризуб – вже цікавий символ: якщо трактувати у сучасних поняттях, він мав дійсно значення державного княжого знаку. Але це ще не був до кінця оформлений знак, як герб.

 

Тобто ще в часи Київської Русі тризуб гербом не вважався?

 

Ні, це був такий княжий знак, який підкреслював княжу власність, владу, повноваження. Він міг роздавати вірчі символи з цим знаком своїм намісникам, представникам, які збирали податки чи виконували іншу владну функцію на місцях. Ці люди показували такий знак як свідчення, що вони вповноважені представляти князівську владу. 

 

Поступово оформлялися також і герби для окремих територій. Згодом, з розвитком міського самоврядування розвивалась і міська геральдика. В Європі це самоврядування розвивалося здебільшого на основі німецького (чи так званого Маґдебурзького) права, якщо брати центральну континентальну Європу і наші землі. Місто отримувало певні самоврядні функції, незалежність від впливу королівської влади чи влади дрібних феодалів, мало свою канцелярію. Відповідно, щоб вести документацію, позначати свою власність, мірні ємності, які використовувалися під час різних торговельних операцій, виготовляли печатки з місцевими гербами. Так з’явилися перші герби різних міст.     

 

Ця практика на наших землях вже однозначно є з XIV ст., відтоді відомі печатки міста Львова, потім вони вже фіксуються в різних привілеях. На зламі XIV-XV ст. і дрібні містечка, наприклад, Коломия і Рогатин, мали зафіксовані герби і печатки, які використовувалися під час таких операцій. 

 

Також складалася ще одна система – церковна геральдика. Переважно це було в межах католицької церкви.

 

Також з розвитком цехових, мілітарних організацій з’являється корпоративна геральдика. Корпоративні герби виникають й у вищих навчальних закладах, університетах, але це переважно європейська практика. Тобто гама гербів була досить різна. Але якщо повертатися до наших земель, то насамперед це був розвиток особової геральдики, територіальної, і, зрештою, міської.     

 

Щодо територіальної геральдики. Чи були якісь яскраві відмінності між Західною і Наддніпрянською Україною? Адже вони часто були під владами різних імперій.

 

Після нападу монголів під проводом Батия, центральна Україна лежала практично знелюднена. Тільки північні території Київщини, Наддніпрянщини були заселені. Нічого дивного, що геральдика в основному почала розвиватися з земель Галицько-Волинської держави, Руського королівства. Функціонував і символ, який вже був територіальним для цього утворення: золотий лев, який спинається на скелю на синьому полі. Його колористика однозначно фіксується вже в 1410 році, коли в описі Грюнвальдської битви згадується прапор Львівської землі – синій з жовтим левом, який спинається на скелю.  

 

Зрозуміло, що все це відбувалося в межах європейських традицій, тому що через династичні шлюби і Данило Романович, і його сини мали сильну орієнтацію на центральноєвропейську політику, мали родинні зв’язки і з угорськими династіями, і з польськими, тому це все розвивалося в єдиному культурно-політичному просторі. Після розпаду Галицько-Волинської держави ці землі потрапили в залежність від Польської корони, від угорців, від Великого Князівства Литовського і розвивалися надалі в структурах цих державних утворень. 

 

Територіальний герб Руського королівства став виконувати функцію земельного символа для утвореного в XV ст. Руського воєводства, ввійшов до титулу польського короля, і на печатках та інших елементах фігурував як один з гербів земель, приналежних до Польської корони. З розвитком адміністрування інших територій, коли було сформоване також і Київське воєводство в структурі Польської держави, чи потім Польсько-Литовської, з’являються герби Київського воєводства із зображенням архангела (є різні трактування: часом трактується просто як ангел, часом, пізніше, – як Архангел Михаїл). Це все в межах єдиної практики центральноєвропейської геральдики відбувалося по всіх українських землях, які на той час були заселені і мали якесь адміністративне оформлення.

 

А чому саме такі символи – лев і Архангел Михаїл?

 

Лев – один із найпоширеніших символів у європейській геральдиці. Навіть якщо поглянути на сучасні державні чи земельні герби, можна побачити, що найбільш популярними є зображення геральдичного орла і геральдичного лева. І до сьогодні частина центральноєвропейських країн чи адміністративних земель його використовують – наприклад, у багатьох німецьких земель, у Швеції, Норвегії, Данії, Нідерландах, Бельгії символ лева фігурує і на державних гербах, і на гербах окремих адміністративних одиниць. 

 

Ця практика так само була запроваджена для руських земель. Тут, думаю, свій фактор відіграло питання, що Данило Романович назвав сина Левом. Ці речі до кінця донині не з’ясовані, його сини були названі доволі нестандартно, не мали звичних слов’янських імен на зразок Святослава, Ростислава. І місто Львів, яке планувалося як столиця, було назване чи то від князя Лева, чи, можливо, і від геральдичного знаку. Це все взаємопов’язане. Точної інформації нам джерела не подають. 

 

Але перші офіційні згадки і фігурування цього символа на печатках ми маємо тільки з XIV ст., тобто трошки пізніше. Печатки є з документів близько 1313 року, і там зображений лев, який спинається на скелю.  

 

А янгол – це традиційний християнський символ, в Україні досить поширений його культ. Є кілька основних культів: Богородиці, Архангела Михаїла, Святого Миколая. Вони зображені в багатьох гербах давніх населених пунктів. Скажімо, місто Луцьк має зображення Святого Миколая. Архангел Михаїл наявний у гербах багатьох міст з різного періоду, і це свідчить про поширення його культу. На Львівщині цей символ є на гербі міста Сколе, На Волині Клевань використовуює його зображення, в Сумській області – містечко Кролевець. Ще один поширений культ – Святого Юрія, так само шанованого в українських церквах, і він досить активно використовувався на символах окремих населених пунктів.      

 

Але для Київщини, можливо, це ще було пов’язано з місцевим культом Михаїла, з різними легендами, переказами, які зображали його патроном міста і захисником. Київське воєводство – це не сучасна Київська область, воно охоплювало території по обидва боки Дніпра, всю територію від Волині і до степу, який ще не був активно заселений.   

 

Як з’явилося потім поняття національного символа? І в Україні, і в Європі загалом?

 

Поняття національного символа – сучасне. Воно з’явилося з формуванням національних держав і з розпадом великих імперій. Більшість країн має зовсім «свіжі» прапори. Тобто вони переважно виникли і функціонують не більше ніж сто, іноді – двісті років. Найстаріший сучасний державний прапор – це данський Даннеброг, якому приблизно 700 років. Данія – монархічна держава, яка дивом вціліла і її ніхто не «з’їв», вона дожила до наших днів. Це інший випадок.

 

А є країни, які формувалися і оформилися як національні держави під впливом національно-визвольних рухів. І тому нічого дивного, що навіть польський прапор в такому вигляді, як він зараз є, біло-червоний, юридично був закріплений тільки 1919 року (з відновленням незалежної Польщі після Першої світової війни – прим. ред.). Коли ж йдеться про українську символіку, то синьо-жовтий прапор почав трактуватися як національний з пробудженням українців в Галичині, це події Весни народівВесна народів – хвиля європейських революцій, метою яких було створення національних держав. 1848 року. Тоді поляки дуже активно почали формувати свої візію відновлення польської державності, і це підштовхнуло українців, що вони також можуть претендувати на свою окрему державу в Галичині, чи принаймні на автономію і використання власних символів. 

 

За основу було взято символіку колишньої Галицько-Волинської держави, про яку я вже згадував: золотого лева, що спинається на скелю. Він трактувався як руський знак, як писали тоді в газеті «Зоря Галицька», і його кольори дали забарвлення для прапора. Використовувалися сині прапори із зображенням цього лева, або просто з двох кольорових смуг, «в руських красках», бо його було значно простіше виконати. Це локальне використання. 

 

А загальноукраїнського значення національні символи отримали тільки під час подій революції 1917–1921 років. Синьо-жовтий прапор був визнаний як загальнонаціональний без апеляції до галицького лева. Він сприймався в Україні як візуальне бачення українського ландшафту: голубе небо над золотим ланом пшениці. Таке було популярне трактування, і воно дуже припало людям до душі. Протягом 1917–1918 років цей прапор дуже активно використовувався не тільки скрізь по українських землях, але й за їхніми межами, де компактно проживали українці: на Далекому Сході, в Сибіру, Туркестані.

 

Зрештою в січні 1918 року Центральна Рада прийняла перші законодавчі акти щодо прапорів торговельного і військового флотів (там визначалося, що прапори блакитно-жовті) і закріпила їх юридично. Питання герба не було до кінця вирішеним. Але після того як Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, дуже гостро постало питання і про герб. 

 

Ті версії і думки, які обговорювали раніше, переважно стосувалися окремих територіальних знаків. Пропонували (найчастіше представники Галичини) використати лева, популярною була думка щодо Архангела Михаїла (тоді Архангел Михаїл використовувався як герб Києва і Київської губернії у складі Російської імперії). І була також версія історичного символа козака з мушкетом, тобто герба Війська Запорозького. Цей герб використовували на гетьманських печатках ще з кінця XVI ст. і на час існування автономної Гетьманщини, поки її не ліквідували у XVIII ст. Тобто була спроба повернути і цю історичну пам’ять.

 

І після проголошення УНР Третім універсалом Центральної Ради в Києві скликали спеціальну комісію. До неї входив Михайло Грушевський, провідні фахівці, які займалися охороною культурної спадщини, художники, Георгій НарбутГеоргій Нарбут – український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських банкнот і поштових марок., який повернувся з Петрограда до Києва, як фахівець з геральдики. Обговорення було досить цікаве, особливо позиція Михайла Грушевського. 

 

Грушевський виходив з політичних міркувань і вважав, що для України як нової держави треба придумати щось нове. Він орієнтувався на ті країни, які існували на той час і не мали монархічного устрою, тому навіть озвучував такі фантастичні ідеї, що можна взяти зображення плуга як символа визволеної праці. Символ плуга був на гербі Ліберії, першої вільної держави на Африканському континенті, не колоніальної і не монархічної, і Грушевський проводив певні аналогії. Але це було тільки на рівні розмов, на рівні пропозицій під час обговорення.

 

Схоже, що під час обговорення Нарбут наполягав на символі козака з мушкетом, бо він був любителем козацької старовини. На тому пункті вони з Грушевським, видно, трохи посварилися, бо Грушевський досить їдко вставляв шпильки Нарбуту в подальшому щодо його роботи. Так чи так, серед тих символів, які вони розглядали, було і питання про символ тризуба. Грушевський в одній зі своїх статей сказав, що цей знак наразі незрозумілий, не ясно, що він означає, і, мабуть, він для України як загальний герб не надається. Тобто він його відхиляв.

 

Напрацьовуючи ці пропозиції, комісія до кінця року ще не завершила роботу, не дала результатів. Але треба було друкувати гроші, і першу банкноту в сто карбованців (яка за старим стилем вийшла в грудні, а за новим – на початку січня 1918 року) малював Нарбут. Він там розмістив зображення тризуба. Потім Грушевський у газетній статті, трошки їдко підколов, що цей малюнок Нарбутові не вдався. Але це мало великий вплив, тому що люди побачили українські гроші і символ, який раніше був відомий тільки для вузького кола фахівців, істориків, археологів. Почалася популяризація цього знаку. 

 

Крім того, певну популяризаційну роль відігравала і книжка, яку видавав Михайло Грушевський ще 1912 року, «Ілюстрована історія України». Він помістив там зображення грошей періоду Володимира Великого, зображення цегли храму з тризубом і різні князівські печатки з левом, козацькі печатки із зображенням козака з мушкетом. Тобто ці всі речі люди могли оглядати. Це посприяло тому, що, як я вже згадував, в січні Центральна Рада ухвалила закон про флот, в якому було затверджено два блакитно-жовті прапори для торговельного і військового флотів. І у військовому в верхньому куті від древка був знак Володимира Великого з хрестом над середнім зубом – була певна легалізація цього символу.

 

Тоді події розвивалися досить стрімко. В січні більшовики почали наступати на Київ, витіснили з Києва Центральну Раду на територію сучасної Житомирської області, і тільки в лютому в місті Коростень ухвалили закон про державний герб УНР – як текстовий, без самого малюнка. Це відбулося 12 лютого за старим стилем або 25 лютого – за новим. Грушевський, який брав участь в цьому голосуванні, переосмислив своє ставлення до тризуба, погодився, і саме тризуб як знак Київської держави часів Володимира Святого – таке було формулювання – затверджено гербом Української Народної Республіки. 

 

Потім у своїй статті, пояснюючи, чому такий символ став гербом, він сказав, що цей знак є дуже оригінальним, він не подібний на всі інші, і головне, що він, з одного боку, апелює до традицій Київської Русі, тобто до спадковості сучасної України по київській державності ще з княжих часів, це дуже сильний політичний і геополітичний крок. З іншого боку, він теж уособлює соборність українських земель, тобто ідею, яка на той час була дуже важливою, адже українські землі були розділені між Російською імперією і Австро-Угорщиною. Тризуб уособлював період Володимира Великого не випадково, бо тоді під однією рукою було об’єднано всі землі, які на початок ХХ ст. були українськими етнічними, в одній державі.

 

Чому Нарбут поставив тризуб на банкноти, хоча він був популяризатором герба Війська Запорозького?

 

Він не заперечував тризуб. Нарбут дуже кохався в українському бароко. Навіть якщо по його творчості дивитися, і шрифти, які він розробляв, і оформлення різних книг, і інших художніх віньєток, грамот, він дуже активно використовував орнаменталістику українську і стилізував під це українське бароко, під період XVII–XVIII ст. 

 

І в геральдичній площині йому дуже подобався й імпонував козак з мушкетом, тим більше, що він і свій родовід виводив з українського козацтва. Він цієї думки дотримувався, але тризуб не відкидав. 

 

Повернувшись в березні до Києва (більшовиків тоді вигнали, з 1 березня вони втекли), Центральна Рада почала налаштовувати нормальне життя, і треба було зробити зображення гербів. Михайло Грушевський доручив це Василеві Кричевському – художнику, з яким його єднала спільна робота: Кричевський оформлював «Ілюстровану історію України», яку раніше видавав і щороку перевидавав Михайло Сергійович. Зрештою, Кричевський навіть ще до того мешкав в Києві на вулиці Паньківській в будинку Грушевського, який, на жаль, підпалили, коли більшовики в січні обстрілювали місто, і зокрема майстерня згоріла з великими колекціями Кричевського. 

 

Кричевський виконав ці проєкти, які 22 березня винесли на розгляд Центральної Ради. Зараз складно це все пояснити, тому що офіційного документа, що б затверджував герб 22 числа, немає. Просто один з малюнків підклали під закон, ухвалений у Коростені. Як видно з протоколу засідання, Грушевський на початку каже, що ескізи герба розглянуть наприкінці, а вже як доходить до кінця, говорить про закриття засідання і про те, що залишилося ще одне питання. Але ні обговорення, ні якоїсь дискусії, схоже, не було, тому що вона в протоколі не зафіксована. 

 

Кричевський зробив два рівноцінні малюнки. Вони не так геральдичні, як графічні. Вони представляли орнаментовані тризуби в декоративних вінках. Це мали бути оливкові вінки, вони досить сильно стилізовані. На мою думку, Грушевський вирішив, що немає сенсу добру пропадати, і сам написав, що один герб – великий, а другий – малий. Хоча вони за геральдичною побудовою однакові. Мабуть, це все фантазія самого Михайла Сергійовича, і інформацію про це він помістив у новому виданні 1918 року своєї «Ілюстрованої історії України-Русі».

 

Проєкти гербів Василя Кричевського

Тобто ніяких підстав робити окремі великий і малий герби тоді не було?

 

Це було просто наслідування практики тогочасних імперій. Українські землі були в складі Росії та Австро-Угорщини, і великі імперії мали на той час великі і малі герби. Можливо, Грушевський на це орієнтувався. Також потім потрібно було робити ще й велику і малу державну печатку, які використовували для особливих дипломатичних актів, для підписання міжнародних договорів, для скріплення агреманівАгреман – згода уряду країни на прийняття іноземного дипломата. чи грамот для послів. Відбувалося наслідування цієї практики. Хоча сенсу в малому і великому гербах абсолютно не було.

 

З іншого боку, почалася жорстка критика цих гербів, щойно їх опублікували. Йшлося про те, що вони не відповідають геральдичним правилам, дуже орнаментально зроблені. Критикував передовсім Нарбут. На той час, в кінці квітня, Центральну Раду вже розпустили, і до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. За гетьмана почалася робота зі зміни герба. Її доручили Георгію Нарбуту.   

 

Нарбут подавав як основний символ козака з мушкетом в восьмисторонньому щиті, а тризуб він розміщав як елемент над щитом, своєрідний клейнод. Однак ці проєкти до кінця існування Української Держави так і не затвердили, і проблема з гербом перейшла до Директорії, до Української Народної Республіки, яка відновила своє функціонування в кінці 1918 року.

 

У січні 1919 року в Києві засідає комісія від УНР, і той самий Георгій Нарбут має опрацьовувати герби для Української Народної Республіки. Там теж були ідеї зробити тризуб гербом України, а крім того ще створити великий герб, де б відобразити інші земельні символи. Але українська влада в Києві протрималася до кінця січня, і з приходом більшовиків, звісно, ніяких робіт щодо герба не проводили. Нарбут зрештою залишився в Києві і потім досить швидко захворів і помер, так що він тої роботи не завершив.

 

Чи можете уточнити щодо герба з оливковими гілками: що означає «надто орнаментально зроблений»? За геральдичними правилами так не повинно бути?

 

За геральдичними правилами, є певна стилізація в зображеннях, але вона все-таки більш натуральна. Наприклад, сучасний великий герб Естонії відрізняється від малого: малий – це тільки зображення в щиті, а у великому до щита доданий дубовий вінок. Дубовий вінок стилізований, але можна впізнати, що це листя дуба. Якщо ми подивимося на малюнки Кричевського, це стилізація орнаментальна.      

  

Кричевський сам по собі не був фахівцем з геральдики. Нарбут був дуже обурений такою роботою, тому що це не геральдика, це орнаменталістика. 

 

Чому з’явився оливковий вінок? Це видно зі статті Грушевського. Вінок мав би означати, що Україна – мирна держава. Він мав спочатку думки, що треба над щитом зобразити голуба, який летить з оливковою гілкою в дзьобі, або вінок, як на гербі Португалії. 

 

Але тут мушу повторитися, що 22 березня ці два малюнки були представлені на розгляд, опубліковані вони були трішки пізніше не встигли навіть нормально ввійти до вжитку. На печатках вони подавалися вже без вінка, натомість за той період вдалося знайти хіба що якісь ощадні книжки в банку, випущені з цим гербом. Тому що в кінці квітня Центральна Рада була розпущена, почалася робота гетьманської влади, і в такій подачі герб майже не функціонував.

 

Надалі більше використовувався (навіть з відновленням УНР) просто тризуб, він подавався на військових прапорах, емблемах, нашивках, на кокардах, без будь-яких вінків. 

 

Тризуб став дуже популярним. Це досить дивна річ, але короткі пояснювальні статті Грушевського чи витримки з них передруковували регіональні газети, і вони швидко поширювалися. 

 

Це, щоправда, породило купу різних народних версій значення тризуба. З’явилая версія, ніби це абревіатура, що вона розшифровується як «Воля». Але негативного сприйняття символу не було, всім він дуже сподобався, і це сприяло тому, що моментально символіка поширилася по всій Україні. 

 

З об’єднанням УНР і ЗУНР на початку 1919 року влада ЗУНР так само ухвалила тризуб для своїх структур, і ця інформація поширилася по українських діаспорах. Українці, які проживали в Канаді, Америці і на території Російської держави почали використовувати в своїй атрибутиці. 

 

Тризуб був оригінальний, він відрізнявся, не мав аналогів. От якщо говорити про левів і орлів, то білий орел на червоному полі – це герб Польщі, а от червоний орел на білому полі – це вже герб Бранденбурґа, сусідньої території.

ТЕКСТ: Олеся Павлишин
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті
Медицина
Інфекційні захворювання під час війни

Які інфекційні захворювання можуть загрожувати українцям, зокрема військовим, в умовах війни з росією? Розповідає лікар-інфекціоніст Федір Лапій.

Суспільство
П’ять міфів про українську вишивку

Довкола української вишивки є чимало легенд та не надто досліджених тверджень. Олександра Сторчай з Музею Івана Гончара розповіла про найпоширеніші помилки, які стосуються вишивки та вишитих сорочок.

Хімія
Як перевірити якість води у громаді

Забруднення водойм – ще один зі способів введення війни окупантами. Як розпізнати забруднення води та очистити її у побутових умовах?

Психологія
Як допомогти дитині навчатися, коли навколо війна

Як створити комфортні умови для навчання дітей в умовах війни? Розповідає психологиня Світлана Ройз.

Біологія
Замало чи забагато: як змінюється харчування через стрес?

З початку повномасштабної війни частина українців почала переїдати, частина – недоїдати. Що з цим робити і як стрес впливає на харчову поведінку?

Біологія
Як виспатися попри війну

Як покращити якість сну в різних умовах під час війни та чим небезпечна депривація сну? Розповідає біологиня Ольга Маслова.