Як ми знаємо, коли час прокидатися, а коли йти спати? Набагато сильнішими, ніж наші будильники є циркадні ритми.

Людина сприймає світло за допомогою ока. Світло проникає до ока та фокусується на сітківці, яка має світлочутливі клітини – фоторецептори, що реагують на світло і надсилають інформацію про нього через зоровий нерв у мозок. Цей процес необхідний для того, щоб бачити світ довкола. Процес формування зображення залежить також від двох класів фоторецепторів – паличок та колбочок, – які відповідають за сприйняття малоінтенсивного та яскравого світла відповідно. Проте у 1999 році вчені відкрили третій вид фоторецепторів (pRGCs), які продукують світлочутливий пігмент меланопсин.

Саме він бере участь у хімічній реакції під впливом світла, що своєю чергою змушує нервові клітини передавати імпульси у мозок. Сигнали надходять у супрахіазматичне ядро (групу клітин у передній області гіпоталамусу), які відповідають за циркадні ритми – відчуття зміни дня і ночі. Коли кількість світла зменшується, в організмі підвищується рівень гормону мелатоніну. Саме він дає тілу сигнал про те, що настала ніч.

Якщо людина, скажімо, працює у нічну зміну, вона піддається впливу штучного світла, що вводить в оману тіло. Яскраве світло пригнічує вироблення мелатоніну, що спонукає до бадьорості. Це порушує циркадні ритми і може призвести до проблем зі здоров’ям.