fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Ми теж не любимо поп-ап. Але нам потрібна твоя підтримка!

Ми теж не любимо поп-ап. Але нам потрібна твоя підтримка!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
ВІДЕО / 4 хвилини
ДИВИТИСЯ ВІДЕО

Сині кити – найбільші тварини, що коли-небудь існували. Їхня довжина дорівнює приблизно трьом автобусам, а вага – п’ятнадцятьом. Сині кити перевищують за своїми розмірами динозаврів. Завдячують вони таким параметрам середовищу, у якому проживають – воді. Океан забезпечує достатньо місця для росту тварини і мінімізує основний стримувальний фактор росту на суші – гравітацію. Гравітація обмежує розміри сухопутних тварин, адже їхні скелети повинні бути відносно невеликими для того, щоб нормально пересуватися суходолом. Плавучість (здатність тіла утримуватися на поверхні рідини) дозволяє морським тваринам мати неабиякі розміри.

Сині кити можуть похвалитися тим, що видають одні із найгучніших звуків серед усіх тварин. Гучність їхніх «пісень» сягає 188 децибелів (для порівняння, поїзд метро звучить на 100 децибелів, а сирена тривоги – на 130). Кити використовують ці звуки для комунікації. Звуки китів, які є  глибокими стогонами та ритмічними імпульсами низької частоти, можна почути на відстані до 800 кілометрів.  

 

Вік синіх китів можна визначити за допомогою їхньої … вушної сірки. Щопівроку новий шар сірки утворюється всередині вушного каналу кита. Сірка слугує захистом вушного каналу і допомагає проводити звуки у внутрішнє вухо тварини. Шари сірки у вухах кита є таким самим індикатором віку, як кільця у дерев. Середня тривалість життя китів становить від 80 до 90 років. За допомогою досліджень вушної сірки вченим вдалося знайти найстарішого представника синіх китів, якому було 110 років. 

 

Сині кити можуть з’їдати до чотирьох тон їжі на добу. Це вага одного африканського слона. Однак попри свої гігантські розміри, кити живляться планктоном (крилем). Кити використовують вентральний мішок під нижніми щелепами, щоб збирати туди зграї крилів разом з водою. Далі тварина проштовхує воду крізь рот та «китовий вус», що складається з 360 до 800 довгих (від 20 до 450 см) пластин. Вони розташовані поперек ясен з інтервалами до 1,2 сантиметра, закриваючи з боків ротову порожнину. Внутрішній край та вершина кожної пластини розщеплені на тонкі й довгі щетинки, що утворюють своєрідне густе сито, яке дозволяє китами відціджувати з води планктон.

 

У 19 столітті китовий вус використовували у модній індустрії й помилково вважали кісткою. «Китовий вус» складається з кератину – міцного та гнучкого матеріалу, який зручно було використовувати для виготовлення каркасів для капелюхів і спідниць. Через високу комерційну цінність «китового вуса» та інших частин тіла, сині кити опинилися на межі знищення. На щастя, сьогодні міжнародні заборони на їхній вилов дозволяють китам поступово відновлювати свою чисельність.

ТЕКСТ: Nat Geo Wild
Ілюстрації: Torulus,
Nat Geo Wild
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: