ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Космос — 03.07.19
    ТЕКСТ: Юлія Білоус
    Фото: КБ «Південне», Куншт
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Відірватись від Землі

    Роман Михальчишин – провідний інженер-конструктор КБ «Південне» і представник Space Generation Advisory Council в Україні. Романа складно упіймати, але, на щастя, нам вдалося зустрітися перед поїздкою в Лондон на воркшоп для молодого покоління в космічній галузі Європи. Наша розмова відбулася наприкінці травня.

    Наприкінці червня Роман потрапив до п’ятірки переможців Премії європейських космічних лідерів. Він потрапляє до списку лауреатів нагород міжнародного значення уже третій рік поспіль. Ми поговорили про український космос, можливості для тих, хто хоче долучатися до розвитку космічної галузі й те, як Роману вдається займатися наукою, працювати над модернізацією пневматичних і гідравлічних систем ракет-носіїв і водночас брати участь у міжнародних заходах, пов’язаних із розвитком космічної галузі.

    Учора мене запросили виступити й розповісти про українську космічну галузь перед представниками компанії Airbus, яка думає про те, щоб відкрити тут свій хаб. Завтра я вирушаю в Лондон на зустріч Space Generation Advisory Council. Це неприбуткова громадська організація, створена під егідою ООН близько 20 років тому. Головна її мета – залучення молоді до космічної діяльності, розширення знань і поглиблення наукової діяльності. Можна отримати допомогу зі вступом до аспірантури, чи ґранти для участі в міжнародних космічних заходах, чим мені кілька разів вдалось скористатися. 30 травня в Лондоні починається воркшоп для покращення співпраці та поширення знань серед молодого покоління в космічній галузі Європи. На цю поїздку я отримав стипендію – 400 фунтів. Якщо летіти лоукостами, можна вкластися в цей бюджет.

     

    До Space Generation можуть долучитися лише ті, хто навчаються чи працюють у галузях, які можуть бути корисними для космосу, чи будь-хто, хто хоче долучитися до розвитку космічних досліджень? Як щодо гуманітаріїв?

    Стосунок до космосу неможливо якось лімітувати. До цього питання можна підійти і з філософської, і з філологічної точки зору. Навіть на Міжнародному астрономічному конгресі є секції, пов’язані з філософією, філологією та багатьма іншими напрямками. Їх щорічно відвідує понад 5 тисяч людей. Стати частиною Space Generation можна безплатно. Потрібно зареєструватися у них на сайті1, вказати свої дані, і якщо запит схвалять, то надалі можна брати участь у будь-яких заходах організації. 

    У Space Generation існують обмеження за віком – від 18 до 35 років. Про точну кількість учасників організації я сказати не можу, але це точно тисячі. 

    Згідно з даними за липень 2017 року, у Space Generation Advisory Council було 12 133 учасників.

    Ви займаєтеся просвітницькою діяльністю в Україні стосовно діяльності організації?

    Це мої обов’язки у Space Generation як національної «точки контакту» в Україні. 

     

    Чи вдається вам залучити молодих українських спеціалістів?

    Частково так, але головна перепона – слабке знання англійської. Багато охочих, багато людей з хорошими ідеями, але їх потрібно описати англійською, надіслати, виграти ґрант, а потім поїхати виступити. Це стає певним бар’єром.

    Повернімося тепер до початку. Україна і космос. Я так розумію, що для загалу уявлення про українську космічну галузь завершується на Каденюку і на знанні про існування КБ «Південне». Загального розуміння, що робиться зараз в цій галузі, немає. Що таке Україна для космосу сьогодні?

    Сьогодні 20 тисяч людей у нашій державі працює на космічну галузь. Це велика цифра. В Україні виготовляється перший ступінь ракети-носія Antares. Це американська ракета-носій, раніше її обслуговувала компанія Orbital, а зараз – Northrop Grumman. Головна ціль ракети – доставка вантажів на МКС (Міжнародну космічну станцію – прим. ред.). Antares – двоступенева ракета, яка виводить на орбіту космічний корабель Orion, котрий потім на швидкості приблизно 28 500 км/год виконує складне стикування з МКС. Перший ступінь цієї ракети виготовляється у нас в Дніпрі й транспортується до США. 

     

    Тобто Україна співпрацює на державному рівні?

    Так. 

     

    А діяльність приватних організацій, які займаються космічними дослідженнями, у нас, якщо не помиляюся, заборонена законом?

    Я не юрист, а інженер, тому точно сказати не можу, але з того, що я читав, я так розумію, що приватна космічна діяльність у нас не заборонена. Проте вона має цілком підпорядковуватися Державному космічному агентству. Тобто всі працівники повинні стояти на балансі, проходити всі форми дозволу роботи з космічною технікою, діяльність ця повинна бути прозорою для Космічного агентства. У такому випадку це можна робити. 

     

    Державне космічне агентство у нас здійснює регулювання?

    Це свого роду наше NASA. У Європі є ESA – Європейське космічне агентство, NASA – в Америці, JAXA – в Японії, CNSA – у Китаї, CSIRO – в Австралії тощо. В інших країнах теж присутнє таке підпорядкування. Не може людина, наприклад, приїхати в Америку чи Європу та влаштуватися на роботу, щоб будувати ракети. У випадку супутників таке можливо, але у випадку ракет – ні. Усюди існує подібний закон: як у нас є форма допуску до роботи з державною таємницею, це є всюди, хоч може якось інакше називатися. У нас на державних підприємствах не можуть працювати люди з інших країн.

     

    Тобто ми навіть іноземних експертів не можемо залучати?

    Можемо, якщо це робиться в розрізі наукової діяльності.

     

    Але для практичного втілення ні?

    У практичному, наскільки знаю, – ні. Хоча, напевно, є можливості, про які я не знаю.

     

    Чим іще займається Україна, окрім Antares?

    Ще одна вагома участь України – це ракета-носій Vega, європейська ракета для доставки малих супутників на навколоземні та полярні орбіти (спільний проект Європейського космічного агентства та Італійського космічного агентства – прим. ред.). Україна виготовляє двигун на рідкому паливі для верхнього – четвертого – ступеня ракети-носія. Уся ракета працює на твердому паливі, а верхній ступінь – на рідкому. Якщо двигун на рідкому паливі, то це дозволяє, наприклад, увімкнути його, вивести один супутник, від’єднати, потім змінити нахил чи орбіту та вивести інший супутник. Це дає гнучкість. За один раз можна виводити групу супутників. 

    До України звернулися за таким двигуном, бо ми добре вміємо їх розробляти. Виготовляємо й постачаємо туди, а вони вже цей двигун використовують.

     

    А який зиск звертатися до України? У нас дешевше? Чи кращі спеціалісти?

    Здебільшого до нас звертаються в межах тих галузей, де ми маємо хороший досвід. Американці, наприклад, звернулись, бо в нас колись літала ракета «Зеніт». Можемо не звертати уваги на слова Ілона Маска, що ця ракета найкраща… одразу після Falcon. Так сказав би кожен власник компанії. Але навіть якщо так, то до 2013 року «Зеніт» була найкращою ракетою, просто ніхто не знав, не говорив і не заявляв про це так, як це зробив Ілон Маск. Це вже наша проблема. Якби люди знали, що в Україні до 2013 року виготовлялася найкраща ракета у світі, то, можливо, до космічної галузі ставилися би по-іншому. 

     

    Як ви думаєте, чому космічну галузь так погано висвітлюють у ЗМІ? Вони не вбачають у цьому прибутків?

    Стосовно ЗМІ я взагалі не знаю, там якісь політичні аспекти. Загалом не бачу в ЗМІ якогось такого цікавого контенту, скажімо, про науку, скоріше показують щось на кшталт «Кішка народила 10 кошенят».

     

    Тобто якщо підсумувати, то Україна – космічна держава? Ми можемо виготовляти ступені. А чи можемо виготовити цілу ракету?

    Так, зараз ведуться роботи у цьому напрямку. Проводиться екологічна оцінка в Канаді, там це дуже важливо, оцінки проводяться протягом року. Якщо все пройде добре, до середини літа повинен з’явитися висновок, чи можна будувати космодром на території Канади. Якщо так, то українська компанія КБ «Південне» буде випускати документацію на цей космодром. Будівництвом займатиметься канадська компанія Maritime Launch Services за підтримки українських фахівців, і згодом із цього космодрому будуть запускати на 100% українську ракету-носій «Циклон-4М» для доставки супутників на навколоземні та полярні орбіти. 

    Це гарний підхід, адже близько 75% усіх супутників виготовляється в Америці, при цьому якщо запускати супутники з Канади, це не вимагає додаткових затрат. Наприклад, якщо везти її в Китай, потрібно отримати різні дозволи, це складно, у Канаді з цим простіше. Водночас вагова категорія у них із Falcon різна. Наша ракета менша, і, оскільки у SpaceX є замовлення на п’ять років уперед, то це така вагома ніша, яка з погляду бізнесу може бути привабливою. У цьому році будівництво тільки починатиметься, і за умови, що фінансування буде без збоїв і все буде добре, це можна буде здійснити десь за три-чотири роки.

    Станом на 2 липня проект ракети-носія «Циклон 4М» успішно пройшов детальну екологічну перевірку канадського Департаменту екології. КБ «Південне» скоро підготує всю документацію для створення нового космодрому

    Які ще організації в Україні займаються космічними розробками?

    Тут в Києві є казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», що займається різними приладами для супутників. «Київприлад» також виготовляє прилади для супутників. У Харкові є два підприємства – ХАРТРОН-АРКОС і ХАРТРОН-ЮКОМ. Одне із них, можливо, досі виготовляє системи керування для модулів пілотованих місій на ракети «Союз», адже зараз тільки на російських ракетах літають космонавти. Скоро це зміниться, але поки так. Також існує науковий центр у Дніпрі, і ще декілька підприємств. 

     

    Чи вистачає людей на таких підприємствах?

    Враховуючи, що в Україні три вищі навчальні заклади (Київська політехніка, Дніпропетровський національний, Харківський авіаційний) щороку випускають близько двох сотень студентів з відповідною підготовкою, працівників не бракує. 

     

    Це якась конкретна спеціальність? Космічні розробки, ракетобудування…

    Наприклад, я навчався у Дніпровському національному університеті ім. О. Гончара, і там є кафедра двигунобудування, де навчають розробляти електродвигуни, двигуни на твердому паливі, двигуни на рідкому паливі – усе це можна вивчити на одній спеціальності впродовж п’яти років. Спочатку у студентів однакові предмети, ближче до закінчення йде розподіл, потім обирається спеціальність для диплома. Також є кафедри проектування і конструкцій літальних апаратів, енергетичних установок, захисту інформації, матеріалів та інші. Можливо, деяких спеціальностей не вистачає, але це не суттєво.

     

    Які проблеми трапляються на шляху до розробок? Як щодо фінансування?

    Насправді на українську космічну галузь виділяють приблизно у 700 разів менше, ніж у США. Тому з погляду віддачі Україна, можливо, одна з перших у світі. Просто всі розробки для космічної галузі – це доволі затратна справа. 

     

    А бюрократичні проблеми бувають?

    Так, звичайно, є система, різні дозволи й все таке. Так само, як, мабуть, і в інших галузях, важливо, щоб розробки розвивалися дуже швидко. А внаслідок цих бар’єрів у нас це не може відбуватися так швидко, як в інших країнах. 

    Загалом буває кумедно: кажу, що я з України і за 200 км від мого дому розташований географічний центр Європи. Людей це дивує

    Чи дозволяють вам стажуватися, переймати досвід в інших країн?

    Прецедентів поки не було, хоча деякі дослідження були би цінними для України. Якщо поїхати на дослідження кудись, то фінансуватися вони будуть там, а спеціаліст потім приїде сюди вже з досвідом – і Україна на це нічого не витратить. Поки що, я думаю, через певні обмеження, пов’язані з конфіденційністю, не так легко поїхати кудись на стажування. Хіба піти з роботи, постажуватися й знову повернутися. 

     

    Але конгрес ви все-таки відвідали.

    Так, але це не стажування, це участь у конференціях. 

     

    А участь бере КБ «Південне» чи окремі люди?

    КБ «Південне». 

     

    Тобто у вас є свій стенд на конгресі?

    Коли як, залежить від фінансової ситуації і відстані до місця, де проводиться конгрес.

     

    У скількох таких конгресах на рік ви берете участь?

    Найважливіший конгрес проводиться один раз на рік (йдеться про Міжнародний астрономічний конгрес, який цьогоріч відбудеться у Вашингтоні – прим. ред.). Крім того, цього року я був у Китаї. Їхав представляти КБ «Південне», але фінансування було від ООН. Коли проводяться якісь форуми, то є можливість відправити свої матеріали, і якщо вас оберуть організатори, можна отримати фінансування і їхати. Туди я їздив як у відрядження, цього разу, у Лондон, вже як приватна особа. За кошти Space Generation Advisory Council. 

     

    Які можливості на конгресі існують для молодих фахівців? 

    Найцінніше – це те, що відбувається до конгресу. Можна з кимось сконтактувати та списатися заздалегідь, із кимось зустрітися. Можна виступати не з однією доповіддю, а з декількома, можна виступати на пленарних засіданнях. Над усім цим потрібно працювати до конгресу, їхати підготованим і вже там реалізовувати. Також там багато цінних матеріалів. У кого що нове з’являється, передусім про це розповідають на конгресі. Майже всі відомі фірми там присутні і виступають з доповідями. 

     

    З погляду досвіду конгрес – це дуже корисно. Для нетворкінгу, наприклад. Перед конгресом завжди протягом трьох днів – четверга-суботи (а конгрес починається з понеділка) – відбувається Молодіжний конгрес. Минулого року в Бремені були доповіді загального змісту, мотивувальні, стосовно економіки і майбутнього космосу, також були роботи в групах. Усі учасники ділилися на сім робочих груп, у кожній – 14 людей, своя кімната і два дні на те, щоб підготувати презентацію, а потім із нею виступити. Це був цікавий досвід: кожен готував свій слайд, вирішували разом, на яку тему. Експромтом усе, але досить хороші ідеї створюють і представляють. У Лондоні, куди я їду, теж таке буде.

     

    Скільки всього конгресів ви вже відвідали?

    Міжнародних астронавтичних – два, у Мексиці і в Бремені. У Китаї та в Бонні на форумах ООН також виступав із доповідями, брав участь у конференції з питань космічної безпеки у Тулузі. Також був на найбільшій у світі авіакосмічній виставці Le Bourget у Парижі.

     

    Вам вдається там познайомитись з важливими людьми з відомих компаній? Які надихають?

    Звісно. Скрізь завжди багато цікавих доповідей. З останнього, де я був, у Чанші, в Китаї, представник Британського космічного агентства мав дуже потужну промову про місто майбутнього та роль космосу в цьому.

     

    Про Україну запитують? 

    Так. Дехто дивується. На жаль, про Україну не дуже знають як про космічну державу. 

     

    А що знають? Що в нас був Каденюк?

    Знають про Корольова, що він народився в Україні, про його музей у Житомирі. Про Каденюка не дуже знають. Якщо говорити про Antares, можна розмову привести до України – знаєте таку ракету? Перший ступінь у нас робиться. А загалом буває кумедно: кажу, що я з України і за 200 км від мого дому розташований географічний центр Європи. Людей це дивує.

     

    Що потрібно зробити, щоб про Україну в космосі знали більше? Зрозуміло, що це розробки, співпраця із західними та східними партнерами, спільні проекти. А з іншого боку, якщо ми не будемо про себе говорити, то про нас теж не будуть говорити. Як виправити цю ситуацію?

    Це потрібно паралельно розвивати. Якщо не буде нових розробок, а лише те саме, що було раніше, гарно презентувати, то люди все одно зрозуміють, що нічого такого тут немає. Але якщо не говорити і займатися передовими речами, то про це теж ніхто не дізнається, профіту не буде. Потрібні передові розробки й правильний меседж, маркетинг. 

     

    Які у нас шанси розробляти передові речі для космосу? За яких умов? Чи вони вже робляться, просто дуже повільно?

    У нас деякі передові речі робляться, але вони не дуже проривні. За моїми спостереженнями, компанії, що вийшли на ринок або лише збираються, перспективні лише тоді, коли у них є щось, чого немає у інших. Хтось заявляє, що буде виготовляти ракету повністю за 60 днів. Це дуже короткий термін! Хтось каже, що лише з одним ступенем буде літати в космос. Повинна бути якась гучна фішка, основа проекту, яка є інноваційною. 

     

    Це все приватні компанії? 

    Так.

     

    Але ж, наскільки розумію, щоб це повністю розквітло, потрібно міняти законодавство?

    Думаю, так. Але один із законопроектів на цю тему, який зараз перебуває на розгляді в Раді, на мою думку, зовсім непрохідний2. Тобто навіть з точки зору Європи та інших країн, Україна стала би тоді небезпечною зоною. Якщо космічну галузь не контролює держава, то під виглядом космічних ракет можна легко виготовляти військові. Це буде небезпечно. Потрібно знайти баланс. Держава повинна контролювати процеси, але це має стати простіше з погляду дозволів, щоб можна було це все швидше організовувати.

     

    Чи є в нас шанси на появу українського Ілона Маска за кілька років?

    Мабуть, питання до українських олігархів. В Україні є достатньо людей, які могли б потягнути космічну діяльність самотужки, але їм це не потрібно. Космічні проекти починають окуповуватися значно пізніше, ніж в інших галузях. Це щось подібне до володіння футбольними клубами, там немає особливого прибутку, це більше для задоволення. Це має подобатися. Космос міг би стати хорошим міжнародним брендом для них, і в майбутньому він міг би приносити хороший прибуток.

     

    Давайте ще поговоримо про космодром в Україні. Це взагалі можливо? Я чула, що близькість до екватора спрощує відправлення ракет. Чи вигідно Україні мати космодром, зважаючи на наше географічне розташування? 

    Стосовно вигоди відправлення з екватора. Наприклад, у Канаді буде нова версія «Циклон-4М», а попередній проект планувався до запуску з території Бразилії, що близько до екватора. Потім оцінювали ефективність запуску в Канаді, і виявилося, що це втрата корисного навантаження на 15%. Запуск з України є проблематичним не через відстань до екватора, а тому що траса польоту не повинна проходити над густозаселеними ділянками планети. Про всяк випадок.

     

    Якщо розглядати Америку – зручно, з двох боків океан, запускайте, куди хочете. У випадку України потрібно вирішувати деякі аспекти з сусідніми державами. Як-от із Туреччиною. Прокласти шлях якось по іншому, наприклад, на Захід – узагалі проблемне питання. Можливо, якщо з півночі України запускатись, то проліт над Туреччиною буде меншим. Запускатися можливо, але ось ці аспекти потребують вирішення. 

     

    А загалом це питання обговорюється?

    Так. Є проект КБ «Південне». Ракету «Циклон-1М» планують запускати з України. Це українська триступенева космічна ракета-носій надлегкого класу, яка виводитиме до 750 кг корисного вантажу на сонячно-синхронну орбіту висотою до 600 км. Для створення цієї ракети планують використовувати композитні метали.

     

    Також для України гарна можливість – це авіаційний старт. По-перше, у нас непогано розвинена авіаційна галузь, побудований найбільший літак у світі. Не знаю, як тепер зі Stratolaunch (йдеться про систему повітряного старту, зокрема про літак-носій Stratolaunch Model 351 – прим. ред.), були випробувальні польоти, за розмахом крила він, напевно, буде більший, ніж «Мрія», але за вантажопідйомністю – ні. Уявіть, літак вилітає на висоту 20-30 км і може ракету випустити вже над океаном. Цей напрямок, можливо, найкраще підходить для України і має хорошу перспективу. Проте тут є певні технічні проблемні моменти. Наприклад, літак «Мрія» може перевезти навіть три ракети легкого класу, але, коли ракета під час польоту виходить з літака, в останнього відбувається різке зменшення маси і розрахунки показують, що він може втратити керування. Якщо вирішити технічні моменти, це буде гарний напрямок. Варто зазначити, що один такий проект є – ракета Pegasus. Американська компанія Orbital запускає цю ракету за допомогою літака. Щоправда, проект виходить дорогим, і ракета дуже маленька й виводить тільки супутники малої ваги. 

     

    Найважливіше питання, яке я ще не поставила. Написано, що ви – провідний інженер. Якщо говорити простими словами, чим ви займаєтеся? 

    Я займаюсь розробками двигунних установок. Беру участь у розробці ракет-носіїв Antares, «Циклон-1М», «Циклон-4М», і ще декількох проектів, які перебувають на початковій стадії.

     

    А ви були на запуску? Цікаво було би почути враження, як ракета з вашими розробками всередині летить у космос…

    На жаль, не був. Звісно було би цікаво, проте Antares все одно можна назвати радше розробкою тих, хто старший за мене років на вісім та більше – тоді це все починалось, і вони займаються цим проектом від самого початку.

     

    Вас не намагалися переманити інші компанії?

    Та ні. Як українське законодавство у галузі розробки ракет космічного призначення, так і європейське чи американське не дозволяють брати на роботу іноземних фахівців. У Європі можуть працювати спеціалісти з країн, що входять до складу Євросоюзу.

     

    Тобто якби ми були в ЄС, обмін кадрами був би легшим і продуктивнішим?

    Одна із цілей Українського космічного агентства – злиття з Європейським космічним агентством. Існують національні космічні агенції в Італії, Франції чи Німеччині, вони, власне, функціонують як філії Європейської. Таке злиття стало би гарним рішенням для української космічної галузі.

    Так само, «Горизонт-2020» – фонд, з якого можна отримати фінансування на хороші розробки. Україна ніби може брати участь, але це складно, адже потрібно знайти партнера з європейських країн, і основне фінансування буде йти саме цьому партнеру. Тобто можливості є, але вони дуже обмежені. А це (злиття – прим. ред.) відкрило би доступ до «Горизонта», а також до інших переваг європейської космічної галузі. 

     

    Що ви вважали би своїм найбільшим досягненням як провідного інженера КБ «Південне»? Що мало би статися, щоб ви могли сказати: я зробив визначну річ для України і для космосу?

    Це мав би бути проект, у якому я брав участь від початку і до самого кінця, і щоб він полетів у космос.

     

    Це має бути повноцінна українська ракета?

    Так. Хотілося б чогось більш інноваційного, ніж просто ракета. Скажімо, один проект, із яким я минулого року виграв ґрант для поїздки в Бремен і потім через місяць для поїздки в Бонн – це ракета, мета якої не польоти в космос, а доставка корисних вантажів у місця катастроф. На сьогодні найшвидший транспорт у світі – ракета, вона у декілька разів швидша за літак.

     

    Яка середня швидкість ракети?

    Для виведення ракети на орбіту потрібна перша космічна швидкість – це 7,91 км/с. Такої швидкості треба досягнути, тому для приблизної середньої швидкості можна розділити її навпіл. І це тільки для низької орбіти. Для дальнього космосу треба відірватися від земного тяжіння, тому тут швидкість сягає 11,2 км/с. Тоді середня швидкість, якщо рахувати від цього – це 5,6 км/с.

     

    Якби ракета доставляла вантажі на місце катастрофи, це зайняло би десь до години в будь-яку точку Землі?

    Так, навіть менше. Ідея в тому, що використання комбінованого двигуна – ракетного та авіаційного – дозволило би ракеті злітати, як літак, та не використовувати окислювач із баків ракети до тієї висоти, де закінчується повітря. Зазвичай у ракетах на рідкому паливі є два баки: один з пальним, інший з окислювачем. Найчастіше з гасом та киснем відповідно. Літак умовно працює за тим самим принципом, тільки везе з собою гас у баках, а повітря з довкілля використовує як окислювач. Комбінований двигун може дозволити використовувати повітря як окислювач протягом перших 30 км підйому, а далі навколо закінчується повітря, і тоді він переходить на ракетний режим польоту. Такі два режими дозволяють з одним ступенем долітати до потрібного місця й там входити в атмосферу, на висоті близько 50-60 км можна скинути корисне навантаження на парашутах. За допомогою дистанційного керування можна скоординувати так, щоб ці парашути доставили необхідний вантаж у потрібну точку.

     

    50-60 км – це вп’ятеро більша висота, ніж висота польоту звичайного Boeing?

    Так. Проте завдяки парашутам приземлення відбудеться вже з потрібною швидкістю. А потім ця ракета могла би відправитись до найближчого космодрому чи аеропорту й приземлитися, як літак. Можливо, довша смуга знадобиться, але це не суттєва перешкода.

     

    На який стадії цей проект? Він написаний?

    Я основні розрахунки провів, і поки все.

     

    А яка його подальша доля? Його можна запропонувати КБ «Південному» на розробку?

    Запропонувати можна, але такий двигун і такі технології, які там потрібні – це досить дорого. Найближчий аналог – проект для космічного призначення, проте принцип роботи двигуна схожий. Йдеться про проект британської компанії Reaction Engines, ракета Skylon. Вони оцінюють створення цього проекту в 10 мільярдів доларів, і над ним працюють десь із 1995 року, а може, й довше. Був проект HOTOL компанії Rolls Royce, потім він зупинився, і люди, які ним займались, відкрили Reaction Engines. У нас би це коштувало дешевше. Крім того, якщо є затримка фінансування, то сам проект розтягується на довше і через це дорожчає. Так багато проектів часто не реалізовується. Наприклад, затримали фінансування, а потім його виплатили у повному обсязі, але цього вже виявилось недостатньо.

    ТЕКСТ: Юлія Білоус
    Фото: КБ «Південне», Куншт
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?