ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Технології — 18.02.20
    ТЕКСТ: Олеся Павлишин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Відкрили Америку: український додаток рятує людей з біполярним розладом

    Велетенські телевізори, таксі, що літають, і навіть цілі екоміста – на найтехнологічнішій виставці світу Consumer Electronics Show чого тільки не побачиш! Наприклад – шість неймовірних українських стартапів. Куншт поговорив з кількома із них про їхні девайси, технологічні дива і світові тренди. 

     

    Додаток Bicovery допомагає людям із біполярним розладом – психічним захворюванням, яке спричиняє різкі зміни поведінки, коли періоди енергійності та активності змінюються періодами депресії. З якими труднощами стикаються ці люди і як з ними бореться Bicovery?

    Як ви потрапили на CES?

     

    Ми пройшли відбір на український стенд. Його організовували CRDF Global – американський фонд з підтримки науково-технічних ініціатив у світі, – а також Українська асоціація венчурного та приватного капіталу (UVCAUVCA – асоціація, яка працює з іноземними інвестиціями в Україну.). Вони це роблять не перший рік. Це четверта чи п’ята така поїздка. Щороку UVCA проводить конкурс з понад 50 стартапами, відбирає спочатку 10, потім 6 або 8, які поїдуть на CES до українського павільйону. CRDF допомагає, спонсоруючи український павільйон. Також вони вдвох організували нам поїздку до Кремнієвої долини. 

     

    Більшість українських компаній, які були на CES, мають фізичні моделі. Натомість ви розробляєте додаток. Як відрізнялася ваша презентація?

     

    Ми дуже багато думали, як себе презентувати на конференціях. Адже питання не тільки в тому, що у нас немає фізичного девайса, а ще й у тому, що суттєва складова додатку дуже складна для демонстрації. Цикл його використання достатньо довгий – 6-12 місяців чи й 24 місяці. Як показати на стенді ефект роботи додатку, який дає основну цінність протягом довгого часу? Та ще й не будь-якому користувачу, а людині з біполярним розладом. 

     

    Основна функція нашого додатку – це моніторинг ментального стану людини та сповіщення її, лікарів і осіб, які про неї піклуються, про зміни у цьому стані і поведінці, які можуть бути наслідками початку депресивного чи маніакального тренду. Для цього є певний mental score – число, яке характеризує ментальний стан людини. Але це виглядає не дуже «шикарно». 

     

    То що ми зробили? У нас був демонстраційний додаток. Він показував зразки даних, які ми збираємо. Візуально це вдалося зробити дуже просто. Ми зібрали п’ятьох людей з біполярним розладом, які нас підтримують (один з них – наш перший приватний інвестор). З кожним з них ми провели інтерв’ю і зібрали багато цікавого матеріалу. Потім зробили із цього відео, яке транслювали протягом всієї виставки. Так ми показали не лише те, що означає біполярний розлад, а й те, як це – жити з такою особливістю. У відео люди розповідають, чому про цю проблему потрібно говорити, як вони знайшли ком’юніті – об’єднання людей з біполярним розладом, які допомагають одні одним. Одна з учасниць ініціювала таке ком’юніті у Дніпрі, інша прагне зробити проблему біполярного розладу більш публічною, бо в Україні досить сильно стигматизують цю хворобу. (Наше завдання зокрема дестигматизувати тему.) 

     

    Тобто ми давали можливість почути інформацію не від нас, а від людей, які мають цю хворобу і готові про неї говорити. Також ми показували нашу презентацію, яка досить детально розповідає, що ми робимо й навіщо. 

     

    Ми були наймолодшим проєктом на CES. Ми почали працювати п’ять місяців тому і швидко розвиваємося: вже завершили технічний прототип, протестували модель з лікарями, з якими її розробляли, наразі завершуємо MVPMVP – продукт з мінімальним функціоналом, який можна використовувати (Minimum viable product, мінімально життєздатний продукт – прим. ред.) і запускаємо альфа-тест серед користувачів (ще не біполярних). Та скоро будемо запускати бета-тест і з біполярними людьми, будемо набирати волонтерів. Через те, що наш продукт і тема важливі, нам часто сприяють.

     

    Зараз цифрова охорона здоров’я (digital health) – дуже популярна тема. Ви відчули цей тренд на CES?

     

    Там був цілий сектор біотеху та digital health, але лише наш додаток був присвячений біполярному розладу. Так, тренд дуже значний, проте digital health – це величезна тема. Це сектор економіки, сектор цифрового та соціального життя. 

     

    Ми дуже добре себе почуваємо у своїй ніші – цифрові рішення для ментального здоров’я. Тому що біполярний розлад – це, з одного боку, вузька тема, але, з іншого боку, вона охоплює велику кількість людей (від 160 мільйонів до півмільярда). В Україні, за різними аналізами, людей з біполярним розладом від 2% до 4% населення, у США – 2,6%, в Ізраїлі – 7%. 

     

    Тобто ми охоплюємо значну кількість людей, але з точки зору медицини ця проблема досить вузька. Біполярний розлад має доволі характерну симптоматику, але він схожий на інші близькі хвороби. Наприклад, великій кількості людей можуть діагностувати шизофренію, а не біполярний розлад. Це може бути або суміжним, або помилковим аналізом. Дуже часто діагноз біполярного розладу стає третім або четвертим.

     

    Як проявляються епізоди біполярного розладу? 

     

    Залежно від характеру конкретної людини вони можуть бути дуже різними. Людина може опинитися у полі, за містом, не розуміючи, як вона туди потрапила, хто вона, як себе поводити. Вона може стати агресивною чи намагатися вбити себе. Часом спостерігається підвищена сексуальна активність або людина починає витрачати нереальну кількість грошей. 

     

    Починається когнітивний розлад, який дуже складно усвідомити самій людині й не дуже просто усвідомити її оточенню. За менш серйозного розладу, коли немає загрози життю, людина стає найкращим працівником відділу у своїй компанії, «забиває» абсолютно на все, крім роботи. У неї є нав’язлива ідея, що їй потрібно зробити цей проєкт, її «пре». Вона працює без сну, без передиху, втрачає стосунки. І, звісно, досягає крутих результатів у професійному сенсі на короткій дистанції. Але після цього настає протилежний стан. 

     

    Якщо був сильний піковий гіпоманіакальний стан, неклінічна форма маніакального стану (гіпоманія), то потім людина впаде в депресивний стан. Ось вона три місяці працювала за десятьох, а після цього не може встати з ліжка, нічого не хоче, вважає, що її ніхто не любить, бо вона не варта цієї любові. Вона не хоче ні з ким про це говорити, всі напрацювання на роботі втрачаються тощо. 

     

    Під час кризового епізоду довести хворому, що це клінічний стан, дуже важко. Він каже, що добре почувається й активно працює. 

     

    Є смішні історії – сміх крізь сльози. Одна дівчина поїхала на Балі відпочивати, в неї почалася гіпоманія і з’явилася ідея-фікс про те, що вона повинна сформувати фонд фінансової підтримки фемінізму у світі. Хоча до цього фемінізм її зовсім не цікавив. Вона починає активну діяльність, залучає якісь індонезійські компанії, внески по 15 тисяч доларів на місяць, і потім її відпускає. У неї починається депресивний епізод, вона розуміє, що їй не потрібен фемінізм. І просто не знає, що робити. В неї гроші на руках від компаній, які вона залучила. 

     

    Людина не може когнітивно розпізнати зміни. А її оточення, особливо якщо немає досвіду, не розпізнає деталі. 

     

     

    Часто у хворобу взагалі не вірять. Як заведено: «Зберись! Поспи побільше, і все мине». Це, мабуть, найгірша річ, яку можна сказати людині в депресії. 

    Чи плануєте ви працювати із суміжними хворобами?

     

    Ми думаємо про це, але будемо втілювати це пізніше. Адже саму ідею нашого додатку можна застосувати до інших хвороб, але для цього потрібно змінити аналітичну модель.

     

    Зараз ми вирішуємо дві дуже конкретні проблеми, пов’язані з біполярним та іншими ментальними розладами. Перша – це неперервність лікування. Людина зустрічається з лікарем відносно рідко, у кризовий період – кілька разів на місяць. А потім – раз на місяць або ще рідше. І це стає проблемою, бо у пацієнта з біполярним розладом можуть бути дуже довгі періоди ремісії: 8, 10, 12, 24 місяці людина може бути стабільна, вона перестає ходити до лікаря, живе своїм життям. І в цей час лікар не має жодного контакту з пацієнтом, крім візитів або дзвінків. Але проблема з ментальними розладами у тому, що вони постійно переходять то в стан ремісії, то в активний стан. Це не перелом кістки: вилікували – і кінець історії. Через 30 років після початку лікування 50% людей з біполярним розладом зможуть сказати, що вони не потребують медичної уваги. Інші 50% будуть лікуватися все життя. Хворобу можна стабілізувати, але її не можна вилікувати і досить рідко її вдається «законсервувати» так, щоб вона більше не становила проблеми для людини.

     

    Але що стається з людиною між візитами до лікаря, медик не знає. Крім того, він отримує дуже обмежену інформацію, коли людина приходить до нього знову. Так ми приходимо до другої проблеми – суб’єктивізму в ухваленні рішень щодо ментальних хвороб. Лікарі роблять  висновки і змінюють лікування на основі власного досвіду і спілкування з пацієнтом. Це розмова, протягом якої лікар ставить специфічні запитання. У багатьох випадках не так важливі відповіді, як поведінка людини протягом цієї розмови. Наприклад, у стані маніакального епізоду людина дуже активно рухається, вона знервована. Пацієнт може бути навіть у хорошому настрої, але гіперактивним. І це дуже суб’єктивна оцінка.

     

    Ми даємо історію хвороби. Зараз у людини з психічним розладом у найкращому випадку є історія прийому ліків (і навіть невідомо, чи вона справді їх вживала). Якщо ви приходите до клініки з ментальним розладом, то в найкращому випадку є історія призначень та суб’єктивні нотатки лікаря, який аналізував суб’єктивні дані, які в 90% випадків в українській медицині будуть проігноровані.

     

    Ми спілкуємося з великою кількістю біполярних людей, і ці історії жахливо чути. Наприклад, одна людина два роки лікувалася в Нідерландах. Там вона отримала діагноз, знайшла з лікарем препарат, який добре для неї працює. Вона стабільна, у неї ремісія понад вісім місяців. Потім їй доводиться повернутися до Львова. Тут вона приходить до лікаря, а той каже, що не буде виписувати їй необхідні ліки, бо не вірить у європейську медицину. Він вважає, що її лікували чимось не тим, і вони будуть пробувати інші методи. Нові ліки виявляються дуже седативними. Вона спить у тренажерному залі, на роботі, вдома. Зрештою, втрачає роботу. Вона майже нікого не знає у Львові, а її батько не приймає її хворобу і вважає, що це забобони. І це тільки одна з історій, з якими ми зіткнулися.

     

    У багатьох випадках, коли людина приходить до нового лікаря, він ігнорує суб’єктивні коментарі попереднього лікаря. Бо вони суб’єктивні, і він може їх проігнорувати. У фізіологічних хвороб є об’єктивні дані, проігнорувавши які, ти підеш проти протоколу.

     

    Я вже не кажу про етичність, коректність призначення ліків. Є дуже багато чудових лікарів, які борються за своїх пацієнтів. А є лікарі, які призначають ліки, бо отримують за них відсоток, хоча й знають, що вони спричинять кризу. Але це абсолютно неможливо довести, і тому неможливо судитися.

     

    Я не зменшую важливість того, що роблять лікарі, але у них дуже вузький набір інструментів для лікування й аналізу того, що трапляється з пацієнтом.

     

    Якщо у вас фізіологічна проблема, наприклад, проблеми крові, є об’єктивні аналізи, які можуть давати інформацію щодо динаміки цієї хвороби. У сфері психічного здоров’я такого немає.

    Немає такого аналізу, який об'єктивно скаже, в якому стані зараз перебуває біполярна людина: маніакальному, депресивному чи стабільному. І це стосується більшості ментальних хвороб. 

    Дуже багато вирішується на основі того, що говорить людина, яка за діагнозом має когнітивний розлад. Тобто ви не можете довіряти повноцінно її словам, особливо в період кризи.

     

    Крім того, людина сама має зателефонувати лікарю і сказати, що їй погано. Зараз немає ніякої схеми, за якої лікар зателефонує сам. Людину або кладуть у клініку (і це окреме питання), або кажуть: «Пий оці ліки і йди». І нема механізму, за яким лікар, наприклад, зобов’язаний перевіряти людину до наступного візиту. І навіть більше, якщо пацієнт не приходить на візит, немає ніякого способу примусити його це зробити.

     

    Якщо людина перебуває у стані, який не дозволяє їй звернутися по допомогу (наприклад, глибокий депресивний стан) вона може вбити себе, так нікому і не сказавши, що їй стає гірше.

     

    Одна з великих проблем біполярного розладу і психічних розладів загалом – це дуже високий рівень суїциду. Люди, що хворіють на біполярний розлад, у шість разів частіше намагаються вчинити самогубство, ніж люди без розладу. У людей до 18 років, що хворіють на біполярний розлад, ймовірність спроби самогубства – близько 50%, тобто кожен другий намагається вбити себе. Крім того, 60% людей, які лікуються або проходять терапію депресивного і суїцидального настрою, все одно можуть спробувати вбити себе.

     

    Якщо у людини з’явиться суїцидальний настрій, і вона нікому не скаже, що їй погано, вона просто вб’є себе, не дочекавшись візиту лікаря або не пішовши на нього.

     

    Ми  ж створюємо платформу, яка зможе у такій ситуації надіслати сповіщення людині, що піклується про біполярного пацієнта, або лікареві, або самій людині, яка не розуміє свого стану. Наш додаток запропонує їй зателефонувати лікареві чи піти на прийом. У нас є окрема веб-система для лікарів і для людей, які про них піклуються.

     

    Ми даємо об’єктивні дані, які лікар може брати до уваги, аналізуючи пацієнта. І давати їх не тільки у моменти у візитів, а безперервно, протягом усього життя пацієнта або періоду його лікування.

     

    Ця концепція працює для багатьох ментальних розладів: шизофренії, тривожного розладу, межового розладу особистості.

     

    Зараз ми побудували аналітичну модель і розробляємо машинні моделі. Вони аналізують дані, які ми збираємо, щоб зрозуміти зміни у поведінці людини.

     

    Які саме дані ви аналізуєте?

     

    Ми аналізуємо понад 23 параметри поведінки, що стосуються фізичної та соціальної активності людини. Наш додаток може працювати з будь-яким пристроєм, що аналізує базовий набір поведінкових параметрів: телефоном, трекінговим браслетом або перстнем, розумним годинником. Мінімум, який нам потрібний, – це серцебиття, кількість кроків і типи та тривалість фізичної активності протягом дня. Тобто усі девайси, які підтримують Apple Health APIАРІ (Прикладний програмний інтерфейс) – набір методів, які дозволяють розробникам налаштувати взаємодію додатків., Google Health API, підходять нашій системі. Ми працюємо через прошарок, який створили Google і Apple, і є дуже багато пристроїв на ринку, які підтримують цей прошарок передачі даних. Ми можемо працювати з будь-яким пристроєм, який підтримує цей стандарт.

     

    Нам не потрібен окремий девайс для додатку, і ми не хочемо його розробляти. Це буде складніше для біполярних людей, гірше з точки зору масштабування проєкту, з точки зору адаптування. Якщо люди вже мають якісь фітнес-трекери, вони зможуть їх використовувати, а не купувати наш прилад. Ми хочемо мінімально втручатися в спосіб життя людини, дати їй можливість жити звичайним життям і допомогти їй, батькам, лікарям аналізувати ситуацію.

     

    Це також вдале рішення з операційної точки зору: не потрібна логістика на фабрики, кошти на створення девайсу та його доставку.

     

    Крім того, це дозволяє нам будувати партнерства з розробниками пристроїв. Наприклад, на CES до нас підходили представники Huawei зі словами: «Чому ви орієнтуєтеся на Google? У нас 15 мільйонів користувачів, які використовують не Google-браслети, а нашу екосистему». І ми можемо адаптуватися до їхньої екосистеми відносно просто. З технічної точки зору, для нас не є проблемою інтегрувати не тільки Apple API і Google API, а й Huawei API і отримати ще 15 мільйонів потенційних користувачів, серед яких сотні тисяч – з біполярним розладом.

     

    Далекий Схід – це досить складний ринок з точки зору психічного здоров’я, бо азійська культура закрита до визнання цієї проблеми. Одного разу я запитав співрозмовника-японця, чи може він публічно виступити щодо проблеми біполярного розладу у своїй країні. «Ні, я не можу. Я повинен бути дуже обережним з цим», – відповів він. Тобто азійський ринок дуже цікавий, але ми не плануємо виходити на нього зараз, бо для початку він надто складний.

     

    На які країни ви орієнтуєтеся?

     

    Ми плануємо розвиватися в три етапи. Перший – це Європа: Німеччина, Австрія, Швейцарія і країни, пов’язані з ними. Ми обрали їх, бо вони є європейськими центрами досліджень біполярного розладу. Авжеж, ми будемо запускатися в Україні й країнах Східної Європи. В Україні ми плануємо робити частину дистрибуції безкоштовно. Але ми ще не вирішили, як коректно сегментувати це з етичної точки зору: які користувачі можуть використовувати цей додаток безкоштовно, а хто буде платити. Бо ми розуміємо, що є дуже великий прошарок людей з біполярним розладом, які не мають можливості платити. Але ми комерційний додаток, комерційний проєкт. Тому наразі міркуємо про партнерство з соціальною організацією, яка може нам допомогти і стати каналом до тих людей, які не мають можливості платити за додаток. Через неї ми будемо поширювати безкоштовно.

     

    Потім ми плануємо розширитися до Ізраїлю, а далі – до Америки. Це перспектива на 3-5 років.

     

    У вас зберігається дуже багато чутливих даних. Як ви з ними працюєте?

     

    Насамперед ми отримуємо пряму згоду людини. Пояснюємо їй, які саме дані ми збираємо й навіщо. І вона дає пряму згоду на це. Для нас є мінімальний необхідний обсяг даних. І якщо людина не готова їх надати, вона не зможе користуватися нашою системою, бо нам потрібні дані для аналізу.

     

    Ми можемо працювати без деякої частини даних, але попереджаємо, що це може впливати на точність певних аналізів. Ми прозорі в питанні використання даних для самої людини та її опікунів.

     

    Крім того, велику частину таких чутливих даних важко використати на шкоду людині. Так, ми зберігаємо динаміку серцебиття протягом довгого періоду. З цими даними можна хіба діагностувати хворобу серця, але мені важко уявити, яку загрозу ці дані несуть у прямому використанні. Особливо якщо зважати на те, що ми, наприклад, не зберігаємо географічне положення людини.

     

    Ми аналізуємо і багато параметрів соціальної активності. Додаток на телефоні аналізує екранний час, роботу з різними додатками, кількість дзвінків, їхню тривалість, адресатів, динаміку активації і деактивації телефона, бо це може бути сигналом про те, що людина відчуває тривогу. Динаміка дзвінків, наприклад, може повідомити про один з багатьох сигналів настання маніакального періоду (наприклад, якщо людина робить 20 дзвінків одній і тій самій людині протягом години).

     

    Також ми встановлюємо власну клавіатуру, на яку людина погоджується і набирає текст через неї. Так ми аналізуємо поведінку під час набору тексту. І це дуже чутливі дані, але у мінімальному наборі ми не аналізуємо семантику. Ми аналізуємо швидкість набору, довжину повідомлень, частоту відправлення цих повідомлень, кількість помилок, які людина робить. І все порівнюємо з типовою поведінкою цієї людини. Тобто якщо вона друкувала без помилок з певною швидкістю, і тут починає робити багато хибодруків і не виправляти їх, набирати текст вдвічі повільніше, то це може бути однією з ознак маніакально стану (Одним з симптомів маніакального стану є складнощі в когнитивних та міркувальних процесах; тобто людині може бути набагато важче думати зосереджено; це виражається в уповільненні мислення і в цьому випадку – набору тексту.) Авжеж, ми не аналізуємо ці фактори окремо. У нас є алгоритмічна модель, яка сукупно аналізує всі фактори для того, щоб зрозуміти терміновість ситуації.

     

    У нас є два типи сповіщень. Є ситуації, які ми вважаємо терміновими (кризові ситуації), коли реагувати потрібно прямо зараз. Наприклад, якщо біполярна людина не спала три дні поспіль.

     

    Другий тип сповіщень – про те, що людині треба звернутися до лікаря. Вони з’являються, якщо ми бачимо, що людина змінює свою фізичну, соціальну, текстову активність, і це може бути схоже на початок депресивного чи маніакального стану.

     

    Також ми налаштовуємо машинне навчання для того, щоб штучний інтелект почав навчатися ідентифікувати зміни в патернах поведінки людини, які аналітично неможливо виявити.

     

    У нас великий технологічний досвід. Ми жартуємо, що у нас, трьох засновників, сумарний досвід в ІТ понад 50 років: 15 у мене, 12 в CPOСРО – Chief Product Oficer, голова розробки продукту. і 25 – у третього засновника. Ми знаємо, як будувати медичні додатки, системи, як захищати дані. У нас є досвід роботи зі стандартами захисту даних американських клінік та навіть військових.

     

    Як почав створюватися стартап, хто його створив і чому?

     

    У нас дуже класна команда, ми зібрали інженерів, маркетологів, і нас наразі восьмеро. Але є три засновники, ми всі з компанії Archer. Багато років ми розробляли програмне забезпечення, зокрема медичне. І в якийсь момент ми зрозуміли, що хочемо використати весь цей досвід і знання, щоб зробити свій продукт. Це було влітку 2018 року. Ми згенерували 15 різних ідей, звузили коло спочатку до восьми, потім до п’яти, і згодом – до трьох. Зробили три повноцінні аналізи ринку, користувачів, фінансів, інвестицій у цей сектор, вартість виходу на ринок. Bicovery став переможцем у цьому відборі.

     

    Як виникла конкретно ця ідея? Десь три-чотири, може, п’ять років тому я спілкувався в Ізраїлі з одним із наших партнерів. Його близька знайома – психотерапевтка, і якраз незадовго до нашої зустрічі з нею трапилася трагічна ситуація. Вона працювала 3-6 місяців з людьми з ментальним розладом, не біполярним. У клініці вона їх стабілізувала, і лікарі вирішили, що вони можуть перейти до соціальної форми життя, тобто покинути клініку. І протягом наступних двох місяців одна з них вбила себе, а друга спробувала. Для неї це був важкий випадок, адже вона багато вклала в цю ситуацію емоційно. І ми розмовляли про те, що було б круто зробити якусь систему, яка могла б моніторити стан цих людей, коли вони не під наглядом.

     

    Цю ідею ми обрали як найбільш значущу з точки зору соціального впливу, комерційного росту, масштабування тощо. Ми раді, що розпочали Bicovery, однозначно доведемо його до якогось етапу. Ми знаємо, що ми це зробимо.

     

    Чи корисною була б для вас співпраця з державою? Інтегруватися у систему охорони здоров’я?

     

    Авжеж. Формат дистрибуції, який ми розглядаємо під час виходу на ринок, – це споживачі, які піклуються про людей з біполярним розладом або самі його мають. Друга модель – орієнтація на бізнес. Це лікарі, які мають 10-15 біполярних пацієнтів, тобто маленька клініка або окрема практика у великій клініці в Європі. Це перший етап виходу на бізнес-ринок. Далі – страхові компанії, фармацевтика.

     

    Фармацевтам наш додаток допоможе оцінити ефективність ліків. Якщо на карту поведінки людини накласти етапи прийому ліків, візити до лікаря, психологічну терапію, важливі події в житті, то у перспективі це дасть можливість аналізувати ефективність та вплив ліків, терапевтичних практик та соціальної складової на стан людини.

     

    Як це працює зараз? Лікар призначає новий препарат. Є якийсь період адаптації до препарату, протягом якого людина просто п’є його. Протягом цього періоду людина консультується з лікарями, розповідає, як змінюється її поведінка (знову проблема суб’єктивності даних).

     

    Також ми плануємо працювати у сфері корпоративного здоров’я. У корпорації з 60 000 працівників є щонайменше 3 000 біполярних. Вони можуть про це не знати, керівники можуть про це не знати, але вони там є.

     

    Коли у нас буде достатній набір даних, ми зможемо співпрацювати з державними фондами вивчення біполярного розладу. Наразі нема таких об’єктивних даних, зокрема й для вивчення динаміки хвороби. Тобто її дуже важко вивчати і лікувати.

     

    Державний сектор буде зацікавлений ще й тому, що біполярний розлад – це шоста за поширеністю причина втрати працездатності у світі. Американська економіка витрачає на лікування таких людей 31 мільярд доларів на рік, а ще 120 мільярдів втрачає економіка через те, що ці люди не можуть працювати.

     

    Ба більше, це дуже дорога хвороба навіть в Україні. Лікуватися дорого через вартість препаратів і клінічного догляду. Дорослий американець витрачає до 19 тисяч доларів на рік на лікування. Частину цієї суми покривають страхові чи держава, і тому вони можуть бути зацікавлені у нашій системі: ми можемо потенційно знизити кількість витрат. Але ніхто не починає з державного сектора, тому що доведеться «десять років» тільки підписувати папери.

     

    Що кажуть про Bicovery самі люди з біполярним розладом? Наскільки їм це допомагає? 

     

    Ми ще не проводили масового тесту. Але перша реакція дуже хороша. В Україні, в Європі, на CES не було жодного негативного відгуку. Ми навіть зробили запис 4-5 людей з CES на камеру. Серед них мати, в якої доросла донька біполярна, людина, в якої є біполярні підлеглі, професор з університету та хлопець з технологічного стартапу, який займається іншим типом штучного інтелекту. За чотири дні CES загалом було понад тисяча людей, з якими ми спілкувалися (і інвестори, і технологічні компанії), люди дуже круто реагують. Робота надихає, коли ти маєш такий фідбек.

     

    Тож CES став таким серйозним майданчиком для комунікації?

     

    Так, ми шукали причини туди поїхати. Це був пошук інвесторів, пошук людей, які захочуть про нас говорити, розповідати, ділитися інформацією. І спілкування з біполярними, які захочуть стати частиною бета-тесту через місяць. У всіх трьох категоріях були люди, з якими ми поспілкувалися. CES – дуже класний майданчик для спілкування. Значний зріз етнічний, географічний, соціальний, професійний.

    ТЕКСТ: Олеся Павлишин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Медицина
    Невидимий ворог на нашій землі: чому варто зробити щеплення від правця

    За останні декілька місяців українці навчились остерігатись багатьох речей: ракет, мін, російської музики та ютубу, але ми все ще забуваємо про невидимого ворога у нашій землі. Неприємно познайомитись – Clostridium tetani, збудник правця.

    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: