Як виникла ідея Mosquito Control?

Ідея виникла влітку 2018 року. У нас було відрядження до США, де ми почали говорити (у приватних розмовах – прим. ред.) про проблему комарів. У 2016 році у Флориді поширився вірус Зіка, і тоді для його знешкодження у містах використовували багато пестицидів. В аеропортах почали з’являтися знаки «обережно, вірус Зіка». Особливо це було небезпечно для вагітних жінок, тому що вірус Зіка пов’язаний з вродженими вадами у новонароджених.

Коли ми повернулися до України, то вирішили створити Mosquito Control. У нашій команді були інженери, вони активно підтримали цю ідею. І ми почали вивчати різні рішення. 

Ми вирішили, що екологічно використовувати інстинкти комарів проти них. І зробили прилад, який імітує людину. Він з’явився на початку 2019 року. Наш пристрій приваблює комарів: інстинктивно самка летить на нього, як на людину, але прилад її ловить і таким чином очищає територію. Кусаються лише самки комарів, бо їм потрібен білок для розмноження.

Комарі не переміщуються на великі території, переважно розмножуються на обмеженому просторі, в «стоячій воді» тощо, тому на очищення місцевості від комарів потрібно два-три тижні, а далі прилад підтримує такий стан. 

Ми не використовуємо токсичних елементів, це екологічна імітація людини, яка повністю замінює пестициди. Ми тестували прилад в Україні, у Флориді й наразі маємо повністю робочу версію. Однак інженери працюють далі, доповнюють компоненти, спрощують роботу для кінцевих споживачів.

Як саме працює ваш пристрій SEMCS (Smart Eco Friendly Mosquito Control System)?

У приладі є компоненти, які імітують людину: наше дихання, запах людської шкіри і температуру людського тіла. Це приваблює комарів, а прилад їх просто засмоктує і збирає у сітці.

В Україні ми робили тести, які проводили два незалежні університети в Херсоні. Вони показали, що наш пристрій значно ефективніший, ніж наявні на ринку методи боротьби з комарами. Ці результати у відкритому доступі на сайті університету, з ними можна ознайомитись.¹

І це працює на всіх комарів?

Ми зараз це тестуємо. SEMCS працював на комарів у Флориді й Україні. Зараз плануємо тести на нових територіях, обговорюємо Африку, Індію, В’єтнам. Існує багато видів комарів, але інстинкти за своєю суттю в усіх однакові, специфіка незначна. 

Який радіус дії SEMCS? 

У нас є три розміри. Перший – для звичайних користувачів, призначений для використання в себе на дворі. Другий – для бізнесу: готелів, ресторанів. Найбільший розмір – для співпраці з державними органами. Це встановлення в парках або на вулиці. І в кожного розміру різний радіус дії. Найменший – 200 м в радіусі. Якщо трапляються природні перешкоди (наприклад, пагорби), то потрібно додатково це враховувати.

Важливо, що ці пристрої мають «розумний» компонент. Він дає можливість об’єднувати велику кількість пристроїв в одну систему й охопити справді великі території без використання пестицидів. 

Ця система працює тільки на комарів? Як щодо бліх, кліщів?

Ми орієнтувалися на комарів. Сьогодні комарі спричиняють понад два мільйони смертей щороку, 500 мільйонів випадків захворювання на Денге, вірус Зіка, малярію тощо. Від комарів помирає більше людей, ніж під час воєн. Фонд Білла і Мелінди Ґейтсів активно займається боротьбою з малярією, і загальний бюджет на вирішення цієї проблеми у фонді вже становить 4,3 мільярда доларів. 

Комар – це найнебезпечніша тварина на Землі. Він вбиває більше людей, ніж будь-які інші тварини. Проблема досить очевидна.

Нещодавно у президента Парагваю діагностували лихоманку денге.² Коли ми були на CES, до нас підходив бізнесмен з Латинської Америки і сказав, що саме в той момент у них в країні оголосили червоний рівень небезпеки щодо лихоманки денге.

Ми відчуваємо потребу суспільства в інформації про поширення комарів. Зараз це відбувається постфактум, коли епідемія вже почалася. У нас є партнери, з якими ми разом розробляємо компонент, що рахує зловлених комарів і аналізує, який саме комар був спійманий. Адже, як уже йшлося, тільки деякі комарі переносять небезпечні хвороби. Вони всі різні: у них інша форма, помах крил. Зараз є можливість це проаналізувати. Знаючи, що були спіймані багато комарів певного виду, ми можемо моніторити їхню активність у регіоні і надавати інформацію про небезпеку спалаху епідемії. 

Зараз ми можемо перевірити погоду чи дізнатися, що на певній території йде війна, і ухвалити рішення, чи варто нам туди їхати. Але про комарів така інформація малодоступна. А ми хочемо зробити так, щоб це все було в додатку у вашому смартфоні.

Кому ще, крім туристів, може знадобитися така інформація?

Науковцям, військовим. Ми будемо збирати великі дані й ділитися ними – щонайменше, з ученими. Коли ми почали аналізувати інформацію про комарів, їхню активність, місця, де їх найбільше, то зрозуміли, що актуальних даних дуже мало. Є звіт за 2015 рік, а за 2017 чи 2018 дані знайти дуже важко, за 2019 їх взагалі немає. 

Існують лише невеликі локальні дослідження, які показують, що зона небезпеки змінилася. Поки що вони прості: рахують вручну, аналізують і роблять звіти. На такі дослідження потрібно багато ресурсів і часу. Але кожна наша установка може робити те саме.

Чи не вплине це на популяцію комарів?

Наше рішення – екологічне. Адже пестициди вбивають абсолютно всіх комах, які живуть на певній території, і мають дуже серйозний вплив на довкілля. Зараз вигадали ще один спосіб – створювати генномодифікованих комарів, щоб вони не могли давати потомство і не переносили хвороби. Але це неефективно, процес дуже тривалий і потребує значних коштів. І це реальне втручання в довкілля. 

Натомість ми не вбиваємо комарів усюди, а робимо це тільки на певній території, де живуть люди. Наприклад, у приміщенні ми сидимо під кондиціонером, налаштованим на певну температуру, але це ніяк не впливає на зовнішню температуру. Так само і з SEMCS. 

Які саме пестициди використовують зараз?

Дуже багато видів. Проблема в тому, що кожні 5-7 років комар звикає до них, виробляє резистентність, і відомі пестициди вже неефективні. Тому кожні 5-7 років потрібно використовувати іншу агресивну «хімію».

З якими інститутами ви співпрацювали?

Ми працювали з Херсонським аграрним університетом і Херсонським державним університетом. Ми самі з Херсона, тому звернулися до локальних інститутів.

До того ж ми співпрацювали з німецькою компанією Biogents із Регенсбурзького університету. Вона вже понад 10 років займається комарами і для комерційних потреб навіть вирощує їх. Команда Biogents чудово орієнтується в цій індустрії, тому ми проводили з ними тести і постійно ведемо комунікацію.

Херсонські університети робили нам різні тести, зокрема порівняльні. В дніпровських плавнях біля міста багато комарів. Регенсбурзький університет проводив лабораторні досліди. Партнерські лабораторні дослідження також проводили у Франції і в Китаї.

Ви бачите інтерес до SEMCS на українському ринку? 

В Україні це питання комфорту. Тому зрозуміло, що тут інтерес до нашого продукту менший. А в багатьох країнах це питання здоров’я. Через глобальне потепління небезпечні комарі поширюються на нові території. Зокрема і в Європі: у Греції, Туреччині, Італії, Іспанії. У таких країнах інтерес більший. На CES ми дізналися більше про нові ринки: Канаду, Японію, Латинську Америку. Підходили представники влади цих країн.

Наші перші клієнти – бізнес-компанії, і ми все-таки більше орієнтуємося на американський ринок. Це ще раз підтвердилося на CES. Від самого початку ринок Америки був основним для нас, тому що він сформований, у них контроль за комахами – це загальноприйняте явище. У деяких місцях у США до кожного дому двічі на місяць приїжджають компанії, які оббризкують територію. Мешканці платять за кожен приїзд, це як комунальна послуга. Одна така процедура коштує від 100 до 200 доларів на прибудинковій території. А в нашому пристрої треба тільки двічі на місяць чистити сітку, додавати атрактантАтрактант – хімічна речовина, яка приваблює істот запахом. Ми рахували, що за п’ять років можна зекономити 4000 доларів на невеликій території.

Тобто ви поїхали на CES, щоб вийти на американський ринок?

Особисто для нас завданням був пошук партнерів на різних ринках. Ми маленька компанія, і з новим продуктом на ринок потрібно виходити з підтримкою. Тому для нас важливі контакти з виробничими партнерами, дистриб’юторами.  Друге завдання – зрозуміти, де наші пристрої мають найбільший попит. Третє завдання – висвітлення в медіа.

Як відбувався відбір на виставку?

Відбір відбувався за сприяння Української асоціації венчурного та приватного капіталу (UVCA) і Фонду цивільних досліджень та розвитку США (CRDF Global) з американського боку. Із поданих заявок обрали короткий список – 10 компаній. Приїхали американські представники CRDF, і в нас було два дні буткемпуБуткемп – тренувальний табір, ми постійно пітчилиПітчити – коротко представляти ідею. Представники UVCA й CRDF з нами працювали, давали поради щодо роботи з інвесторами, пітчингу.

Після цього ми повинні були презентувати наші розробки. Було близько 20 членів журі, інвестори, представники уряду, компаній (наприклад, ДТЕК). Серед десяти компаній вибрали шість і дали ґрант на участь у CES.

Ви були й на інших виставках. Які масштаби CES порівняно з ними?

Ми були на профільних виставках тих асоціацій, членами яких ми є. Тому формат CES для нас новий. Масштаби насправді вражають, бо тут зібралися всі технологічні гіганти, про яких ми чуємо в новинах. Вони показали свої плани, напевно, на 50 років вперед, це змінює розуміння.

Це три величезних павільйони, 4500 учасників, і 60 000 відвідувачів. Ми були у павільйоні стартапів, це перший поверх. Другий поверх займали більш «дорослі» й відомі компанії. Третій павільйон – з автомобільними виробниками (Mercedes, Toyota). Цікавим був проєкт Uber і Hundai. Вони створили електролітак, який буде перевозити людей, як таксі. Вони планують запустити пілотну версію до 2030 в Сан-Франциско. Це треба бачити. Уявіть: літачок-таксі, який буде перевозити з точки А в точку Б. Mercedes показала свій автомобіль, який вже їздив по вулицях Лас-Вегаса повністю автономно, розуміючи всі команди. Samsung – плазму неймовірних розмірів, дуже тонку. Навіть Sony створила свій електрокар. У тому павільйоні наче потрапляєш на 20 років в майбутнє.

Крім того, ми побачили компанії, які можуть бути для нас партнерами. Була можливість з ними поспілкуватися і презентувати себе. Представники великих компаній підходили на стенд: з Microsoft, Apple, Procter & Gamble, Pinterest. Але вишенька на торті – це Девід Копперфілд. Наш колега Сергій Сокур з ним розмовляв і не впізнав. У Девіда зараз є інвесторська компанія Magic Investment.

І ці великі компанії хочуть інвестувати в стартапи чи купити їх?

По-різному. Зазвичай придивляються до потенційних інвестицій. Всі ці великі компанії значною мірою інвестують у венчурні фонди, а не напряму. А купують, коли вже компанії збільшуються. Ходять теж приватні інвестори, які мають свій капітал і ресурси й шукають щось нове.

Чи бачили ви зацікавлення в українських стартапах? Можливо, вони чимось відрізнялися якісно? 

У нас була сильна делегація, бо всі розробки відповідали за різні напрямки. Був стартап Bicovery – додаток для людей з біполярним розладом, це медичний напрямок. Компанія CamTouch з будь-якої поверхні робить інтерактивну поверхню. UATAG – скляний ідентифікатор підробок. Стартап EdPro створив інтерактивну панель для навчання у школах. Була компанія Nect, їхній продукт – модем, який підключаєш до комп’ютера і маєш високошвидкісний інтернет в будь-якій точці. Але вони були окремо від української делегації. Це була справді сильна команда і сильна делегація, бо всі працювали за різними унікальними напрямками. Наші стартапи були нетиповими. Усюди – годинники, годинники, дзеркала.

Крім того, ми приїхали з робочими продуктами, фізичними прототипами. У багатьох інших такого не було. Тобто у нас були протестовані готові продукти.

Наскільки це все відповідало загальним трендам на виставці?

Не можу сказати, що ми були в тренді. Навпаки ми були трішки вище за тренди. Наші стартапи вирізнялись із трендів, у нас був інший погляд на тренди.

Яким стартапам, на вашу думку, потрібно відвідувати цю виставку? 

Насамперед продуктовим компаніямПродуктова компанія – компанія, яка працює над одним продуктом або групою схожих продуктів, тому що це виставка споживчих продуктів. Для software-компаній це не ідеальний формат. Дуже класно, якщо продукт вже готовий до продажу. Тому що так ви маєте можливість отримати вигоду з відвідування виставки. Також є багато можливостей заявити про себе в медіа. Це дуже крута платформа, щоб знайти надійного дистриб’ютора, завести контакти. На самій виставці договори зазвичай не підписують, але це чудова платформа для створення мережі контактів.

Зараз для стартапів важливо мати місію, соціальний вплив. Ми зараз на часі, у нас є соціальний вплив, у нас є місія.

Як ваш стартап почав працювати в Україні? З якими перешкодами ви зіткнулися?

У нас була команда з усіма потрібними навичками, це значний відсоток успіху. Спершу ми розробили прототип, який тестували, і потім допрацьовували MVP (Minimum viable product, мінімально життєздатний продукт)MVP – продукт з мінімальним функціоналом, який можна використовувати. 

Нас об’єднала глобальна місія зменшити ризик поширення хвороб і замінити пестициди. Великим плюсом стало те, що ми потрапили на виставку CES і те, що ми потрапили в бізнес-інкубаторБізнес-інкубатор – організація, яка підтримує молоді компанії. EO Бо до цього все було на рівні ідеї.

В інкубаторі ми пройшли чотирьохмісячний курс і переосмислили бізнес-модель. Раніше ми хотіли працювати і з бізнесом, і з роздрібними користувачами, а зараз сфокусувалися на бізнесі.

Крім того, у нас був доступ до менторів – дуже кваліфікованих експертів, і іноземних, і українських. У майбутньому це дає доступ до потенційних інвесторів.

Якщо є інкубаційний акселераторАкселератор – навчальна та інвестиційна програма для стартапів. в Україні, треба туди йти, бо ідеї треба ще правильно реалізувати. Часом люди не знають, як правильно подати чудові ідеї. В інкубаторі вчать, як правильно розмовляти з інвесторами, які питання вони будуть ставити. Змінюється бізнес-модель. Деякі взагалі змінюють напрямок. Хтось спочатку працював з податками, а зараз вони перейшли в туризм.

Інкубатор показує можливості, які потрібні на старті. Є багато каналів, ресурсів, але про них просто не знають, бо цієї інформації немає у вільному доступі.

Зараз відкрився Український фонд стартапів (Ukrainian startup fund, USF). Туди можуть подаватися стартапи для отримання фінансування. Це допоможе втілити ідею і розробити прототип MVP. Також в Україні є SFII (State Finance Institution for Innovation). За кордоном ґрантів і фондів багато. Проте зараз можливості розширюються і в Україні.

• 1. Ефективність SEMCS
• 2. Лихоманка денге у президента Парагваю