ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 19.03.21
    ТЕКСТ: Роберт Сапольські
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Виразка, діарея та морозиво з гарячим шоколадом: уривок з книжки «Чому зебри не страждають на виразку»

    Чому одні люди «заїдають» стрес, а іншим шматок до рота не лізе, коли вони переймаються? І яких людей у світі більше? Про те, як стрес впливає на наше життя, розповідає професор біології та нейрології Роберт Сапольські у книжці «Чому зебри не страждають на виразку», опублікованій у видавництві «Фабула».

    Нестача їжі або води, звичайно, є стресогенним чинником. Для людини, навіть якщо вона має достатньо їжі та води на цей момент, брак чітких перспектив щодо наступного прийому їжі теж є серйозним стресом, а також реаліями життя у країнах, що розвиваються. І рішення не їсти аж до повного виснаження — анорексії — також є стресогенним чинником (що посилюється однією властивістю ендокринної системи, що згадувалась у Розділі 2, за якої рівень глюкокортикоїдів підвищується, а діяльність симпатичної
    нервової системи несподівано зупиняється). Усе це не викликає жодного подиву, як і те, що стрес може змінювати харчові звички. Цей процес нам добре відомий, проте хотілося б розібратися в його механізмі.

    Стрес і харчування

    Попередній розділ дав нам чітко зрозуміти, у який бік змінюється наш апетит. Зебра, яка рятується втечею від хижака, не думає про свій обід. Ось чому ми втрачаємо апетит, коли переживаємо стрес. За винятком тих із нас, хто під час стресу змітають все на своєму шляху, бездумно і автоматично. А ті, хто заявляють, що вони не голодні і їм шматок у горло не лізе через переживання, суто випадково наїдають 3000 калорій за день. Є й такі, що справді нічого не можуть їсти. Окрім великої порції ванільного морозива з гарячим шоколадом. Зі збитими вершками та горішками. Офіційні дані говорять, що приблизно дві третини людей у світі страждають на гіперфагію (переїдання) через стрес, а решта — на гіпофагію. Дивовижно, але такі самі дані отримують, коли стресу піддають лабораторних щурів — у деяких з’являються симптоми гіперфагії, а у когось — гіпофагії. Отже, ми можемо стверджувати з науковою впевненістю, що стрес впливає на апетит. Правда, користі з цього висновку небагато, адже у ньому не йдеться конкретно ні про зниження, ні про підвищення апетиту.

    Виявляється, що все таки є спосіб пояснити, чому в одних людей внаслідок стресу розвивається гіперфагія, а в інших гіпофагія. Отже, уявімо, що зебра успішно врятувалася від лева. Коли вона перебувала в стресовій ситуації, апетит було пригнічено, процес накопичення енергії зупинено і всі запаси енергії мобілізовано. Що, за логікою, має відбуватися у постстресовий період? Певна річ, відновлення організму і зворотні зміни зазначених процесів. Зупинка вивільнення енергії, накопичення поживних речовин у системі кровообігу та потреба отримати більше таких речовин. Апетит підвищується.

    Це відбувається через певні особливості ендокринної системи, які на перший погляд здаються досить заплутаними, але насправді геніальні. Бентежить те, що один з важливих гормонів стресової реакції стимулює апетит, а інший — пригнічує його. Як ви можете пам’ятати з попередніх розділів, кортикотропін-рилізинг-гормон (КРГ) продукується гіпоталамусом і, стимулюючи гіпофіз до секреції адренокортикотропного гормону (АКТГ), запускає цілу низку заходів, що завершується викидом глюкокортикоїдів з наднирників. Еволюція забезпечила ефективну діяльність хімічних месенджерів в організмі, включно з КРГ. Він також працює у частинах головного мозку, регулюючи інші властивості стресової реакції. Цей гормон допомагає активувати симпатичну нервову систему й відіграє роль у загостренні уважності та збудження під час стресу. Він також пригнічує апетит. (Дорогі фанати дієт, не спішіть бігти до найближчої аптеки за пляшечкою КРГ. Імовірно, цей гормон допоможе вам скинути вагу, але ви будете почуватися жахливо — наче ви постійно перебуваєте в епіцентрі тривожної кризової ситуації: серце вискакує з грудей, ви роздратовані і всього боїтеся, статевий потяг зник. Мабуть, краще трохи наполегливіше покачати прес.)

     

    З іншого боку, відбувається дія глюкокортикоїдів. Окрім того, що вони задіяні в стресовій реакції, вони стимулюють апетит. Це чітко видно під час експериментів зі щурами: глюкокортикоїди змушують тваринок бадьоріше бігти лабіринтом у пошуках їжі, натискати на важіль, щоб отримати частування тощо. Цей гормон стимулює апетит і в людському організмі (хоча, наскільки мені відомо, ніхто не давав волонтерам порцію глюкокортикоїдів і не аналізував, як швидко вони пересуватимуться рядами супермаркету). Вчені мають добре обґрунтоване уявлення про те, у якій частині головного мозку глюкокортикоїди стимулюють апетит, який тип глюкокортикоїдних рецепторів працює тощо. Що дійсно вражає, так це те, що глюкокортикоїди не просто стимулюють апетит — вони викликають у нас бажання з’їсти саме продукти з високим вмістом крохмалю, цукру або жиру — і ми тягнемося не за селеровими паличками, а за печивом Oreo.

    Отже, тут і виникає проблема. КРГ пригнічує апетит, глюкокортикоїди роблять усе навпаки. Але обидва ці гормони продукуються під час стресу. Надзвичайного значення набуває час. Коли наступає стресова ситуація, сплеск секреції КРГ відбувається за лічені секунди. Рівень АКТГ зростає десь за 15 секунд, але минає багато хвилин, перш ніж у крові підскакує кількість глюкокортикоїдів (залежно від виду). Отже, КРГ діє найшвидше серед набору реакцій надниркової залози, а глюкокортикоїди — найповільніше. Ця різниця у часовій динаміці також прослідковується у швидкості, з якою ці гормони впливають на різні частини тіла. КРГ змушує відчути свою дію за кілька секунд, а от вплив глюкокортикоїдів стає відчутним від декількох хвилин до декількох годин. Зрештою, коли стресова ситуація закінчується, КРГ виводиться з крові за лічені секунди, а глюкокортикоїдам потрібно декілька годин.

    Отже, якщо у вашій крові велика кількість КРГ, але майже немає глюкокортикоїдів, можна з упевненістю сказати, що ви зараз переживаєте перші хвилини стресової ситуації. Саме час вимкнути свій апетит, і комбінація високого рівня КРГ та низького рівня глюкокортикоїдів прекрасно з цим справляється.

     

    Далі, якщо у крові є велика кількість і КРГ, і глюкокортикоїдів, найімовірніше, стресова ситуація в самому розпалі. Апетиту ще не час повертатися. Це можна влаштувати, тільки якщо дія КРГ з пригнічення апетиту буде сильніша за дію глюкокортикоїдів з його стимуляції. Саме так це і працює.

     

    І нарешті, значна кількість глюкокортикоїдів та малий обсяг КРГ у крові свідчить про початок періоду відновлення. Саме на цьому етапі починає працювати система травлення, а організм знову може поповнювати запаси енергії, які було спустошено під час шаленої втечі саваною. Активується апетит. У Розділі 4 ми побачили, як глюкокортикоїди допомагають вичистити банківський рахунок припасеної енергії під час стресової ситуації. У цьому разі глюкокортикоїди слугуватимуть не стільки
    посередником стресової реакції, скільки засобом відновлення організму після стресу.

    Тепер усе стає зрозумілим, якщо враховувати і тривалість стресової ситуації, і період відновлення. Припустімо, що стається щось дуже тривожне і в організмі лунає сигнал до максимальної секреції КРГ, АКТГ та глюкокортикоїдів. Якщо стресова ситуація закінчується, скажімо, за 10 хвилин, сукупно ми отримаємо приблизно 12-хвилинну дію КРГ (10 хвилин під час стресу та секунди, протягом яких КРГ виводиться з крові) та двогодинну дію глюкокортикоїдів (десь 8 хвилин секреції під час стресової ситуації та набагато довший час для виведення глюкокортикоїдів). Отже, період часу, коли рівень глюкокортикоїдів залишається високим, а рівень КРГ низьким, є набагато довшим за той, коли рівень КРГ тримається високим. За таких обставин починає прокидатися апетит.

     

    На противагу цьому, уявімо, що стресова ситуація безперервно продовжується кілька днів. Інакше кажучи, після декількох днів підвищеного рівня КРГ та глюкокортикоїдів наступить декілька годин високого рівня глюкокортикоїдів та низького КРГ і аж потім організм відновить нормальну роботу. За таких обставин, найімовірнішим результатом буде пригнічення апетиту.

    Чи буде у вас гіперфагія чи гіпофагія передусім залежить від типу стресогенного чинника. Уявімо собі чоловіка на межі божевілля, що носиться безперестанку, як той лабораторний щур своїм лабіринтом. Він прокидається від будильника і відразу впадає у паніку. Заспокоюється тільки тоді, коли стає ясно, що транспорт до міста сьогодні ходить нормально і, можливо, сьогодні він і не запізниться на роботу. Але паніка знову повертається, коли виявляється, що транспорт ходить так само жахливо. На
    роботі знову приходить до тями, коли здається, що начальниця сьогодні не в офісі і тому не помітить його запізнення. Паніка оволодіває ним тієї самої миті, коли він розуміє, що начальниця на місці і від її пильного погляду нічого не сховалося. І так цілий день. Як цей чоловік може описати своє життя? «Я ПОСТІЙНО хвилююся. Я живу у стресі нон-стоп, 24/7» Але насправді це не так. Ось коли все тіло палає вогнем, це постійний стрес 24/7. А те, що насправді переживає цей чоловік, називається частими переривчастими стресовими ситуаціями. І що за таких обставин відбувається з гормонами? Часті сплески викиду КРГ упродовж дня. Через низьку швидкість, з якою глюкокортикоїди покидають систему кровообігу, підвищений рівень глюкокортикоїдів тримається майже постійно. Вгадайте, хто буде наминати печиво з кремом на роботі весь день?

    Отже, причина, чому більшість із нас страждають саме на гіперфагію під час стресу, полягає в схильності людей із розвинених країн переживати часті переривчасті стресові ситуації впродовж дня. Тип стресової ситуації відіграє величезну роль.

    Ще один чинник, який допомагає визначитися між гіперфагією та гіпофагією під час стресу, це реакція організму на той чи інший стресогенний чинник. Піддайте групу учасників експерименту тій самі стресовій ситуації (наприклад, тренування на велосипеді; математичні задачі, які потрібно розв’язати за обмежений час; публічний виступ), і, що не дивно, у кожного виділятиметься різна кількість глюкокортикоїдів. Більше того, після завершення стресової ситуації рівень глюкокортикоїдів в організмі кожного з учасників внормується за різної швидкості. Причини таких індивідуальних особливостей можуть бути психологічними — експериментальна стресова ситуація може бути легкою дрібницею для одного і катастрофою для іншого. Також можуть бути відмінності фізіологічного характеру — печінка однієї людини може гірше справлятися з розщепленням глюкокортикоїдів за печінку іншої.

    Елісса Епель з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско довела, що люди, в організмі яких глюкокортикоїди продукуються в більшому обсязі, більш схильні до гіперфагії у постстресовий період. Більше того, коли їм у цей період запропонують обрати собі їжу, вони оберуть солодощі. Це характеристика, що притаманна стресу. Люди, організм яких продукує надмірну кількість глюкокортикоїдів під час стресу, не їдять більше за тих учасників експерименту, які не переживають стрес, а їхній рівень
    глюкокортикоїдів у стані спокою, коли немає стресу, не вищий за рівень інших людей.

    Що ще відрізняє гіперфагію та гіпофагію під час стресу? Наше ставлення до споживання їжі. Багато людей їдять, не тільки щоб задовольнити потребу свого організму в поживних речовинах, але й щоб задовольнити свої емоційні потреби. Такі люди схильні і до набору зайвої маси, і до «заїдання» стресу. А для більшості з нас споживання їжі — це контрольований, дисциплінований процес. Десь дві третини з нас стримують себе в їжі. Це люди, які активно намагаються дотримуватися дієти і погодяться з таким твердженням: «Зазвичай я свідомо намагаюся обмежити кількість їжі, яку споживаю». Прошу зауважити, що ці люди не обов’язково мають зайву вагу. Велика кількість людей з надмірною вагою не сидять на дієтах. А стримані їдці заповзятливо обмежують свої прийоми їжі. Дослідження незмінно показують, що люди, які зазвичай стримують себе в їжі, під час стресу більше за інших піддаються ризику гіперфагії.

     

    Певна логіка в цьому є. Навколо суцільний стрес — керівники корпорації присвоїли собі ваші пенсійні заощадження, хтось надіслав вам спори сибірської виразки у конверті і ви щойно зрозуміли, що ваше волосся жахливе на вигляд. Саме в такий непростий період більшість людей вирішують, що вони мають право потішити себе, дозволивши певні послаблення в питаннях, які зазвичай чітко контролюють. Тож якщо ви, як правило, примушуєте себе для саморозвитку дивитися театральні постановки в записі замість реаліті-шоу, тепер настає час для 12 сезону «Останнього героя». І якщо ви за нормальних обставин обмежуєте себе в їжі — зараз прекрасний момент насолодитися шоколадними тістечками з карамеллю.

    Отже, у різних людей стрес може або стимулювати, або пригнічувати апетит, і це залежить від типу та механізму дії стресогенного чинника, ступеня реакції глюкокортикоїдної системи організму на стрес та наявності звички жорстко контролювати свій раціон. Виявляється, що люди також відрізняються темпами створення запасів зі спожитої їжі після завершення стресової ситуації. І місцем їх накопичення в організмі.

    ТЕКСТ: Роберт Сапольські
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: