ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису

    Чому, незважаючи на науковий прогрес та розвиток технологій, люди й далі вірять гороскопам?/ Начитав Валерій Харчишин

    00:00
    00:00
    Людина — 09.04.20
    ТЕКСТ: Ярослава Кутсай
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    До ворожки не ходи

    Чому, незважаючи на науковий прогрес та розвиток технологій, люди й далі вірять гороскопам? І яку правду про нас розповідають онлайн-тести?  

    Ще близько IV століття до н. е. грецький лікар Гіппократ розробив теорію, що в наших тілах переважають різні гумори – «соки організму» – і що саме від них залежить, як ми поводимося в різних ситуаціях. Ця теорія лягла в основу вчення про темперамент, що розподілило людство на чотири типи: запальних і життєрадісних сангвініків (кров), пригнічених і сумних меланхоліків (темна жовч), метушливих і неврівноважених холериків (світла жовч) та спокійних і поміркованих флегматиків (слиз). 

     

    Тож, наприклад, авантюризм та пристрасність приписували сангвінікам, відлюдькуватість та злодійкуватість – меланхолікам, артистичність та гарячковість – холерикам, а практичність та неквапливість – флегматикам.

     

    За дві з гаком тисячі років з часів Гіппократа наука досягла величезного прогресу. Ми знаємо, що вміст рідин у наших тілах не так вже й суттєво відрізняється. У ХХ столітті дослідження близнюків, розлучених при народженні, продемонстрували, що і гени, і виховання відіграють важливу роль у нашому розвитку як особистостей. Науковці погоджуються: як спадкові характеристики, так і середовище, в якому вони себе проявляють, мають важливе значення, але що саме більше робить нас нами (nature versus nurture) – понині тема запеклих дискусій. 

     

    Проте ми ніяк не вгамуємо прагнення ділити одне одного на різні категорії й приписувати їм певні властивості, які нібито визначають, ким ми є насправді. 

     

    Кажуть, у світі існує два типи людей: ті, які поділяють людей на два типи, і ті, які цього не роблять. 

     

    І в цьому жарті є частка правди. Ми часто сміємося з узагальнень, але деколи самі до них вдаємося, адже класифікуючи себе та інших, нам значно простіше пояснити собі й своєму оточенню наші почуття та дії. Шведський лікар та статист Ганс Рослінґ у книжці «Фактологія» згадує цю особливість серед притаманних нам інстинктів. Завдяки категоріям нам легше порозумітися одне з одним, бо якби ми розглядали кожен предмет чи явище як унікальні, нам забракло б слів, щоб про них говорити. Водночас, зазначає він, неспроможність переглядати і ставити під сумнів ці категорії часто призводить до формування стереотипів, які складно змінити і які часом заважають нам робити адекватні висновки щодо дійсності.

     

    Мама, донька і Юнґ 

     

    Під час Першої світової війни американський психолог Роберт Вудворт розробив перший відомий в академічних колах тест на визначення особистості, аби перевірити, наскільки морально придатними до бою були молоді солдати. Його метою було запобігти тому, що сьогодні називається посттравматичним стресовим розладом і допомогти відібрати для військових операцій емоційно найстійкіших молодиків. Ідею підхопили й почали застосувати в багатьох інших сферах.

     

    Під час Другої світової війни в США чимало жінок були змушені облишити родинне вогнище і замінити чоловіків, яких забрали до армії, на їхніх звичних посадах. Шкільна вчителька Ізабель Бріґґз-Маєрз зауважила, що дехто з її знайомих, які нарешті звільнилися від ярма хатніх обов’язків, скаржилися на фах, який їм доводилося опановувати, й сподівалися спробувати інше заняття. Щоб допомогти їм знайти те, що відповідало б їхнім інтересам та здібностям, Ізабель разом зі своєю матір’ю Катаріною Бріґґз, яка теж була педагогом, розробила систему діагностики індивідуальних відмінностей – MBTI (Myers-Briggs Type Indicator). На це їх надихнули праці Карла Юнґа про когнітивні функції людини. Завдяки цій методиці тип особистості визначали, використовуючи чотири шкали:

     

    Енергія: екстраверсія (E) – інтроверсія (I)

    Перші прагнуть працювати з іншими в команді й насичуються від спілкування з людьми, другі – наодинці, і їм додає сили усамітнення.

    Мислення: сенсорика (S) – інтуїція (N) 

    Перших цікавить реальний й осяжний досвід – тут і зараз, других – абстрактні категорії й пошуки цілісності. 

    Реація: логіка (T) – емпатія (F)

    Перших принаджують інтелектуальні заняття, що передбачають аналітичний підхід, других – ті, де найважливішими є міжособистісні стосунки й порозуміння.

    Стиль життя: раціональне (J) – ірраціональне (P) 

    Перші орієнтовані на результат і мають план дій, другі – спонтанні й пливуть за течією. 

     

    Після проходження тесту кожен отримував набір із чотирьох букв. Таким чином мама і донька розподілили усіх на 16 типів й запропонували для них найбільш відповідні, на їхню думку, професії. Так, наприклад, ESFP – громадську діяльність, що передбачала публічність, а INTJ – технічні спеціальності, що передбачали увагу до дрібних деталей. 

     

    Із самого початку MBTI піддали шпаркій критиці вчені, насамперед через те, що в її розробниць не було психологічної освіти й необхідної практики. Подальші дослідження продемонстрували, що кореляція між результатами цієї діагностики і тим, як люди поводяться, дуже сумнівна. Ці результати складно реплікувати, бо жоден з нас не є константою: на нас впливають обставини, у нас бувають кращі й гірші дні, гарний і кепський настрій.1 Контекст має значення. Тому складно щиросердно відповісти на розмиті запитання на зразок: «Вам подобається бути в колективі?» Інколи так. Інколи ні. Та й хіба це не залежить від того, про який саме колектив йдеться? 

     

    Попри критику, MBTI пішла в маси. Цією методикою послуговуються провідні консалтингові та аудиторські компанії, серед яких McKinsey, Bain, Deloitte та Accenture, щоб визначити сильні й слабкі сторони своїх співробітників, дати їм можливість дізнатися більше одне про одного і заявити про себе й свої вподобання (як-от «Я інтроверт, тож не намагайся зробити мене королем вечірки» чи «Я екстраверт, тож не лякайтеся, що я так багато й голосно розмовляю»). 

     

    Чотири шкали MBTI перегукуються з «Великою п’ятіркою» – методологією опису особистості, до якої прихильніше ставляться психіатри та психотерапевти (її ще називають OCEAN або CANОЕ – за першими буквами тенденцій в її основі):   

     

    Відкритість до досвіду (Openness) – винахідливість і допитливість / послідовність і обережність.

    Сумлінність (Conscientiousness) – ефективність і самодисципліна / спонтанність і недбалість

    Екстраверсія (Extraversion) – розкутість і комунікабельність / сором’язливість і усамітнення.

    Доброзичливість (Agreeableness) – співчутливість і кооперативність / настороженість і відстороненість. 

    Невротизм (Neuroticism) – здатність контролювати емоції / схильність до стресу. 

     

    Утім, і до цієї метрики науковці висувають низку претензій, головна з яких – її обмежений масштаб. Вона базується на інтроспекції (тому що індивід сам про себе думає) і не враховує важливі й подеколи визначні для деяких людей характеристики, як-от чесність та почуття гумору. 

     

    Але навіть якщо ви не надто ймете віри подібним метрикам, хіба ж не захочеться вам бодай пересвідчитись у тому, що це все – маячня? А раптом ні?  

     

    Ефект Форера (Барнума)

     

    Мушу зізнатися, я колись носила в гаманці записку, яка трапилася мені у печиві з передбаченням: 

     

    Цього року на вас чекає мандрівка, що розгорне нову сторінку вашого життя.

     

    Того року я відвідала кілька місць, які справді справили на мене неабияке враження і були пов’язані з історіями, котрі захочеться розповісти онукам. Тобто здійснилося пророцтво? Але подорожі загалом – не така вже й рідкість (принаймні так було у світі до COVID-19), тож навіть якби це пророцтво дісталося комусь із моїх приятелів, вони б, ймовірно, так само ствердно кивнули: «Так, таки здійснилося».   

     

    У 1948 році американський психолог Бертрам Форер провів експеримент серед студентів, яким викладав вступ до психології. Він роздав їм аркуші паперу й попросив вказати свої захоплення, риси характеру, службові обов’язки, надії та амбіції. Він пообіцяв, що уважно ознайомиться з усім написаним і підготує детальні досьє на учасників анкетування. 

     

    Через тиждень кожен студент отримав акуратно набраний текст зі своїми іменем вгорі. Це був список з тринадцяти тверджень. Форер попросив своїх піддослідних прочитати їх і оцінити, наскільки точними – за шкалою від нуля до п’яти – вони були. І хоч він очікував, що його студенти як майбутні психологи скептично сприйматимуть такі висновки щодо них, середня оцінка виявилася 4,26. 

     

    Насправді усі 13 характеристик, які вони отримали, були для всіх ідентичними й до того ж запозиченими з астрологічного журналу: 

     

    1. Тобі потрібно, щоб тебе любили і щоб тобою захоплювалися. 

    2. Ти дуже прискіпливий до себе. 

    3. Ти маєш значний потенціал, який поки не застосовуєш на власну користь. 

    4. У твого характеру є вади, але ти спроможний їх компенсувати. 

    5. Хоч інші сприймають тебе як спокійну людину, ти дещо невпевнений у собі. 

    6. Інколи ти сумніваєшся в тому, чи правильне твоє рішення. 

    7. Тобі подобається різноманіття, тебе гнітять перепони й обмеження. 

    8. Ти вмієш мислити незалежно.

    9. Ти не сприймаєш на віру чужі твердження, яким бракує доказів.

    10. Ти вважаєш недоцільним впускати інших у свою душу. 

    11. Інколи ти поводишся як екстраверт – ти відкритий і привітний, а інколи – як інтроверт, закритий і недовірливий. 

    12. Деяких з твоїх цілей складно досягти.

    13. Одне з твоїх головних прагнень – прагнення стабільності. 

     

    Після численних відтворень тест давав подібні результати.2 Навіть якщо ви й не вірите в долю і вважаєте гороскопи нісенітницею, ймовірно, все-таки бодай раз відчували, що щось із приписаного вашому знаку зодіаку схоже на правду. Навіть серед незабобонних людей можна знайти тих, які схвально ставляться до астрологічних прогнозів, якщо ті досить сприятливі для них.3 Дослід Форера показав, наскільки людині притаманно сприймати доволі загальні характеристики як властиві саме їй, особливо якщо їх дає авторитетна людина. 

     

    Цей ефект ще часто називають ім’ям американського шоумена та власника цирку Фінеаса Барнума. Той жив у XIX столітті й опублікував книжку «Брехуни світу», де розвінчував прийоми успішних медіумів, яких з ентузіазмом сприймала тогочасна еліта, і пообіцяв кругленьку суму будь-кому, хто зможе продемонструвати справжність свого дару вести діалог з покійниками. 

     

    Уважно придивившись-прислухавшись до змісту слів так званих екстрасенсів і тестів, які обіцяють допомогти нам краще себе зрозуміти, можна помітити, що й тим, і іншим бракує чогось дуже суттєвого – конкретики. 

     

    Обери сам

     

    Утім, для нашого мозку навіть це краще, ніж невизначеність, з якою він активно бореться. Ми постійно намагаємося знайти пояснення тому, що відбувається із нами і навколо нас, плутаючись в причинно-наслідкових зв’язках, підбираючи зручні для нас пояснення. Але навіть якщо у нас стабільний дохід і щаслива й здорова сім’я, якщо ми мешкаємо в затишному будинку й почуваємося комфортно, ніхто не може гарантувати, що так буде завжди. Навіть ми самі. Адже існує безліч факторів, на які ми не спроможні вплинути і від яких неможливо себе вберегти. А нам подобається бути певними.  

     

    У 1975 році американська психологиня та професорка Гарвардського університету Еллен Ланґер ввела в обіг термін ілюзія контролю.4 Під час експериментів вона та її колеги помітили, що люди, замість отримувати лотерейні квитки в довільному порядку, охочіше вибирають їх самі, хоч це, ясна річ, і не збільшує їхні шанси на виграш. Ілюзія контролю й низка ритуалів, які її супроводжують, на зразок постукування по дереву та талісманів на удачу допомагають нам примиритися з невідомістю, надають нам таке-сяке відчуття захищеності від лихого. Це рудименти магічного світосприйняття, яке зародилося в часи, коли людство жило племенами, коли існували хороші «свої» й погані «чужі» та божества, які потрібно було задобрювати. Це те, із чим наш вид жив тисячі років. 

     

    Відповідно до піраміди людських потреб Абрагама Маслоу, щойно людина втамовує спрагу й голод, вона прагне безпеки і відчуття приналежності. Соціальні зв’язки завжди мотивували наш біологічний вид, але в добу інтернету та засилля інформації, ця правічна потреба дедалі виразніше заявляє про себе. І їй охоче підіграють. 

     

    Наші новинні стрічки у соцмережах рясніють тестами на визначення найвідповідніших саме для нас дієти, кар’єри, романтичних стосунків, громадянства тощо. Чимало з них створені рекламниками, які таким чином збирають наші особисті дані й збувають їх компаніям на кшталт Cambridge Analytica, в них зазвичай багато поширень, а їхні результати настільки ж позитивні, інклюзивні й універсальні, як і ті, що підготував Форер понад 70 років тому. Є щось заспокійливе у їхній безглуздості. Так, може, я й не побудувала бізнес-імперію, зазнавши численних випробувань та втрат на своєму шляху, але мої улюблені книги, музичні смаки і автомобіль, про який я мрію, кажуть про мене ось що: я – Ілон Маск! Може, я так і не дочекалася запрошення до Гоґвортсу у шостому класі й не маю серед найліпших друзів хороброго хлопчика зі шрамом на лобі, але мій ентузіазм до навчання, наполегливість і любов до пригод підтверджують: я – Герміона Ґрейнджер! Жодних ризиків, відсутність зусиль, захищеність і свобода бути тим, ким тобі заманеться без потреби довго думати.  

     

    Зовсім нещодавно натрапила на тест, який пропонував дізнатися, яка я тварина, і обіцяв: 

     

    Результати вас здивують!

     

    Швиденько відповівши на 12 запитань, які моделювали різні побутові ситуації, я отримала: 

     

    Ви – лань. Красиві, невловимі, ідеалістичні.

     

    Ким ще можу стати? Я вирішила пройти його знову. І, звісно ж, я не одна така. Дослідження вчених Університету Тасманії показало, що ось так маніпулювати результатами онлайн-тестів – досить прийнятна практика порівняно із аналогічною поведінкою офлайн. 

     

    Обираючи відповіді, протилежні своїм початковим, а потім навмання, я обидва рази отримала: 

     

    Ви – ведмідь. Впевнені, вперті, нетямущі. 

     

    Ну, це вже геть не годиться, подумала. Ліпше залишатися ланню.

    ТЕКСТ: Ярослава Кутсай
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?