fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Медицина — 14.09.21
ТЕКСТ: Джейсон Фанґ
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Хіросіма, радієві дівчата та Марія Кюрі: радіація в історії раку

Люди схильні вважати, що рак – рідкісне захворювання, але насправді воно дуже поширене. Лікар Джейсон Фанґ створив книжку «Рак. Новий підхід у дослідженні хвороби», що вийшла друком у видавництві Лабораторія. Вона допоможе не тільки дізнатися про рак якомога більше, а й дасть розуміння, як можна знизити його ризик. Публікуємо уривок з книги.

Одна з найвидатніших учених у галузі рентгенівського випромінювання та радіоактивності стала першою, хто загинув від нього. Марія Кюрі (1867–1934), яка народилася в Польщі, була наймолодшою з п’яти дітей і надзвичайно талановитою. У 1891 році вона переїхала в  Париж, де зустріла свого майбутнього чоловіка П’єра, з яким підтримувала дивовижне партнерство, поки їх не розлучила смерть.

 

У лютому 1898 року Марія та П’єр Кюрі працювали з уранітом і з’ясували, що він  випромінює значно більше радіації, ніж вони очікували. Припустивши наявність досі не відомої радіоактивної речовини, вони відкрили новий елемент, який назвали полонієм на честь батьківщини Марії. Полоній був більш ніж у 330 разів радіоактивніший, ніж уран. Однак залишки ураніту все ще були радіоактивними навіть після вилучення полонію, тому Кюрі далі обробляли матеріал, який залишився, для того щоб виділити з нього найменші частки ще одного нового елемента. У 1898 році, лише через кілька місяців після відкриття полонію, Кюрі виділили чистий радій. Записник, у якому П’єр Кюрі нерозбірливим почерком написав слово «радій» (утворене від латинського еквівалента слова «промінь»), досі надзвичайно радіоактивний. Радій виявився найрадіоактивнішим з усіх досі відкритих радіоактивних елементів.

 

Марія Кюрі отримала Нобелівську премію 1903 року з фізики за відкриття радіоактивності. Чоловік Марії П’єр несподівано помер у 1906 році, однак ця подія не зупинила її на шляху до дивовижних наукових досягнень. У 1911 році Марія отримала Нобелівську премію з  хімії, ставши єдиною людиною за всю історію, яка отримала цю премію як з фізики, так і з хімії.

 

Щойно відкритий елемент радій світився в  темряві, що відразу ж вразило уяву публіки. Незабаром почали виробляти споживчі товари з  радієм, зокрема наручні годинники, які світилися в темряві. Тисячі молодих жінок старанно розмальовували радієм циферблати наручних годинників, яких було випущено  декілька мільйонів. Відповідно до вимог виробництва годинників, ці «радієві дівчата»  зволожували щіточки в роті, мимоволі поглинаючи фарбу з радієм. У 1922 році стало очевидно, що відбувається дещо дуже погане, коли радієві дівчата почали буквально розкладатися. У них без видимих причин випадали зуби. Один дантист звернув увагу на те, що коли він обережно обстежував ротову порожнину дівчини, вся її щелепа розламалася. У 1923 році це тяжке руйнування кісток стало настільки відомим, що його назвали «радієва щелепа». Радій, який поглинали дівчата, проникав у кістки щелепи й постійно випромінював радіацію, яка, по суті, спалювала кістку й прилеглу тканину. Одна радієва дівчина померла, коли тканини її гортані зруйнувалися й стався крововилив у яремну вену. Ще одна дівчина, прогулюючись у темряві по дому, помітила, що її кістки світяться у  дзеркалі. Тіло дівчини поглинуло стільки радію, що вона буквально світилася, ставши схожою на привид. У багатьох дівчат, тіла яких не перетворювалися в порох, виникали величезні, потворні пухлини м’яких тканин, тобто розвивалася саркома.

 

У 1930-х роках той факт, що вплив радіоактивного випромінювання спричиняє рак, став загальновідомим. У  наші часи робітники обов’язково одягають свинцеві захисні халати, однак Марія Кюрі та її колеги день у день працювали без жодного захисту в середовищі, яке перебувало під впливом найпотужнішого радіоактивного випромінювання. Їх також не оминули жахи захворювань, спричинених радіацією — вони один за одним померли за загадкових обставин. Десятки років впливу радіації зробили Марію Кюрі хронічно хворою, оскільки  радій руйнував її кістковий мозок (у неї розвинулася апластична анемія). У 1995 році, коли тіла Марії та П’єра Кюрі перевезли до Пантеону в Парижі, для того щоб можна було вшанувати цих учених серед найважливіших історичних особистостей, їх поклали у  свинцеві труни, щоб захистити відвідувачів від надзвичайно радіоактивних останків.  Марія та П’єр Кюрі залишаться у цих захисних футлярах принаймні протягом наступних півтори тисячі років. Особисті записи й артефакти Марії Кюрі, виставлені на загальний огляд, також надзвичайно радіоактивні.

 

Дочка Марії й П’єра Кюрі Ірен Жоліо-Кюрі та їхній зять Фредерік Жоліо-Кюрі прийняли естафету й продовжили новаторську родинну роботу з радіацією. Вони відкрили штучну радіоактивність, отримавши за це відкриття Нобелівську премію з  хімії у 1935 році. Однак Ірен також не обійшло стороною прокляття променевої хвороби. У  п’ятдесят сім років вона померла від лейкемії в лікарні Інституту Кюрі в Парижі.

 

Ризик розвитку раку зростає лінійно зі збільшенням дози радіації. Радіоактивне випромінювання поділяють на іонізаційне й не іонізаційне. Іонізаційне випромінювання містить достатньо енергії, для того щоб зруйнувати молекулярні зв’язки й розділити молекули на іони, завдаючи шкоди клітинній ДНК, а вцілілі клітини за лишаються з нестійкими хромосомами, більш схильними до мутацій під час реплікації клітин. Неіонізаційне випромінювання менш інтенсивне, тому в багатьох випадках воно може розсіятися, не завдаючи тривалої шкоди тканинам. Тоді як хронічне опромінення є канцерогеном, гостре опромінення може не бути канцерогенним, як спочатку побоювалися.

 

Наприкінці Другої світової війни, 6 серпня 1945 року американський бомбардувальник «Енола Ґей» скинув першу атомну бомбу на японське місто Хіросіма. Ця вогненна смерть миттєво знищила близько 80 тисяч осіб, а ще більше людей загинуло згодом через опромінення й опіки. Однак люди, які вціліли під час цього бомбардування, найбільше турбувалися щодо прихованого ризику раку через таке величезне радіоактивне опромінення. Починаючи з 1950 року, Комісія з вивчення наслідків атомного бомбардування і проект «Дослідження тривалості життя» здійснювали моніторинг тих, хто вижив після вибуху атомної бомби, а також їхніх дітей, протягом наступних 65 років. Безумовно, захворюваність на рак зросла, однак масштаб був далеко не таким жахливим, як того побоювалися.

 

Людей, які пережили атомне бомбардування, зазвичай сприймають як тих, хто страждає від раку і має дітей із жахливими каліцтвами, однак насправді це, на щастя, зовсім не так. Рівень захворюваності на рак дійсно підвищився, проте мінімально (зазвичай менш ніж на 5  відсотків), а тривалість життя скоротилася лише на декілька місяців. Ризик справді існував, однак його масштаб був значною мірою  надуманим. Усе живе на Землі постійно перебуває під впливом природного іонізаційного випромінювання, яке надходить з космічного простору. Клітини обороняються шляхом  посиленого антиоксидант ного захисту й радіоіндукованого апоптозу. Якщо радіоактивне випромінювання спричиняє непоправні ушкодження клітин, вони вчиняють ритуальне самогубство й видаляються з організму. 

ТЕКСТ: Джейсон Фанґ
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті
До ворожки не ходи
До ворожки не ходи: духи і привиди

З'ясуємо, звідки взялися легенди про духів та привидів і чому деякі люди часом їх бачать, а ще послухаємо, як «говорить привид»!

Хімія
Що всередині: наука морозива

Кожна складова морозива по-своєму важлива.

Промо
Проєкт інтелект. Епізод 2: Чи зможемо ми колись говорити з тваринами за допомогою Petcube

Навіщо вашим домашнім улюбленцям штучний інтелект?

Суспільство
Нобелівка‒2021: економіка. Природні експерименти допомагають відповісти на важливі питання

Цьогорічні лауреати – Девід Кард, Джошуа Енґріст та Ґвідо Імбенс – показали, що природні експерименти можна використовувати, щоб відповісти на ключові суспільні питання.

До ворожки не ходи
До ворожки не ходи: астрологія, нумерологія, ворожіння

Чому люди звертаються до ворожіння, що чекають від астрології та нумерології і чи це справді їм допомагає?

Наука
Три в одному: за що дали Нобелівки з фізіології або медицини, хімії та фізики

Слухайте про цьогорічну Нобелівку!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: