fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Суспільство — 17.10.19
ТЕКСТ: Дарина Мізіна
Ілюстрації: Нана Тенетко
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Я кажу «ні»!

Вузькі джинси, мереживна білизна, шлюб, стан алкогольного сп’яніння – усі ці «фактори» так чи так сприймалися і сприймаються (!) суспільством як згода на секс. Але що ж це таке насправді та які соціальні, психологічні та фізіологічні чинники впливають на нашу згоду чи відмову?

1998 року Італійський суд скасував вирок за зґвалтування. Коли ж оприлюднили матеріали справи, стало відомо1, що серед інших причин, судді зазначали: якщо постраждала одягла джинси, що обтягують, вона мала б допомогти ґвалтівнику їх зняти і тим самим дала свою згоду на цей акт. Після цього випадку жінки вийшли на протест під судом у джинсах, аби продемонструвати солідарність із постраждалою. Так з’явився День джинсів2, який відзначається щорічно 24 квітня. 

 

У 2018 році в Ірландії здійнялася хвиля масових протестів (онлайн та офлайн) під гештеґом #ThisIsNotTheConsent. Це сталося через формулювання, яке використав3 адвокат підсудного у справі про зґвалтування 17-річної. Сторона захисту апелювала до того, що постраждала була одягнена у мереживну білизну, і це свідчить, що вона була згодна на секс.

 

У квітні 2019 року суддя4 з Англії заявив, що секс чоловіка з дружиною  – «фундаментальне право людини». І сказав він це під час розгляду справи подружжя, у якому жінка через ментальні проблеми не може давати згоду на секс.

 

Здавалося б, питання згоди має бути досить банальним і простим. Є пропозиція, і є «так» або «ні». Утім, згода на секс виходить за межі цих односкладових слів, тому що коли йдеться про секс, немає нічого простого чи однозначного в нашому суспільстві. Це викликано різноманітними табу, страхами і стереотипами, які століттями плекало людство. Зараз же поступово з’являється усвідомлення того, що система стосунків, яка існувала й пропагувалася досі, не працює. Суспільство потроху відкриває для себе залаштунки тієї системи, зіштовхуючись не лише з приємними відкриттями, але і з новими викликами. Серед них, зокрема, – викорінення культури зґвалтування і заміна її на культуру згоди. 

 

Термін «культура зґвалтування» у 1980-х роках почала використовувати американська журналістка та феміністка Сьюзен Браунміллер; ідеться про переконання, згідно з яким суспільний осуд за зґвалтування насамперед буде спрямовано на жінку (тому що більшість постраждалих від насильства – жінки), що зазнала агресії, і стосуватиметься її репутації, а агресор може бути морально виправданим. Таким чином сексуальне насильство щодо жінок у певному сенсі підтримується й заохочується.5

 

Добровільно та свідомо

 

Згода на секс – це добровільне і свідоме бажання всіх причетних до процесу бути залученими у статевий контакт у конкретному місці, у конкретний час, на конкретних умовах, із конкретною/-ими людиною/-дьми. Проте на практиці все набагато складніше, 

 

Тому що звичні «так» або «ні» не завжди працюють у стані збудження.

Тому що ми соромимося.

Тому що ми сприймаємо секс як досягнення, перемогу чи прояв влади.

Тому що ми не завжди можемо бути впевненими у своїх почуттях.

Тому що ми не завжди розуміємо й поважаємо свої особисті кордони та кордони інших людей.

Тому що нас не вчили висловлювати свої почуття і пояснювати іншій людині, чого ми прагнемо.

 

Як пояснює нейробіологиня, електрофізіологиня та дослідниця болю Нана Войтенко, з точки зору нейробіології за ухвалення рішень та оцінку ризиків у людському організмі відповідає префронтальна кора. Але перш ніж винести свій «вердикт», вона «радиться» з лімбічною системою (сукупністю структур головного мозку, що бере участь у регуляції емоцій), а також бере до уваги соціальний аспект (наприклад, релігійні обмеження чи ставлення до сексу, яке в нас виховала сім’я, тощо). Префронтальна кора зважає і на те, чим саме нам може обернутися відмова. Наскільки ймовірно, що інша людина вдасться до фізичного насилля, образиться тощо після нашого «ні». Часом префронтальна кора може ухвалювати рішення під сильним впливом емоцій, що виникають через сексуальне збудження. «Ми ще кажемо “мозок відключився”», – пояснює Нана Войтенко. Вона також застерігає: алкоголь бере участь у цій «відключці», – він суттєво знижує здатність оцінювати ризики і ухвалювати зважені рішення. 

 

Варто також додати, що префронтальна кора є однією з найновіших складових неокортексу6 (нова кора головного мозку; у загальних рисах, префронтальна кора відповідає за пам’ять, планування або виконання дій). За припущеннями наукового кола7, «запит» на неї розвинувся в людини через ускладнення самого устрою суспільства. Щось подібне призвело і до появи лімбічної системи. Вона виникла під час еволюції наших пращурів від рептилій до ссавців. Лімбічна система розвинена у тварин, що живуть соціальними групами, зокрема у людиноподібних мавп. Динаміка соціальних груп може бути досить складною, і лімбічна система необхідна, щоб розрізняти потенційних ворогів, союзників і суперників-ссавців. 

 

Чи потрібна взагалі згода на секс? 

 

Сподіваюся, тут ви іронічно посміхнулися. Звісно, потрібна. Золоті слова статті п’ятої Конвенції про права людини: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність». Будь-який примус не тільки є незаконним, але й має потужний негативний вплив на фізичний і психічний стан людини. 

 

Ваше тіло – ваше діло. А ще ваші почуття. Який би спосіб сексуального життя ви не вели, той факт, що секс – це не лише про фізичний контакт, це ще і про почуття, незаперечний. Зокрема під час сексу виділяються нейромедіатори (сполуки, що забезпечують роботу мозку): 

 

окситоцин (також відомий за прізвиськом «гормон любові»), що заспокоює, сприяє виникненню почуття близькості, прив’язаності й довіри. Утім, окситоцин іще може мати на наш мозок такий самий вплив, як алкоголь8, і викликати агресію, підвищувати схильність до ризиків та упереджень.  

 

дофамін, що відповідає за задоволення, самозаохочення до певної діяльності, прагнення новизни. Це завдяки і задля дофаміну люди повторюють9 певну поведінку.

 

ендорфіни, що здатні викликати відчуття ейфорії. Викид ендорфіну викликає природний кайф, відомий ще як «кайф/збудження бігуна» (з англ. runner’s high). Цей стан сприяє10 підвищенню настрою і зменшенню болю.

 

У випадку, якщо людину зґвалтували, це безпосередньо відображається на стані її здоров’я. Окрім тілесних травм, що можуть виникнути через фізичне насилля, сексуальне насильство суттєво впливає на психологічний стан. Дослідження різних років і в різних країнах показують11, що від 17% до 65% жінок, які зазнали сексуального насильства, виявляють симптоми посттравматичного стресового розладу. Крім того, у січні 2019 року в науковому журналі JAMA Internal Medicine вийшла стаття про дослідження12, яке виявило: жінки, що постраждали від секcуальних домагань чи насильства, втричі частіше мали депресію, вдвічі частіше відчували підвищену тривожність та мали проблеми зі сном, ніж ті жінки, що такого досвіду не мали.

 

Існують різні види стосунків і різні ступені їхньої «серйозності». Але в усіх цих випадках добровільна та свідома згода на секс має бути невід’ємною частиною. Згода на секс як одна з цінностей – це ознака здорового суспільства і міжособистісних стосунків зокрема.

 

А от колись…

 

У стародавньому світі питання сексуального насильства як злочину часто не стояло взагалі.

 

У Фівах існував звичай, через який кожна жінка перед заміжжям повинна була втратити цноту під час культового ритуалу, віддаючись чужинцям, незалежно від того, хотіла вона цього чи ні. 

 

На Кавказі з давніх часів старійшини вчили юнаків, щоб ті йшли в село і, обравши собі дівчину, викрадали її. Це не вважалося насильством, бо дівчина виходила заміж. До речі, ці крадіжки тривають і досі13

 

У мусульманському праві за часів Середньовіччя зґвалтування каралося каменуванням, проте відповідальність наступала лише тоді, коли жертва своєю поведінкою не «спровокувала» насильника і подала чотирьох свідків події або ж злочинець сам визнав свою провину.

 

У книзі  «Старожитності Русі-України» йдеться про те, що в часи князя Володимира (того самого, який хрестив Русь) ґвалтівник повинен був сплатити пеню батькові постраждалої й одружитися з нею без права розлучення до кінця життя. Саме так Володимир взяв у дружини полоцьку княгиню Рогнеду, – узяв Полоцьк і зґвалтував дівчину на очах у її батьків, яких, між іншим, після цього вбив.

 

У другій половині ХІХ ст в Англії, США та інших країнах почалися рухи за підвищення віку згоди14 – віку, з якого людина вважається спроможною дати усвідомлену згоду на сексуальні стосунки з іншою людиною. Зокрема 1885 року після публікації статті15 редактора газети The Pall Mall Gazette Вільяма Томаса Стеда, який купив 13-річну дівчинку у її матері за 5 фунтів стерлінгів, в Англії вік згоди підвищили до 16 років, а у США жіночі рухи почали кампанії за підвищення цього віку мінімум до 16, а краще – до 18 років (тоді він становив від 7 до 12 років). До 1920 року майже всі штати Америки встановили вік згоди 16–18 років.

 

Сексуальне насильство – це прояв влади та агресії. У рекомендаціях ВООЗ із надання медико-правової допомоги постраждалим від нього йдеться16: «Робота з сексуальними злочинцями підтвердила, що основним фактором для сексуального насильства є не сексуальне бажання. Хоча сексуальність і агресія відіграють роль у всіх формах сексуального насильства, секс є лише засобом вираження різних видів сексуальних почуттів, таких як гнів і ворожість щодо до жінок, а також потреба контролювати, домінувати і затверджувати владу над ними. Не всі злочинці мають однакові мотиви для вчинення сексуального насильства, і вони не схожі в тому, як вони здійснюють акти сексуального насильства. Гнів, влада і сексуальність, тим не менш, є елементами, які наявні завжди, незалежно від причини сексуального насильства або характеру вчиненого акту».

 

Вітчизняна ситуація

 

В Україні коло мовчання про сексуальне насильство чи не першою почала розривати Настя Мельниченко, запустивши флешмоб #ЯНеБоюсьСказати, у рамках якого постраждалі від сексуальних домагань розповідали свої історії. Цей процес не пройшов безболісно. Наприклад, реакція17 деяких українських письменників виявилася вкрай негативною.

 

А реакція на зміни до Кримінального кодексу щодо насильства і зґвалтування взагалі вкотре підтвердила: ми виховуємось і живемо у культурі зґвалтування. І чоловіки, і жінки захвилювалися не на жарт (точніше, на тисячі мемів і жартів). Мовляв, тепер треба буде отримувати спеціальну розписку на секс. Деякі ЗМІ з радістю підхопили тенденцію й почали самі хайпувати на цій темі клікбейтом у заголовках, старанно зробивши і свій внесок до недолугої паніки18 *19 *20 *21 *22. Насправді ж, зміни, що набули чинності 11 січня, уточнюють поняття зґвалтування і нарешті закріплюють вимогу на отримання згоди. Відтепер зґвалтування – вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. 

 

До речі, у Швеції пішли ще далі. Минулого року там набув чинності закон, що визначає секс без явно вираженої згоди як зґвалтування. До того ж, пасивність не буде розглядатись як згода. І вже 11 липня цього року стало відомо про перший вирок за цим законом. Чоловік отримав вісім місяців в’язниці за секс із жінкою, із якою він познайомився в соцмережах.

 

А в Італії суд нарешті винайшов пігулку проти віктимблеймінгу (перенесення провини з ґвалтівника на постраждалу людину) у стилі «її одяг казав “так”», постановивши, що зовнішній вигляд постраждалих від зґвалтування «не має жодного значення» під час розгляду позовів. 

 

Як же зрозуміти, що людина згодна на секс із вами? 

 

Ви здивуєтеся, але найперша і найголовніша рекомендація – запитати цю людину. Але ось іще кілька важливих пунктів, які варто розуміти, знати на зубок, заскрінити і поставити на заставку чи навіть роздрукувати і покласти поруч із контрацепцією: 

 

Не переоцінюйте себе. Мереживна білизна, коротка спідниця, охайний костюм чи навіть шкарпетки без дірок не означають, що людина згодна на секс узагалі чи конкретно з вами. Навіть якщо перед цим у вас було побачення. Навіть якщо не одне. Навіть якщо ви цілувалися чи займалися петингом (різновид статевого контакту, який полягає у подразненні та стимуляції статевих органів без самого статевого акту). 

 

Штамп у паспорті – не безлімітний абонемент на секс. Так, навіть у шлюбі ви приречені турбуватися про згоду до кінця життя. Суддя з Англії жахливо помилявся, стверджуючи, що секс чоловіка з дружиною  – «фундаментальне право людини». Навіть ваші чоловік чи дружина можуть не хотіти сексу, і якщо вони не давали на нього згоди, обручка – безсила, ви вчинили зґвалтування. 

 

Диявол – у деталях. Навіть якщо людина погодилася зайнятись із вами сексом, це не означає, що вона погодилася, наприклад, на те, аби ви зняли презерватив під час самого процесу, ударили цю людину чи спробували зайнятися анальним сексом. На кожен такий нюанс вам потрібна окрема згода. 

 

Не недооцінюйте себе. Цей пункт не заперечує перший. Справді, підтвердження згоди на секс може бути не лише у вигляді гучного «так». Але якщо ви таки наважилися зайнятися сексом, маєте бути достатньо зрілі, щоб розпізнати згоду за іншими ознаками. Зверніть увагу на поведінку партнера/-ки, важливо бачити їхню реакцію на початкову та  подальші дії, бо людина має право передумати і відмовитися в будь-який момент. Ви також можете час від часу перепитувати «Тобі приємно?», «Тобі подобається?», «Ти точно впевнений/-а?» (порада для романтиків, які кричать, що це вбиває пристрасть: ставте ці запитання звабливим голосом).

Будьте обережні з інтерпретацією. Навіть якщо ви зріла та мудра людина й пішли шляхом без гучного «так», ретельно аналізуйте ситуацію. Важливо розуміти, що ваш/-а партнер/-ка хочуть саме сексу, а не просто фліртують із вами. Тут також варто пам’ятати про таке явище, як «нонконкордатність збудження» (у народі, де таких слів не знають, вважають: «змокріла – отже, хоче»). Насправді ж реакція наших геніталій і ступінь свідомого сексуального збудження можуть не збігатися. Про це свідчать дослідження науковиць Елен Лаан і Мередіт Чіверс. Остання провела експеримент: учасникам дослідження показували не тільки різноманітні відеоматеріали порнографічного і загального змісту, але і відео злягання людиноподібних приматів – карликових шимпанзе-бонобо. З’ясувалося, що геніталії жінок відгукуються на сцени злягання бонобо, хоча не так інтенсивно, як на порно. Для жінок поняття «сексуально релевантне» і «сексуально привабливе» перетинаються приблизно на 10%. Для чоловіків – на 50%. Про це зазначає Емілі Наґоскі у книзі «Як хоче жінка».

 

Чай НЕ п’ють непритомними. Якщо людина, із якою ви хочете зайнятися сексом, спить, втратила свідомість чи перебуває у стані алкогольного сп’яніння (або під дією інших речовин), це не дає вам права схиляти її до сексу. Для наочнішого прикладу є ось цей чудовий мультик23 про чай і згоду на секс. 

 

Мовчання – не ознака згоди. У відповідь на небезпеку в людини можуть вмикатися три рефлекторні реакції, так звана реакція «бий-біжи-заціпеній». Це автоматична, вбудована в організм система, призначена захищати нас від загрози. Ця система допомагає нам ухвалювати рішення, як реагувати на небезпеку так, щоб знизити рівень негативних наслідків. Так от, мовчання може виникнути через реакцію заціпеніння, коли перед обличчям небезпеки людина буквально завмирає і не може вичавити з себе жодного слова, не те що чинити фізичний опір. Дослідження24 шведських вчених 2017 року з’ясувало, що це поширена реакція на сексуальне насильство, і це необхідно враховувати, зокрема у розслідуванні зґвалтувань. Із 298 жінок, що були у вибірці дослідження, 70% повідомили про значне тонічне заціпеніння, і 48% повідомили про крайні прояви тонічного заціпеніння під час нападу. Тобто «кінематографічні» образи бійки й активного пручання рідко трапляються в реальному житті. Людина, на яку спрямоване сексуальне насильство, із більшою ймовірністю заціпеніє від небезпеки або ж, зваживши ризики для свого життя, вирішить, що без активного пручання шкода буде меншою. 

 

Згоду дають без тиску. І без маніпуляцій. Якщо ви збрехали й отримали завдяки цьому згоду, ви вчинили зґвалтування. А якщо ви маєте певну владу над людиною (наприклад, ви займаєте вищу посаду або ви помітно старші за неї, або ця людина залежна від вас хоча би найменшим чином), краще підіть шляхом гучного «так». Тому що згода має бути етичною, чистою і незалежною. 

 

Як писав Тарас Шевченко: 

«Кохайтеся, чорнобриві, та за взаємною згодою»

(Чесно, саме так і звучить класика)
ТЕКСТ: Дарина Мізіна
Ілюстрації: Нана Тенетко
Посилання
Статті