fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Психологія — 29.06.21
ТЕКСТ: Марія Гончарова
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Я не божевільний, я розсудливий у божевільному світі

«Всі навколо мене наче змовились, до кого не прийдеш – не можуть підтримати, ніхто не розуміє мій біль і внутрішній світ. Взагалі це доволі сильно дратує, коли тебе не розуміють, особливо якщо це близька тобі людина. Не підтримуючи мене, вони наче зраджують, переступають через мою гідність. Через це вир емоцій просто захоплює, я втрачаю себе. Здається, ніби все навколо нереальне. Я гублю себе в нескінченних питаннях про всесвіт. Всі мене полишать, я буду сам. Ніхто все одно не розуміє того, що я хочу сказати. Вони не вірять мені та не знають, що кажуть самі». Так може постійно відчувати себе людина з емоційно нестабільним розладом особистості (відомим також у деякій літературі як прикордонний розлад).

Розлади особистості

 

Якщо звернутись до психоаналітичного підходу, який одним з перших почав описувати розлади особистості, виокремлювали два психічні стани людини: егодистонічні та  егосинтонічні1. Людина з егодистонією має якусь проблему, наприклад, депресію, і розуміє своє становище, переймається стосовно розв’язання цієї проблеми, адже, згідно з теорією, це супроводжується внутрішнім конфліктом, боротьбою. Наприклад, людину обсесивно-компульсивним розладом неймовірно тривожать її нав’язливі думки. У випадку егосинтонії все навпаки: людина не помічає, що поводиться специфічно або відчуває щось нетипове, але спокійно живе з цим. Егосинтонія є однією з ознак особистісних розладів. Як правило, люди, які мають такий розлад, не усвідомлюють і не відчувають, що щось не так. 

 

Наразі DSM-52 – п’яте видання діагностичного симптоматичного мануалу – запропоноване Американською психологічною асоціацією, визначає три кластери, до яких належать такі розлади: 

1) «дивні» або ексцентричні розлади

2) драматичні, емоційні або нестабільні розлади (до них належить і емоційно нестабільний розлад)

3) тривожні розлади та ті, що пов’язані зі страхом

 

Деякі розлади так між собою схожі, що поставити діагноз дуже важко. Дехто пропонує змінити підхід і зменшити кількість розладів, дехто просто використовує ще одне формулювання – «розлад особистості, не визначений інакше». Такий варіант вказує на наявність в людини проблеми, та зазвичай вона просто не підпадає під один критерій, а має декілька характеристик різних розладів3

 

Визначення діагнозу розладу особистості – надзвичайно складне завдання. Людина має підпадати під велику кількість критеріїв і поводитись, мислити певним чином. Не спеціалісту може здаватись, що між, наприклад, біполярним та емоційно нестабільним розладом є занадто багато спільного, проте біполярний розлад пов’язаний з настроєм, хімічним дисбалансом роботи нейротрансмітерів, генетикою тощо. З розладом особистості усе дещо інакше: проблема не так хімічна (хоча це можливо), як поведінкова, вона стосується сприйняття світу.

 

Емоційно нестабільний розлад особистості та Джим Моррісон

 

Емоційно нестабільний розлад особистості (ЕНРО) є одним із найсуперечливіших розладів через те, що він доволі розлогий, містить два підтипи та більш характерний для жінок. За даними Національного інституту психічного здоров’я США4, близько 1,4% дорослих в Штатах страждають на ЕНРО. Люди з цим розладом відчувають нестабільність у своєму самопочутті, настрої та поведінці. Ці симптоми можуть призвести до імпульсивних дій та проблем з міжособистісними стосунками5. Нерідко в анамнезі є травматична подія. Існує велика доказова база, що травма пов’язана з розвитком ЕНРО6,7

 

Також з розвитком ЕНРО пов’язують сексуальне, фізичне та емоційне насильство над дітьми. Багато людей з розладом повідомляють про випадки жорстокого поводження та нехтування в дитинстві, але причинно-наслідкові зв’язки побудувати поки що не вдалося8. Звісно, що травма вплине на саморегуляцію, вміння показувати та відчувати емоції. Якщо трапляється травматична подія, люди можуть адаптувати для себе цілу низку видів поведінки, які найкраще розуміти як спроби самозаспокоєння9. Серед них – невибіркові стосунки з іншими, в яких з часом відновлюються старі травми, а також самоушкоджувальна поведінка, розлади харчової поведінки та зловживання наркотиками.

 

Якщо говорити про імовірні причини виникнення розладу, то їх чимало. Спадковість ЕНРО становить від 37% до 69%10. Ба більше, вчені з університету Осло з’ясували, що цей розлад є третім найбільш спадковим розлад особистості з 10 розглянутих11. Також дослідження МРТ показали, що в пацієнтів зі встановленим діагнозом ЕНРО зменшені певні ділянки мозку, які беруть участь в регуляції стресових реакцій та емоцій, впливаючи, зокрема, на гіпокамп, орбітофронтальну кору та мигдалини12. Як вже зазначалося, розлад пов’язують з травматичними подіями в дитинстві. А в людей, які пережили насильство в дитинстві, як правило, існує дерегуляція постачання кортизолу13. Тобто існує спадкова схильність, однак те, чи проявиться розлад, залежить від багатьох факторів: травматичних подій в дитинстві, характеру та поведінки батьків, оточення. На жаль, важко точно сказати, чи гормональний дисбаланс спричиняє розлад, чи зовнішні фактори впливають на певні дерегуляції та зміни.  

Найбільш характерні критерії емоційно нестабільного розладу особистості

 

На прикладі життя Джима Моррісона, відомого музиканта та фронтмена гурту «The Doors», в якого, зазначу, не було встановленого діагнозу, хочу проілюструвати цей розлад. Це лише приклад, і його персону я використовую через те, що його публічна поведінка «вкладається» у встановлені критерії розладу, вдало ілюструючи його. Зазвичай важливо розуміти не те, що на поверхні, а ще й те, що в людини всередині. Зрозуміло, що якщо ми обговорюємо людину публічну, якась певна поведінка могла бути зумовлена тим, що її обов’язково побачать, обговорюватимуть. Тому одразу зазначаю, що Джим, про якого пишу я, – це публічний образ, можливо, певна гра.

 

В Джима Моррісона, як і в багатьох пацієнтів з цим розладом, було травматичне переживання. В ранньому дитинстві він побачив автокатастрофу, яка вразила його і мала чималий влив на його становлення та музику. Моррісон згадував: «Все, що я бачив, – це дивна червона фарба і люди, що лежать навколо, але я знав, що щось відбувається, тому що я міг відчути вібрації людей довкола, моїх батьків і всіх, і раптом я зрозумів, що вони знають, що відбувається, не більше, ніж я. Це був перший раз, коли я відчув страх»15. На нього цей епізод доволі сильно вплинув. Він говорив, що того дня одна чи дві душі загиблих у тій катастрофі індіанців оселились у його тілі. Хоча члени його сім’ї припускають, що Моррісон перебільшив інцидент. 

 

Одним з основних критеріїв14 встановлення діагнозу є нестабільність і напруженість в міжособистісних стосунках, що характеризуються коливаннями між надмірною ідеалізацією і розчаруванням. Якщо говорити більш загально, людина може кохати вас одного дня, а іншого через якусь незначну річ розчаруватись. Більше ніякий промах не пройде повз її увагу, все викликатиме роздратування та злість. Так, наприклад, в Моррісона були принаймні одні співзалежні стосунки (що це пишу тут) з Памелою Курсон. Водночас він був прихильником вільного кохання, мав багато партнерок.

 

Одного разу він настільки розізлився, що підпалив кімнату, де Памела закрилась після бійки з ним. Вони постійно розривали й відновлювали стосунки, влаштовували голосні сварки та бійки, кидались речима. Однак вони залишались у стосунках і говорили про те, що назавжди разом. 

 

Ба більше, в 1970 році він неофіційно одружився (їх одружила «відьма», на церемонії вони пили кров одне одного) з Патріцією Кенеллі, яка вважала церемонію реальною, проте Моррісон, коли дізнався про її вагітність, став доволі холодним та врешті поїхав у Париж з Памелою16

 

Другий критерій, який теж сходиться з поведінкою Моррісона, – імпульсивність принаймні у двох сферах, що є потенційно небезпечними (наприклад, грошові витрати, секс, крадіжки, нерозважлива поведінка за кермом, ненажерливість, уживання наркотиків). 

 

Моррісон був відомий тим, що зловживав алкоголем, наркотиками, зокрема з Памелою. Музикант любив поводитись провокативно, імпульсивно (стрибав на дахи, на машини), загравав з наркотиками та часто міксував їх з алкоголем. Така поведінка, звичайно, може здаватись доволі типовою для рок-музикантів. І я з цим погоджуюсь – тут існує декілька ускладнень. З одного боку, люди можуть набути таких звичок через перебування у певному середовищі, і тоді буде складно знайти зв’язок між цією поведінкою та саме розладом. З іншого боку, якщо в людини (як в Моррісона) були такі схильності до зловживання наркотиками та алкоголем, до імпульсивної поведінки, раніше, тоді можна робити висновки, що це пов’язано з розладом особистості. В таких моментах у психіатра буде доволі складна робота, щоб відокремити певні дії людини від тих, що можуть збігтися з критерієм. 

 

Часто людям з ЕНРО властиві повторювані суїцидальні погрози, жести, суїцидальна або самоушкоджувальна поведінка. Деякі люди з ЕНРО схильні до явних самоушкоджень, однак не для привернення уваги (хоча це теж часом може працювати як один з механізмів маніпуляції), а радше для полегшення свого емоційного стану. Як і будь-яка потенційно небезпечна поведінка, спрямована на себе (зокрема вживання наркотиків), це може слугувати певним методом, який відвертає увагу від психологічного болю. Емоційний біль стає фізичним, і так легшає.

 

 «Люди бояться смерті навіть більше, ніж болю. Дивно, що вони бояться смерті. Життя приносить набагато більше болю, ніж смерть. У момент смерті біль закінчується. Так, мабуть, вона друг».

 

Моррісон мав певні фіксації на смерті, він говорив про неї, він згадував своє дитинство та інцидент з автокатастрофою, який його вразив. Він багато говорив про те, що його життя буде коротким17. Знову ж таки, він стрибав на дахи, вистрибував з вікон та говорив про суїцид: «Я був би не проти загинути в авіакатастрофі. Це був би хороший спосіб піти. Я не хочу помирати ні уві сні, ні від старості, ні від передозування. Я хочу відчути, як це. Я хочу скуштувати, почути, відчути запах. Смерть трапиться з вами лише один раз; Я не хочу її пропустити». Коли в 1971 році Джим помер, цю новину не сприйняли серйозно. Його друзі так давно очікували, що це станеться, що не одразу повірили.

 

Людям з ЕНРО властиві неадекватний за інтенсивністю гнів або безконтрольна гнівливість, наприклад, часті напади люті, постійна злостивість, повторювані бійки. За словами ударника гурту The Doors Джона Дензмора: «Він був агресивним щодо життя та жінок»18. Один з таких випадків був на початку їхньої дружби, коли Джон пішов забрати Моррісона з дому його дівчини та виявив, що той махає перед нею ножем, тримаючи її руку за спиною. Він був нетерплячим та часто зривався на членів гурту, кричав; кидав у них якісь речі, як і в Памелу. 

 

Це, мабуть, яскравий, проте трохи екстремальний приклад. Здебільшого люди просто не пропускають жодної бійки, чіпляються самі, якщо їм щось не подобається, гнівно реагують на те, що їх дратує. Так, можна навести приклад такого стереотипного аб’юзера, який гнівається на свою партнерку через будь-яку її «неправильну» дію, кричить, принижує та погрожує, б’є.

 

«Я завжди був прихильником ідеї боротьби проти будь-яких авторитетів. Я зневажаю встановлені правила, я зацікавлений в усьому, що пов’язане з бунтом, безладдям, хаосом, особливо діями, які не мають жодного сенсу і значення». 

 

Джим Моррісон полюбляв провокації: на своїх концертах він неодноразово «загравав» з поліцією. Якось наприкінці кар’єри його засудили за непристойну поведінку на сцені, зокрема за викрик «Ви хотіли б побачити мій член?» (який він намагався показати, а за свідченнями поліції показав, хоча це не було доведено). Ці характеристики дещо підходять до наступного критерію: емоційна нестабільність, помітні зміни настрою від нормального до депресії, дратівливості чи страху, що звичайно триває декілька годин і лише зрідка – декілька днів. Оцінити емоційну нестабільність може бути складно, адже такі самі критерії є в біполярному розладі (так звана циклотимія – різкі зміни настрою), і відрізнити їх вкрай важко. Втім у біполярному розладі зазвичай зміни в настрої більш тривалі, характерне піднесення (гіпоманія) має тривати від 3–4 днів. В з’ясуванні діагнозу, звичайно, лікар буде опиратись на інші наявні зміни в поведінці пацієнта, і цей критерій буде доповненням.

 

Можливо, це пов’язано зі зловживання наркотиками та алкоголем, проте, як я вже зазначала, Джим мав явно нестабільний настрій. Йому було весело, а через секунду він роздратовано йшов з вечірки. Однієї хвилини Джим красномовно розповідав учасникам вечірки захопливі історії, а наступної хвилини він, шалено п’яний, стояв на дивані, руйнуючи дорогі картини на стіні19. Є свідчення, що Джим мав приступи тяжкої депресії і пив, щоб не думати про це. На думку свідків, наприкінці свого життя, він іноді впадав у депресію через свою нездатність зловити натхнення, і тоді писав нотатки про самогубство20.

 

До речі, в дитинстві його сім’я постійно переїжджала через те, що батько Джима, Джордж Моррісон, був адміралом на флоті. Джим звик до цієї нескінченної подорожі і ніколи не залишався на одному місці надовго. Якийсь час в нього не було своєї домівки, він жив у мотелях. В дитинстві він поводив себе досить нестримано, не хотів піддаватись правилам батька. Дисципліна в домі була доволі сувора. В школі його поведінка теж була досить провокативна, хоча він добре вчився і багато читав21.

 

«Колись у мене була гра – я любив залазити собі назад у мозок».

 

Для людей з ЕНРО характерні короткочасні параноїдальні думки, пов’язані зі стресом, або надзвичайні дисоціативні симптоми (коли людина сприймає все, що відбувається навколо, відсторонено, ніби це все стається не з нею). Параноїдальних думок в Моррісона не було.

 

Однак можна побудувати гіпотезу, що він мав періоди дисоціації, зокрема на сцені. На останньому концерті в 1970 році, член його гурту Рей Манзарек згадував: «Кожен, хто там був, це бачив. Він втратив всю свою енергію приблизно в середині концерту. Він повісив мікрофон, а той просто вислизнув. Ви могли насправді бачити, як він [дух] залишає його. Він був виснажений». 

 

«Закликаю змиритися з “Зовні”, поглинаючи, інтеріоризуючи його. Я не вийду, ти повинен зайти до мене. В мою садок-утробу, звідки я визираю. Де я можу побудувати всесвіт у голові, який би конкурував з реальним»22.

 

Багато дітей, які постраждали від насильства/травми, можуть просто відділити себе від «зараз» і зануритись в особливе місце у своїх головах23. Такі вислови про світ, який буде існувати всередині всупереч реальному, доволі характерні для дисоціації. Треба зануритись кудись подалі від зовнішнього світу, сховатись і відійти якомога далі від проблем, які існують. 

 

Декілька його віршів («А Little Game», «Celebration of the Lizard») описують дуже схожі стани, проте треба зазначити, що споживання наркотиків, зокрема галюциногенів у великій кількості, це могло мати свій вплив на можливі появи дисоціацій, трансподібних відчуттів та поведінки. Тому важливо встановити початок таких симптомів і обставин, за яких вони з’являються.

 

Проте якщо згадувати історію Джима про загиблого в автокатастрофі корінного жителя Америки, душа якого вселилась у музиканта, закріпити це постійним згадуванням, можна припустити, що була сформована альтернативна версія себе. За словами психологині Льюїс Патнем, з часом у багатьох випадках такі уявні персонажі стають матрицями, навколо яких формуються альтернативні особистості; вони отримують власну історію життя. Наприклад, людина починає вірити, що вона уособлює когось іншого, поводить себе інакше. Ніби обирає персонажа в грі, яким буде грати далі. Таким чином легше відійти від свого «Я», що знову ж таки віддаляє людину від тут-і-зараз. 

 

Це, до речі, наступний пункт в списку критеріїв – виражені й стійкі порушення ідентифікації, нестабільне уявлення про себе чи відчуття себе. Можна припустити, що Джим демонстрував певні тенденції, схожі на порушення ідентифікації. Він заявляв, що став королем ящірок, що він шаман, «поет з душею клоуна». Чи вірив він у це, чи мав сумніви стосовно свого «Я» – сказати складно. Зазвичай людина, яка має такий симптом, може не розуміти, хто вона, чим їй займатись, яка в неї особистість, чи вона погана, чи хороша. З цим працювати доволі складно, адже треба відновлювати відчуття себе і будувати самоідентифікацію «з нуля». Нестабільне уявлення себе дуже тісно пов’язане з травмою. Часто люди, які в дитинстві пережили травматичні події, мають складнощі з внутрішнім «Я»24

 

З іншого боку, Джим Моррісон був популярним, багатим, успішним у Лос-Анджелесі25, проте покинув його задля того, щоб знайти себе, писати поезію. Тоді він був виснаженим після суду (через провокативну поведінку на концерті), написання альбому, стосунків, тяжкої астми та нескінченого споживання алкоголю, наркотиків. Це схоже на хронічне відчуття спустошеності або нудьги. Людині здається, ніби вона втратила щось всередин. Ніщо не може розвеселити надовго, немає відчуття задоволення від зроблених справ. «А навіщо я взагалі це роблю?» – таке питання часто виникає у людей з ЕНРО, хоча це також характерно для депресивних станів.

 

Останній критерій – несамовиті зусилля, спрямовані на те, щоб уникнути реального або уявного стану «всіма кинутого» (сюди не належить суїцидальна або самоушкоджувальна поведінка) – на мою думку, для Моррісона не був характерним. Хоча він ніколи не залишався сам, тож тут доволі складно з’ясувати напевне.

 

Якщо наводити приклад, то це небажання відпускати партнера кудись, постійний страх, що вас полишать назавжди, що ви будете самі. Цей страх мотивує на певну поведінку: постійну перевірку телефона партнера/ки, ревнощі, планування поведінки «щоб подобатись», фіксація на одруженні тощо. 

 

Для з’ясування діагнозу потрібні щонайменше п’ять критеріїв. На мою думку, в Моррісона набралось навіть більше. Втім з деякої його поведінки можна зазначити, що у нього є характеристики нарцисичного розладу. Проблема зі встановленням діагнозів розладу особистості доволі відкрита. Особистісні розлади тільки нещодавно здобули більш-менш фіксовану класифікацію. Проте досі деякі клініцисти не бачать необхідності їх поділу взагалі, адже поведінка людини – доволі комплексна та складна річ. Не тільки для досліджень, а й для класифікацій. Тільки ЕНРО може мати 256 поєднань різних симптомів. Тому люди з таким діагнозом можуть дуже сильно відрізнятись. Ми всі маємо якийсь специфічний досвід, кожен з нас має специфічних батьків (які, своєю чергою, мають свої травми). Не кожен ідеально підпадатиме під певну категорію, ба більше, хтось може підпадати під декілька одразу. 

 

Існує чималий список відомих людей, які мали встановлений емоційно-нестабільний розлад особистості. Зокрема, серед них модель журналу Playboy Анна Ніколь Сміт, яка мала важке дитинство, в ранньому віці народила сина, кинула школу та мала загалом скандальне життя: вживала численні рецептурні ліки; вийшла заміж за мільярдера, якому на той час було 86 років (за що її постійно звинувачували в заміжжі заради грошей), а після його смерті мала численні стосунки та нестабільний емоційний стан. Проте її доля була доволі трагічною: її улюблений син, якому вона приділяла чимало часу, помер від передозування в той час, коли вона народила йому сестру. А сама вона померла від передозування препаратами через декілька місяців.

 

З іншого боку, наприклад, за результатами психіатричної експертизи такий діагноз встановлено серійному вбивці Андрію Чикатило. Він скоїв 53 доведених вбивства: ґвалтував та вбивав дітей і тривалий час вдало уникав підозр. Його дитинство теж було трагічним: він зазнавав насильства з боку своєї матері, йому розповідали, як його брата з’їли під час Голодомору, від чого він боявся, що його теж з’їдять. Його настрій зазвичай був нестабільним, він був схильний до роздратувань, проте міг функціонувати, мати дружину та працювати. 

 

Ці яскраві приклади я наводжу, щоб проілюструвати різноманітність проявів розладу. Насправді симптоми можуть коливатись від помірних до дуже сильних. Якщо починати розмову про те, що таке нормальність, то цей текст може стати нескінченним, адже, остаточні грані нормальності визначити неможливо. Здебільшого треба звертати увагу на те, чи комфортно людині та чи можна зі сторони оцінити, що певна її поведінка шкодить оточенню (або їй самій).  

 

Постає питання: і як тоді лікувати? Доволі складно, як з усіма розладами особистості. Шанси подолати будь-який розлад особистості є, проте шлях тривалий та тернистий. Зазвичай призначають і фармо–, і психотерапії. 

 

Дослідження26 демонструють, що лікування полегшує тяжкі симптоми для більшості людей з ЕНРО, і  вони можуть досягти ремісії. В лонгітюдному дослідженні (тобто тому, яке тривало багато років), що відстежувало симптоми людей з ЕНРО, було виявлено, що 34,5% досягли ремісії протягом двох років з початку дослідження. Протягом чотирьох років – 49,4%, шести років – 68,6%. На кінець дослідження виявилось, що 73,5% учасників перебувають у стадії ремісії. Треба зазначити, що це були пацієнти, які на початку дослідження були госпіталізовані, а потім ходили на психотерапію, проте прямих зв’язків дослідники не знайшли. До речі, деякі психіатри досі вважають за краще не повідомляти людям з ЕНРО, який у них діагноз27,28. Або через страх стигми, або через те, що ЕНРО раніше вважався невиліковними. Проте дослідження демонструють, що зазвичай людині корисно знати свій діагноз.

 

Якщо вам здалось, що у вас може бути емоційно-нестабільний розлад особистості, першим і найкращим кроком буде звернення до психіатра. Процес встановлення особистісного розладу є дуже комплексним і його не можна проходити самостійно.

ТЕКСТ: Марія Гончарова
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Посилання
Статті
До ворожки не ходи
До ворожки не ходи: духи і привиди

З'ясуємо, звідки взялися легенди про духів та привидів і чому деякі люди часом їх бачать, а ще послухаємо, як «говорить привид»!

Хімія
Що всередині: наука морозива

Кожна складова морозива по-своєму важлива.

Промо
Проєкт інтелект. Епізод 2: Чи зможемо ми колись говорити з тваринами за допомогою Petcube

Навіщо вашим домашнім улюбленцям штучний інтелект?

Суспільство
Нобелівка‒2021: економіка. Природні експерименти допомагають відповісти на важливі питання

Цьогорічні лауреати – Девід Кард, Джошуа Енґріст та Ґвідо Імбенс – показали, що природні експерименти можна використовувати, щоб відповісти на ключові суспільні питання.

До ворожки не ходи
До ворожки не ходи: астрологія, нумерологія, ворожіння

Чому люди звертаються до ворожіння, що чекають від астрології та нумерології і чи це справді їм допомагає?

Наука
Три в одному: за що дали Нобелівки з фізіології або медицини, хімії та фізики

Слухайте про цьогорічну Нобелівку!