fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису

Як працюють біржі?

00:00
00:00
Суспільство — 26.06.19
ТЕКСТ: Марина Хмара
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
А я не в курсі

Коли ваш сусід знову почне вести розмову про реальні опціони і ф’ючерсні угоди, ви більше не будете змушені робити розумний вигляд. Ба більше, зможете розповісти цьому задаваці, наскільки крутими вовками з Брюґґе були середньовічні біржові торговці, а також чому, коли у вас немає золота, варто казати про це одразу.

У гонитві за щастям

 

1815 рік. Усі фондові біржі Європи налякані поверненням Наполеона. Від результатів битви під Ватерлоо залежала також доля англійських державних паперів. Якби Наполеон переміг, вони різко впали б у ціні. У Ротшильдів (династія підприємців – прим. ред.) у той час була найшвидша у Європі пошта – вони використовували голубів.  

 

Натан Ротшильд отримав повідомлення про перемогу над Наполеоном на кілька годин раніше за уряд. Він міг би просто почати скуповувати англійські цінні папери й добре заробити на цьому. Але натомість вирішив вчинити інакше: він прийшов на біржу і почав масово продавати англійські папери.   Біржею пішов слух – Ротшильд щось знає. Швидше за все, сталася катастрофа, і Веллінґтон розбитий. Почалася паніка. Вартість англійських цінних паперів упала майже до нуля, і Ротшильд скупив все за безцінь. За один день він заробив майже 20 мільйонів фунтів стерлінгів – абсолютно фантастична на ті часи сума. Ось такі фінансові дива відбуваються на біржах. Щоправда, історія про Натана Ротшильда неправдива. Це довели його власні нащадки, а також дослідники. Першопочаток «легенди» – французький антисемітський памфлет 1846 року.  

 

Хоч це і легенда, вона іще раз підтверджує репутацію біржі як місця, де, маючи неймовірну кмітливість, проникливий розум або велику купу удачі, можна розбагатіти майже моментально. Сьогодні це підтверджують і голлівудські блокбастери, де ділки з Волл-Стріт роблять гроші чи не з нічого. Тож спробуймо розібратися, що таке біржі.  

 

Не на дні в Брюґґе

 

Передісторією виникнення біржового ринку стала торгівля спеціальними квитками, які давали право купувати оливкову олію через певний проміжок часу. Це запобігало її дефіциту протягом року. Така торгівля правами відбувалася ще у II столітті до н. е. у Греції, задовго до появи бірж в сучасному розумінні. Історія прототипу сучасної біржі починається ще в пізньому середньовіччі. Йдеться про XIII століття, бельгійське місто Брюґґе, готель «Бурсе». Ван дер Бурсе – таким було ім’я господаря готелю – створив будинок для ведення торгівлі. Там навіть були зали для роботи клерків, окремі приміщення для переговорів та сейфи.   У 1309 році цей заклад отримав назву «Bourse de Bruges». Фронтон будівлі був прикрашений своєрідним гербом – зображенням трьох шкіряних мішків (гаманців). Іноземні комерсанти, що прибували до Брюгге, зазвичай, зупинялися в цьому готелі, знайомилися там із іншими торговцями, укладали договори. Готель «Бурсе» задовольняв торговців ще й тому, що поряд із ним було розташоване представництво найбільших торгових центрів – Флоренції та Генуї. Більшість купців для укладання угод приходила саме до цього готелю. Так з’явився вираз «йти до Бурсе», тобто брати участь у торгових зборах або так званих «біржових торгах».  

 

У 1531 році в Антверпені була відкрита перша біржа сучасного типу (про призначення будівлі сповіщав напис біля входу – «Для торгових людей всіх країн і націй»). Тут уперше почали торгувати цінними паперами – векселями та облігаціями. Проте біржа в Антверпені функціонувала недовго: в 1585 році місто спочатку взяв у облогу, а потім і захопив іспанський полководець Алессандро Фарнезе, герцог Пармський. Тож економічна діяльність тут майже припинилася. Через це почала процвітати Амстердамська біржа, куди й перетекло економічне життя Антверпена.

Головною ознакою біржі є те, що на ній оперують не з конкретними наявними товарами, а з окремими кількостями товару окремого виду

Приблизно тоді ж у Генуї, Флоренції та Вероні розпочалася торгівля державними борговими зобов’язаннями. Головна ідея такої торгівлі проста: якщо, наприклад, королю необхідно розпочати війну, а грошей для спорядження війська замало, він звертається до «інвесторів». Вони надають позику з відсотками, а потім перепродають борг короля іншим зацікавленим сторонам. На біржі торгували не лише товарами й боргами королів. На початку XVI століття Британія, Франція та Голландія колонізували Індію, отримуючи з привезених товарів надприбутки. Проте такі експедиції були дуже ризикованими: окрім загрози піратських пограбувань існувала ще небезпека шторму й поганої навігації. Щоби зменшити ризик повністю втратити вкладені гроші, судновласники шукали інвестора, який своїм коштом спорядив би судно й екіпаж в обмін на відсоток від виторгу, якщо поїздка буде успішною.  

 

Ці ранні «товариства з обмеженою відповідальністю» тривали лише один рейс. Для наступного рейсу такий сценарій потрібно було повторити. Проте ці разові угоди не були виправданими, тож у 1602 році Голландська Ост-Індійська компанія засновує вже згадану біржу в Амстердамі, де торгували ще й акціями компаній. А першим акціонерним товариством була саме ця Ост-Індійська компанія. Логіка тут проста: оскільки інвесторів було багато, компанія виплачувала дивіденди відповідно до розміру частки акціонера в усіх рейсах, незалежно від того, чи повернулися усі кораблі.   Згодом – у 1621 році – було створено ще й Вест-Індійську компанію, що була влаштована у той самий спосіб: її акції можна було придбати не тільки мешканцям Нідерландів, а й іноземним вкладникам. У цей період в історії фінансової справи з’являється фігура акціонера, який має право на частину прибутку підприємства та повинен нести за це додаткові ризики. Такі акціонерні частки були дуже цінними, тому надалі на біржах саме ними вели торги все частіше.  

 

Без чітких регулювань і прозорості сумнівними економічними методами було доволі легко створити ажіотаж буквально з нічого. Цікавою тут є сторінка в історії Франції, пов’язана із шотландцем Джоном Ло (колоритне ім’я – John Law – чи не так?) у першій чверті XVIII століття. Завдяки протекції герцога Філіпа II Орлеанського, котрий тоді був регентом іще юного короля Людовіка XV, Джон Ло у 1716 році створив перший у Франції приватний акціонерний банк Banque Générale Privée (з фр. Приватний генеральний банк), який, проте, вже через два роки став державним, а сам Ло став міністром фінансів Франції.  

 

Спочатку Ло заявив, що наведе порядок у зруйнованій війною Франції. На його думку, розвиток торгівлі гальмувався недоліком вільної ліквідності: максимальний обсяг грошей в економіці був обмежений національними запасами золота. Тож Джон Ло вирішив надрукувати паперові гроші. Французи повірили, що ці банкноти забезпечені золотом, яке, за словами Ло, видобувалося «Міссісіпською компанією» в Луїзіані. Акції цієї компанії неймовірно зросли в ціні, і всі почали їх швидко скуповувати.  

 

Насправді ж ніхто золота там не добував. Спочатку реформа Ло давала результати: борги корони були сплачені, відбувалося економічне зростання. Але потім вкладники почали вимагати обміну своїх паперових грошей та акцій на золото. На тлі панічних чуток так само зробили й інші. «Піраміда» розвалилася, а Ло ледве встиг втекти з країни.  

 

Як усе працює

 

Для розуміння принципу роботи біржі варто порівняти її з іншими місцями продажу та купівлі товарів (хай навіть із ринками чи ярмарками). Головною ознакою біржі є те, що на ній оперують не з конкретними наявними товарами, а з окремими кількостями товару окремого виду. Тобто купують не десять тисяч кілограмів саме цього алюмінію, привезеного у вагонах з конкретною нумерацією, а просто десять тонн алюмінію. Продають не тисячу конкретних акцій певної компанії з відповідними порядковими номерами, а просто тисячу акцій цієї компанії. Наведені приклади відповідають загальному поділу бірж на два типи: фондові й товарно-сировинні. Перші, на відміну від других, більш спекулятивні. Це пов’язано з тим, що товарна біржа орієнтована на реальне забезпечення нагальних потреб клієнтів (і навіть цілих країн) у енергоносіях, різноманітній сировині та їжі. Акцію можна продати, купити або перепродати одразу або навіть через багато років. А ось барель нафти або вагон сільськогосподарської продукції перепродати набагато складніше, тому що після отримання споживач майже одразу використовує їх за прямим призначенням.  

 

Найчастіше в контексті бірж ми чуємо декілька словосполучень: ф’ючерсні контракти, форвардні операції, спотові угоди, опціонні контракти та своп-угоди. Для розуміння принципу роботи біржі вони – як лікнеп для неосвічених.  

 

Ф’ючерсні контракти (від англ. future – майбутнє) стали одними з найуспішніших нововведень на фінансових ринках за останні десятиріччя. Ф’ючерсний контракт – це угода між продавцем або покупцем і кліринговою палатою (спеціальний розрахунковий центр для обчислення накопичених банком вимог і зобов’язань за певний проміжок часу – кліринговий цикл – прим. ред.) ф’ючерсної біржі про постачання стандартної кількості базових інструментів за узгодженою ціною на конкретну дату в майбутньому. Предметом фінансового ф’ючерсного контракту можуть бути різні інструменти: іноземна валюта, депозитні сертифікати, банківські депозити, акції, облігації, векселі, довгострокові казначейські зобов’язання, фондові індекси.  

 

Форвардні операції (від англ. forward – вперед) – це купівля-продаж певної суми валюти або іншого товару між двома суб’єктами з наступним переданням її в обумовлений термін (1, 2, 3, 6, 12 місяців) та за курсом на валютній біржі (або за встановленими умовами), визначеним у момент укладання контракту. Різниця між форвардними та ф’ючерсними угодами полягає в тому, що перші укладаються на позабіржовому ринку, а тому є менш ліквідними. Ф’ючерсні ж угоди (й обов’язки за ними) можна перепродавати третій стороні.

Роль держави в історії світової біржової торгівлі неоднозначна

Спотовою (від англ. spot – на місці), або касовою угодою називається контракт на купівлю (продаж) якого-небудь активу з негайним виконанням. Прикладом такої угоди є звичайна угода купівлі-продажу будь-якого фінансового інструмента, наприклад, акції, облігації або валюти. Опціонні контракти (від англ. option – варіант) – контракти, що дають покупцеві за певну плату право, яке, проте, не є його обов’язком, купити чи продати на основі стандартного контракту валюту чи інший товар за зафіксованою ціною у визначений день.   Своп-угоди (від англ. swap – обмін) – це угоди з умовою обміну сторін фінансовими активами; укладення угоди про купівлю чи продаж товару супроводжується укладенням іще однієї угоди про зворотну купівлю чи продаж того ж товару через вказаний термін на тих самих чи інших умовах.  

 

У процесі проведення торгів на біржі є висока ймовірність виникнення нестандартних ситуацій, причиною яких може стати помилка чи спроба махінації. В такому разі конфлікт вирішує нейтральний орган, наприклад, третейський суд.   Кожна країна ввела чіткі правила допуску компаній для торгівлі на біржі. Цінні папери допускають до торгів лише після проходження процедури лістингу (від англ. list – список), тобто внесення до біржового реєстру. До речі, роль держави в історії світової біржової торгівлі неоднозначна. З точки зору впливу держави на біржу можна виділити три основні типи бірж. В Англії та Америці переважали біржі, які мали «приватноправовий» характер (вільні корпорації, приватні об’єднання). Держава ніяк не втручалася в їхню діяльність.  

 

Німецькі біржі – діаметрально протилежний варіант. Саме держава засновувала їх та всебічно регулювала біржову діяльність. Такі біржі називаються «публічно-правовими». Але найбільше у світі поширений третій тип біржі, що характеризується обмеженим державним втручанням. Це в переважній кількості випадків відбивається на створенні біржового законодавства й інших аналогічних актів, що регламентують біржову торгівлю. Саме такий тип бірж і переважає нині на Заході.  

 

З розвитком та ускладненням інструментів фінансового ринку на тлі прискореної глобалізації роль держави як регулятора зростає. Саме відсутність належного державного контролю ринку іпотечного кредитування стала однією з ключових причин кризи 2008 року. Тоді великий бізнес поводився занадто безвідповідально, тому що був упевнений: держава не допустила би колапсу економіки та банкрутства системоутворюючих банків – too big to fail (з англ. «завеликі, щоби збанкрутувати» – прим. ред.).  

 

Загалом, якщо на фінансовому ринку трапляється форс-мажор, збанкрутувати можуть цілі держави. Таким руйнівним потенціалом не володіє жодна інша комерційна індустрія. Навряд чи знайдеться інша громадська сфера, що впливає на кожну людину та цілі держави, залишаючись при цьому закритою та малозрозумілою для неспеціалістів. Біржі відгороджені від непосвячених складною технічною мовою. Це або професійний жаргон, або математичні формули. Лише дехто може одразу пояснити, навіщо потрібен кредитний дефолтний своп або чим брокер відрізняється від трейдера.  

 

У більшості непосвячених при цьому склався дуже стійкий стереотип, що на таких торгових майданчиках обов’язково має бути багато людей, які постійно щось вигукують та про бозна-що безперервно розмовляють телефоном. Проте реальність відрізняється від фантазій сценаристів фільму «Вовк із Волл-Стріт». Варто розуміти, що кінострічка зовсім не передає внутрішній дух біржової торгівлі. Середньостатистичний фінансист не надлюдина, а звичайний офісний клерк, який цілий день проводить перед монітором.  

 

Світові та українські біржі

 

Символ американської фінансової могутності, величезних грошей і складова частина великої американської мрії – це Нью-Йоркська фондова біржа (англ. New York Stock Exchange, NYSE), відома також під назвою Big Board («Велика Рада»). Це найбільша за ринковим оборотом біржа у світі. Свій бізнес понад два століття тому продавці та спекулянти вели в тіні платанового дерева, що росло поруч, – звідси й назва документа, який 1792 року зробив діяльність торговців офіційною. Саме з «Угоди під платанами» (англ. Buttonwood Agreement) Нью-Йоркська фондова біржа і бере свій початок.  

 

Лондонська фондова біржа – одна з найбільших і найстаріших бірж Європи. Її вважають найбільш інтернаціональною у світі. У неї також є своя нестандартна історія появи. Торговці в Лондоні час від часу зустрічалися в кав’ярнях. На це була причина: власники посилали хлопчиків дізнаватися останні новини в порт, і ті розповідали про доставку вантажів або ж навпаки – про кораблетрощі.  

 

Крім цього, зі всіх куточків світу на кораблях прибувала інформація, яку вже тоді високо цінували. Всі ці дані записували на дошці, що висіла позаду відвідувачів, а сам вхід коштував пенні (хоча за ці гроші клієнт і каву отримував). Деякі кав’ярні – серед них і Jonathan’s Coffee House – згодом почали видавати власні інформаційні листівки. Тому тут збиралося багато торгового люду.  

 

У 1748 році кав’ярня згоріла, проте дуже швидко була відбудована за сприяння брокерів. Спершу вона називалася New Jonathan’s Coffee House, а потім назву змінили на The Stocks Exchange (відповідник сучасному «фондова біржа»). А оскільки заклад був розташований дуже близько від фондового ринку, то зовсім скоро вони об’єдналися у майбутню Лондонську біржу.  

 

А як було в нас? Перша біржа в Україні відкрилася в 1834 році у місті Кременчук (тоді це була Полтавська губернія). У 1848 році, з розвитком морського порту та самого міста Одеси як центру торгівлі, утворилася регіональна біржа. Одразу після реформи 1861 року біржі з’явилися у Києві, Харкові, Миколаєві та інших містах. У статуті Харківської біржі, затвердженому 4 жовтня 1868 року, було визначено, що Харківська біржа – це «збірне місце для взаємних відносин та угод по всіх оборотах торгівлі й промисловості для отримання необхідних відомостей».  

 

У незалежній Україні біржові торги розпочалися з 1992 року, проте процес мав дещо хаотичний характер через відсутність єдиної платформи. Нею згодом стала «Українська біржа» – фондова біржа цінних паперів України. У 2008 році найбільші гравці ринку цінних паперів запропонували проект і підписали договір із Московською біржею (на той момент – Фондовая биржа РТС). Остання виступила тримачем 49 % акцій новоствореної «Української біржі». Вже у березні 2009 року почалися перші торги цінними паперами, ще через рік на УБ можна було торгувати ф’ючерсами, іще через один – опціонами. Можливість торгувати через інтернет з’явилася в УБ одразу після старту у 2009-му. Україна належить до тих держав, де «правила гри» на біржі арбітруються. Таким органом у нас є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.  

 

Кожні 15 секунд, допоки відкрита УБ, заново обчислюється «український індекс Доу-Джонза» (якщо таку паралель можливо провести) – індекс українських акцій (Індекс UX). Він базується на п’ятьох звичайних акціях зі списку «блакитних фішок» (вираз походить від кольору фішок у казино – блакитні мають найбільшу ціну – прим. ред.) української промисловості, тобто за станом п’яти найбільших (за рейтингом експертів) у своїй галузі компаній. На момент здачі номера у друк цей список складався з таких назв: Райффайзен Банк Аваль, Центренерго, Донбасенерго, Мотор Січ, Укрнафта. Список оновлюється чотири рази на рік: 16 березня, 16 червня, 16 вересня та 16 грудня.  

 

На листопад 2019 року було заплановано повноцінний запуск «Київ меркентайл ексчендж» (КМЕ) – першої товарної онлайн-біржі, частина програмного забезпечення якої засновувалася би на технології блокчейну. Пресслужба КМЕ повідомила, що пробний запуск біржі відбувся ще у жовтні. Було заплановано, що КМЕ спочатку надаватиме послуги з торгівлі нафтопродуктами, продуктами хімпромисловості й сільського господарства. Проте ніяких подальших рухів від КМЕ немає, і нині скористатися їхніми послугами неможливо.

ТЕКСТ: Марина Хмара
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті
Наука
Біт у мішку

Як виміряти та впорядкувати масиви інформації, які постійно збільшуються? На допомогу приходить математична теорія інформації!

Біологія
Як допомогти котам, що постраждали від війни

Як допомогти котам, що втратили свій дім внаслідок воєнних дій, адаптуватися до притулку або нової домівки та як війна впливає на їхню поведінку?

Суспільство
Ігри на справедливість. Уривок з книжки «Поведінкова економіка» Річарда Талера

Чому люди часто обирають співпрацювати, а не діяти егоїстично, навіть якщо це вигідно? Пояснює економіст Річард Талер.

Промо
Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 2: Кібервійна

Як росія веде війну з Україною у кіберпросторі?

Технології
Що упало, те пропало: чому не варто чіпати збиту авіацію ворога

Які загрози приховує розбита авіація та як убезпечити себе та інших від небезпек? З'ясовуємо з авіаекспертом і хіміком.

Біологія
Гриби зі смаком лобстера. Які їстівні дикороси можна знайти в Україні

Де шукати дикі їстівні рослини й гриби та як їх готувати? Розповідає ботанік Олексій Коваленко.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: