ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Психологія — 03.07.20
    ТЕКСТ: Калверт Джонс
    Переклад: Олена Стефановська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Як антиутопії породжують радикалізм

    Людям притаманно складати історії. Ці історії мають глибинний вплив на роль, яку ми відводимо собі у світі, і популярність художньої антиутопії набирає обертів.

    За даними онлайн-спільноти Goodreads.com, яка об’єднує близько 90 мільйонів читачів, частка книг-«антиутопій» у 2012 році була найвищою за останні 50 років. Схоже, що сплеск популярності відбувся після теракту 11 вересня 2001 року в США. Кількість антиутопій на книжковому ринку різко зросла у 2010, коли видавці кинулись і собі підзаробити на хвилі успіху серії «Голодні ігри» (2008–2010) – захопливої трилогії Сюзанни Коллінз про тоталітарне суспільство «на руїнах місця, колись відомого як Північна Америка». Що ж може означати така шалена популярність романів-антиутопій?

     

    Було багато спроб з’ясувати, чому ці історії настільки привабливі для читача. Але є й інше важливе питання: що з того? Чи здатні антиутопії вплинути на політичні настрої в реальному житті? І якщо так, то як саме? Чи маємо ми перейматися через цей вплив? Ми вирішили провести декілька експериментів і відповісти на ці запитання. 

     

    Ще до початку дослідження ми знали, що багато політологів, ймовірно, скептично поставляться до наших експериментів. Зрештою, досить малоймовірно, що художня література – «вигадка» – може вплинути на світогляд людей в реальності. Проте дедалі більша кількість досліджень1 доводить, що в мозку відсутній механізм, який би чітко відмежовував фантастичне від реального. Люди часто формують свої переконання, ставлення та ціннісні судження на основі художньої літератури, інколи навіть не усвідомлюючи цього. 

     

    Ба більше, антиутопійна література, ймовірно, і має бути особливо впливовою, оскільки вона є політичною за своєю суттю. Ми зосередились на жанрі тоталітарних антиутопій, який зображує темний і тривожний альтернативний світ, де потужні правлячі верхівки придушують і контролюють суспільство, безкарно порушуючи фундаментальні цінності. (Постапокаліптичні наративи, зокрема про зомбі, також можна вважати «антиутопіями», проте їхній політичний контекст інший – він підкреслює хаос і крах суспільного ладу, а тому такі історії зазвичай впливають на людей по-іншому.)

     

    Звичайно, тоталітарно-антиутопійні сюжети різняться між собою. Ось кілька популярних прикладів: тортури і тотальний контроль зображуються у романі «1984» (1949) Джорджа Орвелла, примусове розбирання людей на органи – у серії «Розібрані» (2007–) Ніла Шустермана, обов’язкові пластичні операції – в серії «Потвори» (2005–2007) Скотта Вестерфельда; контроль розуму – в «Давці» Лоїс Лоурі (1993), гендерна дискримінація – в «Оповіді служниці» Марґарет Етвуд (1985), призначений урядом шлюб – у трилогії «Заручені» (2010-2012) Еллі Конді та екологічна катастрофа – в серії «Той, що біжить лабіринтом» (2009-2016) Джеймса Дешнера. Але у всіх перелічених вище і подібних історіях образи, сюжет та експозиція відповідають загальним жанровим умовам антиутопій. Як зауважили Керрі Гінц та Елейн Острі, редакторки книжки «Утопійна та антиутопійна література для дітей та дорослих» (2003), у цих суспільствах «ідеали для вдосконалення трагічно вийшли з-під контролю». Антиутопія, за поодинокими винятками, загалом оспівує драматичні та часто жорстокі повстання небагатьох відважних героїв. 

     

    Щоб перевірити вплив антиутопій на політичні погляди, ми випадковим чином поділили дорослих американців на три групи. Перша група прочитала уривок з «Голодних ігор», а потім подивилась сцени з екранізації 2012 року. Друга група зробила те саме, але з іншою антиутопією –- «Дивергентом» авторства Вероніки Рот (2011-2018). Ця серія зображає футуристичні Сполучені Штати, в яких суспільство поділили на фракції, виходячи з домінантних рис людини. Ті, хто підпадає відразу під декілька фракцій, вважаються загрозою. В третій групі – контрольній – учасники не піддавалися впливу жодної антиутопії до того, як відповісти на питання про соціальні і політичні погляди.  

     

    Результати були приголомшливими. Попри фантастичність, антиутопії глибоко вплинули на людей і їхні моральні орієнтири. Якщо порівнювати з контрольною групою, люди, які зазнали впливу антиутопійної літератури, на 8% частіше казали, що радикальні дії на кшталт насильницьких протестів і збройних повстань можуть бути виправданими. Вони також з більшою готовністю погоджувались, що інколи насильство просто необхідне для досягнення справедливості (аналогічне збільшення приблизно на 8%). 

     

    Чому антиутопійна література може мати такі неймовірні наслідки? Можливо, спрацювала проста ланцюгова реакція. Сцени насильства легко могли викликати переживання, які допомагають виправдати політичний терор. Наприклад, відомо, що жорстокі відеоігри можуть2 зробити сприйняття реальності більш агресивним, а антиутопії часто зображують сцени насилля, де повстанці виступають проти режиму. 

     

    Щоб перевірити цю гіпотезу, ми провели другий експеримент, знову з трьома групами, але цього разу серед студентів коледжів зі всієї країни. Перша група піддалась впливу «Голодних ігор», друга, контрольна група, не піддавалась жодним впливам, третя група, однак, подивилась сцени із зображенням насильства з фільму франшизи «Форсаж» (2001–), аналогічні за довжиною і типом уривкам з «Голодних ігор». 

     

    І знову антиутопія вплинула на етичні судження людей. Учасники першої групи з більшою готовністю виправдовували радикальні політичні дії, якщо порівнювати з учасниками другої групи, і різниця у відсотках була подібна до тої, що ми виявили за результатами першого експерименту. Проте аналогічні за градусом жорстокості та екстриму сцени з «Форсажу» такого ефекту не мали. Тож самі по собі сцени насильства не могли пояснити наші результати. 

     

    У третьому експерименті ми намагались зрозуміти, яку роль відіграє сама історія – сюжет про відважних громадян, що постають проти несправедливого уряду, реального чи вигаданого. Тому цього разу наша третя група читала і дивилась уривки з новин про справжній протест проти дій корумпованого уряду Тайланда. Сюжети з CNN, BBC та інших ресурсів зображали, як урядові сили в спеціальному екіпіруванні застосовували насильницькі методи, наприклад, сльозогінний газ та водомети, щоб придушити масові повстання проти несправедливості. 

     

    Незважаючи на достовірність сюжетів, вони мало вплинули на учасників. Студенти з піддослідної третьої групи виправдовували політичне насильство не охочіше за студентів з контрольної групи. Проте ті, хто читав «Голодні ігри», були більш схильні вважати законними радикальні силові політичні дії, коли порівнювати з тими, хто дивився новини. Різниця становила 7–8%, як і в двох попередніх експериментах. Схоже, що люди більш схильні виносити «уроки політичного життя» з розповідей про політичне життя вигаданого світу, ніж з репортажів про світ реальний.

     

    Чи означає це, що художня антиутопія становить загрозу демократії і політичній стабільності? Не обов’язково, хоча іноді таку літературу цензурують, а це, своєю чергою, означає, що деякі політичні лідери задумуються про таку можливість. Наприклад «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла (1945) досі заборонений в Північній Кореї, ба навіть в США в список 10 найпопулярніших книг, які найчастіше вимагали прибрати зі шкільних бібліотек за останнє десятиліття, входять «Голодні ігри» і «Який чудесний світ новий!» Олдоса Гакслі (1931). Антиутопії вчать, що радикальні політичні дії можуть бути законною відповіддю на несправедливість. Однак ідеї, які люди черпають з медіа, чи то художня література, чи нон-фікшн, не завжди надовго затримуються в пам’яті, і навіть якщо вони справді запам’ятовуються, люди не завжди слідують їм. 

     

    Літературні антиутопії пропонують потужний об’єктив, через який люди дивляться на етичність політики і влади. Такі наративи можуть мати позитивний ефект, попереджаючи суспільство про можливу несправедливість у найрізноманітніших контекстах – від зміни клімату і штучного інтелекту до відновлення авторитарних режимів по всьому світу. Але поширення антиутопій може також сприяти радикальному маніхейському світосприйняттю, яке занадто спрощує реальні складні причини політичних негараздів. Таким чином, повальне захоплення політичними антиутопіями не тільки живить уявлення, що суспільство виконує роль «сторожового пса» в притягненні влади до відповідальності за свої дії; це захоплення також може прискорити перехід деяких людей до насильницької політичної риторики – і навіть дій – на противагу цивілізованим конструктивним, переговорам і компромісам, які є необхідною умовою виживання демократії. 

     

    Ілюстрації – Каталіна Маєвська

     

    Статтю перекладено за ліцензією Creative Commons. Оригінальна публікація з’явилася на сайті Aeon.

    ТЕКСТ: Калверт Джонс
    Переклад: Олена Стефановська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?