ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Планета — 12.05.21
    ТЕКСТ: Діана Попфалуші
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Як не з’їм, то понадкушую: чим загрожує марнування харчів

    Що потрапляє до вашого смітника? Відповівши на це питання, ми можемо сформувати уявлення не лише про поведінкові звички «утворювачів» відходів, а й припустити, з якої вони країни, який у них рівень достатку та як заведено поводитися з відходами там, де вони живуть.

     

    Ми можемо дізнатися всю цю інформацію, знаючи, скільки та які органічні відходи утворює людина чи сім’я. Здивовані? Еге ж, бо коли викидаєш до домашнього смітника рештки вчорашніх бобів, точно не думаєш, скільки там органіки, пластику чи ще бозна-чого. Зауважуєш це лише тоді, коли з відра починає тхнути, бо ті рештки бобів, як і картопляні очистки та зіпсоване яблуко, нікуди не зникли. Ба більше, вони поступово гниють.

    Сьогодні ми поговоримо саме про органічні відходи, які можуть призвести до багатьох проблем не тільки, коли вони потрапляють на сміттєзвалища. Живі організми можуть розщеплювати такі відходи на діоксид вуглецю, воду, метан або прості органічні молекули шляхом компостування, аеробного чи анаеробного розщеплення або інших подібних процесів. Сюди належать харчові (відходи під час приготування їжі й зіпсовані продукти/страви) і садові відходи (скошена трава, дрібні гілки, рослини, щепа тощо). Тобто все те, з чого можна зробити добриво.

     

    Питання органічних відходів почали активно обговорювати лише в 2011 році, коли Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (Food and Agriculture organisation of the United Nations, FAO) опублікувала звіт про те, що приблизно третина світових запасів їжі щороку втрачається або марнується. Відтоді проблема харчових відходів викликає велике занепокоєння в суспільстві. Коли у вересні 2015 року під час Генеральної Асамблеї ООН затвердили 17 цілей сталого розвитку (ЦСР), щонайменше три з них пов’язали саме з харчовими відходами3. 

     

    ЦСР 2. Подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства. Для цього потрібно забезпечити стале ведення сільського господарства, створення до 2030 року стійких систем виробництва продуктів харчування і належне функціонування ринків продовольчих товарів і їх переробки; створити бази даних у сфері продовольства та забезпечити до них доступ.

     

    ЦСР 12. Забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва. Для цього людство має до 2030 року вдвічі скоротити обсяг харчових відходів на душу населення; зменшити втрати продовольства під час виробництва та збуту (зокрема після збирання продуктів на полях); запровадити практики запобігання утворенню харчових відходів, їх скорочення, переробки та повторного використання.

    ЦСР 13. Вжиття невідкладних заходів щодо боротьби зі зміною клімату та його наслідками. Серед них – підвищення якості просвітницьких заходів; поширення інформації про можливі дії людей і установ для послаблення наслідків змін клімату і адаптації до них; обмеження викидів парникових газів у різних секторах економіки.

     

    Коли говорять про проблему харчових відходів, зазвичай мають на увазі два поняття. Перше – втрати продовольства (food loss). Це зменшення кількості або якості їжі, спричинене рішеннями та діями постачальників продуктів харчування (наприклад, втрати продукції, корму і насіння під час збору врожаю). Друге поняття – харчові відходи (food waste) як такі. Воно стосується зменшення кількості або якості їжі внаслідок рішень і дій роздрібних торговців, постачальників харчових послуг і споживачів (наприклад, продукти, у яких минув термін придатності, рештки зіпсутої їжі вдома та в закладах громадського харчування)2.

     

    Щоб краще розуміти динаміку цих показників, введено окремі індекси втрати продовольства (Food Loss Index) та марнування їжі (Food Waste Index). Перший розглядає втрати під час виробництва або постачання продуктів роздрібним торговцям. Другий фокусується на продуктах харчування, які викидають споживачі4. Сукупно ці індекси допомагають нам краще розуміти продовольчі втрати у світі.

     

    Крім негативних економічних наслідків, марнування їжі та утворення органічних відходів посилює кліматичні зміни. У 2018 році приблизно 15% викидів вуглекислого газу становив звалищний газ (природний побічний продукт розкладання органічного матеріалу на звалищах, що складається приблизно на 50% з метану, 50% – з діоксиду вуглецю (СО2) і невеликої кількості неметанових органічних сполук5). Утилізація відходів на відкритих звалищах і відсутність систем збору газів призводять до парникових викидів. Харчові відходи становлять майже 50% полігонів твердих побутових відходів. За прогнозами, ці цифри зростатимуть, якщо не впроваджувати програми попередження утворення харчових відходів6.

     

    Про небезпеку органічних відходів на звалищах ми вже говорили в одній з попередніх статей. Тепер проаналізуймо проблему органічних відходів на рівні влади, бізнесу та людини.

     

    Від регіону значною мірою залежать втрати продовольства у ланцюгу постачання. Наприклад, у країнах, що розвиваються, харчі пропадають ще на ранніх етапах. Це пов’язано з технологічними обмеженнями під час збору врожаю, відсутністю або низькою якістю сховищ і транспортної інфраструктури. Відповідно, частина продуктів залишається на полі та гниє. Крім цього, деякі продукти, особливо тваринного походження, потребують спеціальних температурних режимів, і якщо їх не дотримуватись, то продукція зіпсується ще до того, як потрапить на склад чи виробництво. Наприклад, в Австралії та Новій Зеландії Індекс втрати продовольства за 2018 рік становить 5–6%, натомість у Центральній та Південній Азії – приблизно 20–21%, у Європі та Північній Америці – майже 16%4. Тож з втратами їжі потрібно боротися переважно на рівні країн і регіонів.

     

    Склад відходів може розповісти про рівень доходу в країні. У державах з високим рівнем доходу відносно менше продуктів харчування та зелених відходів (32%) і більше сухих відходів, які можна переробити, зокрема пластик, папір, картон, метал і скло (51%). Країни з середнім і низьким рівнем доходу генерують відповідно 53% і 57% харчових і зелених відходів. У країнах з низьким рівнем доходу матеріали, які можна переробити, становлять приблизно 20% потоку відходів. Оскільки в країнах з вищим рівнем достатку вищою є і купівельна спроможність, населення купує більше готової (упакованої) продукції, замовляє їжу та харчується у закладах. Натомість у державах з низьким достатком населення купує більше необробленої продукції й готує їжу самостійно6. 

     

    Україна вписується зі своїми середніми показниками в когорту країн з низьким рівнем доходу. Але в нас насправді кращі стартові позиції в боротьбі з харчовими відходами, ніж у більшості високорозвинених країн, які потерпають від експансії пластику. Ми ще не досягли їхнього рівня.

     

    Коли у 2018 році до Львова приїздила засновниця організації «Zero Waste Austria» Гелене Паттерманн, вона була дуже здивована, що більшість овочів і фруктів у наших супермаркетах незапаковані, а в деяких можна купувати у свою тару і на вагу навіть крупи, що до того ж економічно вигідніше. В Австрії для цього потрібно йти у спеціальні «магазини без пакування» («package free/unpackaged shops»), фермерські магазини чи на ринок з органічною продукцією. І якщо перший варіант фінансово доступний пересічним австрійцям/кам, але не завжди наявний, то другі два знайти в місті легше, але ціна може кусатися.

     

    Пріоритетним завданням для нашої влади є попередження утворення харчових відходів. Щоб запроваджувати такі практики на рівні держави, окремих міст і об’єднаних територіальних громад (ОТГ), потрібна законодавча база. Звісно, пілотні ініціативи – це дуже добре, так можна протестувати певні механізми. Але для системної роботи потрібно мати юридичне підґрунтя. І першим кроком до цього стало ухвалення Рамкового закону України «Про управління відходами», законопроєкту «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» №2051-1 та апроксимація законодавства ЄС у сфері поводження з відходами7.

     

    Позитивними зрушеннями можуть похвалитися ОТГ, які вже оголосили про намір стати «zero waste», тобто максимально скоротити продукування відходів, послуговуючись підходом кругової економіки. В таких ОТГ окремо збирають і компостують органічні відходи. Крім цього, Львів і Люботин (Харківська область) нещодавно оголосили намір долучитися до програми «Zero Waste Cities»8, мета якої впровадити концепцію «zero waste» на рівні місцевих громад. У ній вже беруть участь майже 400 європейських муніципалітетів. 

     

    Одним із першопрохідців із втілення цього підходу є Тревізо – місто та провінція на півночі Італії. Тут всі 50 муніципалітетів мають одну модель поводження з відходами та працюють з однією компанією «Contarina». Там немає звалищ і сміттєспалювальних заводів – їх відмовилися споруджувати ще 20 років тому. Рівень переробки відходів у Тревізо становить 85,6%, тоді як у середньому по Італії – 47,5%. У цій провінції діє принцип «забруднювач платить» (тобто людина платить за кількість утворених відходів: що більше спродуковано, то більша платіжка). Але щоб досягти таких результатів, потрібен час. У Тревізо принцип «zero waste» почали впроваджувати ще у 1995 році9.

     

    Зменшити кількість харчових відходів можуть і бізнеси – роздрібні торговці, постачальники продуктів і харчових послуг. Вони марнують їжу по-різному. Одні під час сортування вилучають свіжу продукцію, яка не відповідає стандартам, наприклад, за формою, розміром і кольором. Другі (здебільшого продавці) позбуваються продуктів харчування, у яких закінчується термін придатності. Треті викидають багато невикористаної їжі – наприклад, заклади харчування2.

     

    Як з цим боротися? Для початку можна впровадити в закладах харчування чітке планування меню та партнерство з локальними постачальниками/цями, що дозволить зменшити вуглецевий слід. Прикладом такого закладу є британський ресторан «Silo»10 – перший у світі ресторан без смітника. Працівники цього ресторану змогли покінчити з відходами завдяки постачанню продуктів напряму з фермерських господарств, повторному використанню контейнерів для доставки їжі та вибору локальних інгредієнтів для страв. У закладі також є спеціальне устаткування для компостування очистків і рештків їжі: потім цей компост використовують для вирощування нової їжі.

    Іншим дієвим інструментом боротьби з псуванням продуктів у Європі є діяльність продовольчих банків. Це установи/організації державного і недержавного типу, які займаються збором і розподілом продуктів, у яких закінчується термін придатності, із супермаркетів. Також вони можуть опікуватись овочами та фруктами, що втратили свій товарний вигляд. Із зібраних продуктів вони час від часу готують щось нужденним або просто роздають їм ці продукти безкоштовно чи за відносно невелику плату. Це системна регульована діяльність.

     

    До прикладу, у Німеччині діє мережа з понад 950 продовольчих банків «Die Tafel»11. Вони не лише перешкоджають потраплянню їстівних харчів на звалища, а й поширюють їх серед тих, хто страждає від нестачі їжі. За даними цієї мережі, щороку так «рятують» приблизно 265 000 тонн їжі, яку передають понад 1,6 мільйону людей. Іншим прикладом є польський продовольчий банк «Bank  Żywności»12 у Гданську. В Україні існує прототип такого продовольчого банку –  львівська «Тарілка».

     

    Що ж можемо зробити ми, аби зменшити кількість харчових відходів? Банально не ходити на закупи злими й голодними. Це кумедно звучить, але у стресовому стані ми  робимо більше імпульсивних покупок, аніж коли ми розслаблені й ситі13. Також коли йдете до магазину, формуйте список покупок і намагайтеся купувати лише те, що записали туди. За можливості уникайте зайвих упаковок: купуйте товари або без неї, або у свою тару. Не цурайтеся «негарних» овочів і фруктів. Вони якісно нічим не гірші від своїх «красивіших» сусідів. Але через свій скромніший зовнішний вигляд їх рідше купують і з більшою ймовірністю викидають на смітник. 

     

    Також важливо планувати меню на тиждень: так ви не лише зекономите кошти під час закупів, але й час для приготування їжі протягом тижня. Щоб максимально забезпечити свіжість продуктів у холодильнику, їх потрібно правильно зберігати (як саме, читайте тут). Також спробуйте готувати їжу із залишків: вмикайте свою фантазію і створюйте божествені рататуї, боули та супи. А очистки, залишки та зіпсуту їжу краще компостувати. Зробіть власноруч або придбайте ЕМ-відро, встановіть компостер на городі – варіантів багато (більше про ці та інші можливості читайте тут).

     

    Ми можемо подолати проблему харчових відходів, об’єднавши зусилля влади, бізнесів і населення. Перш ніж на горизонті покажуться результати, можуть пройти роки, але зрештою чисті тарілки допоможуть нам не тільки послабити кліматичні зміни, а й покращити економічний добробут.

    ТЕКСТ: Діана Попфалуші
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Медицина
    Невидимий ворог на нашій землі: чому варто зробити щеплення від правця

    За останні декілька місяців українці навчились остерігатись багатьох речей: ракет, мін, російської музики та ютубу, але ми все ще забуваємо про невидимого ворога у нашій землі. Неприємно познайомитись – Clostridium tetani, збудник правця.

    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?