ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Запитання — 28.04.22
    ТЕКСТ: Олеся Павлишин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Як обрати броню для військових

    У зв’язку з нападом росії на Україну безліч цивільних людей зіткнутися з необхідністю купувати амуніцію: деякі люди вступили до територіальної оборони чи Збройних Сил, деякі стали волонтерами і займаються закупівлями. Щоб з’ясувати, які саме засоби захисту краще купувати й на що звертати увагу, ми поговорили з Андрієм, волонтером і виробником спорядження, який попросив не розкривати своє прізвище. Сьогодні поговоримо насамперед про те, що таке бронежилети, плитоноски, плити та шоломи, й чим вони можуть відрізнятися.

    На що треба звертати увагу у виборі бронежилета? Це насамперед клас?

     

    Існують різні класифікації захисту броні. Найпопулярніша з них – NIJ (класифікація, яку розробив Національний інститут юстиції США – National Institute of Justice). Згідно з нею є п’ять класів захисту: IIA, II, IIIA, III та IV. Кожен з них може захищати від різних типів куль (більше про те, від якого типу куль захищає певний клас, можна подивитися тут). Щоб перевірити рівень захисту, спеціалісти проводять тестові відстріли конкретними видами куль.   

     

    В Україні є стандарт за ДСТУ, він відрізняється від класифікації NIJ. Класів за ДСТУ існує шість, детальніше про те, від яких видів куль вони захищають, можна дізнатися, наприклад, тут. Переважно що вищий клас захисту, то дорожча броня. 

     

    Зазвичай бронежилети виготовляють із цупкої нейлонової тканини, зареєстрованої під торговою маркою Cordura, або з її аналогів. Також у бронежилетах є кілька шарів захисної арамідної тканини, більше відомої під торговою назвою кевлар, або надвисокомолекулярного поліетилену (НВМПЕ). У бронежилети можна вставляти захисні плити, виготовлені зі сталі, НВМПЕ або сполук кераміки. Найчастіше плити вставляють спереду та ззаду бронежилета, але можна додати їх і, наприклад, з боків. Усе це підвищує масу бронежилета. Детально про класи броні розповів експерт зі зброї Панас Маслійник. – прим. ред. 

     

    Клас – це глобальна характеристика. Високий клас не завжди означає, що підрозділу необхідний саме цей вид захисту. Якщо людині потрібно постійно ходити, часом бігати, стрибати і стріляти, то купувати їй, наприклад, повнорозмірний бронежилет із захистом периферії (плечей, стегон, горла, шиї тощо) плитами шостого класу – це не найкраща ідея. Бо ця конструкція буде важити 12-15 або й більше кілограмів і просто не буде такою ефективною для людини, якій достатньо легкої плитоноски третього класу, яка б сумарно важила 4-5 кілограмів, але людина б менше втомлювалася.

     

    На що звертати увагу? Перш за все, мені здається, – на те, чим займається підрозділ. Зрозуміло, що ті люди, які стоять зміну на блокпості, мають абсолютно інші потреби, ніж ті, які ходять по сорок кілометрів на день, ніж артилеристи чи поліція.

     

    Тобто спочатку найкраще запитати в конкретного підрозділу, що їм потрібно.

     

    Так, звичайно. Але тут треба також враховувати, що не всі люди носять по вісім років бронежилети, і дехто, теж не сильно розуміючи питання, хоче просто все найбільше, найдорожче, найкрутіше, не розуміючи, навіщо це треба. Грубо кажучи, блокпосту на Яремче не дуже необхідні плити по чотириста доларів за штуку, тоді як підрозділу на лінії бойового зіткнення це може принести набагато більше користі.

     

    Також усе залежить від завдання. Не можна сказати, що артилеристам потрібен конкретний бронежилет. Це неправильно. Артилерист – ти хто? Командир підрозділу, підносиш снаряди, водій? Це дуже широка тема. Для цього, власне, існує така річ, як загально військовий бронежилет. В Україні це «Корсар». Це повнорозмірний бронежилет, в якому присутня як м’яка броня (кевлар, НВМПЕ або аналоги), так і бронеплити. Універсальність – це його недолік, але загалом він закриває більшість потреб. Це все компроміс між вагою, мобільністю, вартістю тощо. Було б дуже круто, якби кожен міг одягти суперлегкі й суперзахисні плити, але це означає, що на кожну треба витратити щонайменше тисячу доларів. Помножте цю цифру на триста тисяч активних військовослужбовців. Це космічні гроші. І хтось ці плити ще має зробити. 

     

    Чи є мінімальний рівень захисту, який можна купувати в наших умовах бойових дій?

     

    Глобально близько 80% поранень – уламкові. Часто вони здійснені легким предметом на доволі низькій швидкості. Тобто це не куля, яка летить зі швидкістю 900 метрів за секунду, а шматок міни, снаряда чи ще щось. І захист від цих речей для більшості підрозділів є пріоритетним. Тому що площа захисту в протиуламкових бронежилетів – так званих flak vest – більша. Вона закриває корпус, як майка, з усіх сторін і дає можливість людині бути захищеною від більшості загроз. І добре, якщо цей самий бронежилет має кишеню під плиту, тоді в разі необхідності цю плиту можна поставити чи вийняти.

     

    Але, знову-таки, це широка тема. Якщо це штурмовий підрозділ, який знає, що він лізе на дуже високий рівень небезпеки, тоді зрозуміло, що потрібен максимальний рівень захисту. Але так само треба зрозуміти, що вони в цьому не перебуватимуть, умовно, декілька тижнів підряд. Це все про компроміси. Людина сама має це зрозуміти, і такі рішення мають ухвалювати на рівні підрозділу.

     

    Чи можна використовувати бронежилет без плити?

     

    Так, більшість бронежилетів, ті, які не позиціонуються як flak vest, мають у собі знімний або незнімний шар м’якого балістичного захисту з кевлару або надвисокомолекулярного поліетилену, на який додатково вставляється плита. Тоді ми отримуємо повноцінний захист для військовослужбовця від максимальної кількості ймовірних небезпек. Є багато випадків, коли люди, на жаль, виймали плити і потім отримували поранення. Не просто так це все придумували.

     

    Ми перебуваємо в такій ситуації, що у нас є підрозділи, які не забезпечені бронезахистом, але це не означає, що треба їх одягати в будь-що, аби хоч в щось одягти. Бо гроші – це теж ресурс, який може закінчитись у будь-який час. Краще сотні людей одягти у середній захист, ніж п’ятьох людей у космічну броню.

    Коли людина не розуміє, що їй треба, то часто, у 99% випадків, їй потрібен просто загальновійськовий бронежилет. 

    Тоді людина отримує і захист по контуру всієї майки, інколи з додатковим захистом лобка, плечей, шиї й горла, а також дві бронеплити, які захищають її від більш важких потенційних кульових поранень (який вигляд це має, можна подивитися тут – прим. ред.). А ті люди, які точно знають, що їм потрібно, часто це вже мають або не кричать про це на весь інтернет, бо розуміють, що це доволі специфічна потреба. 

     

    Тобто якщо людина стовідсотково не каже: «У мене такі завдання й я виконую їх у такий спосіб, тому мені потрібне таке і таке спорядження», – у більшості випадків їй потрібен тупо загальновійськовий бронежилет. Бо плитоноски – це дуже добре, але це теж дуже нішева штука. 

     

    Плитоноски – це вироби з міцної нейлонової тканини, насамперед Cordura, у які вставляють захисні плити. На відміну від бронежилета, вони не мають додаткової площі захисту. – прим. ред.

     

    Глобально плитоноска – це дуже круто. Вона маленька, часто легка і дає великий рівень захисту у площі своєї плити. Вона прикриває те, що називається летальною зоною. Це «пляма» на торсі людини, ураження якої з найбільшою імовірністю призводить до летальних наслідків. Але плитоноски часто не мають жодного периферійного захисту нижче: у лобковій, поперековій зонах. Вони не мають захисту ключиць, наприклад, чи боків. Хоча є плитоноски, на які можна повісити блокові плити. Але так, знову-таки, ми беремо щось маленьке і легке й перетворюємо його на велике і важке. Тобто це все компроміси.

     

    Водночас людина, яка носить повноцінний протиуламковий захист, може розраховувати, що у більшості випадків це буде ефективніше. Наприклад, під час обстрілу, коли людина падає на землю, у неї одна плита – на грудях, одна плита – на спині, але її боки відкриті до всіх уламків. А плита дуже добре захищає ділянку тіла, яка на землі, й трошки захищаєте спину зверху. І це не дуже ефективно. Але якщо обвішуватись боковим захистом, додавати вагу, зменшувати мобільність, людина буде нести на собі більше, швидше втомлюватися тощо.

     

    Безумовно, під час бойових дій краще бути в броні, ніж без броні. Але це не означає, що факт наявності і правильно одягнутої броні – це гарантія того, що людина не отримає поранення. Бронежилет чи плитоноска – це елемент спорядження, який збільшує шанси людини на виживання. Він не гарантує цього, попри клас, розмір, кількість шарів м’якого чи твердого захисту, бокові плити чи ще щось. Грубо кажучи, якщо людина встала в повний зріст посеред поля, де стоять кулемети, їй ніякий бронежилет не допоможе. Але це не означає що не потрібно носити ці десять кілограмів.

     

    Щодо плит. Я так розумію, що важливий не лише матеріал, а й форма. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

     

    Стосовно матеріалу. Основних груп матеріалів є три. Найпопулярніший – це сталь. Також надвисокомолекулярний поліетилен (НВМПЕ) і сполуки кераміки. Сталеві плити – найдешевші й найпростіші. У них є свої мінуси (насамперед вага – прим. ред.). У пластикових плит є свої мінуси і плюси. У керамічних – свої. Знову таки треба чітко розуміти, для чого все вибирається.

     

    Стосовно форми. Найпростіше взяти лист сталі, вирізати його й сказати, що це бронеплита. Але вона буде пласка. Вона не буде імітувати поверхню торсу, і через це, по-перше, випиратиме. По-друге, вона буде розташована далі від тіла і тому відчуватиметься більш тяжкою й буде менш комфортною.

     

    Є тип плит, який має назву single curve. Тобто плити з одним вигином. Це вигин у вертикальній площині, коли боки плити трошки приплюснуті, а центр трішки виступає. Це наразі найбільш популярний формат виготовлення бронеплит. Він трошечки імітує поверхню тіла, краще прилягає. 

     

    І є форма плит, яка називається multi curve, тобто з кількома площами вигину. Вона анатомічно повторює форму тіла. Вона дуже добре прилягає. Вона міцно сидить і має найменшу дистанцію від тіла. Через це вона відчувається набагато комфортнішою, ніж single curve і тим паче пряма проста плита. Але зрозуміло, що вона дорожча. 

     

    У чому небезпека прямої плити, крім незручності?

     

    Від всіх сталевих плит одна небезпека. Це велика вага і рикошети. Тобто коли на плиті немає антирикошетного покриття, куля потрапляє в неї, руйнується, і частини цієї кулі розлітаються в боки. Маленькі гострі швидкі шматочки металу летять у підборіддя, горло, обличчя, руки, внутрішню сторону рук, стегон, паху тощо. Це також дуже небезпечно. Якщо є нормальне антирикошетне покриття, то воно давить всі ці уламки. 

     

    Антирикошетне покриття має бути обов’язково на всіх сталевих плитах. Тільки так і ніяк інакше. Плити НВМПЕ зроблені з матеріалу, який є антирикошетним. Плити з кераміки також. Це не шматок кахельної плитки, це елементи, які розташовані під шаром цього матеріалу. Тобто там все це вже є.

     

    Якщо в плиту один раз потрапили, вдруге її використовувати не бажано?

     

    Саме небажано. Якщо, наприклад, сталева плита не отримала значних деформацій, з нею, ймовірно, нічого не відбудеться. Це просто шмат заліза. Плити з НВМПЕ можуть, теоретично, витримати декілька попадань, але це не означає, що треба з ними ходити. Керамічні плити також зроблені так, щоб отримувати цей multi hit damage. Але знову-таки, це не означає, що в них треба ходити. Загалом якщо потрапили в плиту, то треба їх, звичайно, замінювати. 

     

    Один з мінусів керамічних плит – вони можуть потріскати за необережного використання. [Щоб перевірити це], є стандартний тест: плиту треба взяти за верх і за низ і біля вуха спробувати її ніби скрутити однією рукою вліво, іншою – вправо й навпаки, намагаючись почути тертя всередині. Це означає, що частина елементів всередині вже пошкоджені, і вони не дають того захисту, який мали би. Загалом нова плита не повинна мати жодних таких пошкоджень.

     

    Для того щоб впевнитися в якості плит, потрібно робити тестові простріли конкретними кулями?

     

    І так, і ні. Якщо ви купуєте сертифіковану офіційну плиту в офіційного представника, який продає бронеелементи, що мають підтверджену історію, мають всю сертифікацію і таке інше, то цього можна не робити, це не обов’язково. Коли вже йдеться про кустарне виробництво, то ми насамперед маємо розуміти, що навіть якщо ми будемо тестувати одну чи дві плити, це не означає, що інші, наприклад, сто будуть такої самої якості.

     

    Проблема з кустарними виробництвами в тому, що вони непередбачувані. Я бачив плити, які були скомпоновані з двох шарів броньованої сталі. Я бачив плити, які були вирізані зі звичайної будівельної сталі СТ3. Ви можете отримати абсолютно будь-що в кожному окремому екземплярі, якщо це кустарщина. І їх, звичайно, треба тестувати. 

     

    Всі умови тестування прописані в ДСТУ на кожен клас. І тут є два «але». Перше «але» – проти ДСТУ, оскільки переважно росіяни використовують кулі ПП – підвищеної пробивної дії. Грубо кажучи, трохи бронебійні. І є сенс перевіряти ці плити саме на ті небезпеки, від яких вона має захищати.

     

    З іншого боку, за ДСТУ. Якщо у вас стріляють строго під 90 градусів з десяти метрів, то щось у вас пішло не так задовго до цього моменту. Відстань у вогневому контакті може бути, звісно, і десять метрів. Але щоб це було строго під 90 градусів з десяти метрів й ПП – це дуже теоретична ситуація. Та саме вона передбачає найбільшу загрозу для цієї плити. Тобто якщо вона витримує її, тоді зрозуміло, що зі ста метрів, двохсот або більше, якщо хтось добре стріляє, під якимось кутом, плита витримає з набагато більшою ймовірністю. 

     

    Щодо виробників. У деяких матеріалах йдеться, що китайські виробники роблять не дуже якісні товари. Чи це так з вашого досвіду і в яких виробників найкраще купувати? 

     

    Це як на AliExpress. Якщо ви купуєте смартфон за 12 доларів, ви не очікуєте, що він буде працювати як флагман. Так само з плитами. Наприклад, якщо керамічна плита коштує 300-400 доларів, а на AliExpress вони за 40 доларів, я би задумався, що щось там, мабуть, не так. Це не означає, що вони там всі до однієї погані. Наскільки мені відомо, їх імпортують і волонтери, і поставляють навіть у війська і кераміку, і НВМПЕ. Але це все випливає з репутації виробника, позитивного досвіду використання. Тобто це не однозначно погано, але й не однозначно добре.

     

    У шоломів, на відміну від бронежилетів, є один клас захисту?

     

    Більшість шоломів мають клас захисту IIIA за NIJ. Це є необхідним і достатнім.

     

    Є так звані штурмові шоломи, титанові. Але це десятикілограмова каструля, і жодна шия її адекватно не сприймає більше ніж певну кількість хвилин. І це не є необхідністю, тому що такі речі були розроблені під конкретну функцію, наприклад, штурму кімнати, який займає максимум 15 хвилин.

     

    Коли ми говоримо про звичайні піхотні шоломи, треба розуміти дві речі: чи людина використовує якесь додаткове обладнання на голові, а якщо використовує, то яке саме. Тобто якщо людина не використовує активні навушникиАктивні навушники – це засіб індивідуального захисту органів слуху від травмуючих наслідків дії гучних звуків (постріли, вибухи, всередині техніки)., наприклад, то їй не потрібен шолом з відкритими вухами. Краще ці додаткові квадратні сантиметри голови все ж таки захистити. Якщо людина використовує, наприклад, прилади нічного бачення, то потрібен спеціальний обвіс на шоломі для кріплення під ПНБ, і, знову-таки, активні навушники. Якщо людина використовує активні навушники з повнорозмірним шоломом, який захищає вуха, тоді треба розуміти, що система в мікрофонах навушників, яка достатньо точно імітує напрямок звуку, може працювати некоректно через стінки шолома, які можуть частково перекривати мікрофони.

     

    Для більшості тих, хто не використовує додаткове обладнання і не бажає виглядати як спецназ морських котиків, повністю закритий шолом – це прекрасне рішення. Він відносно небагато важить і відносно добре захищає.

     

    Матеріал шолома покритий захисним шаром матеріалу, який вберігає його від впливу середовища: подряпин, води, ультрафіолету. Але, як правило, чохли використовують, щоб додати, наприклад, маскування. Так, більшість шоломів зелені, але багато чорних, світло-сірих тощо. Чи не єдина функція чохла на шоломі – це додаткове маскування. Добре, якщо цей чохол вогнетривкий, щоб він не почав капати від підвищеної температури і сам не загорівся, але це абсолютно необов’язково. 

     

    Чи є інші поширені помилки у використанні амуніції, з якими ви стикалися за недавній час?

     

    Найстандартніше – це те, що люди носять плити на животі. Коли бронеплита не захищає летальну зону, а висить нижче, ніж має бути. Коли в людини немає навички і звички носити броню, воно, звичайно, трохи некомфортно (це і вага, і форма, і скутість рухів), тому щоб зробити собі життя простішим, людина опускає ці плити інколи на 5-10 сантиметрів нижче, ніж треба, й отримує менше від і без того невеликої площі захисту бронеплити. Це дуже неправильно. Вага все одно є, спина страждає, а фактична площа захисту набагато менша в летальній зоні. Це не цільове використання. Уявіть, що ви носите шолом на коліні, умовно кажучи. 

     

    У нас є ще досить багато афганських міфів на кшталт «краще хай куля пройде наскрізь, ніж застряне всередині» чи щось у такому дусі. Це доволі часто чуєш. І не дуже зрозуміло, чи ця людина сама колись бачила рановий канал. 

     

    Є ще один популярний міф, ніби не можна носити бронежилет, бо якщо куля потрапить не туди, де плита, то вона всередині буде рикошетити від плит по організму, як у комп’ютерних іграх, пінг-понгу. Люди в це вірять. І нестача інструктажів, тренінгів, пояснень часто все це супроводжує. За два дні дуже збільшилася кількість людей, які мають стосунок до зброї і спорядження, як це сталося 24 лютого, вони без додаткових тренінгів є дуже поживним середовищем для такої міфології.

    ТЕКСТ: Олеся Павлишин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: