ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Психологія — 20.04.22
    ТЕКСТ: Марія Гончарова
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Як зрозуміти та подолати параною

    Війна впливає на наше ментальне здоров’я, хоча ми можемо цього не помічати. У деяких людей, зокрема, може розвинутися параноя. Як її помітити, а потім ‒ боротися з нею?

    Люди бояться багато чого: павуків, висоти, змій, води, відкритого простору. Проте в деяких людей є страх стосовно інших людей або ситуацій. Це впевненість, що інші хочуть нашкодити саме їм або що певний інцидент запланований кимось навмисно. У фільмі «Ігри розуму», натхненному життям фізика Джона Неша, добре проілюстровано симптоматику параної: сконцентрованість на світі довкола та його загрозі, неможливість відрізнити реальне від вигаданого, зосередженість на власних упередження та страхах. 

     

    У фільмі головного героя переслідували «радянські агенти», він бачить заховані повідомлення, які вони залишили в газетах. Важливо сказати, що сам Джон Неш мав лише аудіальні, а не візуальні галюцинації, адже це вкрай рідкісний прояв шизофренії. Проте на прикладі цього фільму можна краще зрозуміти феномен параної. Параноя дуже часто є одним із симптомів шизофренії та психозу. 

     

    Слово «параноя» походить від грецького словосполучення «поза розумом».  Від стародавніх греків (V–III ст. до н.е.) через Гіппократа до римського лікаря Ауло Корнелія Цельса (I ст.) термін «параноя»використовувався як узагальнений термін і означав прояв психічного захворювання. Через багато століть, у 1621 році, Роберт Бертон вводить це поняття з більш сучасним значенням. Вже в ХІХ сторіччі німецький психіатр Гайнрот першим помітив асоціацію між параноєю та психотичними розладами.

    Мені страшно, що люди хочуть мене вбити: симптоми параної 

     

    Ми постійно робимо висновки щодо середовища довкола, припускаємо, що думають люди навколо. Це автоматичний механізм, який дозволяє нам розуміти одне одного та адекватно реагувати на ситуації, емоції інших людей. Симптомом параної є викривленням цього механізму: сприйняття випадкових речей як більш ворожих. Поведінка будь-кого може бути сприйнята як загрозлива та навмисна. 

     

    Хоча параноя є ознакою психозу, її прояви є і серед загального населення (в теорії соціальної психології це так звана соціальна параноя, paranoid social cognition). Наприклад, у мене, коли я йду темною вулицею вночі, часто буває відчуття, що за мною хтось стежить або хоче накинутись. Я можу це пояснити високим рівнем тривоги через наявні випадки нападу на жінок вночі. Як і за клінічної параної, високий рівень тривоги впливатиме на наше сприйняття дійсності: коли ми чуємо про якісь жахливі події, ми більш схильні очікувати та боятися, що з нами станется так само. Є підтвердження, що параноя тісно пов’язана з хвилюванням та тривогою, очікуванням загрози. 

     

    Також існує гіпотеза, що навіть важкі прояви параної базуються на емоційному занепокоєнні, зокрема на темах «міжособистісного занепокоєння або соціальної тривоги». Міжособистісна чутливість, яка часто спостерігається при емоційних розладах (наприклад, занепокоєння, що людину хтось відторгне або страх видаватися вразливим), передбачає тривогу про загрозу в майбутньому та наміри інших. 

     

    Через високу вразливість та невпевненість в собі в деяких людей ці страхи призводять до думки, що інші спостерігають за ними або говорять про них щось погане. Наприклад, людина буде гостро реагувати на коментарі, її/його буде легко образити та роздратувати навіть невинним зауваженням. 

     

    У  британському дослідженні близько 20-30% респондентів мали занепокоєння щодо соціальної меншовартості (відчували себе гіршими за інших), переймалися через критику з боку інших, відчували, що люди загалом налаштовані вороже й можуть зашкодити, а також не хотіли розкривати занадто багато інформації про себе, бо інші люди можуть використати це проти них.

     

    Близько 10% населення іноді відчували, що люди спостерігають за ними, дивляться на них, навмисно діють, щоб нашкодити їм, або намагаються контролювати їхні думки. Трохи менше респондентів вважають, що люди в громадських місцях можуть говорити про них. Нарешті, майже 2% населення вказали, що якась група планує завдати їм серйозної шкоди або травми. 

     

    Результати цього та інших досліджень свідчать про те, що існує певна ієрархія розвитку параної. Для багатьох людей думки про те, що друзі, знайомі чи незнайомі люди можуть бути ворожими або навмисно спостерігають за ними, є повсякденним явищем. Це може збігатися з висновками попередніх досліджень про те, що певний рівень нав’язливого мислення є нормальним у загальній популяції. 

     

    На культурному рівні страх перед іншими по-різному залучається в політичний і соціальний клімат. Загалом подібні думки не є клінічною проблемою. Вони стають клінічною проблемою лише тоді, коли переконання щодо наміру інших людей перебільшені й заважають нормальному життю. Наприклад, як я вже казала, в усіх нас іноді бувають дещо параноїдальні думки, проте насправді це страхи, а не клінічна параноя. Людина з параноєю настільки фіксується на своїх переконаннях, що не може будувати життя, працювати, ходити по вулиці. 

     

    Існують також докази того, що аномальні переживання можуть призводити до «ексцентричних» думок. Наприклад, таких людей не буде хвилювати несхвалення суспільством їхніх звичок чи переконань; вони можуть вважати, що мають слушність, а інші просто нічого не розуміють.

     

    Натомість у людей з маренням переслідування є упереджені поспішні висновки щодо ситуацій. Наприклад, якщо я буду йти по вулиці і якийсь чоловік йтиме за мною, я буду впевнена, що він мене переслідує і в нього є певні мотиви для цього. 

     

    До симптомів параної також належать занепокоєність та злість, гіперпильність та недовіра до інших, різка реакція на критику, активна реакцію на будь-які зауваження та неможливість розслабитись. 

     

    Варто зазначити, що існує параноїдний розлад особистості (ПРО). Він відрізняється від психотичних розладів (як-от шизофренія) тим, що людина з ПРО не має спотворення сприйняття (звукові чи візуальні галюцинації) або дивного маячного мислення (наприклад, впевненість що за ним/нею повсюдно стежить ФБР). 

     

    Здебільшого проявляється недовіра до інших («всі брешуть, новини завжди мають на меті спотворити реальність, нікому не можна вірити»), підозра в тому, що інші мають приховані мотиви («якщо я розповім свою адресу, мене пограбують; якщо зроблю вакцину, мене чіпують»), беземоційність та менший рівень співчуття.

     

    Причини появи параної

     

    Рекреаційне вживання наркотиків

     

    Зловживання канабісом часто викликає параноїдальні думки і може спровокувати психотичний епізод. Так, в дослідженні людей з параноїдальними думками вживання з’ясувалося, що ТГКТГК – Тетрагідроканабінол, головний психоактивний компонент канабісу. значно посилює параною, тривогу, занепокоєння, депресію, негативні думки про себе і знижує функції робочої пам’яті (обробка інформації, ухвалення рішень). Тож можна зробити висновок, що ТГК має значний вплив на вразливих людей.

     

    Також вживання метамфетаміну може спричинити параною. Ба більше, в одному дослідженні було виявлено, що вживання промислових розчинників, алкогольна залежність та спроби суїциду були пов’язані з параноєю, спричиненою метамфетаміном. 

     

    Спричинити параною може й кокаїн. Інші наркотики, як-от алкоголь та екстазі, також можуть викликати параною під час інтоксикації або тоді, коли людина позбавляється залежності.

     

    Неврологічні захворювання

     

    Деменція (зокрема хвороба Альцгеймера) можуть спричиняти параною. Вчені виявили значну кореляцію між хворобою Альцгеймера та підозрілістю, параноєю, маренням і зоровими галюцинаціями. Також параноя буває у людей з хворобами ГантінгтонаХвороба Гантінгтона – генетичне захворювання нервової системи., ПаркінсонаХвороба Паркінсона – хронічне неврологічне захворювання, притаманне людям літнього віку. Серед основних симптомів – тремор і сповільненість рухів. або черепно-мозковою травмою. 

     

    Сильна травма і стрес

     

    Деякі дослідження показали, що параноя частіше трапляється у людей, які пережили сильний і тривалий стрес. Це може бути насильство в дитинстві, домашнє насильство, расові переслідування або життя в ізоляції.

     

    Так, наприклад в дослідженні серед студентів (і це важливо зазначити, адже вони не є репрезентативною групою), було виявлено зв’язки між негативними переконаннями, посттравматичним стресовим розладом і схильністю до параної та галюцинацій. Симптоми повторного переживання посттравматичного стресового розладу були найсильніше пов’язані зі схильністю до галюцинацій. Негативні переконання про себе та інших були найсильніше пов’язані зі схильністю до параної. Негативні переконання – це зокрема невпевненість в собі та недовіра до інших, розпач. Наприклад, пригнічений стан, впевненість, що всі люди здебільшого погані, може призвести до вищого рівня недовіри. А вона, своєю чергою, – до параноїдальних переконань щодо мотивації інших.

     

    Шизофренія

     

    Шизофренія є формою психозу, яка викликає у людей проблеми з інтерпретацією реальності. Основними симптомами є галюцинації (наприклад, голоси/запахи, яких немає) і марення. Деякі люди з шизофренією вірять, що їхні думки передають по радіо або їх переслідує уряд. Серед інших симптомів – сплутаність мислення та зниження мотивації до повсякденних завдань, депресія тощо. Важливо зазначити, що хоча параноя і є одним з основних симптомів, вона не є обов’язковим проявом шизофренії. Це лише одна з багатьох можливих варіацій. 

     

    Маячні розлади

     

    Люди з маячним розладом мають фіксовані, хибні переконання без будь-яких інших симптомів психічного захворювання (наприклад, в них не буде візуальних та аудіальних галюцинацій, як у людей із шизофренією). Параноїдальні марення є найпоширенішими, вони змушують людей відчувати, що існує певна змова проти них або їм завдадуть шкоди (йдеться саме про нереалістичні сценарії, адже загалом можливі ситуації, де людині справді хтось хоче заподіяти щось погане). Але люди з маячним розладом також можуть мати інші типи незвичних переконань, не обов’язково параноїдальних (наприклад, впевненість, що у вас закохані; безпідставні, нераціональні ревнощі тощо). 

     

    Розлади настрою

     

    Біполярний розлад може бути пов’язаний з параноєю. У пацієнтів з біполярним розладом часті маніакальні/гіпоманіакальні прояви супроводжуються параноїдальними та суїцидальними думками. Так буває особливо якщо говорити про гіпоманіакальні та маніакальні стани, коли людина може зосередитись на одній думці, яка стане нав’язливою ідеєю. Якщо йдеться про параною, то страхи можуть розвиватися дуже стрімко.

    Війна та параноя

     

    Наразі ми всі переживаємо наслідки вторгнення Росії в Україну. По собі мушу сказати: у перші дні мені було дуже страшно, що до нас прийдуть і вб’ють. Коли поїхала, не могла ходити по вулиці, адже боялась, що зараз щось прилетить. Що навколо росіяни. Зараз люди не тільки травмовані, вони ще й відчувають багато страху, що може супроводжуватися параноєю.

     

    У такій ситуації потрібно згадати про посттравматичний розлад (тут більше про це). У багатьох будуть його прояви, але для остаточного діагностування має пройти час. Зазвичай серйозні ознаки ПТСР з’являються через пів року після травматичної події. А от гостра реація на стрес йому передує, має схожі симптоми та може призвести до ПТСР. Часто в післявоєнних умовах ПТСР та депресія можуть набувати психотичного характеру. До усіх попередніх ознак додаються галюцінації, пов’язані з травмою, параноя та глибока депресія. В дослідженні 2000 року вчені проаналізували стан шістьох людей, які пережили воєнні дії. Вони звернулися по допомогу у зв’язку з психотичними симптомами. Симптоми з’явились через рік чи більше, або тоді, коли був тригер, який ретравмував людину.  Інше дослідження показало, що люди після травматичного епізоду (через чотири тижні після першого тестування) мали ознаки зміни в майже всіх когнітивних аспектах (зокрема стиль обробки інформації, психічне ураження, кількості небажаних спогадів, самозвинувачення, негативні думки про себе, занепокоєння, безпека поведінки, аномальні внутрішні переживання та когнітивна «негнучкість»). Це передбачало також параною та посттравматичний стресовий розлад. 

     

    Варто зазначити, що зараз багато хто з нас, особливо в гарячих точках, має великий рівень тривоги. Як я зазначала, тривога може викликати підвищену недовіру. Наприклад, деякі люди реагують вельми агресивно, якщо хтось викладає фото будівель онлайн (адже це нібито може навести ракети ворога). Ця реакція цілком зрозуміла, проте існують онлайн-карти, знімки з супутників, інформатори на місцях, старі фото, і це здебільшого те, що можна використовувати для наведення ракет. Якщо опублікувати старе фото якоїсь історичної будівлі, вона не обов’язково одразу стане мішенню. Звісно, дещо справді публікувати не можна. Очевидно, що не варто публікувати місця, куди влучила ракета, або стратегічні об’єкти. Проте іноді фотографія не настільки інформативна, як може здаватися тривожній людині. 

     

    Якщо ви зіткнулися з людиною, яка агресивно реагує на вас через такі дії, краще не вступати в суперечку. Ми всі зараз на нервах, і відчувати певну тривогу та параною – нормально. 

     

    На жаль, аспект параної під час війни не розкритий. Існує вкрай мало досліджень про це. Зазвичай їх проводили серед військових, які воювали в Афганістані. 

     

    Війна може спричиняти травми мозку, які призводять до виникнення психотичних симптомів. У дослідженні 3000 ветеранів з мозковою травмою чверть респондентів мали ознаки психозу, зокрема параною. Параноїдна шизофренія та параноїдний шизофреноподібний психоз був у 23% випадків протягом одного року. Маячні психозиМаячні психози – це психічне захворювання, при якому людина має марення, але без супутніх галюцинацій, розладів мислення та розладу настрою і може соціалізуватись. тривали менше ніж рік у 28% випадків і більше ніж п’ять років – у 40% випадків. Відповідні показники для параноїдної шизофренії та параноїдних шизофреноподібних психозів становлять 26% і 63%. Ревнощі або страх сексуальної зради були найбільш помітним проявом параної.

     

    Що робити 

     

    Майже в усіх людей існує певний рівень параної, яка не вважається клінічною. Під час війни рівень підозрілості та страху за своє життя є нормальним.

     

    Проте якщо ви розумієте, що ваші думки концентруються на певних підозрах стосовно інших, ви дуже часто міркуєте про загрозу щодо себе, хоча ви в безпеці, і вам складно концентруватись на інших речах, можливо, варто поговорити з психологом або психіатром. Наразі багато хто консультує безкоштовно онлайн. 

     

    Якщо хтось із ваших знайомих страждає на параною, важливо не говорити їй/йому, що вони щось уявляють або говорять, як божевільні. Їхні параноїдальні думки дуже реальні для них. Розуміння та підтримка – найкращий спосіб заохотити їх звернутися за допомогою до професіонала.

    ТЕКСТ: Марія Гончарова
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?