Коли ви називаєте свою професію, як її найчастіше уявляють люди?

Якщо чесно, ніколи не думав над цим питанням. Люди мене знають за різними активностями, тому підозрюють, очевидно, різне. Коли кажеш, що ти ботанік, то кожен розуміє щось своє. Для багатьох людей це однозначно вказує на те, що я спеціаліст у вирощуванні кімнатних рослин чи картоплі з перцями у промислових масштабах. Ті, хто знають мене як музейного співробітника, іноді вважають, що я лише проводжу екскурсії та інтерактивні заходи. А тепер ще й дехто думає, що я письменник або навіть ютуб-блогер, тому мені навіть страшно підозрювати, що про мене думає оточення. Проте це особливо мене не бентежить. Трішки незвичніше потрапляти в ситуації під час польових наукових досліджень, коли рибалки, які ловлять рибу браконьєрським способом, можуть запідозрити тебе у викраденні їхньої риби, адже що ще робити людини на човні? Не рослинність же вищих водних макрофітіф описувати! Підозрюю, щось лихе також думають, коли я вивчаю рослинний покрив урбанізованих територій, повзаючи під час цього близько до землі в пошуках малопомітних рослин.

Що ви робите насправді?

Тема моїх наукових досліджень зараз стосується особливого типу рослинності, який розвивається на відмілинах річок та озер в кінці літа – на початку осені. Рослини в таких умовах вступають у щурячі перегони з часом, адже їм треба встигнути за короткий період зацвісти та сформувати насіння до перших заморозків. Таку рослинність довго не досліджували українські вчені, адже на теренах Радянського Союзу панувала домінантна система класифікації, де таким динамічним, мозаїчним рослинним угрупованням з незімкненим рослинним покривом місця не знаходилось.

Окрім того, мене цікавлять екотонні ефекти та їхній вплив на біологічні різноманіття. На межі двох екосистем часто фіксують сплеск видового різноманіття, і я вивчаю це явище на прикладі узлісних рослинних угруповань, а також міських флор, адже подекуди у межах населених пунктів видове різноманіття, попри інтенсивну діяльність людини, навіть вище, ніж в аналогічних за площею природних екосистемах (так звана урбаногенна флористична аномалія). Я також не припиняю досліджень, які стали основою моєї дисертації, що стосувались рослинного покриву Національного природного парку «Пирятинський». В останні роки особливу увагу приділяю вивченню явища біологічних інвазій – вторгненню чужорідних видів та їхнього впливу на екосистеми, економіку та здоров’я населення. Окрім цього, я розробляю інтерактивні освітні заходи в музеї, організовую лекторій у цій установі та пишу для різних платформ про рослини та природничі науки загалом.

Ваш улюблений профільний фейк чи теорія змови.

Я б не сказав, що у ботаніці є якийсь особливий профільний фейк чи є якась теорія змови, яка охоплює рослини. Є багато стереотипів, але, на щастя, думок про те, що рослини – це насправді такі дрони уряду, які знищують вуглекислий газ та отруюють атмосферу киснем, щоб змушувати нас вакцинуватися, немає (хоч, стоп, вже є!). Є багато когнітивних викривлень про рослини, які омолоджують, лікують чи роблять вас раптово здоровими, лиш треба приймати їх по відру три рази на день. У цьому руслі є багато дезінформації, яка дуже шкідлива для нашого суспільства, як-от, крім переліченого, демонізація ГМО-продуктів. І вони давно вже не викликають у мене посмішку.

Питання, на яке наука досі не має відповіді, але вам би дуже хотілося, щоб це вирішилося ще за нашого життя.

З глобальних питань – було б цікаво, чи існує життя на інших планетах, а якщо існує, то які його принципи структурно-функціональної організації. Проте це радше фундаментальна цікавість. З практичного боку хотілось би, щоб наука вирішила глобальну енергетичну і продовольчу кризу, щоб ми з періоду знищення природи перейшли до її збереження та відновлення.

Праці якого/якої науковця/виці вас вражають чи надихають? Чому?

Постійним джерелом натхненням для мене є класичні роботи Чарлза Дарвіна, що в царині еволюції, що ботаніки. Значне захоплення у мене викликала теорія виду українського ботаніка Миколи Клокова та підхід до дослідження рослинності Юрія Клеопова, роботи яких я перечитую і зараз. З сучасних вчених – звісно, це будуть всі провідні дослідники рослинності у світі: Юрґен Денґлер, Мілан Хитрий, Любомир Тихий та багато інших. А також вражають роботи сучасних українських ботаніків: Сергія Мосякіна, Якова Дідуха, Раїси Бурди, Анни Куземко, Микити Перегрима, Дениса Давидова, Дениса Винокурова та багатьох інших. Напевно, менше існує ботаніків, чиї роботи мене не вражають та не надихають.

Яке найдивніше/найбезглуздіше відкриття у вашій сфері? Чи є у вас улюблені кейси з Іґнобелівської премії?

Вся Іґнобелівська тусня мені дуже подобається, тому щорічно я її висвітлюю на своїх ресурсах, три роки читаю лекції та навіть перекладаю церемонії вручення. Мені дуже подобається цьогорічна робота, яка перемогла в галузі екології. Це дослідження мікробіому виплюнутої жувальної гумки в різних країнах світу та можливості використання цих результатів у криміналістиці та археології.

Що найбільше дратує вас у щоденній роботі?

Мене нічого не дратує у щоденній роботі. Вона повністю мене задовільняє.

Що найбільше подобається вам у щоденній роботі?

Найбільше подобається здійснювати польові дослідження та вивчати рослинний світ в умовах природних екосистем.

Які книжки ви б порадили прочитати, аби люди краще почали розуміти, що ви досліджуєте?

Для того, щоб відчути захоплення природничими науками, – «Мандрівка натураліста довкола світу» Чарлза Дарвіна та «Трилогію Корфу» Джеральда Даррела. З-поміж науково-популярних книг, які безпосередньо стосуються моїх досліджень, то це «Рослини-мандрівники» Віри Протопопової. А також моя нова книга «Рослини-прибульці: як амброзія та борщівник захоплюють Землю» багато розповідає про те, що я досліджую.