ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Без рубрики — 23.08.21
    ТЕКСТ: Олексій Болдирєв
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    З книгою поведешся – розуму може й наберешся: чи впливає читання на мозок?

    А що значить «впливає»? Мозок – це вкрай динамічна структура. Звичайно, кількість звивин при знайомстві зі світом не зростає. Але нова інформація створює відбитки в різних частинах мозку: пам’ять, досвід, емоції. Нейрони «виставляють» більше білків-рецепторів на мембрану та активніше передають той самий сигнал, що був і раніше. У них виростають нові відростки, які контактують з відростками сусідніх нейронів. Усе більше й більше нейронів залучається до регулярної роботи, а ті, що не виконують певної функції, переходять до іншої спеціалізації. Тобто мозок не тільки досліджує світ, а й змінюється під впливом цього дослідження. Текст створено у співпраці з Міжнародним книжковим фестивалем Book Space Fest.

    А що значить «читати»? Під час читання людина перетворює написані чорним по білому закарлючки на звуки своєї мови. Згадайте, як ви самі вчилися читати: вголос, повільно, по складах. Лише у віці 6-8 років люди вчаться читати мовчки, «про себе». Це теж здібність, яку потрібно тренувати, робити перекодування закарлючок у звуки автоматичним, що не потребує коливання барабанних перетинок. Нейронауковці за допомогою фМРТФункціональна магнітно-резонансна томографія відслідковують зони кори, які задіяні у читанні. Виявляється, що навіть при читанні «очима», без вимовляння слів, у людини активізується та ж сама слухова зона кори, як і при прослуховуванні цього тексту в виконанні іншої людини. Тобто при мовчазному читанні мозок відтворює в вигляді електричних сигналів ту інформацію, яка за інших умов приходить через коливання барабанної перетинки та волоскові клітини в нашому внутрішньому вусі!

     

    Одночасна задіяність зорових і слухових шляхів мозку перетворює сам перелік нервових механізмів, задіяних в процесі читання, на вельми складну історію. Адже обробка отих чорних закарлючок розпочинається на задньому краї вашого ока, де «представники» мозку, гангліонарні нейрони сітківки, збирають інформацію з тисяч паличок і колбочок. Далі зоровим нервом вони надсилають її до ядер таламусу, які розподіляють картинку на важливі й неважливі частини та доносять сутнісний залишок до потиличної частки кори, де сприймається зображення. Але це тільки первинна кора, а далі «вмикається» значно більша вторинна зорова кора, де проста картинка співставляється з усім, що ми бачили в житті, а заразом і з іншими елементами нашого досвіду. Надалі сигнал про побачене електричним кодом передається з потиличної кори до скроневої зони. Там якраз розташована первинна й вторинна слухова кора, а також зони Брока й Верніке (ви, напевне, чули, що вони пов’язані з мовою). Звісно, це дуже спрощений переказ руху електричних імпульсів при читанні. Коли людина читає в томографі, в неї активуються зони зорової, слухової, соматосенсорної (відповідальної за шкірні відчуття, зокрема дотику) кори. Але й задіяні й інші зони, які ми використовуємо при раціональному мисленні, аргументації, обдумуванні та розв’язку задач, насамперед у лобних частках. Звідси не дивно, що здатність розуміти складні тексти напряму залежить від інших наших когнітивних здібностей1.

    Утім нам не обов’язково розуміти мову, щоб відбувався процес читання. В одному з досліджень люди читали псевдослова на кшталт «рамб, круц, лібс» – і мозок працював так само, як і тоді, коли вони читали усвідомлені речення. Ба більше, здається, передні зони кори в людей, що вміють добре читати, активувалися сильніше, ніж при читанні речень. Імовірно, мозок навіть підробку сприймає як текст й пробує шукати сенс, хоча його там нема2.

     

    Ми насправді знаємо мало про прямий вплив читання на мозок, але вже дослідили зв’язки між цими двома явищами. Так, ми можемо непогано передбачити за активністю певних зон, чи дитина буде добре читати, а чи матиме проблеми з навчанням читанню. Такі дослідження дозволяють приділяти більше уваги дітям зі схильністю до проблем з навчанням, щоб вони не відставали від однолітків. Виявляється, що в скроневій корі кількість сірої речовини – тобто кількість нервових клітин – зменшується у період між 5 і 15 роками. Так ось, у тих дітей, у яких це зменшення йде з середньою швидкістю, саме читання й аналіз прочитаного відбуваються швидше. А ось у тих, у кого об’єм сірої речовини зменшується повільніше, і з читанням є проблеми3. Правду кажуть: не в кількості (зокрема сірої речовини) щастя!

     

    Дехто, можливо, скаже: ой, ті вчені, чим вони там займаються, чому нічого не відомо досі?! Але читанням займається тільки людина, на тваринах його вивчати не виходить. А з людиною ми обмежені так званими неінвазивними методами, без проникнення всередину. І справді, хто дасть розрізати власний череп лише для того, щоб дізнатися, як на нього вплинула класична література? Тому ми можемо записувати електричні сигнали електроенцефалографом або просвічувати мозок сканером фМРТ чи ПЕТПозитрон-емісійна томографія. Так ми бачимо, які зони мозку (з сотнями мільйонів нейронів кожна) задіяні при конкретних діях чи вправах. Але це свідчить лише про приплив свіжої крові з киснем і поживними речовинами до певної зони. Саму роботу нейронів людини ми не можемо побачити. Так ми бачимо, які зони мозку (з сотнями мільйонів нейронів кожна) задіяні при конкретних діях чи вправах. Але це свідчить лише про приплив свіжої крові з киснем і поживними речовинами до певної зони. Саму роботу нейронів людини ми не можемо побачити.

     

    Іноді дослідженням допомагає нещастя людини. Деякі травми та спадкові захворювання виявляють «слабкі ланки», залучені до формування можливості читати. Учені звертають увагу на конкретні групи нейронів, а також на гени та зчитані з них білки, що є критичними для читання. Виявилося, що мутації в генах DNAAF4, DCDC2, KIAA0319 та ROBO1 пов’язані з нездатністю розпізнавати слова візуально – дислексією. Що роблять білки, продукти цих генів? На перший погляд, нічого особливого. Перші два допомагають іншим білкам рухатися по цитоскелету – мікротрубочках клітини. Інші два розташовані на клітинній мембрані й допомагають клітинам спілкуватися між собою. І всі вони працюють в нейронах. Логічно припустити, що порушення роботи скелету відростків нервових клітин і контактів між цими клітинами призводять до нездатності читати. Як саме це відбувається, ми поки не знаємо.

     

    Утім більшість досліджень активності мозку під час читання фокусуються на коротких текстах, які люди читають, зручно вмостившись у томографі. Але як перевірити, чи змінює наш мозок читання тоді, коли ми вже відклали книжку? Чи лишає слід у нашому мозку прочитаний художній роман? На це питання не було ясної  відповіді до 2013 року, допоки група американських науковців під керівництвом Ґреґорі Бернса не взялася його перевірити4.

     

    Вони взяли роман британського автора Роберта Гарріса «Помпеї» та дали його прочитати 21 добровольцю. Студенти читали розділи роману ввечері, а вранці приходили пів годинки полежати в томографі. Виявилося, що на наступний день після читання драматичних сцен у них була підвищена активність у зонах скроневої кори, які якраз зазвичай активуються під час читання. Але ж учасники та учасниці експерименту не читали під час вимірів! Значить, думають дослідники, читання впливає на роботу мозку на багато годин уперед. Цікаво також, що рівень електричного збудження в мозкових нервових ланцюгах достатньо точно відповідав класичній схемі драматичного твору: вступ – зав’язка – кульмінація – розв’язка. Активність наростала по мірі розвитку сюжету. Найбільша активність у читачів спостерігалася через ніч після читання романтичних і кульмінаційних сцен: оргії, виверження Везувію, руйнування Помпеїв.

     

    Отже, читання є складною функцією мозку, яка захоплює різноманітні ділянки кори великих півкуль та залишає слідову активність задовго після завершення статті, розділу чи роману. Це означає, що читанням ми тренуємо значну частину нашого мозку, а це завжди добре. Крім того, книжки доносять нам додаткову інформацію про аспекти світу, куди не можуть дотягнутися наші органи чуття. І хоч ми досі не повністю розуміємо вплив читання на мозок, загалом він позитивний, адже тренування – це те, що робить нас живими й активними.

     

    Цей матеріал підготовлений у партнерстві із Міжнародним книжковим фестивалем Book Space, який відбудеться 3-5 вересня у Дніпрі, на Фестивальному причалі. Це найбільша книжкова подія сходу України, а також перший книжковий фестиваль із постійним фокусом на інноваціях у книговиданні. Цього року у межах фестивалю буде сконструйований спеціальний павільйон інновацій “Бібліотека ХХІ”, де можна буде ознайомитися з винаходами, пов’язаними з книжками та читанням.

    ТЕКСТ: Олексій Болдирєв
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?