fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Планета — 06.04.21
ТЕКСТ: Маркіян Прохасько
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
За лаштунками глобальних змін

Карантин багато пояснює. Наприклад, про глобальну відповідальність. Ви можете самоізолюватися, працювати з дому, замовляти продукти через інтернет. Тим часом деякі люди не гребують походами у кафе, хтось ігнорує дійсність або навіть вважає вірус вигадкою. Їхні діти граються на майданчику, поки ваші нудяться вдома. Ще трохи – і ви подумаєте: «Чому я маю себе обмежувати, коли люди довкола нічим не переймаються?»

Схожа ситуація є і зі ставленням людей до проблеми глобальних змін клімату. Так, кількість антропогенних парникових викидів збільшується, як і кількість випадків коронавірусу. Так, кожна людина може на це трохи повпливати. Але чому хтось має мучитися у громадському транспорті, якщо теж може купити автомобіль? Чому один має себе всіляко обмежувати у використанні ресурсів, якщо всі довкола лише більше і більше користуються благами, які стають доступніші? Це дуже логічні запитання, і відповідь буде очікуваною.

Людину не можна засуджувати за те, що вона теж хоче прожити своє життя не гірше від інших, а не приносити себе у жертву обмеженням, особливо якщо навколо панує культура споживання, і здається, що ти один ніяк не допоможеш планеті. Більше того, у медіа частіше лунають заклики до свідомості і відповідальності споживачів, ніж інформування про відповідальність компаній-виробників. Як енергетичних, що не модернізують виробництво і неефективно витрачають ресурси, так і, наприклад, виробників товарів, які не спішать переходити на більш екологічні способи виробництва. Простий приклад – пакування товарів у неекологічну тару, бо вона – вигідніша для самого виробника.

 

Зважаючи на те, що великі компанії мають значно більше інструментів впливу на державну політику і підхід країн до тих чи інших питань, відповідальність за ставлення до екології – на державі, на корпораціях і на споживачах. Усі ці «гравці» пов’язані, адже, наприклад, держава може пропагувати відповідальне ставлення до навколишнього середовища. У той час як громадяни можуть вибирати владу, яка більшою мірою регулюватиме виробників у ставленні до екології. Тому вирішення питань, пов’язаних зі змінами клімату, забрудненням та іншими глобальними проблемами, можливе лише так: або всі разом, або ніхто. Тобто глобально.

 

Але з’являється нова проблема. Такий принцип дозволяє кожному з нас зняти з себе відповідальність. Але правда така, що все людство разом як вид впливає на світ. Наприклад, Світлана Романко, експертка із зеленої соціальної трансформації та змін клімату, членкиня Ради Кліматичної мережі (CAN EECCA) та колишня виконавча директорка 350.org350.org – міжнародна екологічна організація, яка привертає увагу до антропогенної зміни клімату. у регіоні Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії (у 2016-2020 рр.) зазначає у нашому інтерв’ю, що вкрай потрібно змінювати свідомість споживачів, хоча це непросто, як і будь-яка соціальна трансформація. За її словами, індивідуальне скорочення вуглецевого сліду дуже важливе: якщо навіть 1 мільярд людей зробить це, то глобальні викиди скоротяться на 20%1. Для цього треба менше подорожувати літаком, інвестувати кошти в зелені проєкти, утеплити свій дім та зменшити температуру обігріву хоча б на один градус, купувати електроенергію у «зеленого» постачальника чи встановити власну сонячну станцію, користуватись велосипедом та громадським транспортом, зменшити кількість власних харчових відходів, споживати більше рослинної сезонної їжі, ремонтувати речі, а не купувати нові, та інше. Громадяни також є рушійною силою дій на захист клімату, бо можуть впливати на політики урядів та екологічні стратегії виробників, разом з колегами, родичами та сусідами ініціювати та реалізовувати малі локальні проєкти – до прикладу, зробити офіс «зеленим», встановити органічний компостер у дворі тощо.

 

Варто також врахувати, що один мільярд населення планети за рівнем споживання може дуже відрізнятися від іншого. Тож наведені твердження, вочевидь, стосуються передовсім громадян тих держав, де споживання є високим або дуже високим. Наприклад, Global Footprint Network2 рахує такі показники, як те, на скільки відсотків та чи інша країна перевикористовує природний потенціал своєї землі; також калькулює екологічний слід кожної країни загалом. Відповідно до її даних, наприклад, є ще ряд країн, які вичерпують значно менше, ніж дає їхня земля. Однак, країн у червоному списку, на жаль, більше.

 

Але все ж таки кожен може зробити свій внесок у боротьбу зі змінами клімату. Адже коли настануть незворотні зміни, наприклад, перегріється атмосфера, то постраждають усі. Тим не менше, вочевидь, у середньому різні держави та мешканці різних регіонів планети споживають різну кількість ресурсів і продукують різний вуглецевий слід.

 

Уже зараз існує така річ, як несправедливі наслідки змін клімату: коли вплив на глобальну ситуацію здійснюють багаті великі держави, а наслідки відчувають, наприклад, бідні держави, що розташовані на островах або узбережжях океанів. Можна, звісно, цинічно подумати: виживає сильніший. Але як показав досвід коронавірусу, повітря кордонів не має. І якщо на близьку чи навіть середню перспективу катаклізми відбуваються лише у деяких регіонах Землі, то це не означає, що коли ефект від впливу людства на планету накопичиться, ці процеси далі «сидітимуть» у локальних регіонах. Не сидітимуть. Вони вже не сидять. Більше того, вони ще й можуть бути доволі раптовими і непередбачуваними. І сховатися буде важко. Що ж ти вдієш проти природи? Так, можна мігрувати. Можна покинути дім, все нажите майно, країну. Всім разом. Але куди йти, і хто тебе буде чекати, якщо біди будуть всюди?

 

Щоб ця емоційна преамбула не була голослівною, перейдімо до фактів.

Споживання планети

 

Від аграрного сектора атмосфера отримує близько чверті (24%) усіх парникових газів. Це приблизно стільки ж, скільки від електроенергії та опалення (25%), і більше, ніж від викидів з усього транспорту на Землі (14%)3. До того ж, придатні для життя людей землі становлять 71% усієї суші. Решта 29%  – це льодовики, пустелі, скелі, дюни, пляжі тощо. Половину із цих 71% використовують для сільського господарства, тобто понад третину всієї земної суші. З них 77% земель використовуються для скотарства та вирощування корму для годівлі худоби4. Тобто чверть не вкритої льодом землі використовують для тваринництва. А якщо порахувати площу землі, вироблені харчі на якій були змарновані, то у 2007 році це число перевищувало територію Канади5.

 

Також вже зараз агросектор використовує близько 90% води, яку споживають люди. Це при тому, що у світі існують такі міста, як Лас-Вегас, що стоять серед пустелі, і витрачають на себе у рази більше води, ніж може дати природний запас. Лас-Вегас має образ міста, що купається у воді. Але запаси ґрунтових вод вичерпуються втричі швидше, ніж наповнюються за рік. (Це можна порівняти із вирубкою лісу: якби з кожним роком зрубаних дерев у певному лісі було втричі більше ніж тих, що встигли вирости за цей же час). Місто інтенсивно розвивається, тому місцева влада думає навіть про такі кроки, як виторгування собі більших квот на використання запасів ріки Колорадо, з якої живляться й інші штати США. Можливо, у майбутньому людство почне видобувати і прісну воду з-під дна океану. Про такі водосховища уже відомо, але ці запаси води лише почали досліджувати6.

 

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO)7, у середньому для світу близько третини харчів людство марнує. Наприклад, у США на виробництво їжі, яка марнується, щороку витрачається 218 мільярдів доларів – це 1,3% ВВП. Адже щоб створити їжу, потрібно витратити гроші на її вирощування, обробку, транспортування тощо.

 

Відповідно, Міжурядова група з питань змін клімату (IPCC) оцінює, що близько 18% антропогенного метану – парникового газу, що має гірший парниковий вплив, ніж вуглекислий газ – походить від стічних вод та сміттєзвалищ8. Джерелом газу є, зокрема, ті ж харчові відходи, які розкладаються на смітниках і стають джерелом метану. Потрапляють вони туди, марнуючись, починаючи від моменту вирощування, потім при обробці, транспортуванні, складуванні, під час процесу продажу і у людських домівках. Частка змарнованих харчів, придатних для вжитку, становить 1,3 Гігатонни на рік. При цьому, щоб виготовити продукти, які опиняються на смітнику, потрібно використати, а, відтак, змарнувати близько 250 кубічних кілометрів води на рік9.

 

Також варто додати, що пожежі у бразильській частині Амазонського лісу були викликані зокрема тим, що фермери самі випалювали площі лісу під тваринні господарства, адже планували збільшити виробництво м’яса. Влітку 2019 року у Бразилії, але і в інших країнах, де ростуть амазонські ліси, вирували пожежі. Хоча це явище є щорічним, однак кількість таких пожеж у Бразилії значно зросла у порівнянні із 2018 роком – на 85%. Викиди вуглецю поширилися навіть за межі Південної Америки, а велика кількість диму призвела до тимчасового затемнення у Сан-Паулу – за понад 2000 кілометрів від місця займання10.

 

Особливо збільшилася кількість пожеж на межі між лісом та сільськогосподарськими угіддями, що викликано діяльністю людей, спрямованою на розчищення нових територій для сільськогосподарських потреб. Це пов’язують із приходом до влади президента Жаїра Болсонару, який скептично ставиться до факту зміни клімату. Після його приходу знизилося фінансування природоохоронних органів, зменшилася кількість штрафів і зросла кількість дозволів на вирубку. Болсонару підозрюють у тому, що він хоче відкрити Бразилію для масштабного збільшення агропромислового комплексу, а природоохоронні заходи вважає перешкодою. Ба більше, у 2020 ця тенденція продовжилася11.

 

За підрахунками12 Єльського університету, щороку на планеті стає на п’ятнадцять мільярдів дерев менше. І де були ліси, з’являються нові пасовища. Зокрема тому, що старі виснажуються. Зі зменшенням кількості дерев зменшується і кількість «фільтрів», що поглинають викинуті в атмосферу гази.

 

Тож заради економічної вигоди Бразилія завдала потрійного удару атмосфері: по-перше, здійснила масштабне нищення лісу, який називають «легенями планети», по-друге, не вирубала дерева, а спалила, що зумовило викиди газів, по-третє, зробила це заради тваринництва, яке також є джерелом парникових газів. Врешті, за даними ООН13, на викиди парникових газів від тварин припадає 15,5% від викидів усіх парникових газів у світі. Річ у тому, що свійських тварин годують сухим кормом, який провокує інтенсивніше виділення метану, ніж це є у диких тварин. Проте людей стає більше, і м’яса, аби прогодувати людство, потрібно також більше. Зважаючи на нереальність переходу всього людства на вегетаріанство та веганство, науковий світ починає шукати альтернативи звичайному м’ясу тварин – наприклад, м’ясо із пробірки. На сьогодні тваринництво зростає скоріше, ніж інші сектори сільського господарства. Очікується, що до 2050 він виросте вдвічі – особливо за рахунок країн, що розвиваються. Тваринництво стало одним із трьох секторів економіки, які наносять найбільше шкоди довкіллю. Йдеться не лише про виділення парникових газів, але і виснаження землі, забруднення води тощо14.

У 2020 році людство вкотре спожило за рік більше ресурсів, ніж планета встигає їх відновити. Так званий День екологічного боргу настав 22 серпня, коли до кінця року залишалося ще понад 4 місяці15.

Тому закономірним є те, що науковці шукають рішення, які могли б запобігти змінам клімату, у різних можливих напрямках, часом навіть несподіваних. Адже збільшення кількості таких парникових газів, як метан від тваринництва, також спричиняє ці зміни. 

 

Природні цикли

 

Клімат має різні коливання. Одними із найпомітніших є 60-річні цикли. Вони можуть бути наслідком внутрішніх змін у кліматичній системі, але є також ймовірність, що причиною є астрономічні явища. Коливання орбіт планет може впливати на міжпланетний пиловий потік. Це, своєю чергою, змінює покриття хмар і впливає на клімат16. Також є вчені, які говорять про вплив 60-річних циклів сонячної активності та варіацій космічного випромінювання на утворення циклонів за межами тропіків, що теж впливає на клімат17.

 

30 років середня температура на планеті переважно підвищується. Потім інші 30 років – знижується. З 1998 року ми мали б бути у фазі похолодання. Але температура, натомість, росте. Планета потепліла приблизно на один градус – порівняно із доіндустріальним рівнем глобальної середньої температури. Більше того, за час інструментальних спостережень від 1880 року дотепер, 19 найгарячіших років були зафіксовані після 2000 року. Винятком був гарячий 1998 рік. Тож зростання температури – це тенденція.

 

Відома українська кліматологиня, керівниця Лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту і українська дослідниця Антарктиди, яка була учасницею цілорічної Української антарктичної експедиції, Світлана Краковська розповідає у своєму інтерв’ю для сайту «Букви»18, що коли починала займатися темою змін клімату, сама сумнівалася, як така маленька людина може змінювати клімат планети. Адже у цих процесах задіяні колосальні енергії. Ще років з 10 тому після кожного її виступу на цю тему у неї запитували: 1) чи клімат дійсно змінюється? і 2) можливо, це просто природний процес? Але перший мільярд людей з’являвся на планеті впродовж 200 тисяч років історії. І ще всього за 200 років людей стало 7 мільярдів. Крім того, всього кілька поколінь тому люди практично не виробляли сміття. Усе утилізувалося природним чином. Тепер же відходи мають планетарний масштаб, і це також впливає на зміни на планеті. Наприклад, той же метан із відходів. (Про кліматичні зміни в Антарктиці та дослідження континенту я більше пишу у своїй книзі про подорож до української антарктичної станції «Академік Вернадський»).

 

Світлана Краковська порівнює зростання температури планети і температури людського тіла. Здається, один градус – це мало. Але коли у нас підвищується температура вже на один градус – це симптоми хвороби. Не можна допускати підвищення температури тіла вище за 40 градусів. А при 42 градусах дестабілізуються мембрани клітин. Так само із планетою: кілька градусів є дуже вагомими.

 

Можна натрапити на інформацію про те, що коли температура підніметься на чотири градуси, зміни на планеті будуть незворотні. Разом із тим, зазначає пані Світлана, ще у 2000 році на Третій доповіді Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC) вперше йшлося про те, що критичним є зростання температури на два градуси (порівняно із доіндустріальнем рівнем). «Саме тому Паризька угода крутиться навколо цих двох градусів, а для багатьох країн, в першу чергу малих острівних, навіть 1,5 градуса – критично», – уточнює вона. А підняття температури на чотири градуси не критичні, а катастрофічні. Про них ніде не йдеться, крім сценарію business as usual (BAU) – ведення справ, як зазвичай – коли метою бізнесу є продовження звичних процесів і діяльності, незалежно і не зважаючи на те, що відбувається назовні. Більше того, BAU протистоїть зовнішнім подіям, «які можуть спричинити тривогу або відволікання тих, хто знаходиться в організації». Іншими словами, такий принцип стосується будь-якої компанії, яка не хоче змінювати що-небудь у своїй роботі, якщо це загрожує скороченням прибутків. Хай то буде ігнорування анексії Криму, геноциду уйгурів чи глобальних змін клімату, мовляв: «Не відволікайте нас. Ми заробляємо гроші».

Та проблема у тому, що навіть якщо усі країни виконають зобов’язання зі зменшення викидів парникових газів, температура все одно може зростати далі. Адже вплив людства на клімат має накопичувальний ефект. Якщо зараз усе зупинити, то на клімат продовжуватиметься вплив того, що вже було викинуто в атмосферу раніше. Світлана Романко зазначає, що відповідно до звіту IPCC, глобальні викиди повинні знизитися до нульового значення приблизно в середині століття, щоб обмежити потепління в межах 1,5 градуса19. Однак для досягнення кліматичної нейтральності потрібне не тільки скорочення викидів, але й збільшення їх поглинання. Значно допомогти у цьому можуть природні кліматичні рішення, такі, як відновлення зелених зон, лісів, боліт тощо. Також необхідно адаптуватись до зміни клімату, використовувати енергію з відновлюваних джерел, зменшувати промислове забруднення, розвивати сталу та розумну мобільність, впроваджувати циркулярну економікуЦиркулярна економіка заснована на відновленні та раціональному використанні ресурсів, завдяки яким є зменшення негативного впливу людства на довкілля. та відроджувати біорізноманіття. Велику роль має енергоефективність, адже вона сприятиме тому, що споживання енергії не зростатиме.

До 90-х років Україна входила у десятку країн за кількістю викидів із підприємств. Зараз викиди зменшилися на 60%. Проте станом на 2020 рік, Україна продукує 69% парникових газів зі всіх країн Східного партнерства (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова, Україна)20.

Біорізноманіття

 

Щоб зберегти біорізноманіття на планеті та звичні умови життя, потрібно не дати температурі підвищитися більше, ніж на два градуси. А один градус вже є.

 

Внаслідок цього для України крім позитивів – таких, як сприятливе тепло для деяких культур – є і негативи. Наприклад, не вимерзають деякі комахи, зокрема шкідники, і їх наступного року стає більше. Також зміни погодного режиму впливають на те, що порушується синхронність дій частини комах і рослин. Поки комахи прилетять на терени країни, деякі рослини через тепло можуть вже відцвісти. Тому вони залишаються незапиленими18. До слова, відтоді, як людство почало спалювати викопне паливо, пік цвітіння сакур у Японії невпинно зсувається у часі на більш ранні терміни. Зростання температури на планеті спричиняє більш раннє цвітіння не тільки для сакур, але й для інших рослин21. А комахи, своєю чергою, можуть вимерти через голод. Зникнення видів стає ще більш наочним.

 

У німецьких заповідниках кількість літаючих комах за останні 30 років знизилася на 75%22. Повне їхнє зникнення може спричинити непоправні наслідки для екосистем, адже комахи запилюють рослини, і комахами харчуються птахи, кажани, рептилії та земноводні.

 

Подібні темпи зменшення кількості комах є і в Пуерто-Рико, що на межі Карибського моря. Дослідники зазначають, що антропогенний вплив людини, такий як вирубка лісу, монокультурне сільське господарство, обробка гербіцидами, полювання тощо, впливають на комах, але ті відновлюються. Тож навіть індустріалізація навколо досліджуваних заповідних територій не є, на думку вчених, основною причиною зменшення кількості комах, яке почалося із 1980-тих років. Вчені вважають, що основною причиною зменшення кількості комах є надмірні кліматичні зміни: швидкість та непостійність змін температур, вітрів, дощів, а також комбінація всіх цих факторів23.

 

Дослідження комах із повним перетвореннямКомахи із повним перетворенням – комахи, життєвий цикл яких має чотири етапи: яйце, личинка, лялечка та імаго – доросла особина. Таких комах є дуже багато, зокрема бджоли. також показало, що підвищення рівня температури знижує їхню здатність до розмноження. Тож найбільш критичним наслідком зміни клімату є підвищення середнього значення, а також мінливість температури. Адже вона впливає на біохімію та фізіологію організму24. Більше того, спека може подібним чином повпливати і на ссавців25.

 

Під загрозою зникнення 40% видів комах. Зростає кількість мух і тарганів, а кількість бджіл, наприклад, зменшується. Однією з основних причин зменшення кількості комах вважають розвиток сільського господарства, яке використовує отрутохімікати і шкодить також дуже важливим комахам, як-от бджолам26. При цьому сама ж людина може постраждати від зникнення комах, адже 75% усіх врожаїв у світі запилюється саме ними. Натомість, шкідники краще почуватимуть себе через тепліші умови і зникнення комах-конкурентів. І це дані, зібрані в основному в Європі та США, а також деякою мірою у Бразилії, Китаї, ПАР та частині Австралії. Інші регіони ще потребують дослідження цього питання. А загалом майже на двох третинах суші біорізноманіття знизилося настільки, що екосистема не може функціонувати нормально27.

 

Продовження історії ‒ у наступній частині. 

ТЕКСТ: Маркіян Прохасько
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Посилання
Статті
Наука
Біт у мішку

Як виміряти та впорядкувати масиви інформації, які постійно збільшуються? На допомогу приходить математична теорія інформації!

Біологія
Як допомогти котам, що постраждали від війни

Як допомогти котам, що втратили свій дім внаслідок воєнних дій, адаптуватися до притулку або нової домівки та як війна впливає на їхню поведінку?

Суспільство
Ігри на справедливість. Уривок з книжки «Поведінкова економіка» Річарда Талера

Чому люди часто обирають співпрацювати, а не діяти егоїстично, навіть якщо це вигідно? Пояснює економіст Річард Талер.

Промо
Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 2: Кібервійна

Як росія веде війну з Україною у кіберпросторі?

Технології
Що упало, те пропало: чому не варто чіпати збиту авіацію ворога

Які загрози приховує розбита авіація та як убезпечити себе та інших від небезпек? З'ясовуємо з авіаекспертом і хіміком.

Біологія
Гриби зі смаком лобстера. Які їстівні дикороси можна знайти в Україні

Де шукати дикі їстівні рослини й гриби та як їх готувати? Розповідає ботанік Олексій Коваленко.