fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Планета — 28.04.21
ТЕКСТ: Маркіян Прохасько
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
За лаштунками глобальних змін. Частина 4: далеке майбутнє починається вчора

Як Україна зміниться через потепління? Що таке Паризька угода і чи виконує її наша держава? Розповідаємо в останній частині серії статей «За лаштунками глобальних змін». Перші три читайте тут, тут і тут

Національне управління океанічних і атмосферних досліджень (National Oceanic and Atmospheric Administration, NOAA) озвучило, що 2020 рік був найгарячішим в історії інструментальних спостережень, якщо не враховувати 2016 рік. Проте різниця між 2020 та 2016 така незначна, що у NASA, відповідно до їхніх спостережень, гарячішим вийшов саме 2020-й. У цих двох інституціях були дещо різні методи досліджень, однак результати виявилися майже однакові. Та не так важливо, який саме рік був гарячішим, як те, що останні сім років є на загал найгарячішими в історії інструментальних спостережень, і саме це є негативною тенденцією1. Але саме 2019 рік був рекордсменом у Австралії. Там це був найсухіший та найжаркіший із років, у які велися спостереження2.

 

Незадовго після австралійських пожеж кліматологи Світлана Краковська та Віра Балабух із Українського гідрометеорологічного інституту пояснювали, що австралійську ситуацію можна накласти і на Україну. У 2019 році спостерігалася посуха. З кінця 90-х не було жодного року, холоднішого за нормуКожен місяць має свої кліматичні норми, встановлені на підставі багаторічних середніх показників. Так само норми, наприклад, температури чи кількості опадів має і рік. – лише тепліші. Середня температура була вища за норму. З 2007 року температура зросла на 1,5 градуса, а у деякі роки середня річна температура була вищою від норми на 2 градуси. Україні взагалі у цьому плані не дуже пощастило, адже вона розташована у регіоні, де, за деякими даними, температура за останні десятиліття зростає у кілька разів швидше, ніж у середньому на планеті. Взимку випадає більше дощів замість снігу. Влітку через високу температуру утворюються хмари, з яких падають зливи, град і формуються шквали. Оскільки ці явища більш локальні, то в одному місці може випасти забагато вологи, а у іншому може тривати посуха. У деяких регіонах України посуха у 2019 році тривала пів року. У 2020-му ця тенденція продовжилася. У січні на Львівщині температура була така, якою в цей час мала би бути на південному березі Криму3.

 

З такою тенденцією за тридцять років Північна Україна потепліє на 3 градуси. А на півдні почнеться опустелення. До кінця століття буде ще гірше. Північ потепліє ще на 2–3 градуси. Влітку температура перевищуватиме норму на 10 градусів по всій Україні. Через це буде і більше лісових пожеж, і можливе підтоплення підприємств на півдні морем, і погіршення якості повітря через збільшення безвітряних днів, і міління рік, що погіршить якість води. Вже у 2019 році посуха була навіть геологічна – коли вологи не вистачало у верхніх шарах ґрунту. Через це пересихають колодязі3. До слова, 3 градуси різниці, пояснює пані Краковська, – це ніби регіон Москви або Смоленська потеплів і став таким, як Україна. Тобто це багато.

 

Через безсніжну зиму 2019–2020 років ріки не наповнилися талою водою. Тож в Україні був найнижчий рівень води у ріках за останні 100 років. Це може негативно вплинути на екологічний стан довкілля і на сільське господарство. Також через відсутність опадів в Україні виникали нетипові для цих країв пилові бурі. Через це в Україні, а також Росії, прогнозувався гірший врожай пшениці. Тому ціна на неї зростала. Схожа ситуація із водою у цей час була і в Польщі4. Організація «350.org-Україна» застерігає, що, можливо, українцям поступово доведеться звикати до постійного дефіциту води. Адже, за словами Сергія Степаненка, за останні 20 років в Україні пересохло 10 тисяч малих річок5.

 

Після посухи на Одещині у 2020 році там виник інтерес до проблеми змін клімату. Сергій Степаненко розповів, що урожай озимих культур упаде до 2030 року на 30–50%. Також за 20–30 років водні ресурси зменшаться на 40–50%. Крім того, за прогнозами, посухи траплятимуться через рік. Тому потрібно відновлювати зрошувальну систему і міняти структуру посівів. Наприклад, місцеві фермери консультуються із Степаненком щодо вирощування мигдалю, адже умови для нього стали сприятливими. Але разом із екзотичними флорою за теплом приходять теплолюбні шкідники і хвороби6.

 

Умови змінюються на всій території України, адже кліматичні зони змістилися на кілька сотень кілометрів на північ, внаслідок чого Одещина має напівпустельний клімат, Кіровоградська область схожа на Херсонську 30 років тому, а вологі і прохолодні умови Полісся зникають, тож Київщина стала лісостепом5. У традиційно перезволожених областях, як-от Чернігівщина і Житомирщина, стало менше вологи, запасів води у ґрунтах і криницях. А неглибокі взагалі пересохли6. Україна потрапляє у зону із одним із найвищих зростань середньої температури. У 2020 температура у світі в середньому була вища від норми на 0,96 градуса. В Україні – на 2,7 градуса5

Замкнене коло

 

Антропогенні чинники сприяють зміні клімату, зокрема його теплішанню. Але потепління на планеті викликає ланцюгову реакцію, провокуючи нові події, що впливають як на природні процеси, так і на саму людину. Наприклад, за словами зоолога та кількаразового зимівника на станції «Академік Вернадський» Ігоря Дикого, потепління може призвести до танення вічної мерзлоти у Сибіру та тундрі. Внаслідок цього вивільниться метан, що є потужнішим парниковим газом, ніж вуглекислий газ. Відповідно, коло вкотре замкнеться – парниковий ефект стане ще більш відчутним.

 

А 29 травня 2020 року у Норильську, що розташований за полярним колом у Росії і стоїть на вічній мерзлоті, сталося просідання нафтосховища. Через це воно зруйнувалося, і з нього витекло 20 тисяч тонн нафтопродуктів. У Росії екологічну катастрофу пов’язують з проблемами експлуатації важких конструкцій на складних ґрунтах, до яких належить і вічна мерзлота. Ситуацію погіршують зміни клімату, зазначають там. І хоча існують системи моніторингу за станом ґрунту, але їх у Росії використовує дуже мало компаній. З іншого боку, дехто вважає, що абсолютної гарантії, що ці системи попередили б саме про цю загрозу, також немає. Тим часом, нафтопродукти забруднили дві ріки, озеро і ґрунт. Внаслідок катастрофи збитків лише від втрати палива було майже на мільярд рублів. А природоохоронна організація «Ґрінпіс» порахувала7, що шкоди екології завдано одним лише водним об’єктам на шість мільярдів рублів, не враховуючи забруднень ґрунту. У влади Красноярського краю була ідеї утилізувати нафтопродукти шляхом спалення. На щастя, центральна влада задіяла цивілізовані методи боротьби із такими катастрофами8.

 

Сергій Степаненко розповів: випадок у Норильську проілюстрував, що чекає на світ у майбутньому, якщо танення вічної мерзлоти триватиме5. Мерзлота перетворюється на болото, яке викидає метан. Цей процес підсилюватиме сам себе. Але це ще не всі наслідки потепління Арктики. У континентальному шельфі у Північному Льодовитому океані залягає газ і нафта, які перебувають у стані підмерзлого желе. Температура у регіоні вже підвищилася принаймні на 7–8 градусів, а якщо зростання триватиме, то це желе розтане, і в атмосферу вивільняться леткі вуглеводні. Кількість парникових газів, знову ж таки, збільшиться, температура підвищиться і процес потепління підтримуватиме сам себе. 

 

Ще одна ланцюгова реакція запустилася у протилежній півкулі. У 2020 році в Антарктиді зафіксували рекорд високої температури9. Крім того, на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» спостерігається відчутне підвищення середньої річної температури повітря. Із 1940-х вона зросла на понад три градуси. (Про зміни клімату в Антарктиці та дослідження на континенті я пишу більше у своїй книзі про подорож до української антарктичної станції «Академік Вернадський»).

 

Карантин, на який світ пішов у 2020 році через коронавірус, показав, який разючий вплив має економіка на екологію. Одне, коли вона працює на 100%, і інше – з навіть частково зупиненими заводами. Наприклад, через зупинку виробництв у перші дні карантину забрудненість повітря у Нью-Делі в Індії знизилась на 44%. У деяких містах країни люди вперше за 30 років побачили Гімалаї10. Раніше це було неможливо через забруднене повітря.

 

Екологічна організація «350.org-Україна» також вказує, що з карантином покращилася ситуація і в Китаї: рівень викидів парникових газів знизився на 25% порівняно з аналогічним періодом 2019 року. Проте це явище радше тимчасове. Попередні кризи показали, що після призупинення виробництва держави намагаються наздогнати і перегнати попередній рівень. З цим знову стрибає і рівень викидів. Крім того, внаслідок пандемії нафта дуже впала у ціні, тому вигідно буде використовувати її, а не вкладати гроші у перехід на альтернативні види енергії. Особливо після кризи.

 

Світлана Романко, експертка із зеленої соціальної трансформації та змін клімату, членкиня Ради Кліматичної мережі Climate Action Network – Eastern Europe, Caucasus and Central Asia і колишня виконавча директорка 350.org у регіоні Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії, зазначає, що людство далеко позаду досягнення цілей скорочення викидів, навіть у часи пандемії коронавірусу. Навпаки, уряди країн дотують викопні галузі. Наприклад, хоча викиди у ЄС скоротилися у 2019 році порівняно з 2018-м на 3,8%, насправді скорочення відбувається недостатньо швидко. Саме тому ЄС розробляє та впроваджує «Зелений курс», який передбачає скорочення викидів СО2 на 55% від рівня 1990 року до 2030 року, а також досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Але це на рівні цілого ЄС, а от в окремих країнах, зокрема Франції, Німеччині, Італії, національні уряди все ще субсидують викопне паливо приблизно на 137 мільярдів євро щорічно. З іншого боку, всього 18% коштів було витрачено на «зелене» відновлення у 2020 році, а решта – на «не зелене»11.

 

Романко резюмує, що важко змусити уряди у час кризи не стимулювати економіку до зростання. Але треба розуміти, що таке зростання веде до ще більшої кризи – кліматичної. Якщо не скорочувати викиди та не адаптуватись до зміни клімату, то кліматичні умови в деяких регіонах планети, наприклад, тропіках, стануть непридатними для проживання. Це спричинить величезні соціальні, економічні та екологічні проблеми, кризу нерівності у доступі до екологічних благ та екосистемних послуг, а також базових громадянських прав і свобод.

 

Разом з тим, у 2019 році викиди СО2 від енергетичного сектора у світі залишилися на тому ж рівні, що і у 2018-му. Це стало можливим через зменшення викидів СО2 у країнах із розвиненою економікою. При цьому, на жаль, у багатьох інших країнах рівень виробництва енергії на викопному паливі далі росте12. Пандемія COVID-19 також вплинула на рівень викидів CO2 у 2020 році. Вони безпрецедентно знизилися майже на весь рік. Наприклад, викиди від енергетичного сектора у світовому масштабі знизилися на 5,8%, тобто майже на дві гігатонни, що еквівалентно тому, якби із показників світового забруднення викидів СО2 від енергетики вилучити дані про всі країни ЄС. А обмеження на транспортні пересування вплинули на падіння викидів СО2 на 50%. Водночас рівень забруднення від авіації скоротився до рівня 1999 року. Натомість, уже у грудні 2020 року, світові викиди СО2 перевищили грудневі показники 2019-го на 2%, зокрема викиди СО2 у Китаї перевищили показники попереднього року на 7%13. До того ж варто пам’ятати, що СО2 – не єдиний із парникових газів.

Протидія нагріванню

 

Щоб боротися зі зміною клімату, у 2015 році людство підписало Паризьку угоду про зменшення викидів CO2. Зобов’язання щодо зменшення викидів відповідно до неї беруть на себе як розвинені країни, так і ті, що розвиваються. Щоб вона почала діяти, потрібно було, аби її прийняли щонайменше 55 країн, на які сукупно припадає принаймні 55% викидів. Документ підписали 197 країн, хоча ратифікували трохи менше.

 

Основною ціллю угоди є стримування зростання глобальної середньої температури. Підписанти мають на меті вжити заходів, щоб не допустити зростання цього показника на 1,5 градуса за Цельсієм порівняно з доіндустріальним рівнем. І зробити все можливе, щоб цей показник залишився далеким від збільшення на 2 градуси14. Відповідно до угоди, до 2050 року потрібно збалансувати викиди парникових газів, щоб природні поглиначі – океан і рослинність – встигали їх поглинати. За таких умов буде кліматична нейтральність3. Якщо океан нагрівається, його здатність поглинати CO2 зменшується. Якщо перейти певну межу, то океан може почати викидати СО2 назад в атмосферу. За таких обставин людство вже нічого не зможе змінити, застерігає Сергій Степаненко5.

 

Якщо чітко дотримуватися умов Паризької угоди, то результат є досяжним. І хоча угоду називають революційною, її також критикують за те, що вона не передбачає ніяких механізмів примусу. У Міжурядовій групі з питань змін клімату зазначають, що технології, потрібні для скорочень викидів, є. Але бракує сильних законів та регуляцій, щоб це здійснилося. Щоб досягти цілей Паризької угоди, країнам потрібно подвоїти чи навіть потроїти свої зусилля. Адже зараз людство йде до глобального зростання температури до 3–4 градусів на кінець століття. До 2030 року потрібно скоротити викиди CO2 на 50%, проте прогнозується, що перша і четверта за викидами країна – Китай та Індія – можуть навіть збільшити показники. Росія – п’ята за рівнем викидів CO2 – навіть не поставила перед собою цілей зі скорочення забруднення15. Україна, до слова, поставила перед собою ціль, яка визначається як «критично недостатня» і полягає у тому, щоб не скоротити викиди, а збільшити їх не більше як на 40% до 2030 року. Інша стратегія, яка не має формального статусу, все ж передбачає зниження викидів на 40% до 2030 року5. На щастя, у березні 2021 року заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Ірина Ставчук анонсувала завершення нового і більш амбітного національного внеску України до Паризької угоди. Україна має скорочувати викиди парникових газів, ці дії мають бути рішучими, але реалістичними, не завадити розвитку жодної галузі. Вплив трансформацій на населення країни також враховуватиметься23.

 

Найбільш реальні кроки у цьому напрямку робить Європейський союз, що є третім за кількістю викидів СО2. Сукупно ж на топ-5 економічних зон припадає майже дві третини усіх викидів СО2, а саме 63,3%. Із них 27% – Китай, 15% – США, 9,8% – ЄС і Велика Британія, 6,8% – Індія, 4,7% – Росія16.

 

У 2017 році президент США Дональд Трамп оголосив про вихід країни з угоди. Процес виходу завершився 4 листопада 2020 року, створивши «діру у всесвітніх намаганнях досягти цілей Паризької угоди»17.

 

Тож Дональд Трамп запам’ятався зокрема тим, що він не підтримував екологічні ініціативи попередньої адміністрації. Однак адміністрація нового президента США Джо Байдена повернула країну на курс боротьби із кліматичною кризою, знову долучившись до Паризької угоди. Ба більше, адміністрація Байдена називає кризу зміни клімату найбільшою після кризи COVID-1918. Разом із тим, цілі зі зменшення викидів відповідно до Паризької угоди у США ще замалі15.

 

Байден ініціював віртуальний міжнародний саміт, присвячений боротьбі з глобальними змінами клімату. Він відбувся у День Землі – 2021, 22 квітня. Байден закликав вживати рішучіших заходів щодо викидів парникових газів. Також заявив про намір повернути США у центр боротьби із кліматичною кризою, «ознаки якої не можуть бути хибними». Також на саміті Бразилія говорила про необхідність залучення більших коштів, зокрема для протидії знелісненню. А президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Європа хоче стати першим кліматично нейтральним континентом у світі19.

 

У квітні 2020 року через пандемію COVID-19 рівень викидів СО2 у світі знизився на 14,5%13. В організації «350.org» зазначали: якби людству вдалося утримати такий рівень викидів, як у квітні 2020 року, впродовж кількох десятиліть, то це допомогло б утримати температуру нагрівання планети на позначці 1,9 градуса. Але короткотривале зменшення викидів не допомогло суттєво вплинути на баланс цього газу у природі. Тим часом на Гаваях зафіксували новий для світу рекорд кількості часток вуглекислого газу в атмосфері. У травні 2020 року обсерваторія Мауна Лоа звітувала про 417,1 частки на мільйон. Попередній рекорд встановлений у 2019 році і становив 414,7 частки на мільйон. Позначку у 400 часток подолано у 2014 році, і такого рівня атмосфера планети не мала декілька мільйонів років20.

 

А загалом температура може досягти підвищення на 3,2 градуса, а необхідно було б утримати її на позначці 2 градуси. Навіть якщо все робити за планом зменшення викидів, ефект не буде одномоментним. Те, що ми зробимо зараз, принесе плоди після 2060-го. За аналогією, зараз людство відчуває наслідки парникових газів, викинутих у атмосферу до 1990 року.

 

Тож, імовірно, просто скорочення викидів парникових газів у атмосферу може бути недостатньо. Паралельно людство висуває додаткові ідеї зі збалансування клімату. Серед них як звичні висадки дерев, так і думки, схожі на сценарії фільмів про не надто вдале майбутнє. Наприклад, погодна інженерія, яка передбачає розпорошення в нашій атмосфері сульфатів, що на певний час мали б зробити завісу від сонця21.

 

Також вже 40 років відомі технології CCUS – Carbon Capture, Utilization and Storage, тобто вбирання вуглекислого газу із повітря, його утилізації та зберігання. Але на початках вони були доволі неефективні та, водночас, нерентабельні. Тим не менше, саме останнім часом ці технології починають ставати все більш актуальними. Наприклад, Інститут технологій у Карлсруе, Німеччина, а також кілька компаній займаються розробкою цих технологій. У деяких сферах боротьби із СО2 вони не можуть принести достатньої користі, однак можуть допомогти зменшити викиди від вугільних та газових електростанцій, а також цементної, сталеливарної та хімічної промисловості. Технологія розвиватиметься, адже має також економічний потенціал: із адсорбованого з повітря СО2 можна робити паливо. Втім існують сумніви щодо того, наскільки це допоможе у глобальній перспективі, якщо «витягнутий» із повітря вуглекислий газ знову стає паливом. Проте СО2 можна закачувати під землю, де його особливо добре міг би утримувати базальт – пориста порода. Крім того, пристрій, який вбирає СО2 з повітря, може перекачувати газ у теплиці і живити ним рослини. Компанія Climeworks хоче за найближчі 10 років відфільтрувати 1% світових викидів СО2, тобто 300 мільйонів тонн22.

 

Хоча майбутнє обіцяє бути цікавим, краще пришвидшуймося всі разом протидії глобальним змінам клімату, зокрема скороченню викидів. В одному зі своїх інтерв’ю Світлана Краковська зазначила, що 2020 рік показав, наскільки швидко людство може адаптуватися, коли настає серйозна загроза6. Для неї це позитивний меседж: мобілізуватися і спільно діяти можливо.

 

На щастя, Україна, за словами Світлани Романко, теж робить кроки у протидії глобальним змінам клімату. По-перше, ми ратифікували Паризьку угоду. У планах – розвивати кліматичну політику. Також за останні роки через активізацію медіа, громадських організацій та інституцій, українці стали більш обізнаними й активними у питаннях зміни клімату. Але найбільш практичним результатом, мабуть, можна назвати те, що шість міст України (Житомир, Львів, Кам’янець-Подільський, Чортків, Тростянець і Полтава), Баранівська ОТГ та Асоціація малих міст України проголосили зобов’язання щодо переходу на 100% відновлювальної енергії до 2050 року.

 

Цей термін відповідає ідеї Паризької угоди, у якій йдеться про скорочення викидів СО2 до 2050 року. Для глобальних змін у економіці, споживанні енергії та інших галузях, які значною мірою впливають на навколишнє середовище, 30 років, які залишилися до 2050-го, – це мало. Практичних кроків, зокрема в Україні, здійснено також небагато. Однак те, що вони є, свідчить, що задум таки реальний. Тож залишається надія, що людство скористається часом, який залишається, щоб зробити максимально багато кроків, необхідних для запобігання кліматичної катастрофи, яка торкнеться всіх мешканців планети.

ТЕКСТ: Маркіян Прохасько
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Посилання
Статті
Наука
Біт у мішку

Як виміряти та впорядкувати масиви інформації, які постійно збільшуються? На допомогу приходить математична теорія інформації!

Біологія
Як допомогти котам, що постраждали від війни

Як допомогти котам, що втратили свій дім внаслідок воєнних дій, адаптуватися до притулку або нової домівки та як війна впливає на їхню поведінку?

Суспільство
Ігри на справедливість. Уривок з книжки «Поведінкова економіка» Річарда Талера

Чому люди часто обирають співпрацювати, а не діяти егоїстично, навіть якщо це вигідно? Пояснює економіст Річард Талер.

Промо
Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 2: Кібервійна

Як росія веде війну з Україною у кіберпросторі?

Технології
Що упало, те пропало: чому не варто чіпати збиту авіацію ворога

Які загрози приховує розбита авіація та як убезпечити себе та інших від небезпек? З'ясовуємо з авіаекспертом і хіміком.

Біологія
Гриби зі смаком лобстера. Які їстівні дикороси можна знайти в Україні

Де шукати дикі їстівні рослини й гриби та як їх готувати? Розповідає ботанік Олексій Коваленко.