ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Блог — 17.12.19
    ТЕКСТ: Віталій Грищенко
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська, Віталій Грищенко
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Заповідане – для кого?

    «Як це – для кого? – здивуються читачі. – Нам уже десятки років розповідають: для нинішнього і прийдешніх поколінь». Науковці не стомлюються переконувати громадськість, що природа в заповідниках охороняється не від людей, а для людей, що ці установи необхідні для збереження біологічного й ландшафтного розмаїття, природних ресурсів, наукових досліджень тощо.

    Юридично «підковані» читачі можуть згадати преамбулу до закону «Про природно-заповідний фонд України»: «Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища».

     

    Все це правильно і зрозуміло, але не спішіть. Як кажуть математики, розв’язок цієї задачі залежить від системи координат. Повсюди в суспільстві домінує антропоцентричний світогляд, суть якого добре передає вислів «все для блага людини, все в ім’я людини». З цієї точки зору природа існує для людини і є «коморою» різноманітних ресурсів, середовищем для існування людства – саме тому ми її й охороняємо. Природні багатства потрібні для задоволення наших численних потреб, хай навіть ці потреби не тільки матеріальні, а й духовні: милуватися гарним краєвидом, насолоджуватися співом птахів тощо. Але у цьому випадку цінність ландшафту чи живої істоти визначається нашими інтересами та уподобаннями. 

     

    Основи екологічної етики 

     

    Наведемо ще одну математичну аналогію: Ніколай Лобачевський змінив одну з аксіом геометрії й отримав зовсім інший математичний світ.Йдеться про Евклідову аксіому про паралельні прямі: «Через точку, що не лежить на даній прямій, проходить тільки одна пряма, що лежить з даною прямою в одній площині і не перетинає її». Геометрія Лобачевського передбачає, що прямих щонайменше дві. Якщо трохи змінити наведену вище світоглядну «формулу», додавши дві частки «не» – «не все для блага людини, не все в ім’я людини» – одержимо інший світ, у якому моральні норми поширюються не лише на стосунки між людьми. 

     

    Це перший крок для розуміння принципів екологічної етики. Вона розширює сферу нашої моральної відповідальності на інші живі істоти, неживу природу, види й екосистеми – аж до біосфери загалом. Екологічна етика вчить, що все у природі має свою внутрішню цінність і право на існування, незалежно від інтересів та потреб людини. Ніщо не є засобом для іншого, все існує заради себе і своїх інтересів. Людина – частина природи, а не її повноправний володар. З погляду охорони природи захисту і збереження заслуговують усі природні сутності, незалежно від їхньої корисності чи непотрібності для людини.

     

    Один із засновників екологічної етики Олдо Леопольд у своїй промові на відкритті пам’ятника мандрівному голубу (вид, винищений людиною) у штаті Вісконсин у 1947 році сказав: «Коли один вид оплакує загибель іншого – це щось нове під сонцем. […] Якби це був наш похорон, голуби навряд чи оплакували б нас. Саме цей факт краще, ніж бомби пана Буша чи нейлонові панчохи пана Дюпона, об’єктивно свідчить про нашу перевагу над тваринами». Це ключова теза для розуміння того, про що йдеться. 

     

    Згідно з вченням Володимира Вернадського, жива речовина прагне заповнити собою увесь можливий простір. І людство поводиться не як сукупність розумних істот, а як типова жива речовина – захоплюючи весь придатний простір і підкоряючи все своїм інтересам. Можна скільки завгодно розповідати про те, що людина вже піднялася над біологічною еволюцією і соціум живе за зовсім іншими законами, але такий ось «видовий егоїзм» і безмежна експансія – це властивості нас саме як біологічного виду. 

     

    Отто Леопольд писав, що етика в екологічному сенсі – це обмеження свободи дій у боротьбі за існування. Жоден вид на це не здатен. Жоден біологічний вид не може поступитися своїми інтересами, частиною свого життєвого простору заради іншого. Homo sapiens, на жаль, поки що теж. Якщо ж ми хочемо справді бути розумнішими й морально вищими за інших тварин, то повинні приборкати агресивний і невпинний антропоцентризм, який переходить у людський шовінізм. Людство має «посунутися» й дати можливість жити іншим істотам. Відомий постулат Фрідріха Шіллера «Живи й дай жити іншим» треба поширити на всю біосферу. 

     

    Ранок на заповідному острові

    Для багатьох все це звучить як примха, що не має ніякого стосунку до реалій життя. Але ці реалії змінюються. Хто б повірив кілька сотень років тому, що жінка може мати рівні права з чоловіком? А від часу проголошення знаменитої промови «У мене є мрія», в якій Мартін Лютер Кінґ говорив про рівність людей незалежно від кольору шкіри, до обрання Барака Обами президентом США не минуло й півстоліття. Нові природоохоронні ідеї також поширюються світом. Дедалі більше людей починають розуміти, що ми не єдині на планеті, і що інші істоти теж мають свою цінність і право на життя.

     

    Звичайно, ідеї екологічної етики легше сформулювати, ніж реалізувати. Досить подивитися новини за будь-який день, щоб поринути в нескінченний потік насильства. І коли народи не можуть домовитися про спільне проживання на одній території, поділивши ресурси й місце під сонцем, то чи можна сподіватися, що людина погодиться поступитися хоч клаптем цього місця для зовсім інших живих істот? Ось тут якраз важливу роль можуть зіграти природно-заповідні території, передусім заповідники – послугувати дверима, що виведуть на «дорогу, яка йде до Храму», адже вони створюються саме для збереження «іншого життя» й неживої природи. Спершу просто визнаймо, що охороняємо їх не тільки для власного зиску.

     

    Поціновувачам фантастики добре відомий роман Кліффорда Сімака «Резервація ґоблінів». Події в ньому починаються у своєрідному резерваті, який люди створили для міфічних істот: ґоблінів, тролів, фей, банші. Там вони живуть, як їм заманеться, за своїми власними законами та традиціями, і ніхто в це життя не втручається. Реальні живі істоти заслуговують на такий підхід більше, ніж вигадані. І заповідники та заповідні зони інших природно-заповідних територій можуть виконувати функцію таких резерватів.

     

    У цій системі світоглядних координат на запитання «для кого заповідане?» можна відповісти по-іншому: заповідник – це ділянка суші чи водного простору, відведена для вільної від людини природи, де інші живі істоти зберігаються незалежно від наших потреб і примх.

    ТЕКСТ: Віталій Грищенко
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська, Віталій Грищенко
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: