ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Ідеї — 13.11.19
    ТЕКСТ: Богдан Капаціла
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Захист від дурня, або Як не планувати «розумні» міста

    Малоймовірно, що Лев Толстой переймався проблематикою міського життя, коли говорив, що всі щасливі сім’ї схожі між собою, а кожна нещаслива сім’я нещасна по-своєму, проте його думка справедлива і стосовно успішних міст. Місця концентрації капіталу та людського таланту, розташовані на перетині глобальних торговельних шляхів, притягують до себе людей, ресурси та можливості, наче валеріана котів.

    Саме технології зробили можливим міське життя в тому сенсі, в якому ми його знаємо тепер. Арістотель вважав, що люди приїжджають в міста для торгівлі, а залишаються для відпочинку, проте низка інновацій відкинули потребу покидати місто взагалі – сталеві конструкції збільшили висотність і місткість будівель, електричні ліфти знівелювали різницю добирання на другий чи сороковий поверх, кондиціонери та опалення позбавили залежності від клімату, а автомобілі вирішили проблему мобільності і санітарії, породжену використанням коней. Проте кожна інновація не лише стала вирішенням поточних проблем, але й породила нові виклики, як то розрив соціальних зв’язків через швидку урбанізацію, забруднення навколишнього середовища викидами транспорту чи стрімка комерціалізація громадського простору, що дозволяє користуватися міськими благами лише тим, хто в змозі за них платити.

     

    Чергова хвиля технічних нововведень обіцяє вирішити і ці виклики, малюючи яскраву картину «розумного» міста і посилаючись на першопрохідців, які насолоджуються майбутнім вже сьогодні. Єдине, про що забувають автори таких прикладів, це те, що природній, культурний та технічний ландшафт кожного міста є сумішшю унікальних факторів та історичних рішень, а тому успіх таких нововведень в одному місці не гарантує успіху в іншому, і їх точно не можна сліпо скопіювати. Можливість виникнення непередбачуваних наслідків, що йдуть слідом за такими нововведеннями та не завжди є позитивними, вимагають виваженої оцінки й обережного впровадження таких технологій. Це можливо лише за умови постійного моніторингу ситуації і стратегічного планування з орієнтиром на довготерміновий добробут, а не лише на вирішення вузької проблеми тут і зараз. У цьому тексті я пропоную критично оцінити ті «розумні» технології, які посадовці та приватні компанії найактивніше просувають як панацею від сучасних інфраструктурних, транспортних та екологічних проблем міст, і подумати про такі шляхи їх впровадження, які можуть покращити життя пересічного мешканця.

     

    Скільки разів на день ви заглядаєте у власний телефон? П‘ять, двадцять п‘ять чи сто разів – суть від того мало змінюється, адже для багатьох це найзручніший спосіб отримувати інформацію. А є ж іще люди, що знаходять вільний час на спорт та змагання, використовують «розумні» годинники та інші «іграшки» для моніторингу власного тіла. З містами так само: чим більше інформації є у розпорядженні міських менеджерів, тим краще вони мали б бути спроможними розпоряджатись наявними ресурсами, ліквідовувати проблеми і планувати на майбутнє. От тільки реалізувати це у великому масштабі важко (та й дорого), тому мабуть не варто дивуватись, що «розумні» квартири та будинки ще не заполонили ринки нерухомості.

     

    Проте це не означає, що не варто намагатись. Мільярдер Майкл Блумберґ, коли зайняв посаду мера Нью-Йорка, вирішив не адаптовуватися до звичних практик громадського управління, а почав активно впроваджувати свій досвід з приватного сектору, оптимізувавши процеси на основі наявних даних.

    Ускладнювати сфери міського життя, які можуть бути ефективнішими за рахунок простіших методів – це як кликати дітей на сніданок повідомленням в месенджері:  швидко та зручно, але не завжди спрацьовує

    На доларовій банкноті міститься напис «IN GOD WE TRUST» («У Бога ми віруємо»).

    Як виявилось, на початку 2000-х їх у Великого Яблука було не так багато, а отже потрібно було впроваджувати методи збору даних. Для багатьох було новинкою, коли новообраний мер розмістив свій робочий стіл посередині офісу і оточив екранами та зобов’язав вивести на них постійно оновлювану інформацію про основні функційні показники процесів у місті. Також він налагодив комунікацію з мешканцями міста, замінивши міріади телефонів різних департаментів на один загальний номер – 311. Чи спрацювало? В 2010, на свій сьомий рік роботи, система опрацьовувала десятки тисяч дзвінків на день і не лише сприяла  ефективності усіх міських служб, але й надавала доступ усім охочим до добре структурованих даних, які почали формувати на основі звернень громадян. Незалежні компанії почали використовувати цю інформацію для інформування містян про якість повітря, води та стан інфраструктури1. Так само нова адміністрація підійшла до розробки нових проектів. Цитуючи напис на доларових банкнотах, Блумберґ повідомив своїх підлеглих, що він вірить лише Богу, а всі інші мають підтверджувати свої пропозиції даними. Голова комісії з транспорту Джанет Садік-Хан його чемно послухалася, і пропозицію про надання пріоритету для  руху пішоходів та велосипедистів на Бодвеї підтвердила фактами про те, що переспрямований автомобільний трафік від того не постраждає. Інформацію про це зібрали протягом кількаденного пілотного тесту, і такий кількісний підхід спочатку переконав мера, а потім отримав широку підтримку мешканців і туристів2 . Ба більше, Даг Деттер, котрий з лекцією приїжджав у Київську школу економіки ще у 2017 році, разом зі Стефаном Фьольстером написав цілу книгу про те, наскільки багатшими були б міста, якби їхні управлінці вели кращий облік наявних активів та ресурсів, а тим паче ними ефективно розпоряджались3 . На жаль, я в Україні не був останні два роки, тому не можу точно сказати, чи хтось до нього прислухався.

     

    З іншого боку, у погоні за інформацією не варто забувати про різницю між технологічними можливостями та цілями, яких місто хоче досягнути.  Наприклад, влада Торонто, трохи перемудрувала з плануванням своєї версії «розумного» міста. Sidewalk Labs, дочірня компанія Alphabet, до якого належить Google, нещодавно оприлюднила план нового мікрорайону фінансової столиці Канади. Згідно з ним, армія сенсорів, камер та роботів під управлінням штучного інтелекту має повністю оптимізувати та автоматизувати життя містян – від збору сміття й обігріву тротуару, до цілковитої безпеки і відсутності заторів. Звучить наче епізод «Чорного дзеркала», чи не так? От тільки глядачі серіалу знають, що кожна серія не лише малює яскраву картину технологічно майбутнього, але й показує його зворотню сторону. Так і в Торонто, громадськість обурилась як непрозорістю процесу планування, так і зазіханням на приватність і упередженістю алгоритмів.

     

    Професорка Університету Торонто Шошанна Сакс звертає увагу також на швидкість старіння цифрових технологій, відсутність у міст коштів на їх постійну заміну та оплату кваліфікованого персоналу для їх обслуговування. Власники смартфонів звикли, що операційні системи їхніх девайсів швидко застарівають, проте чи припустимі такі збої для систем постачання води, електрики або сповіщення про негоду? Мрія ж про постійне оновлення міського технопарку в умовах політичних турбулентностей, нестачі коштів і погоні за збереженнями, просто нездійсненна. Поряд з тим, існує безліч перевірених «тупих» рішень, які ефективно справляються з роботою і без суперкомп‘ютерів. Можна будинок обладнати сенсорами для контролю мікроклімату, а можна будувати з використанням ресурсозберігальних методик4. Ускладнювати ті сфери міського життя, які можуть бути ефективнішими за рахунок простіших методів – це як кликати дітей на сніданок повідомленням в месенджері:  швидко та зручно, але не завжди спрацьовує. Водночас кілька кроків в іншу кімнату дають такий самий результат, а може й кращий.

    Мабуть, немає міської сфери, яка більше пробуджує фантазію футурологів та інженерів, ніж транспорт. Потяги і трамваї дозволили людям мешкати далі від місця роботи і більш-менш зручно щодня подорожувати. На початку поширення персональних авто їх хіба що до ран не прикладали, адже очікувалось, що вони вирішать санітарну проблему, спровоковану масовим використанням коней в містах, або, перефразовуючи Генрі Форда, одним махом позбавлять міста всіх недоліків, дозволяючи людям їх покинути. Така думка зачарувала як пересічних людей, так і цілі уряди, а тому вже до середини двадцятого століття планування міст повністю сфокусувалось на автомобілях, а не на людях. Попри 1,35 мільйони людських смертей щороку через аварії5 20,5% світових викидів CO26 та величезну вартість розширення наявних доріг за відносно малої ефективності, якщо порівнювати з громадським транспортом, в уявленнях людей за останні сімдесят років мало що змінилось. Ба більше, тепер автономні, тобто повністю комп’ютеризовані, авто пропонуються як панацея від проблем, принесених звичайними. Серед основних переваг, які озвучують: зменшення смертності на дорозі, адже 95% аварій спричинені людськими помилками; ефективніше використання доріг (очікується, що такі авто потребуватимуть меншої дистанції між собою і навіть не будуть паркуватись, а постійно перебуватимуть у русі)6. Хоч бери і знімай рожеві окуляри, бо майбутнє й так яскраве. Зате менше говорять про потенційне зростання загальної кількості авто на дорогах та, відповідно, заторів. Майже не згадують про те, чи всі верстви населення зможуть собі дозволити ними користуватись, та про вартість оновлення інфраструктури, щоб автономні авто могли справді їздити по вулицях. Поки що ніхто не знає, як відбуватиметься взаємодія між пішоходами, велосипедистами та штучним інтелектом на колесах. Деякі експерти пропонують навіть розміщувати турнікети на світлофорах, а тротуари відгороджувати парканами, щоб люди не перешкоджали руху автономних авто в майбутньому8.

     

    Звісно, я й сам у захваті від простішого та зручнішого доступу до зайнятості, медичного догляду та розваг для людей з обмеженими можливостями – тут автоматизація пересування справді принесе безліч переваг. Для більшості ж людей найефективніший вид транспорту вже винайдений давно і протестований роками. Геометрію не обдуриш, і кількість авто, що можуть вільно рухатись на одній дорозі, обмежена. Тому перед громадським транспортом програє будь-який інший вид. Порахуємо «на пальцях», користуючись ілюстрацією з німецького Мюнстера. Типовий автобус займає приблизно 30 квадратних метрів та вміщує 72 пасажирів. Для пересування такої самої кількості людей в приватних авто потрібно вже 1000 квадратних метрів простору, зважаючи, що здебільшого один автомобіль везе лише свого водія. Проста математика, правда ж? Тим більше, коли місто має в своєму арсеналі трамвай чи систему швидкісних автобусів, або BRT (швидкий автобусний транзит, від англійського Bus Rapid Transit) – бразильське вдосконалення звичайного автобуса, що виникло на перехресті відсутності коштів і потреби ефективного пересування великої кількості людей у густонаселених містах.

     

    П‘ять основних правил, а це виділена смуга для руху, мінімізація перетинів з іншими видами транспорту, збір оплати за проїзд до посадки, пріоритет руху на перехрестях та висота зупинок на рівні підлоги автобуса – все це теж вимагає технологічних нововведень9. От тільки слугують вони збільшенню швидкості пересування великої кількості людей та вивільненню місця для нових парків чи інших громадських просторів. Інший ощадливий винахід бразильців, який вартий ширшого розповсюдження, – це ciclovia (в буквальному перекладі з іспанської – велосипедна доріжка), що становить систему захищених велосипедних маршрутів або ж тимчасове (зазвичай один вихідний день на тиждень) перекриття доріг для автомобілів на користь велосипедів та пішоходів. Томи досліджень і експериментів доводять, що саме такі транспортні інновації є найефективнішими в умовах густонаселених міст10 , а крім того ще й сприяють збереженню навколишнього середовища11. А тим, кому велосипеди і автобуси здаються застарілими і нудними, варто спробувати електричні скутери й автономні автобуси. Ці «транспортні айфони» ефективні як засоби пересування і вдало доповнять образ технологічного хіпстера.

    Геометрію не обдуриш, і кількість авто, що можуть вільно рухатись на одній дорозі, обмежена

    Попри увесь мій скепсис стосовно синергії технологій і міст, я аж ніяк не збираю армію луддитів ХХІ століття та віддаю належне інженерній думці і її ролі в розвитку людства. Звісно, ми не єдині представники фауни, що живуть згуртовано і будують власне житло. Проте лише люди навчилися адаптувати середовище під власні потреби у таких масштабах. Завдяки цьому ми можемо жити як у найспекотніших, так і в найхолодніших регіонах, однаково комфортно перебувати на висотах та глибинах. І навіть більше, деякі мрійники планують колонізацію Марса, як альтернативу занепаду якості життя на Землі. От тільки, на мою думку, пошук лише інженерних рішень для наших проблем завів нас у глухий кут.

     

    Лондон, який витратив мільярди фунтів стерлінгів на будівництво регульованого бар‘єру на Темзі, все одно змушений шукати альтернативи постійним затопленням12. Так само програє боротьбу із тайфунами, цунамі і землетрусами Токіо13. Нью-Йорк хоче будувати бар‘єр довкола Мангеттену14, а Маямі піднімає дороги та квартали вище за теперішній рівень води15. Проте ніхто не може гарантувати успіху всіх цих мегапроектів, адже наслідки зміни клімату несуть стільки ж непередбачуваного, як і похід в перукарню – якою б високою не була ціна за послугу, ймовірність незадовільного результату залишається великою.

     

    Щоб ефективно адаптуватись до наслідків зміни клімату, нам потрібен новий суспільний договір, заснований на найкращих практиках зменшення викидів, споживання та переходу на відновлювані ресурси. І саме тут технології стають у пригоді, адже моніторинг допомагає робити будівлі енергоефективними, електронні карти здатні прокласти найоптимальніший маршрут залежно від часу дня та виду транспорту, а скайп вирішує питання зайвих перельотів чи пересувань. Проте деякі проблеми міст потребують розумного чи навіть творчого підходу, а не «розумних» технологій. Приміром, Нью-Йорк зменшив кількість порушень та аварій на дорогах за рахунок встановлення фальшивих камер16, а Мадрид не лише покращив якість повітря, але й збільшив дохід підприємців, коли обмежив доступ автомобілів до центру міста і надав пріоритет пішоходам та велосипедистам17. 

     

    Розумні міста розпочинаються з розумних людей, і саме цим успішні мегаполіси схожі між собою. А тому я твердо переконаний, що ті громади, які інвестуватимуть у розвиток та залучення людського таланту, зможуть успішно пристосувати технології до своїх потреб і адаптуватись до локальних та глобальних викликів. 

     

    Редакція «Куншту» вболіває за логіку, роботу з даними та ефективні рішення. Хочете підтримати нас у популяризації наукового світогяду? Тоді долучайтесь до спільноти друзів

    ТЕКСТ: Богдан Капаціла
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?